Рішення

від 04.02.2008 по справі 52/331-07 (н.р. 46/238-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

52/331-07 (н.р. 46/238-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2008 р.                                                            Справа № 52/331-07 (н.р. 46/238-06)

вх. № 9641/4-52 (н.р. 7136/4-46)

Суддя господарського суду Білоусова Я.О. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Челік О.С. довіреність №01-25/74 від 15.01.2008  року;  відповідача - Панфьоров Ф.О., довіреність №15 від 01.01.2008 року;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків  

до  ТОВ "Харківський інститут управління", м. Харків  

про стягнення 50238,31 грн.

та зустрічним позовом ТОВ "Харківський інститут управління", м. Харків

до ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський економіко-правовий університет” про стягнення з відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут управління”, заборгованості за користування приміщеннями за договором найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01 лютого 2006 року в сумі 46000,00 грн., пені в розмірі 2945,27 грн., інфляційних втрат в сумі 828,00 грн. та 3% річних в розмірі 465,04 грн. Позов мотивовано невиконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати платежів за користування приміщеннями.

Також розглядається зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут управління” про визнання недійсним договору найму навчальних приміщень № 1/12-06 від 01 лютого 2006 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Харківський економіко-правовий університет”. Підставами заявленого позову визначено відсутність в оскаржуваній угоді істотних умов договору, встановлених Законом України "Про оренду державного і комунального майна".

В судовому засіданні 29.01.2008 року представник позивача за первісним позовом вимоги заявленого позову підтримав в повному обсязі. Надав для залучення до матеріалів справи документи витребувані попередніми ухвалами суду (вх. №1521). Які були залучені  судом до матеріалів справи. Проти вимог заявленого зустрічного позову заперечував в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом проти вимог заявленого первісного позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Вимоги заявленого зустрічного позову підтримав в повному обсязі. Надав для залучення до матеріалів справи документи витребувані попередніми ухвалами суду (вх. №1520). Які були залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.01.2008 року була оголошена перерва до 04.02.2008 року для виготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи в їх сукупності встановив.

01.02.2006 року між „Харківським економіко-правовим університетом” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (наймодавець) та Харківським інститутом управління у формі товариства з обмеженою відповідальністю (наймач) був підписаний договір найму навчальних приміщень №1/12-06 (далі по тексту – Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове користування навчальні приміщення, а саме: 5-й поверх, площею 430,6кв.м., 6-й поверх, площею 426,5кв.м., 7-й поверх, площею 426,5кв.м., гардероб, площею 74,77кв.м., усього загальною площею 1792,81кв.м., які знаходяться в будівлі наймодавця, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 187. Пунктами 3.1., 3.4. Договору передбачено що, строк найму починається з моменту прийняття наймачем приміщень за актом прийому-передачі і складає 11 місяців. Акти про надання послуг з найму приміщень оформлюються сторонами щомісяця. Розмір плати за користування приміщеннями у розмірі 46000грн. за один місяць згідно розрахунку плати за користування приміщенням, встановлений пунктом 4.1. договору. Згідно пункту 4.2. Договору найму, плата за користування приміщеннями сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або готівкою в касу наймодавця наперед не пізніше 2-го числа кожного поточного місяця. Вартість комунальних послуг до плати за користування приміщеннями не входить і сплачується окремо щомісяця згідно рахунків-фактур по тарифам, які діють на момент складання рахунку фактури. 01.02.2006 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі об'єкту найму.

Суд розглянув вимоги заявленого первісного позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Слід зазначити, що предмет договору оренди, як зобов'язання, становить не лише майно яке передається в оренду, а й дії сторін які повинна здійснити зобов'язана сторона. В даному випадку орендодавець - дії по фактичній передачі майна у володіння і  користування, а орендар – щодо внесення орендних платежів за фактичне користування майном.

Зважаючи на наявні заперечення представника відповідача за первісним позовом, щодо фактичної передачі йому майна, суд оцінює докази щодо фактичної передачі майна та користування орендарем приміщення у їх сукупності.

Відповідно до наведеного раніше пункту 3.4. договору, акти про надання послуг з найму приміщень оформлюються сторонами щомісяця.

В матеріалах справи відсутній жодний акт про надання послуг з найму приміщення.

