Рішення

від 31.12.2010 по справі 13/344-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/344-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.10 р.

Справа № 13/344-10

За позовом     товариства  з обмеженою відповідальністю „БЕТЕРІ ЛЕНД”, м. Харків   

до  товариства  з обмеженою відповідальністю „ТАКО-БУД  ТОРГ”, м. Дніпропетровськ   

про стягнення  15 399,16 грн.

Суддя  Первушин Ю.Ю.

Представники:

  від позивача: не з'явився;

від відповідача:   не з'явився; 

СУТЬ СПОРУ:     

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТЕРІ ЛЕНД", м. Харків (далі –позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКО –БУД ТОРГ", м. Дніпропетровськ  (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15 399,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свій обов'язок, покладений на нього за договором поставки №Б105/-Р10/09 від 23.11.2009 року, щодо повернення товару або сплати грошових коштів за отриманий товар не виконав, звіт не надав, звірку розрахунків не провів, ніяких заперечень проти вимог позивача не надіслав, від оплати боргу безпідставно ухиляється.

Позивач зазначає, що оскільки між сторонами не узгоджено та встановлено строків реалізації товару, то позивач, з посиланням на ст. 530 Цивільного кодексу України, направив відповідачу вимогу про сплату переданого товару, відповіді на яку не отримано.

Відповідач відзив на позов не надав, представник відповідача в судові засідання, призначені для розгляду справи 09.12.2010 р., 23.12.2010 р.  не з'явився. Про дату, час, та місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами суду, які є в матеріалах справи.

Суд вважає матеріали справи достатніми для розгляду справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником сторони позивача не заявлялось.

В судовому засіданні 23.12.2010 р. судом прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

 ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТЕРІ ЛЕНД" (далі –постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАКО –БУД ТОРГ" (далі –покупець, відповідач) укладено договір поставки №Б105/-Р10/09 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність товар, а покупець прийняти та оплатити товар, у відповідності цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару постачальником в магазин покупця здійснюється на підставі замовлення покупця.

Згідно з п. 3.1 Договору передача (здача – приймання) товару здійснюється відповідно до видаткових накладних. Перехід права власності та ризику на товар здійснюється в момент отримання покупцем товару та підписання сторонами накладних. В накладній ставиться ПІБ та підпис особи, відповідальної за доставку товару (водій, водій –експедитор, експедитор) з сторони постачальника та уповноваженої особи покупця, що здійснює приймання товару та штамп магазину.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що загальна вартість договору складається з суми товару, вказаної в товарній накладній. Постачальник надає покупцю ціни на товар, відповідно до специфікації (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.2.2 встановлено, що обов'язком постачальника є передавати покупцю товар в кількості та асортименті  у відповідності з замовленням покупця, за цінами, встановленими сторонами в специфікації.

На виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 15 339, 16 грн., що підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними, та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей, що є в матеріалах справи (а.с. 18-30):

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (по мірі реалізації) за період –1 один  (календарний тиждень) на протязі 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дня закінчення календарного тижня, за який здійснювалась оплата.

Згідно з п. 4.4 Договору датою виконання покупцем своїх зобов'язань по сплаті товару вважається дата надходження грошових коштів на банківський (поточний) рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1.2 покупець зобов'язується оплатити отриманий товар в розмірі та в строки, передбачені п. 4.3 цього Договору.

Згідно з п. 5.3.2 Договору постачальник та покупець зобов'язуються виконувати обов'язки, передбачені цим Договором.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідачем не оплачено поставлений товар в повному обсязі, станом на момент пред'явлення позову заборгованість на користь позивача складає 15 399,16 грн., яка не оплачена, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)  у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на п. 4.3 Договору, сторонами не було узгоджено та встановлено строків реалізації товару, про що зазначається самим позивачем у позовній заяві

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між тим, доказів направлення відповідачу письмової вимоги щодо погашення заборгованості за зазначеними позивачем накладними, як того вимагає ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суду не подано, а отже неможливо встановити строк оплати поставленого товару, крім того як такий, що не настав.

Також, позивач в позові посилається на те, що 01 жовтня 2010 року направив відповідачу вимогу про оплату переданого товару та акт звірки, але, як вбачається з матеріалів справи, вимога про оплату товару (а.с. 32-33) не містить не тільки вихідного номеру але й дати.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача слід визнати необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 611, 612, 629, 655, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу  України,  ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75,  82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог  відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Ю.Ю. Первушин

Повний текст  рішення складено30.12.2010 р.