Рішення

від 23.12.2010 по справі 10/418-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/418-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.10р.

Справа № 10/418-10

За позовом  Приватного підприємства "Дніпрянка" (м. Нікополь Дніпропетровської області ) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (м. Нікополь Дніпропетровської області )  

про стягнення 20 777,36 грн.

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від позивача: Панченко В.В. - директор (дов. №520 від 06.01.10р.)

Від відповідача: Бережний А.В. - представник (дов. №1 від 03.12.10р.) 

СУТЬ СПОРУ:

  Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача, про зобов'язання повернути надмірно перераховані кошти в розмірі 390 грн. 86 коп., стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., матеріальних збитків у розмірі 386 грн. 50 коп.

 Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги : моральна шкода ”…із змісту позовної заяви Позивачу наноситься моральна шкода, яка полягає в негативних наслідках зі сторони Нікопольської зернової компанії”.  Матеріальні збитки пов”язуються Позивачем із додатковими витратами „… буде їздити по справі на судові засідання не менше двох разів…”.

  Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи на їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки Відповідач не має ніякої заборгованості перед Позивачем, зазначене підтверджується Актом звірки розрахунків від 30.11.2010 р. та платіжним дорученням № 1070 від 25.11.2010 р., про повернення грошових коштів згідно акту звірки від 30.11.2009 р. на суму 390 грн.86 коп.  

           Представник Позивача повідомив суду про те, що  станом на 23.12.2010 року, Відповідач 25.11.2010 року повернув Позивачу надмірно перераховані кошти в сумі 390 грн. 86 коп.  

  Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо      запис ) представниками сторін  не заявлялося.

      В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

           Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

                                  ВСТАНОВИВ:

  Платіжним дорученням № 103 від 03.07.2009 р. та № 124 від 14.08.2009 р., Приватним підприємством "Дніпрянка" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія", за проведення аналізу зерна та надання послуг, було перераховано кошти у розмірі 1 265 грн.

  За розрахунками Позивача, станом на 30.11.2009 року, ПП "Дніпрянка" було надмірно перераховано кошти у розмірі 390 грн. 86 коп., що не заперечується Відповідачем.     

  На прохання Позивача, щодо повернення надмірно перерахованих коштів, Відповідач кошти своєчасно не повернув.

            Ст. 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб, що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.

            Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

           Якщо  строк  ( термін )  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 530 ЦК України ).

            Отже, у Відповідача виникло зобов”язання по поверненню надмірно перерахованих Позивачем коштів у розмірі 390 грн. 86 коп.

   Після відправлення позовної заяви до господарського суду та на час її надходження,  Відповідач повернув Позивачеві суму надмірно перерахованих коштів  у розмірі 390 грн. 86 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1070 від 25.11.2010 р. на суму 390 грн.86 коп.  

   З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд знаходить достатньо підстав для припинення провадження у справі в  частині стягнення 390 грн. 86 коп., у зв”язку із відсутністю предмета спору, але з віднесенням судових витрат у вказаній частині на Відповідача, оскільки спір доведений до суду за вини останнього.

            Предметом позовних вимог по цій справі є також вимоги Позивача пов”язані із стягненням суми моральної шкоди, завданих ТОВ  "Нікопольська зернова компанія" в наслідок  неповернення коштів, яку Позивач оцінив у 20 000 грн.

            Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

П. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації юридичної особи.

          Згідно з ч. 3 вказаної статті, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обов'язковою умовою вирішення спору є встановлення факту приниження ділової репутації Позивача через небажання Відповідача сплатити зазначені в позові кошти.

Однак, в ході вирішення спору Позивачем не виконані вимоги ч. 1 ст. 33 ГПК України та не доведені обставини щодо дійсності приниження ділової репутації підприємств. Саме лише посилання на те, що ”…із змісту позовної заяви Позивачу наноситься моральна шкода, яка полягає в негативних наслідках зі сторони Нікопольської зернової компанії” –є  недостатнім для висновку про приниження ділової репутації юридичної особи.

В позові взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування визначення розміру моральної шкоди.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до ст. 137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Недоведеність фактів приниження ділової репутації юридичної особи та відсутність обґрунтування розміру моральної шкоди є підставами для відмови в позові у вказаній частині.

           Отже, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Позивача пов”язаних зі стягненням моральної шкоди у сумі 20 000 грн.

  Відсутні у суду і підстав для задоволення позовних вимог Позивача пов”язаних зі стягненням матеріальних збитків у розмірі 386 грн. 50 коп., виходячи з наступного.

           Ст. 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

           У разі порушення зобов'язання, відповідно до ст. 611 ЦК України настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

           Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

           Шкода,  заподіяна  майну юридичної особи,  підлягає відшкодуванню в повному обсязі  особою, яка її заподіяла,  за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній  причинний  зв'язок  та  є  вина зазначеної особи ( Постанова Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ).

  Позивачем не доведено суду наявність спричинених Відповідачем Приватному підприємству "Дніпрянка" матеріальних збитків у розмірі 386 грн. 50 коп. ( докази відсутні ). Лише, одного твердження про можливість додаткових витрат „… буде їздити по справі на судові засідання не менше двох разів…” – не достатньо.

         У відповідності з п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. № 7-93 частина надмірно сплаченого державного мита у сумі 23 грн. 00 коп., яке перераховане ПП "Дніпрянка" по платіжному дорученню № 91 від 25.12.2010 р., що знаходиться в матеріалах даної справи, підлягає поверненню.

        Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, п. 1.1. ч. 1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

        Провадження у справі щодо позовних вимог, пов'язаних зі стягнення 390 грн. 86 коп. - припинити.       

        В задоволенні позовних вимог пов'язаних зі стягненням 20 000 грн. моральної шкоди та 386 грн. 50 коп. матеріальних збитків –відмовити.        

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" ( м. Нікополь Дніпропетровської області )   на користь  Приватного підприємства "Дніпрянка" (м. Нікополь Дніпропетровської області )  - витрати по сплаті державного мита в розмірі 51 грн. 27 коп., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 66 коп., про що видати наказ.

         Повернути Приватному  підприємству  "Дніпрянка" ( м. Нікополь Дніпропетровської області ) надмірно сплачене державне мито в розмірі 23 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 91 від 25.10.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи, про що видати довідку.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.          

     Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.М. Кощеєв

Повне рішення складено 23.12.2010 р.