Рішення

від 29.05.2007 по справі 8/5-07(16/53-07(8/249-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/5-07(16/53-07(8/249-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.07р.

Справа № 8/5-07(16/53-07(8/249-06))

За позовом:          Приватного підприємства “Каррера-Україна” (м. Київ)

до:          Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Чемпіонер" (м.Дніпропетровськ)

про:                    стягнення 185 000,00 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Половко О.М. - представник (дов. № б/н  від 01.11.06)

від відповідача:          Коба О.В. - адвокат (дов. № 1 від 15.01.07)

Семенко Ю.С. –ген. директор (протокол № 3 від 27.06.05, паспорт)

Суть          спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з останнього 185 000,00 грн. штрафу за договорами поворотної фінансової допомоги: № 1 від 06.06.05 р., № 2 від 10.06.05 р., № 3 від 14.06.05 р. та № 4 від 17.06.05 р., який підлягає сплаті за дострокове повернення позики на вимогу кредитора –відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що вказані договори були укладені директором відповідача з перевищенням повноважень, без згоди учасників товариства та всупереч інтересам останнього. Крім того, відповідач вважає, що усне звернення з пропозицією про дострокове розірвання договорів не є порушенням правил господарської діяльності. До того ж, позивач не відповів на такі пропозиції відповідача у встановлений законом строк і фактично повернув грошові кошти не на вимогу відповідача, а у зв'язку з порушенням прокуратурою кримінальної справи по факту перевищення службових повноважень при укладенні вказаних договорів і накладенням арешту на грошові кошти позивача. Тобто, позивач був змушений добровільно повернути грошові кошти щоб зняти арешт з свого рахунку. Також відповідач вважає, що умови договору щодо сплати штрафу суперечать інтересам відповідача, оскільки останній зобов'язаний сплатити штраф за безкоштовне користування його грошовими коштами. Крім того, розмір штрафу значно перевищує розмір пені, яку повинен сплатити позивач у разі несвоєчасного повернення грошових коштів, що за ч. 2 ст. 207 ГК України вказує на нікчемність такої умови. Позивач також не вжив заходів досудового врегулювання спору, передбачених згаданими договорами. Єдиною підставою позову є ксерокопія письмової вимоги відповідача, оригіналу якої позивач суду не надав, оскільки відповідач не направляв цієї вимоги позивачу.

Ухвалою господарського суду від 26.02.07 р. справу було прийнято до провадження суддею Дубініним І.Ю.

Позивач додатково пояснив, що оригінал вимоги відповідача він не отримував, а копії вимоги були отримані разом з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів поворотної фінансової допомоги, поданим до господарського суду. Таким чином, відповідач, не маючи доказів отримання позивачем вказаної вимоги, звернувся до суду з названим позовом, який обгрунтовано тим, що позивач не задовольнив цієї вимоги.

По справі оголошувалась перерва з 29.03.07 р. по 20.04.07 р.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 20.04.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 28.05.07 р. включно.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2005 р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” (далі-відповідач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Новий Дім”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ігротех” та до Приватного підприємства “Каррера-Україна” (далі-позивач) про визнання недійсними договорів, укладених з вказаними відповідачами і позивачем, а саме: договорів про безвідсоткову фінансову допомогу № 42/1 від 08.06.05 та № 43 від 09.06.05, що укладені з відповідачем1; договорів про поворотну фінансову допомогу № 5 від 21.06.05 та № 6 від 23.06.05, укладених з відповідачем2; договорів про поворотну фінансову допомогу № 1 від 06.06.05, № 2 від 10.06.05, № 3 від 14.06.05, № 4 від 17.06.05, укладених з позивачем. Відповідач також просив застосувати наслідки недійсності таких договорів та повернути отримані відповідачами і позивачем за даними договорами кошти. Також відповідач просив стягнути з відповідачів і позивача витрати на послуги адвоката.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач не є фінансовою установою і тому укладення договорів не відповідає вимогам Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами. Крім того, генеральним директором (Латуха О.А.) при укладанні спірних договорів перевищено повноваження, передбачені Статутом товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.06 по справі № 31/409 позовні вимоги були задоволено повністю. Стягнуто з відповідачів 1, 2 та позивача на користь відповідача по 2 333,33 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення було мотивоване тим, що спірні договори не відповідають вимогам закону та укладені відповідачем з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.06 р. по справі №31/409 вказане рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині визнання недійсними договорів про поворотну фінансову допомогу № 1 від 06.06.05, № 2 від 10.06.05, № 3 від 14.06.05, № 4 від 17.06.05, укладені між сторонами у цій справі, стягнення з приватного підприємства “Каррера-Україна” на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” 370 000 грн. 00 коп. фінансової допомоги, 28 грн. 33 коп. державного мита, 39 грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 333 грн. 33 коп. витрат на послуги адвоката було скасоване.

