Ухвала

від 17.01.2008 по справі 20-11/293-7/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-11/293-7/277

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

"17" січня 2008 р. справа № 20-11/293-7/277

За позовом:          Житлово-будівельного кооперативу „Південнобережний”

          (99014, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграду, 7)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг”

          (99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 34)

треті особи,          Кушнір Л.А.

які не заявляють          (м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 7, корп.2,  кв.41)

самостійних вимог          

на предмет спору, на          Корнієнко Катерина Григорівна

стороні позивача:          (м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 7, корп.2,  кв.42)

          (м. Севастополь, вул. Гер. Сталінграду, 7, корп.2,  кв.51)

          (99703, м. Севастополь, вул. Менжинського, 35-56)

третя особа,          Козловський Анатолій Дмитрович

яка не заявляє          (99014, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, 6-10)

самостійних вимог

на предмет спору на

стороні відповідача:

про          визнання договору № 11 від 12.08.1998, укладеного між сторонами, на будівництво 2-х квартир недійсним,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Плужніков О.С., керівник, довідка № 16-2/2495 від 04.10.2007, паспорт АР 235017;

          - Трофімова Г.І., представник, довіреність б/н від 05.04.2007;

від відповідача:          - Вертій Н.А., представник, довіреність № 229 від 16.06.2007,

від третіх осіб:          - Рендак С.А., представник, довіреність ВЕТ № 923769 від 22.08.2007 (Корнієнко К.Г.);

          - Кушнір Л.А., паспорт СА 09613 (Кушнір Л.А.);

          - Сидорова О.Є., представник, довіреність № 3716 від 08.11.2007 (Кушнір Л.А.);

          - не з'явився (Козловський А.Д.),

Суть спору:

19.06.2007 (вх.№ 1577) Житлово-будівельного кооперативу „Південнобережний” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” про визнання договору № 11 від 12.08.1998, укладеного між сторонами, на будівництво 2-х квартир недійсним, як такого що суперечить меті юридичної особи та укладений з метою приховати іншу угоду, є мнимим, удаваним, з посиланням на статті 50, 58 Цивільного кодексу УРСР (т.1 арк.с.2-4).

Ухвалою суду від 21.06.2007 справу прийнято до провадження суддею Дмитрієвим В.Є. та порушено провадження по справі № 20-11/293 (т.1 арк.с.1).

Ухвалою суду від 19.07.2007 до участі у справі в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Козловського Анатолія Дмитровича (т. 1 арк.с.65).

Розпорядженням голови суду № 70 від 20.08.2007 у зв'язку з вибуттям судді Дмитрієва В.Є. у щорічну відпустку, у зв'язку з врегулюванням навантаженності суддів та з метою дотримання строків розгляду справ, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, справа передана до провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.1 арк.с.72-75).

Ухвалою суду від 21.08.2007 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П., справі привласнено № 20-11/393-7/277 (т.1 арк.с.76-77).

Ухвалою суду від 20.09.2007 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України  залучено до участі у справі в якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кушнір Л.А. та Корнієнко К.Г., так як рішення по справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї зі сторін (т.1 арк.с.104-106).

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа (Козловський А.Д.) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 21.08.2007, 20.09.2007, 16.10.2007, 14.11.2007, 13.12.2007 не виконав, надав пояснення (вх.№43313), в яких зазначив, що будівництво квартир в ЖБК „Південобережний” велось по його заяві, як фізичної особи, особовий рахунок коштів і матеріалів вівся на фізичну особу, із членів кооперативу він вибув по заяві, грошові кошти за ці квартири не отримав, так як не вносив їх ні в касу, ні на поточний рахунок кооперативу, просить розглянути справу у відсутність його представників, (т.1 арк.с.129). В нотаріально посвідченій заяві від 26.10.2007 (вх.№50620) Козловський А.Д. пояснив, що він вступив в члени ЖБК „Південобережний”, як представник ТОВ „Мортрансмаркет-Юг” та був включений до складу членів кооперативу на підставі рішення Севастопольської міської державної адміністрації № 2403-р від 08.11.2001, грошові кошти вносились ТОВ „Мортрансмаркет-Юг”, просить виключити його зі складу членів ЖБК „Південобережний” і передати паї ТОВ „Мортрансмаркет-Юг”, до 26.10.2007 заява про виключення із членів ЖБК „Південобережний” не направлялись паї нікому не передавались (т.2 аркс.16). Пояснення Козловського А.Д., надані в поясненнях (вх.№43313) та заяві (вх.№50620) суперечать один одному.

Позивач, відповідач та треті особи (Корнієнко К.Г., Кушнір Л.А.) вимоги ухвал суду від 21.08.2007, 20.09.2007, 16.10.2007, 14.11.2007, 13.12.2007 виконали, надавши докази перерахування коштів за спірні квартири та вступ до членів кооперативу.

Рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 20-9/182-11/362-5/372 від 29.11.2007, яке набрало законної сили 14.01.2008 за позовом відповідача до позивача про визнання прав власності на спірні квартири, за участю третіх осіб Кушнір Г.І. та Корнієнко К.Г. на підставі договору № 11 від 12.08.1998, в позові ТОВ „Мортрансмаркет-Юг” відмовлено, надана оцінка спірному договору № 11 від 12.08.1998, укладеного між сторонами, як такого, що суперечить статтям 2, 8, 10, 21 Закону України „Про кооперацію”, статті 15 Закону України „Про власність” (т.2 арк.с.32-35, 78-84).

В судовому засіданні від позивача надійшла заява (вх. № 948) в порядку статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови від позовних вимог у зв'язку з тим, що необхідності розгляду позову про визнання договору недійсним відпала, просить припинити провадження по справі в порядку пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т.2 арк.с.75-76).

Повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову, перевірені.

Отже, позивач від своїх позовних вимог відмовився на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Це право передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно частини четвертої якої позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Представник відповідача заперечував проти припинення провадження у справі і прийняття відмови від позову, що передбачає обов'язок  суду здійснити оцінку відмови, предмету та підстав позову.

Відповідно до частини шостої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Пунктами 14, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, зі змінами та доповненнями, передбачено, що встановивши, що угода укладена з метою приховати іншу угоду, суд відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦК визнає, що сторонами укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі.

У тому разі, коли така угода суперечить законові, суд постановляє рішення про визнання недійсною укладеної сторонами угоди із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності угоди, яку вони мали на увазі.

Визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Суд постановляє рішення про відшкодування зазнаних стороною витрат, втрати або пошкодження її майна в тих випадках, коли це прямо передбачено законом.

Удавані правочини вчиняються з метою приховування іншого правочину, який сторони насправді мали на увазі, тому, в даному випадку, має місце укладення двох правочинів.

Удаваний правочин завжди  нікчемний і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує. Сторони, здійснюючи удаваний правочин, маскують іншу юридичну дію, іншу мету, яку вони мали на увазі.

Реальний (прихований) правочин може бути дійсним або недійсним. Якщо правочин,  який сторони насправді вчинили відповідає вимогам закону, відносини сторін регулюються Правилами, що його стосуються. Якщо правочин, який сторони насправді вчинили, суперечить законодавству, суд виносить рішення про визнання цього правочину недійсним із застосуванням наслідків, передбачених для недійсності правочинів такого типу.

В період укладення договору діяв Закон СРСР „Про кооперацію в СРСР”, статті 2, 5 якого передбачали серед типів кооперації кооперативи для житлово-цивільного будівництва, який є громадською організацією громадян СРСР, які добровільно об'єднались на основі членства для здійснення статутних завдань. Діяльність кооперативу ґрунтувалась на принципах добровільності вступу до кооперативу і безперешкодності  виходу з нього.

Статтею 12 цього Закону  передбачалось, що членом кооперативу може бути кожний громадянин, який досяг 16-річного віку, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР і союзних республік, виявив бажання і здатний брати участь у здійсненні цілей і завдань кооперативу.

Спори у справах, що виникають з членських відносин, вирішуються органами кооперативу в порядку, визначеному його статутом, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних республік, - судом.

Члена кооперативу може бути виключено з кооперативу за рішенням його загальних зборів у випадках, передбачених статутом.

Виключення з членів кооперативу може бути оскаржено в суд.

Статутом позивача (пункт 2.1.3) також передбачено членство громадян, а не юридичних осіб.

Угода № 11 від 12.08.1998 юридичної особи: ТОВ „Мортрансмаркет-Юг” про пайову участь в будівництві квартир фактично не для юридичної особи, а  для її керівництва –директора Козловського А.Д. за рахунок юридичної особи суперечить діючому законодавству України, а саме: статті 15 Закону України „Про власність” (яка діяла в період укладення спірного договору), Типовому статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 186 від 30.04.1985, який передбачав участь в будівництві кооперативного житла громадян за їх кошти, а не кошти юридичної особи, де ці громадяни працюють.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що угода сторін: договір № 11 від 12.08.1998, укладений між сторонами, є нікчемною.

Так як відповідач вчинив певні дії на виконання угоди шляхом перерахування грошових коштів, надання будівельних матеріалів, оплати векселів і таке інше, позивач повинен повернути ці кошти юридичній особі –відповідачу, тим більше, що пай Козловського А.Д. проданий Корнієнко К.Г. та Кушнір  Л.А. і внесені грошові кошти та вартість матеріалів підлягають поверненню відповідачу.

Відповідач не позбавлений можливості звернутись до позивача з вимогами про повернення перерахованих коштів по нікчемній угоді, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою без визнання її недійсною судом, що також встановлено при розгляді справи № 20-9/182-11/362-5/372.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені наслідки відмови від позову: у випадках припинення провадження по справі повторне  звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки відмова від позову є правом позивача і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, що судом перевірено, суд визнав можливим задовольнити клопотання позивача та прийняти заявлену відмову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 35, 78, пунктом 4 частини першої статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в:

1.          Провадження по справі № 20-11/293-7/277 припинити.

Суддя                                                                                Г.П. Ілюхіна