Рішення

від 10.01.2011 по справі 35/396-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/396-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.12.10р.

Справа № 35/396-10

За позовом  Державного підприємства  «Донецька залізниця»  в особі

                     Краснолиманської дирекції залізничних перевезень  

                     м. Донецьк

до                 Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-

                    збагачувальний комбінат»           

                    м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про              стягнення 74 730,00 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

позивача –Баранов А.В., старший комерційний ревізор, дов. від 03.09.2009р., Старченко В.В., юрисконсульт, дов. від 09.07.2009р.

відповідача -  Гашицька І.В., представник, дов. №14/69 від 01.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ :  

     Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача штраф 74 730,00 грн за неправильне зазначення в залізничних накладних маси вантажу, посилаючись на комерційні акти №730700/105, №730702/107, №703701/106 від 10.06.2010р. та залізничні накладні №46707901, 46707903, 46707904.

    Представники позивача вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

    Відповідач позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити, вказує, що при прийнятті вантажу до перевезення зауважень щодо правильності зазначеної в спірних накладених ваги вантажу у залізниці не було, вагони в технічному та комерційному відношенні були придатні до перевезення, з актів слідує, що на шляху прямування відбулося витікання вантажу; також вважає, що встановлена різниця в масі вантажу не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження у визначенні маси нетто; вважає, що позивач не довів справність вагів та їх державну повірку, тобто достовірність  зазначеної в комерційних актах маси вантажу.

     Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено  тільки вступну та резолютивну частину рішення.  

     Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

     10.06.2010р. на станцію Єнакієво  Донецької залізниці зі станції Інгулець Придніпровської залізниці за залізничними накладними №46707901, 46707903, 46707904 у вагонах №№53551420, 65724031, 60579729, 53506836, 53607461, 56391709  на адресу «Єнакіївського МЗ»надійшов вантаж –залізорудний концентрат, вантажовідправником якого являється ВАТ  «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі відповідач).

   При видачі вантажу вантажоодержувачу була встановлені розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана в залізничних накладних, а саме: у вагоні №53551420, залізнична накладна №46707901 –на 1280 кг;

  - залізнична накладна №46707904 - у вагоні №53506836 –на 2040 кг,          у вагоні №53607461 –на 1200 кг, у вагоні №56391709 –на 1140 кг;

 - залізнична накладна №46707903 - у вагоні №565724031 –на 1240 кг,    у вагоні №60579729 –на 1560 кг.

    Про неправильне зазначення маси вантажу позивачем складені комерційні акти №730700/105, №730702/107, №703701/106 від 10.06.2010р., на підставі яких  та ст.ст. 188, 122 Статуту залізниць України позивач нарахував  штраф в сумі 74730,00 грн, який і просить стягнути  з відповідача.  

    Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення, який укладається у  письмовій формі. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

    Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 вантажовідправник повинен заповнити точне і повне найменування установи, підприємства вантажоодержувача та його цифровий код, адресу вантажоодержувача, найменування і масу вантажу та на нього покладається відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

  Згідно зі ст.ст. 118, 122  Статуту залізниць України за неправильне зазначення у накладній, зокрема, коду вантажоодержувача з вантажовідправника стягується штраф в п'ятикратному розмірі   провізної плати.

     Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами  доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

     Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника чи вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

    Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., при перевезення у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника чи вантажоодержувача, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

   Статтями 52  та 114 Статуту залізниць України   встановлено, що маса вантажу вважається  правильною,  якщо  різниця  у  масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі  недостачі  -  норми  природної  втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках  обчислюється  з   урахуванням   граничного   розходження визначення  маси  вантажу  і  природної  втрати  вантажу  під  час перевезення.

  Відповідно до Правил видачі вантажів при видачі  вантажів,  маса  яких  унаслідок  їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документа, якщо   вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

    Як зазначено в комерційному акті №730700/105 від 10.06.2010р. –вантаж у вологому стані. Тобто, визначена різниця в масі вантажу 1280 кг, не перевищує  норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто –2% (1380кг), та посилання позивача на неправильне зазначення відповідачем в залізничній накладній маси вантажу, а, отже, і нарахування штрафу за цією накладною, безпідставні.

   В інших актах посилання на вологість вантажу відсутнє та заперечення відповідача не відповідають дійсним обставинам справи.

    Відповідно до ст. 14 Статуту ваги  і  вагові прилади підлягають обов'язковій державній повірці і тавруванню в установленому порядку.  

Зважування вантажів на  несправних  вагах,  а також на вагах з простроченими термінами повірки і таврування не дозволяється. Незважаючи на те, що в наданих комерційних актах зазначено про зважування вантажу на справних повірених вагонних 150-ти тонних тензовагах, позивач не  надав суду відповідних доказів (техпаспорт вагів з відмітками про своєчасну державну повірку), про що надав клопотання та довідку від 09.11.2010р., з якої слідує, що на вказані ваги наявний лише новий технічний паспорт  від 20.07.2010р.

    Таким чином, визначена маса вантажу на вагах, доказів справності та держповірки яких позивачем не надано, не може вважатися достовірною, а, отже, позивачем не доведено факт неправильності зазначення відповідачем маси вантажу в спірних залізничних накладних.

    Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано актів про технічний стан вагонів, які би спростовували висипання вантажу під час перевезення, оскільки в кожному комерційному акті зазначено про те, що хребтова балка і візок вагону залиті концентратом.  

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 307, 311 Господарського кодексу України, ст.ст. 118, 122, 129, 114 Статуту залізниць України  господарський суд,  -

ВИРІШИВ :

       В позові відмовити.    

       Рішення набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

        Суддя

Повне рішення складено      31 грудня 2010р.

Л.П. Широбокова