Рішення

від 24.01.2008 по справі 05/254-07 (н.р. 16/281-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/254-07 (н.р. 16/281-05)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2008 р.                                                            Справа № 05/254-07 (н.р. 16/281-05)

вх. № 5610/6-05 (н.р. 14231/6-16)

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Ольшанченко В.І. 

суддя                         Пелипенко Н.М.

суддя                         Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Єрьоміна О.Ю.

за участю представників сторін:

 позивача - Куценко О.В. (довіреність від 11.09.07 р.), 3-й особи - не з'явився, відповідача - (ВАТ "Мегабанк") - Старжинської О.С. (довіреність від 15.01.08 р.),відповідача ("ФК "М - Брок") - не з'явився,  

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємствоз іноземними інвестиціями), м. Харків   3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство "Богодухівський комбікормовий завод", с. Губарівка Харківської області  

до  1) Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків

2) Закритого акціонерного товариства "ФК "М - Брок", м. Харків   

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

За уточненою позовною заявою позивач просить визнати недійсним договір відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.2004 р. між ВАТ "Мегабанк" та ЗАТ "Фінансова компанія "М - Брок" та зобов'язати ВАТ "Мегабанк" і ЗАТ "Фінансова компанія "М - Брок" повернути одне одному все, що вони одержали за договором відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.2004 р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 1-й відповідач умисно з корисних мотивів розголосив банківську таємницю без згоди власника - позивача; передав права вимоги 2-му відповідачу за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.03 р. та за договорами застави № 130/2003-з і № 130/2003-з-1 від 30.12.03 р. без його згоди, посилаючись при цьому на ст.ст. 203, 216, 512, 516 Цивільного кодексу України та на п.10.3 кредитного договору і п.8.3 договорів застави.

Третя особа, в відзиві на позовну заяву, просить позов задовольнити, посилаючись на те, що договір відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.04 р. укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 512, 513, 516 ЦК України, а тому є недійсним. Також третя особа зазначає в відзиві на позовну заяву, що згоди на заміну кредитора у договорі застави не надавала.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча 3-я особа була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи.

1-й відповідач, в відзиві на позов, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що предметом договору є не права та обов'язки, як зазначено в кредитному договорі, а лише права вимоги за кредитним договором, укладеним між позивачем та 1-м відповідачем в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору, при цьому право вимоги позивача за кредитним договором, що існує на момент підписання договору, а саме 40000,00 грн. поточної заборгованості не передається і залишається у 1-го відповідача відповідно до ст.514 ЦК України та пояснює, що застава є лише правом забезпечення кредитного зобов'язання, яке також було передане разом з іншими правами по кредитному договору. Також 1-й відповідач вказує, що договір про відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.04 р. є дійсним і його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, про що свідчить рішення господарського суду про задоволення позовних вимог по справі №40-278 від 04.10.05 р. за позовом ВАТ "Мегабанк" до ТОВ "Фірма "Восток", однією з позовних вимог якого є стягнення збитків, які виникли на підставі вищевказаного договору.

1-й відповідач, в відзиві на доповнення до позовної заяви, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що передані ним 2-му відповідачу документи та інформація не є банківською таємницею.

До того ж, 26.01.06 р. 1-й відповідач надав пояснення, в якому вказує, що ним не в повному обсязі були передані 2-му відповідачу документи, визначені в п.2.1.1 договору відступлення права вимоги, в зв'язку з неналежним виконанням позивачем пункту 3.2.5 кредитного договору, а також, що форма договору про відступлення права вимоги відповідає вимогам статті 513 ЦК України і ці обставини вже розглядалися господарським судом Харківської області та Харківським апеляційним господарським судом.

2-й відповідач, в відзиві на позов, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що предметом договору є не права та обов'язки, як зазначено в кредитному договорі, а лише права вимоги за кредитним договором, укладеним між позивачем та 1-м відповідачем в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору, при цьому право вимоги позивача за кредитним договором, що існує на момент підписання договору, а саме 40000,00 грн. поточної заборгованості не передається і залишається у 1-го відповідача відповідно до ст.514 ЦК України та пояснює, що застава є лише правом забезпечення кредитного зобов'язання, яке також було передане разом з іншими правами по кредитному договору. Також 1-й відповідач вказує, що договір про відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.04 р. є дійсним і його зміст відповідає вимогам чинного законодавства, про що свідчить рішення господарського суду про задоволення позовних вимог по справі №40-278 від 04.10.05 р. за позовом ВАТ "Мегабанк" до ТОВ "Фірма "Восток", однією з позовних вимог якого є стягнення збитків, які виникли на підставі вищевказаного договору.