Заперечення представника позивача за первісним позовом щодо необов'язковості складання таких актів відповідно до положень законодавства про договір найму (оренди) за наявності підписаного акту прийому-передачі майна, не приймаються судом до уваги оскільки, відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Тобто у даному випадку сторони визначили обов'язковість підписання актів про надання послуг з найму.

Якщо звернутися до розрахунку плати за користування приміщеннями, який відповідно до пункту 4.1. є невід'ємною частиною договору, то він складається з 4-х складових, орендної плати - у розмірі 17930грн., експлуатаційних послуг – у розмірі 8347грн., оренди обладнання - у розмірі 8965грн. та інформаційного обслуговування у розмірі 10758грн. Відповідно до пояснень наданих з цього приводу представником позивача (вх. №1521), між сторонами договору найму не визначено більш детальної розшифровки суми орендної плати, окрім тієї, що наведена у вказаному розрахунку.

Відповідно до пункту 1.1. договору найму наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове користування навчальні приміщення. Згідно тексту акту прийому-передачі об'єкту найму наймачу передаються саме приміщення визначені пунктом 1.1., без будь якого обладнання. Окремі акти прийому-передачі обладнання з відповідним переліком, як свідчать матеріали справи між сторонами не підписувались. Доказів надання Харківському інституту управління у формі ТОВ, будь яких експлуатаційних послуг та послуг за інформаційне обслуговування позивачем за первісним позовом також надано не було, акти про надання послуг відповідно до пункту 3.4. договору між сторонами не підписувались.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всебічно та повно оцінивши докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що фактично  приміщення не були передані наймодавцем наймачу в користування і наймач ними не користувався, експлуатаційних та інформаційних послуг не отримував.

Зважаючи на те, що орендодавець дії по фактичній передачі майна у володіння і  користування не здійснив,  у орендаря відсутній обов'язок  внесення орендних платежів за фактичне користування майном.

З урахуванням наведеного у позовних вимогах в частині стягнення основного боргу у розмірі 46000грн. належить відмовити.

Приймаючи до уваги  те, що пеня, інфляційні та три відсотки річних заявлені до стягнення являються відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, а таке порушення, зважаючи на обставини встановлені судом  відсутнє, то в частині стягнення пені у розмірі 2945,27грн., 828грн. інфляційних та три відсотки річних у розмірі 465,04грн. в позові належить відмовити.

Суд розглянув вимоги заявленого зустрічного позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування заявленого зустрічного позову позивач посилається на порушення при укладенні договору найму вимог статей 10,11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якими регулюються істотні умови договору оренди та оцінка об'єкта оренди,  а також порушення  п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року №786.

Відповідно до Свідоцтва на право власності від 27.11.2002 року виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради та реєстраційного посвідчення КП ХМБТІ від 28.11.2002 року, нежитлова будівля літ. „А-7”, загальною площею 4377,8кв.м., розташована у місті Харкові по пр. Гагаріна за №187 належить „Харківському економіко-правовому університету” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на праві колективної власності

Частиною 4 статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, передбачено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. 

Тобто передбачається можливість, а не обов'язковість застосування норм визначених в Законі до правовідносин майна іншої не державної та не комунальної форми власності. Посилання на застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у тексті договору найму №1/12-06 від 01.02.2006 року відсутні.

З цих же підстав судом не приймаються до уваги посилання позивача за зустрічним  позовом на порушення п. 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року №786, оскільки відповідно до частини 1 цієї Методики, її розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), і її положення не можуть бути застосовані у даному випадку.

Положеннями статті 215 Цивільного кодексу України, передбачені підстави для визнання правочину недійсним, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Та з інших підстав прямо не встановлених законом для недійсності правочину,  але якщо інша особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом.

Позивачем за зустрічним позовом у позові не наведено, наявність підстав недійсності правочину встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, заяв щодо зміни підстав позову на адресу суду не надавалось і судом до розгляду не приймалось.

Суд не приймає до уваги посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність істотних умов договору, передбачених частиною 1 статі 284 Господарського кодексу України, з огляду на те, що відсутність істотних умов договору, відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, не спричинює таких наслідків як визнання договору недійсним.

Зважаючи на викладене у суду відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

За результатами розгляду справи, відповідно до положень статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються за первісним позовом на позивача за первісним позовом, за зустрічним позовом на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 6,8,19,124,129 Конституції України, статтями 1,4,12,33,43,44,49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

04.02.2008 року.

Суддя                                                                                            Білоусова Я.О.

справа №52/331-07