Рішення

від 19.12.2010 по справі 25/250-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/250-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.10р.

Справа № 25/250-10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста", м. Гайсин Вінницької області 

до  Приватного підприємства "Сімор", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 25 372,89 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  Від позивача: Максименко О.М. - дов. №144 від 04.11.10р.

Від відповідача: Хорошко Д.О. - дов. №2 від 30.11.10р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 16746,12 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 8626,77 грн. за договором № 24/09/07 від 24.09.2007р., а всього 25372,89грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару за договором поставки № 24/09/07 від 24.09.2007р. та на ст.ст. 509, 550, 625 ЦК України.

09.11.2010р. позивач звернувся до суду з клопотанням про збільшення позовних вимог, а саме суми пені за період з 12 квітня по 12 жовтня 2009р. у розмірі 1082 грн., та стягнення з відповідача заборгованості за названим договором на загальну суму у розмірі 26 454,89 грн.

Зазначене клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки в порушення ч. 3 ст. 46 ГПК України, позивачем до клопотання про збільшення позовних вимог не надано доказів сплати держмита за вимогами, що заявлені додатково. Отже, судом розглядаються первісно заявлені позивачем позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки мав заборгованість перед позивачем по договору у сумі 3693,90грн., які сплачені під час розгляду справи, а не 8138,85грн., як зазначено позивачем у позові. Тому, необґрунтованими є і позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та пені, які нараховувалися на неіснуючу суму боргу.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                                                                ВСТАНОВИВ:

24.09.2007р. між ТОВ «Авеста»(Позивач, Продавець) та ПП «Сімор»(Відповідач,  Покупець) було укладено Договір поставки № 24/09/07 (надалі Договір), за умовами якого Позивач зобов'язувався  поставити товар - корпус жерстяної лакованої банки N 2 в кількості попередньо погодженій по факсу або письмово і зазначеній в накладній, а Відповідач зобов'язувався вчасно сплачувати поставлений товар, а саме не пізніше 21 календарного дня з дня відвантаження товару (п.п. 1.1., 5.1. Договору)

На 01 липня 2008 року по бухгалтерським документам ТОВ «Авеста» дебіторська заборгованість ПП «Сімор»становила 379 150,05 грн. По накладній від 28.07.08р. N 279 ТОВ «Авеста» здійснило поставку товару ПП «Сімор»на суму 87 139,80 грн. В липні 2008 року ПП «Сімор»здійснило грошові розрахунки за отриманий товар із ТОВ «Авеста»на суму 150 000 грн. Таким чином станом на 01.08.08р. виникла заборгованість ПП «Сімор»перед ТОВ «Авеста»в сумі 316 289,85 грн. В серпні 2008 року по накладній від 08.08.08р. N 304 ТОВ «Авеста»здійснило відвантаження товару на суму 96 849 грн. ПП «Сімор»в серпні 2008 року здійснив грошові платежі за отриманий товар в сумі 200 000 грн. На 01.09.08р. по бухгалтерським документам дебіторська заборгованість ПП «Сімор»перед ТОВ «Авеста»становила 213 138,85 грн. За період із вересня 2008 року по червень 2009 року ПП «Сімор»перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Авеста»грошові кошти в сумі 205 000 грн.

Таким чином, на 01 липня 2009 року по бухгалтерським документам Позивача рахується дебіторська заборгованість ПП «Сімор»перед ТОВ «Авеста»у розмірі 8 138,85 грн.

Між тим, Відповідач заперечує наявність заборгованості перед Позивачем у сумі 8 138,85 грн. За даними актів звірки взаєморозрахунків, проведених сторонами станом на 01.06.2009р. та 30.10.2010р. Відповідач визнав заборгованість перед Позивачем по договору у розмірі 3693,90грн. Як вбачається з зазначених актів, розбіжність у розмірі заборгованості між сторонами виникла внаслідок обліку сторонами різної кількості переданого товару за накладною № 516 від 16.11.2007р.

Так, з наданої Позивачем накладної № 516 від 16.11.2007р. вбачається, що Відповідачем було прийнято товар у кількості 222 222 шт. на загальну суму 73333,26грн. з ПДВ. У екземплярі накладної № 516 від 16.11.2007р., яка надана Відповідачем міститься запис та підпис представника останнього про фактичну кількість одержаного товару –208 754 шт. на загальну суму 68888,35грн. з ПДВ. Різниця між сумою зазначеною в накладній і сумою на яку фактично відбулося постачання товару склала: 73333,26 - 68888,35 = 4444,91 грн., яка саме і складає суму розбіжності (8 138,85 - 4444,91 = 3693,94грн.).  

З матеріалів справи, також вбачається, що екземпляри накладної № 516 від 16.11.2007р., що знаходяться у Позивача та Відповідача містять різні підписи представника Відповідача, що здійснював прийняття товару та не містять відтиску печатки Відповідача на відповідному підписі. Підпис представника Відповідача, який міститься на екземплярі накладній, що знаходиться в останнього збігається з підписом цього представника (Пронічева С.М.), яка міститься на довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЕ № 791818 від 16.11.2007 року, яка була видана на одержання саме зазначеної партії товару, що також відображено у накладній № 516 від 16.11.2007р. При цьому, згідно з довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЕ № 791818 від 16.11.2007 року представника Відповідача було уповноважено одержати товар лише у кількості 212 000 шт.

Не надано Позивачем і доказів щодо погодження сторонами в порядку встановленому п.п. 1.1., 4.2.  договору здійснення 16.11.2007р. поставки товару саме у кількості 222 222 шт.  

Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставки Відповідачу за накладною № 516 від 16.11.2007р. саме 222 222 шт. товару на загальну суму 73333,26грн. з ПДВ. У зв'язку з цим посилання Позивача на видану ним відповідну податкову накладну від 16.11.2007р. № 364, суд вважає безпідставними.

За наведених обставин та згідно з ст.ст. 509, 526, 670, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за товар у сумі 4444,91 грн. (за накладною № 516 від 16.11.2007р.) безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги Позивача про стягнення з Позивача інфляційних втрат у сумі 8607,27грн. за період з жовтня 2008р. по квітень 2010р. включно та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 8626,77 грн. за період з 11.10.2008р. по 11.04.2009р., оскільки нарахування здійснювалося без врахування фактичної заборгованості Відповідача та без визначення кожної окремої поставки відповідно до накладної та строку оплати, передбаченого договором. Отже, наданий Позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат є необґрунтованим.

В решті ж позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 3693,90грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), оскільки зазначену суму Відповідач перерахував Позивачу після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 2386 від 13 грудня 2010 року та не заперечується Позивачем.

Сплачені позивачем судові витрати за розгляд справи слід віднести на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-    

                                                                 ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 3693,90грн. –припинити.

В решті позову –відмовити.  

Судові витрати за розгляд справи віднести на позивача.

Суддя

 А.Є. Чередко

16.12.2010р.