Рішення

від 20.12.2010 по справі 17/384-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/384-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.10р.

Справа № 17/384-10

За позовом  Приватного підприємства "Кабардаха", м. Сімферополь АР Крим   

до  відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця",                                      м. Дніпропетровськ

    відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Схід Регіон", м. Алчевськ

                              Луганської області 

про стягнення 6550 грн. 00 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

  від позивача: не з'явився;

  від відповідача-1: Шляєв І.В., довір. № 415 від 01.01.10р.;

  від відповідача-2: не з'явився. 

Суть спору:

Приватне підприємства "Кабардаха" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з належного відповідача суму 6 550,00 грн. нанесених збитків внаслідок нестачі вантажу у вагонах № 66106873, № 66680521 по залізничній накладній № 52625641.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином.

Відповідач-1 відзив на позов не надав. У судовому засіданні 16.12.10р. представник заявлені вимоги не визнає, вмотивовує викладені заперечення тим, що залізницею було здійснено справне перевезення спірного вантажу, отже і нести відповідальність підприємство останнього не повинно. В зв'язку з чим, просить відмовити в позовних вимогах, як необґрунтованих та непідтверджених, згідно ст. 127 Статуту залізниць України.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив. Про час та дату повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання кореспонденції суду, яке наявне в матеріалах справи. Клопотання про відкладення розгляду спору на адресу суду не надходило.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника позивача та  відповідача-2.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача-1, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

21.09.2010 року на адресу позивача за залізничною накладною № 52625641 у вагонах    № 66106873, № 66680521 надійшов вантаж –антрацит у вологому стані, вантажовідправником якого являється відповідач-2.

Зазначені вагони видано позивачу, згідно з ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) зі складанням комерційних актів № БН 756375/17/ та № БН 756374/16/ від 21.09.10р., у яких зафіксовано ознаки розкрадання (втрати) вантажу під час перевезення, такі як порушенні маркування, маються виїмки та існує недостача у кількості 2400 кг в вагоні № 66106873 та у кількості 4150 кг в вагоні № 66680521, при цьому спірні вагони у технічному та комерційному відношенні справні, течії вантажу не виявлено.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача-1 у справі, а в позовних вимогах до відповідача-2 відмовити з огляду на наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За умовами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Таким чином, суд робить висновок який підтверджується також комерційним актом, що розкрадання вантажу виникло під час здійснення залізницею перевезення, так як вагони технічно справні, а навантаження здійснено згідно встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положення ст.ст. 33, 34 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

До матеріалів справи долучені докази вартості однієї тони вантажу відвантаженого у вересні 2010 року, розмір якого становить суму 1 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644 при видачі вантажів, маса яких у наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах на вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.

Після здійсненої господарським судом перевірки нарахованої позивачем вартості нестачі спірного вантажу, суд частково задовольняє заявлений позивачем розмір завданих збитків, оскільки з врахуванням норми природної втрати 2% при перевезені спірного вантажу, а саме:

-          у вагоні № 66106873: загальна кількість 69000 кг х 2% = 1380 кг (норма природної втрати), тому недостача вантажу складає: 2400 кг –1380 кг = 1020 кг;

          -          у вагоні № 66680521: загальна кількість 69000 кг х 2% = 1380 кг (норма природної втрати), тому недостача вантажу складає: 4150 кг –1380 кг = 2770 кг,

загальна кількість недостачі спірного вантажу становить 3790 кг.

Таким чином, за результатами перерахунку, стягненню підлягає загальна сума 3790,00 грн. завданої шкоди як такі, що правомірно розраховані та відповідають фактичній вартості не збереженого вантажу.

Підстави, передбачені ст. 111 Статуту, звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу – відсутні, тоді як і позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову за рахунок ДП "Придніпровська залізниця" (відповідача-1 у справі).

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602,                      м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Приватного підприємства "Кабардаха" (95493, м. Сімферополь АР Крим, вул. Внешня, 2; ЄДРПОУ 25124832) суму  3 790,00 грн. (три тисячі сімсот дев'яносто грн. 00 коп.) збитків від нестачі вантажу, 59,02 грн. (п'ятдесят дев'ять грн. 02 коп.) державного мита, 136,56 грн. (сто тридцять шість грн. 56 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог та вимогах до відповідача-2 –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

 А.В. Суховаров

Рішення підписано –21.12.10р.