Вказану постанову апеляційного суду було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 червня 2006 р. по справі № 31/409.

Ухвалою Верховного суду України від 31 серпня 2006 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.06.06 р. у справі № 31/409. Вказана ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.06 р. по справі №31/409 набрала законної сили, що підтверджується засвідченими копіями вказаних судових рішень, з яких також вбачається, що у справі 31/409 брали участь ті самі сторони, що і у цій справі.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При викладених обставинах факти, встановлені вищевказаною постановою апеляційного суду не підлягають доведенню у цій справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.06 р. по справі №31/409 було встановлено:

У відповідності до чотирьох договорів, укладених між Приватним підприємством “Каррера-Україна” (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” (далі-відповідач), відповідач зобов'язується надати позивачу поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову позику) у розмірі 90 000 грн. 00 коп. строком до 06.06.08 - за договором № 1 від 06.06.05; 80 000 грн. 00 коп. строком до 10.06.08 – за договором № 2 від 10.06.05; 100 000 грн. 00 коп. строком до 14.06.08 – за договором № 3 від 14.06.05 та 100 000 грн. 00 коп. строком до 17.06.08 – за договором № 4 від 17.06.05.

Платіжними дорученнями № 437 від 21.06.05, № 438 від 21.06.05, № 475 від 22.06.05 та № 477 від 22.06.05 кошти позивачем від відповідача отримані за кожним із зазначених договорів у розмірі, що ними обумовлений.

Усі вищевказані договори від імені відповідача укладені його генеральним директором Латухою О.А.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є невідповідність його вимогам Закону.

В силу статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно зі Статутом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” органами керування товариством є збори учасників та дирекція. У відповідності до п.9.5. Статуту ТОВ з ІІ “Чемпіонер” дирекція вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції зборів учасників.

Згідно п.8.3. Статуту до виключної компетенції зборів учасників товариства відноситься, зокрема, прийняття рішень про надання у безкоштовне користування або позику підприємствам, організаціям, установам та громадянам належних товариству матеріальних коштів. Доказів, що свідчили б про прийняття рішення зборами учасників товариства про укладення спірних договорів в матеріали справи не надано.

Що стосується договорів, укладених відповідачем з позивачем, то Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” не довело суду, що позивач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень директора товариства щодо укладення договорів про надання в безкоштовне користування або позику належного позивачу майна, інших матеріальних коштів.

У відповідності до частини 2 статті 208 Господарського кодексу України, у разі визнання недійсним зобов'язання з наведених підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

За своєю правовою природою всі договори про надання безвідсоткової фінансової допомоги, які товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” уклало з позивачем, є договорами позики.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (стаття 1048 ЦК України).

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень для юридичних осіб відносно можливості бути позикодавцем. Сторонами договору позики можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права незалежно від їх правового статусу.

Спірні договори за змістом відповідають загальним вимогам, передбаченим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для їх чинності.

Посилання господарського суду на укладення оспорюваних договорів з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) є помилковим.

Згідно частини 4 статті 5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Пунктом 5 вказаного Закону визначено поняття фінансової допомоги – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Отже, обов'язковою умовою надання фінансових послуг на підставі Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, є їх мета –отримання прибутку, або збереження реальної вартості фінансових активів, що в даному випадку відсутнє, оскільки позика надана безоплатно.

Викладене стало підставою для скасування рішення господарського суду в частині визнання недійсними договорів про поворотну фінансову допомогу № 1 від 06.06.05, № 2 від 10.06.05, № 3 від 14.06.05, № 4 від 17.06.05, укладених між сторонами.

Господарським судом також встановлено,

Згідно умовам укладених між сторонами договорів про поворотну фінансову допомогу, відповідач зобов'язався надати позивачу поворотну фінансову допомогу (безвідсоткову позику) у розмірі: 90 000 грн. 00 коп. строком до 06.06.08 - за договором № 1 від 06.06.05; 80 000 грн. 00 коп. строком до 10.06.08 – за договором № 2 від 10.06.05; 100 000 грн. 00 коп. строком до 14.06.08 – за договором № 3 від 14.06.05 та 100 000 грн. 00 коп. строком до 17.06.08 – за договором № 4 від 17.06.05.