2-й відповідач, в відзиві на доповнення до позовної заяви, також просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що передані йому першим відповідачем документи та інформація не є банківською таємницею.

Також, 2-й відповідач надав пояснення, в яких вказує, що першим відпвоідачем не в повному обсязі були передані йому документи, визначені в п.2.1.1 договору відступлення права вимоги, в зв'язку з неналежним виконанням позивачем пункту 3.2.5 кредитного договору.

Другий відповідач не надав витребувані судом документи. Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча 2-й відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Позивач надав клопотання про залучення в якості доказів копії повідомлення ВАТ „Мегабанк” № 06-4756 від 02.07.04 р. до ТОВ „Фірма „Восток” про призупинення кредитування ТОВ „Фірма „Восток” за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.03 р.

Розглянувши надане клопотання позивача та вислухавши міркування представника 1-го відповідача, суд вважає за можливе задовольнити його.

Позивач надав клопотання про виправлення описки, допущеної ним в клопотанні про залучення в якості доказів від 14.01.07 р., щодо дати постанови Харківського апеляційного господарського суду по справі № 53/446-06, в якому просить вважати вірним дату постанови Харківського апеляційного господарського суду по справі № 53/446-06 від 16.07.07 р.

Розглянувши це клопотання позивача та вислухавши міркування представника 1-го відповідача, суд вважає за можливе задовольнити його.

Також позивач надав письмові пояснення до позовних вимог та витяги з ЄДР на 2-го відповідача та третю особу.

1-й відповідач надав відзив на уточнені позовні вимоги, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що не допустив порушення вимог чинного законодавства при укладанні спірного договору.

В судовому засіданні 22.01.08 р. оголошувалася перерва до 24.01.08 р. о 10-00 год.

Після перерви 1-й відповідач надав суду копію договору застави № 130/2003-з-1 від 30.12.03 р., який не передавався 2-му відповідачу, та копію довіреності від 12.05.04 р. на заступника голови Правління Лащенка О.М., який підписав кредитний договір, договори застави та договір відступлення права вимоги від імені 1-го відповідача та витяг з протоколу № 243 засідання кредитного комітету від 30.12.03 р., а також копію меморіального ордеру № 302-1 від 25.01.05 р. про сплату першим відповідачем другому відповідачу штрафних санкцій за спірним договором в сумі 1000000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30 грудня 2003 р. між позивачем та 1-м відповідачем було укладено кредитний договір №130/2003 (надалі – кредитний договір), за яким 1-й відповідач зобов'язався надати позивачу кредит (відновлювану кредитну лінію) на виробничі потреби в сумі 1500000,00 грн. строком з 29.12.2003 р. по 28.12.2006 р. та 500000,00 грн. строком з 20.01.2004 р. по 28.12.2006 р. включно, а позивач зобов'язався вчасно повернути кредит і сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов'язань позивачем за кредитним договором між 1-м відповідачем та третьою особою було укладено договори застави № 130/2003-з та № 130/2003-з-1 від 30.12.2003 р., посвідчені приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Горбатюк І.В., якими у заставу було передано рухоме та нерухоме майно, яке належить третій особі на праві власності.

13 грудня 2004 р. між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем було укладено договір відступлення права вимоги №09-720, за яким 1-й відповідач передав 2-му відповідачу права вимоги до позивача за кредитним договором в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору, крім права вимоги 1-го відповідача за кредитним договором, що існувало на момент підписання цього договору, а саме: 40 000 грн. поточної заборгованості.

Вищевказані договори підписані уповноваженими на то представниками.

Відповідно до п. 1.2 спірного договору до нового кредитора (другого відповідача) переходять також усі права, що забезпечують виконання боржником (позивачем) зобов'язань за кредитним договором, згідно з договором застави майна № 130/2003-з від 30.12.2003 р., укладеним між первісним кредитором (1-й відповідач) та ТОВ СП “Богодухівський комбікормовий завод” (третьою особою).

Згідно п.п. 2.1.1 спірного договору 1-й відповідач зобов'язався протягом 2-х днів після підписання цього договору передати 2-му відповідачеві документи, які засвідчують права вимоги за Кредитним договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме: підписані боржником (позивачем) та завірені його печатками щоквартальні баланси, звіти про фінансові результати, а також довідки про стан його кредиторської та дебіторської заборгованості за період з дня підписання кредитного договору до дня підписання договору; угоди з поставки та реалізації об'єктів, що кредитуються; відомості про рух грошових коштів за рахунками, відкритими в банках, а також надходження готівки в касу позичальника з дня підписання кредитного договору до дня підписання договору; довідки про щомісячні умовно-постійні витрати боржника з дня підписання кредитного договору до дня підписання договору; та інші матеріали, пов'язані з договорами застави, що забезпечують кредитний договір.

Відповідно до п. 3.6 спірного договору за набуття права вимоги новий кредитор (2-й відповідач) сплачує первісному кредитору (1-му відповідачу) винагороду, розмір та порядок сплати якої визначається сторонами додатково після здійснення прийому-передачі документів згідно з пунктом 2.1.1 цього договору.

15.12.04 р. сторони на виконання п.2.1.1 спірного договору підписали акт прийому-передачі документів, а саме документи, які засвідчують права вимоги первісного кредитора за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.03 р. на 10 аркушах; документи згідно з п. 3.2.5 кредитного договору на 17 аркушах; договір застави майна № 130/2003-з від 30.12.03 р., правоустановчі документи на предмет застави та інші документи, які є важливими для реалізації права звернення стягнення на предмет застави на 40 аркушах.

Відповідачі пояснили (т.1 а.с.86, т.3 а.с.20), що в зв'язку з неналежним виконанням позивачем п. 3.2.5 кредитного договору документи, вказані в п. 2.1.1 спірного договору, не були передані першим відповідачем другому відповідачу в повному обсязі.

Відповідачі не надали переліку конкретних документів, які були передані за актом прийому-передачі від 15.12.04 р., оскільки, як пояснив представник 1-го відповідача, вони не пам'ятають які саме документи були передані.

Також відповідачі не надали суду доказів виплати винагороди за набуття права вимоги другим відповідачем першому, посилаючись на те, що сторонами спірного договору не було укладено додаткової угоди про розмір та порядок сплати винагороди відповідно до п. 3.6 спірного договору, оскільки умова про передачу документів, вказаних в п. 2.1.1 спірного договору, не була виконана належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.3. кредитного договору жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Отже, у сторін кредитного договору виникли зобов'язання щодо недопущення передачі своїх прав за кредитним договором третім особам без письмового дозволу другої сторони.

Позивач (боржник за кредитним договором), не надавав своєї письмової згоди 1-му відповідачу на передачу прав та обов'язків за кредитним договором, що не заперечується сторонами.

Крім того, пункт 8.3 договору застави № 130/2003-з від 30.12.2003 р. також передбачає заборону передавати сторонами свої права та обов'язки третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Третя особа (заставодавець) також не надавала своєї письмової згоди 1-му відповідачу на передачу прав та обов'язків за вищевказаними договорами застави.

Таким чином, спірний договір суперечить умовам кредитного договору, договору застави та відповідно вимогам ч. 3 ст. 512 ЦК України.

Посилання відповідачів на те, що за спірним договором 1-м відповідачем передано 2-му відповідачу не права та обов'язки в повному обсязі, а лише права вимоги в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання спірного договору, тому це не є порушенням п. 10.3 кредитного договору, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язання, що виникають з кредитного договору, складаються з окремих прав та обов'язків обох сторін договору, які є одночасно боржниками та кредиторами у різних зобов'язаннях.

Заборона на передачу права, встановлена п. 10.3 кредитного договору, є забороною на відступлення будь-якого права кредитора (чи його частини) у зобов'язанні, а заборона на передачу обов'язку є забороною на передачу будь-якого боргу боржником у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, яка встановлює підстави для заміни кредитора у зобов'язанні, така заміна може відбуватись внаслідок договору (відступлення права вимоги), та закону.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Заборона заміни кредитора у зобов'язанні з підстав, визначених ч. 3 ст. 512 та ч. 1 ст. 516 ЦК України, у сукупності із забороною передачі прав та обов'язків встановленою п. 10.3 кредитного договору, означає, що спірний договір, укладений між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем суперечить закону, тому вимога позивача про визнання цього договору недійсним є законною та обґрунтованою.

Стаття 519 ЦК України вказує, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, тобто такої, що існувала на момент переходу цих прав. Також слід зазначити, що при уступці права вимоги, нове зобов'язання не виникає, а відбувається лише заміна особи в існуючому зобов'язанні.

Предметом спірного договору є передані первісним кредитором новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.2003 р. в обсязі, що виникнуть по кредитному договору після підписання цього договору. Разом із тим, зазначеним договором про уступку права вимоги передбачено, що право вимоги первісного кредитора за кредитним договором, що існує на момент підписання цього договору, а саме: 40 000,00 грн. поточної заборгованості, не передається. 1-й відповідач залишив це право собі разом з договором застави № 130/2003-з-1 від 30.12.03 р.

Таким чином, первісний кредитор (1-й відповідач) передав новому кредитору (2-му відповідачу) недійсне право вимоги, тобто таке, що не існувало на момент переходу цього права. Це також підтверджується тим, що розмір (суму) переданої вимоги не визначено сторонами за спірним договором. До того ж, це право не виникло і в майбутньому, оскільки заборгованість у позивача за кредитним договором в майбутньому так і не з'явилася, про що свідчить лист 1-го відповідача № 06-4756 від 02.07.04 р. про призупинення кредитування ТОВ „Фірма „Восток” за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.03 р. (т.3 а.с.4).

Також підтвердженням того, що позивач не мав заборгованості за кредитним договором як на момент укладання відповідачами спірного договору так і в подальшому є виписки з позичкового рахунку № 2065622741 та рахунку для обліку заборгованості за нарахованими відсотками № 2068922741 (т.2 а.с.42-47, 151, 152).

Посилання 1-го відповідача на те, що в даному випадку йде мова про недійсність зобов'язання, за яким відступається права, тобто невідповідність правочину вимогам ст. 203 ЦК України, суд вважає безпідставними, оскільки поняття „недійсність вимоги” не є тотожнім поняттю „недійсність правочину”.

Відповідно ч. 2 ст. 60 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, банківською таємницею, зокрема, є: відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи — клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація.

Як убачається із змісту п.п. 2.1.1 спірного договору 1-й відповідач мав передати 2-му відповідачу документи та іншу інформацію, що містить банківську таємницю.

Відповідно до ч.1 ст. 62 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, та з інших підстав, встановлених законом.

Оскільки позивач не надавав дозволу на розкриття банківської таємниці, п.п. 2.1.1 договору відступлення права вимоги №09-720 від 13 грудня 2004 р. суперечить закону, є недійсним.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, спірний договір є недійсним в цілому, оскільки він не може бути укладений та вчинений без включення до нього умови про передачу документів, що є банківською таємницею.

Посилання 1-го відповідача на те, що відповідно до ст. 60 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної або моральної шкоди клієнту, а позивач не надав доказу, що інформація, яку передано першим відповідачем другому, може завдати йому матеріальної або моральної шкоди, суд вважає безпідставними, оскільки предметом даного позову не є стягнення матеріальної або моральної шкоди, а тому ці обставини і не повинні доводитися позивачем, достатньо встановлення факту передачі такої інформації. Передача документів підтверджується актом прийому-передачі документів від 15.12.04 р.

Посилання відповідачів на те, що господарським судом при розгляді справи № 40/278-04 задоволені позовні вимоги про стягнення збитків, які виникли на підставі спірного договору, судом відхиляються, оскільки постановою Верховного суду України рішення місцевого суду, постанови апеляції та касації скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді зазначеної справи місцевим судом в рішенні по справі № 53/446-06 (н.р. № 40/278-04) від 17.05.07 р. за позовом ВАТ „Мегабанк”, 3-я особа - ЗАТ „ФК „М-Брок” до ТОВ фірма „Восток”, 3-я особа - ТОВ „СГП „Богодухівський комбікормовий завод” про стягнення збитків, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.07 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.07 р. (т.2 а.с.117-119, 121-128), встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 09-720 від 13.12.04 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки першим відповідачем передано другому відповідачу недійсну вимогу, тобто таку, яка на момент укладання спірного договору не існувала, та при укладанні спірного договору порушені положення статті 60 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, так як позивач по даній справі не давав згоди на розповсюдження інформації, яка становить комерційну та банківську таємницю.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.04 р. є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки суперечить вимогам ч.3 ст. 512, ч. 1 ст. 516, ст. 519 ЦК України, ст. 62 Закону України „Про банки та банківську діяльність”.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Першим відповідачем на користь другого відповідача був сплачений штраф згідно п.4.1. спірного договору в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 302-1 від 25.01.05 р.

Таким чином, оскільки 2-й відповідач не сплатив 1-му відповідачу винагороду за набуття права вимоги, а тільки отримав від 1-го відповідача штраф в сумі 1000000,00 грн. та частину документів, вказаних в п. 3.2.5 кредитного договору, за актом прийому-передачі документів від 15.12.04 р., суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідачів повернути одне одному все отримане по договору відступлення права вимоги №09-720 від 13.12.04 р.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати позивача по сплаті державного мита за подачу позову в сумі 85,00 грн., за подачу апеляційної скарги в сумі 42,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частинах. Також, стягнуте з позивача на користь 1-го відповідача держмито в сумі 42,50 грн. за наказом господарського суду Харківської області від 10.03.06 р. по справі № 16/281-05 (т.1 а.с.180) належить стягнути з 1-го відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 203, 215 - 217, 509, 512, 516, 517, 519 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 62 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 33-35, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 09-720 від 13 грудня 2004 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30. Код ЄДРПОУ 09804119) та Закритим акціонерним товариство „Фінансова компанія „М-Брок” (61002, м. Харків, вул. Артема, 46. Код ЄДРПОУ 31556656) з моменту укладення.

2.           Зобов'язати Закрите акціонерне товариство „Фінансова компанія „М-Брок” (61002, м. Харків, вул. Артема, 46. Код ЄДРПОУ 31556656) повернути Відкритому акціонерному товариству „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30. Код ЄДРПОУ 09804119) документи, що одержані по договору відступлення права вимоги № 09-720 від 13.12.04 р. за актом прийому-передачі документів від 15.12.04 р.: документи, які засвідчують права вимоги первісного кредитора за кредитним договором № 130/2003 від 30.12.03 р. на 10 аркушах; документи згідно з п. 3.2.5 кредитного договору на 17 аркушах; договір застави майна № 130/2003-з від 30.12.03 р., правоустановчі документи на предмет застави та інші документи, які є важливими для реалізації права звернення стягнення на предмет застави на 40 аркушах.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Фінансова компанія „М-Брок” (61002, м. Харків, вул. Артема, 46. Код ЄДРПОУ 31556656) на користь Відкритого акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30. Код ЄДРПОУ 09804119) штраф, сплачений Відкритим акціонерним товариством „Мегабанк” за договором відступлення права вимоги № 09-720 від 13.12.04 р., в сумі 1000000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Мегабанк” (61002, м. Харків, вул. Артема, 30. Код ЄДРПОУ 09804119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Восток” (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1. Код ЄДРПОУ 14364800) держмито в сумі 106,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Фінансова компанія „М-Брок” (61002, м. Харків, вул. Артема, 46. Код ЄДРПОУ 31556656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Восток” (61003, м. Харків, пров. Університетський, 1. Код ЄДРПОУ 14364800) держмито в сумі 63,75 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                                                                     Ольшанченко В.І. 

суддя                                                                                            Пелипенко Н.М.

суддя                                                                                            Калініченко Н.В.

Повний текст рішення підписаний 25.01.08 р.