За платіжними дорученнями № 437 від 21.06.05, № 438 від 21.06.05, № 475 від 22.06.05 та № 477 від 22.06.05 кошти позивачем від відповідача були отримані за кожним із зазначених договорів у розмірі, що ними обумовлений.

Згідно п.п. 6.2., 8.3. вказаних договорів, кредитор-відповідач не вправі вимагати повернення позики достроково. Якщо кредитор-відповідач вимагає дострокового повернення позики, то він зобов'язаний сплатити позичальнику-позивачу штраф у розмірі 50% від суми позики.

Позивач стверджує, що він не отримував вимоги відповідача від 14.11.05 р. № 25 про повернення грошових коштів в загальній сумі 370 000,00 грн., отриманих за вищевказаними договорами, а про існування вказаної вимоги дізнався після подання відповідачем позову до господарського суду про визнання цих договорів недійсними та повернення отриманих за цими договорами грошових коштів.

Викладене також підтвердив відповідач, який надав в судовому засіданні для огляду оригінал вказаної вимоги.

Разом з тим, відповідач у листопаді 2005 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів поворотної фінансової допомоги та повернення отриманих за цими договорами грошових коштів.

Таким чином, фактично відповідач звернувся до позивача з вимогою достроково повернути отримані ним за договорами поворотної фінансової допомоги грошові кошти в загальній сумі 370000,00 грн. шляхом направлення позову до суду та позивачу.

Оскільки господарським судом розглядалась також вимога відповідача про визнання недійсними згаданих договорів поворотної фінансової допомоги, то позивач правомірно не повертав вказані грошові кошти до прийняття рішення господарським судом по справі № 31/409.

Після прийняття 19.01.06 р. господарським судом рішення по справі № 31/409 позивачем була подана апеляційна скарга на вказане рішення.

Не чекаючи постанови апеляційного суду, позивач 13.03.06 р. повернув відповідачу грошові кошти в сумі 370 000,00 грн. за вищевказаними договорами поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 116.

При викладених обставинах господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного:

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Порушення зобов'язання відповідно статті 611 вказаного Кодексу тягне правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплату неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача штраф, передбачений пунктом 8.3 договорів.

Штрафом, відповідно статті 549 ЦК України є неустойка, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пред'явивши позивачу вимогу про дострокове повернення грошових коштів, переданих за договорами поворотної фінансової допомоги, відповідач порушив п. 6.2. вказаних договорів.

Оскільки названі договори були фактично визнані дійсними постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.06 р. по справі №31/409, а позивач виконав свій обов'язок щодо дострокового повернення грошових коштів в сумі 370 000,00 грн. за вищевказаними договорами, відповідач повинен сплатити передбачений п. 8.3. цих договорів штраф у розмірі 50% від суми позики, що становить 185 000,00 грн.

Доказів сплати вказаного штрафу відповідачем суду не надано, що підтверджує факт порушення відповідачем умов договору та не виконання прийнятого на себе зобов'язання.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а аткож наступним:

Оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.06 р. по справі №31/409 встановлено, що договори поворотної фінансової допомоги були укладені належним чином і є дійсними, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо обставин укладення цих договорів.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 188 ГК України суд вважає необгрунтованим, оскільки сторони обумовили в договорах зобов'язання відповідача не вимагати дострокового повернення позики, що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 188 ГК України, згідно якій зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Крім того, спірні правовідносини стосуються не розірвання договорів, а виконання зобов'язання щодо сплати штрафу.

Що стосується співрозмірності розміру відповідальності сторін, визначеної у договорах, то це питання вирішується сторонами на засадах вільного волевиявлення при укладенні цих договорів.

Крім того, дійсність вказаних договорів в цілому встановлена при розгляді справи № 31/409.

В частині не застосування заходів досудового врегулювання спору суд зазначає, що в даному випадку таке врегулювання є необов'язковим, оскільки обов'язок сплатити штраф прямо передбачений в п. 8.3. договорів.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Викладене є підставою для задоволення позову. Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549, 551, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією “Чемпіонер” (49026, м. Дніпропетровськ, вул. Далекосхідна, 17; п/р № 26001140347001 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 31549951) на користь Приватного підприємства “Каррера-Україна” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; п/р № 260073013120 в АКБ "Старокиївський банк", МФО 321477, код 32851637) –185 000,00 грн. штрафу, 1 850,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін