Рішення

від 10.12.2010 по справі 10/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВ ЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2010 р. Справа № 10/53.

За позовом релігійної орг анізації Української Правос лавної Свято-Костянтинівськ ої церкви

до сільської ради села Оших ліби

третя особа без самостійни х вимог на предмет спору на ст ороні відповідача - релігій на організація Української П равославної Свято-Миколаївс ької церкви Київського Патрі архату

про скасування та визнання нечинними рішень виконавчог о комітету сільської ради

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача - Бабюк В.Д., г олова парафіяльної ради, Ко роль С.В., дов. від 17.08.2006 р., Фів чук Я.С., дов. від 24.11.2010 р.

Відповідача - Канюк Т.О. , сільський голова, Зінчук П .Ф., дов. від 18.10.2010 р., Бойда Т.М. , дов. від 18.10.2010 р. Сороцький А.С ., дов. від 18.10.2010 р.

Третьої особи - Бабюк М.С ., дов. від 12.01.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Релігійна організація У країнської Православної Свя то-Костянтинівської церкви з вернулася з позовом до сільс ької ради села Ошихліби про с касування та визнання нечинн ими рішення виконавчого комі тету Ошихлібської сільської ради від 03.04.2008 р. № 32/5 “Про оформле ння права комунальної власно сті на незавершену будівницт вом будівлю нової церкви” та рішення 23 сесії 5 скликання Ош ихлібської сільської ради ві д 16.10.2009 р. № 81-ХХІІІ/09 “Про розгляд заяви”.

Позовні вимоги обгрунтова ні тим, що рішенням виконавчо го комітету сільської ради с . Ошихліби № 23/4 від 20.04.1993 р. позивач еві надано земельну ділянку площею 0,25 га під будівництво н ової церкви та передбачено п раво позивача будувати нову церкву. Нову церкву, зазначає ться у позові, позивач побуду вав, але не встиг здати в експл уатацію, однак 03.04.2008 р. виконком ом Ошихлібської сільської ра ди прийнято незаконне рішенн я, яким оформлено право комун альної власності на незаверш ену будівлю нової церкви у с. О шихліби за територіальною гр омадою села в особі Ошихлібс ької сільської ради. Це рішен ня, вказує позивач у позові, пр ийнято відповідачем з переви щенням наданих йому ст. 29 Зако ну України “Про місцеве само врядування” повноважень, орг ан місцевого самоврядування не може набувати права власн ості на побудовані за кошти р елігійної організації культ ові будівлі, внаслідок таких дій відповідача порушені пр ава позивача на володіння, ко ристування та розпорядження побудованою ним культовою б удівлею, окрім того, храм є нез авершеним будівництвом, не з даний в експлуатацію, у відпо відача відсутня проектно-кош торисна документація, погодж ення відповідних служб, тому на цю будівлю не може бути зар еєстровано право власності. Також позивач оскаржує рішен ня Ошихлібської сільської ра ди 23 сесії 5 скликання від 16.10.2009 р . № 81-ЧЧІІІ/09, яким дозволено рел ігійній організації УПЦ КП с . Ошихліби провести планіров ку та благоустрій території навколо будівлі нової церкви , зробити навкруг будівлі від мостку та встановити огорожу між будівлями старої і нової церков, з тих підстав, що до ко мпетенції сільських рад не в ідноситься питання щодо нада ння будь-яких дозволів з прив оду культових будівель, окрі м того земельна ділянка, про я ку зазначено в рішенні, не від ведена в натурі, немає погодж ення меж, не виготовлені техн ічні креслення.

Відповідач надав відзив, у я кому позов не визнає і зазнач ає, що в особи, яка підписала п озовну заяву, відсутній нале жний обсяг процесуальної діє здатності, правовстанов-люва льного документу на виділену під будівництво нової церкв и земельну ділянку позивач н е має, рішенням виконавчого к омітету сільради № 23/4 від 20.04.1993 р . земельна ділянка надавалас я для будівництва церкви цер ковній громаді села, а не пози вачеві, у останнього відсутн і проектно-кошторисна докуме нтація на будівництво нової церкви, земельна ділянка під будівлею нової церкви залиш ена в комунальній власності, проектування будівництва но вого церковного храму було з дійснено сільською радою як представницьким органом тер иторіальної громади села, бу дівництво здійснювалося не к оштом позивача, а на пожертви окремих громадян і підприєм ств, відтак, позивач не володі є правами, на порушення яких п осилається у позові.

Третя особа надала відзив н а позов, у якому проти позову з аперечує з тих підстав, що згі дно з волевиявленням територ іальної громади с. Ошихліби н ова будівля церкви належить громаді села і передається у користування релігійній орг анізації Української Правос лавної Свято-Миколаївської ц еркви в с. Ошихліби Чернівець кої єпархії Київського Патрі архату, у зв' язку з чим Ошихл ібською сільською радою буді вля нової церкви була переда на для добудови саме третій о собі, нову церкву будували на пожертви і силами всієї тери торіальної громади села.

Представники позивача в су довому засіданні позов підтр имали, представники відповід ача та третьої особи проти за доволення позову заперечува ли.

Заслухавши пояснення учас ників судового засідання, ро зглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обстав ини справи, дослідивши в суку пності надані докази, проана лізувавши законодавство, яке регулює спірні відносини, су д встановив наступне.

20.11.1991 року рішенням виконавчо го комітету Чернівецької обл асної ради народних депутаті в № 298 зареєстровано Статут Св ято-Костянтинівської парафі ї с. Ошихліби як релігійного о б' єднання, первинного струк турного підрозділу Українсь кої Православної церкви, яки й безпосередньо входить до с кладу Чернівецької єпархії, і видано Свідоцтво під № 217 про реєстрацію статуту релігійн ої організації Української П равославної Свято-Костантин івської церкви с. Ошихліби Кі цманського району (а.с. 11-12 13).

На той час і до 2006 року це була єдина юридично зареєстрован а релігійна організація в с. О шихліби Кіцманського району . Зазначений факт установлен о господарськими судами під час розгляду справ № 5/163 за позо вом релігійної організації С вято-Миколаївської Українсь кої Православної церкви Київ ського патріархату Чернівец ької єпархії у с. Ошихліби Кіц манського району Чернівецьк ої області до релігійної орг анізації Української Правос лавної Свято-Костянтинівськ ої церкви про визнання права користування культовою буді влею (приміщенням церкви), про усунення перешкод в користу ванні церквою та у справі № 9/94 з а позовом релігійної органі зації Української Православ ної Свято-Костянтинівської ц еркви до сільської ради с. Оши хліби про скасування та визн ання нечинними окремих полож ень рішення сільської ради.

Відповідно до п. 3 розпорядж ення Чернівецької обласної д ержавної адміністрації від 1 5.08.2002 р. № 520-р вирішено Кіцманські й районній державній адмініс трації передати у власність безоплатно релігійній грома ді єдину існуючу на той час в с . Ошихліби культову будівлю С вято-Констянтинівської УПЦ с . Ошихліби до 23.09.2002 р. (а.с. 14).

На виконання цього розпоря дження по акту прийняття-пер едачі культових будівель від 05.09.2002 р. комісією, створеною Кіц манською РДА, передано, а пред ставниками церкви св. Елени т а Ц. Костянтина с. Ошихліб и прийнято безоплатно у влас ність культову будівлю церкв и св. Елени та Ц.Костянтина с. Ошихліби Кіцманського рай ону з вказаним у цьому акті ма йном (предметами культу) (а.с. 15) .

Рішенням виконавчого комі тету Ошихлібської сільської ради народних депутатів від 20.04.1993 р. № 23/4 “Про передачу земель ної ділянки для будівництва церкви в с. Ошихліби” вирішен о надати земельну ділянку пл ощею 0, 25 га, в т.ч. 0,13 га територія пам' ятного знаку, 0,12 га від 23.10. 2001 р. територія церкви, під буді вництво нової церкви в с. Оших ліби, дозволено церковній гр омаді проектування та будівн ицтво церкви на виділеній зе мельній ділянці, зобов' язан о церковну громаду замовити проектно-кошторисну докумен тацію на будівництво церкви і приступити до будівництва церкви після розробки та пог одження проектно-кошторисно ї документації (т.с. 1, а.с. 17).

У 1992 році було виготовлено ро бочий проект церкви в с. Ошихл іби Кіцманського району Черн івецької області, замовником цього проекту виступили сіл ьська рада с. Ошихліби (т.с. 2, а.с .157-174). В судовому засіданні вста новлено, що проект було вигот овлено виконавцем на благоді йній основі, безоплатно, тобт о матеріальних витрат по виг отовленню проекту сільська р ада не понесла.

Обґрунтовуючи свої позов ні вимоги, позивач стверджує , що на підставі рішення викон авчого комітету Ошихлібсько ї сільської ради народних де путатів від 20.04.1993 р. № 23/4 “Про пере дачу земельної ділянки для б удівництва церкви в с. Ошихлі би” на виділеній земельній д ілянці релігійною громадою У країнської Православної Свя то-Костянтинівської церкви б уло збудовано, але не заверше но будівництвом нову церкву.

Судовими рішеннями у справ і № 5/163 за позовом релігійної ор ганізації Свято-Миколаївськ ої Української Православної церкви Київського патріарха ту Чернівецької Єпархії до р елігійної організації Украї нської Православної Свято-Ко стянтинівської церкви про ви знання права користування ку льтовою будівлею та усунення перешкод в користуванні цер кви та у справі № 9/94 за позовом релігійної організації Укра їнської Православної Свято-К остянтинівської церкви до сі льської ради с. Ошихліби, трет я особа без самостійних вимо г на предмет спору на стороні відповідача релігійна орган ізація Української Правосла вної Свято-Миколаївської цер кви (Київський Патріархат) пр о скасування рішень сільсько ї ради, встановлено, що будівн ицтво церкви, з приводу оформ лення відповідачем права ком унальної власності на незаве ршену будівлю якої виник спі р у справі № 10/53, здійснювалось за матеріальною допомогою ко лишнього колгоспу “Маяк” с. О шихліби, сільської ради, конс ервного заводу села, а також з а рахунок пожертвувань прихо жан, у тому числі при безпосер едньому виконанню окремих ви дів будівельних робіт мешкан цями села. Таким чином, судами зроблено висновок, що церква будувалась загальними зусил лями для всієї територіально ї громади села (т.с. 1, а.с. 42-48,56-60,68-70,88).

З матеріалів справи видн о, що позивач як релігійна орг анізація і парафіяни цієї ре лігійної організації також п риймали участь у спільному б удівництві нового храму. Про це свідчать надані позиваче м документи, які підтверджую ть здійснення позивачем витр ат на виконання розпису ікон остаса та малювання приміщен ня церкви, закупівлю і викори стання будівельних матеріал ів (цегли, вапна, цементу, стал і тощо), виготовлення проекту електрозабезпечення будівл і нової церкви, чекові книжки , які відображають розрахунк и позивача за одержані ним бу дівельні матеріали для будів ництва церкви з коштів пожер твувань, що перераховувалися на банківський рахунок пози вача, журнали виданих доруче нь за 1993 рік на одержання товар но-матеріальних цінностей (б удівельних матеріалів) та ре єстрації зданих у банк докум ентів за 1993 рік, накладні на оде ржання товарно-матеріальних цінностей і будівельних мат еріалів для будівництва та а кти на списання коштів і ТМЦ, в итрачених на будівництво нов ого храму (т.с. 1, а.с. 110-145,165-175,176-224, т.с. 2, а .с. 1-136, 181-190).

21.02.2006 р. було проведено держа вну реєстрацію релігійної ор ганізації Свято-Миколаївськ ої Української Православної церкви Київського Патріарха ту Чернівецької єпархії з мі сцезнаходженням в с. Ошихліб и Кіцманського району Чернів ецької області (третя особа) (т .с. 1, а.с. 64).

11.05.2006 р. ІІ сесією V скликання О шихлібської сільської ради з а результатами розгляду заяв релігійної громади УПЦ КП се ла Ошихліби та групи депутат ів сільської ради було прийн ято рішення за № 13/2, яким у нада нні земельної ділянки в розм ірі 0,13 га під новозбудованою ц ерквою та в наданні дозволу н а проведення релігійних обря дів релігійній громаді УПЦ К П в новозбудованій церкві до вирішення питання власності нової церкви відмовлено, ств орено комісію для проведення таємного опитування по визн аченню власності новозбудов аної церкви релігійним грома дам УПЦ КП та УПЦ свв. Костян тина та Єлени в кількості 51 ч оловік, а саме: 17 сільських деп утатів, 17 представників від ре лігійної громади УПЦ КП та 17 п редставників від релігійної громади УПЦ свв. Костянтин а та Єлени, вирішено по резу льтатах опитування визнати п раво користування будівлею церкви за тією релігійною ор ганізацією, яка отримає при о питуванні більшу підтримку г ромадян села, а власність за т ериторіальною громадою села особі Ошихлібської сільськ ої ради (т.с. 1, а.с. 37).

Як видно з Протоколу підсум ків таємного опитування гром адян села Ошихліби Кіцманськ ого району шляхом таємного г олосування по визначенню ста тусу нової церкви 4 червня 2006 ро ку, за результатами опитуван ня більшість голосів подана за те, що нова церква повинна б ути у комунальній власності територіальної громади села в особі сільської ради і пере дана в користування Свято-Ми колаївській Українській Пра вославній церкві Київського патріархату (т.с. 1, а.с. 38-39).

Рішенням ІІІ сесії V скликан ня Ошихлібської сільської ра ди від 05.06.2006 р. № 18/3 взято до відома результати опитування грома дян села шляхом таємного опи тування по визначенню статус у нової церкви (пункт 1), дано зг оду на прийняття у комунальн у власність територіальної г ромади села на баланс Ошихлі бської сільської ради незаве ршеної будівництвом будівлі нової церкви (пункт 2) та виріш ено передати релігійній орга нізації УПЦ КП будівлю нової церкви для подальшого завер шення будівництва та викорис тання за призначенням (пункт 3) (т.с. 1, а.с. 40).

Рішенням IV сесії V скликання Ошихлібської сільської ради від 07.07.2006 р. № 22/4 визнано за релігі йною організацією Свято-Мико лаївської Української Право славної церкви Київського Па тріархату право добудови та користування “новою будівле ю церкви в с. Ошихліби”, “закрі плено” “нову будівлю церкви” за третьою особою, внесено зм іни до розпорядження виконав чого комітету Ошихлібської с ільської ради народних депут атів від 20.04.1993 р. № 23/4, виклавши йог о в такій редакції: “Залишити в користуванні земельну діл янку орієнтовною площею 0,12 га релігійній організації Укра їнської Православної Свято-К остянтинівської церкви для о бслуговування будівлі старо ї церкви, якою вона раніше кор истувалася; залишити в комун альній власності територіал ьної громади села земельну д ілянку орієнтовною площею 0,13 га під будівлею нової церкви ; закріпити земельну ділянку орієнтовною площею 0,13 га під б удівлею нової церкви за релі гійною організацією Свято-Ми колаївської Української Пра вославної церкви Київського Патріархату” (т.с. 1, а.с. 41).

Зазначені рішення сільрад и оскаржувалися позивачем, а ле постановою господарськог о суду Чернівецької області від 28.03.2007 р. у справі № 9/94, залишено ю без змін ухвалою Львівсько го апеляційного господарськ ого суду від 30.07.2007 р. та постанов ою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2008 р., у задов оленні вимог про скасування та визнання нечинними рішень Ошихлібської сільради від 11.0 5.2006 р. № 13/2, від 05.06.2006 р. № 18/3 та від 07.07.2006 р . № 22/4 відмовлено (т.с.1, а.с. 42-48).

В обґрунтування підстав ві дмови у задоволенні вимог ре лігійної організації Україн ської Православної Свято-Кос тянтинівської церкви про ска сування названих вище рішень Ошихлібської сільради у спр аві № 9/94 суди всіх інстанцій за значили, що відповідно до ч. 1 с т. 46 Закону України “Про всеук раїнський та місцевий рефере ндуми в Україні” з метою вияв лення волі громадян при вирі шенні важливих питань загаль нодержавного та місцевого зн ачення у передбаченому цим З аконом порядку можуть провод итися всеукраїнські та місце ві дорадчі опитування громад ян України (консультативні р еферендуми), результати яких розглядаються і враховуютьс я при прийнятті рішень відпо відними державними органами .

У подальшому виконавчим ко мітетом Ошихлібської сільсь кої ради прийнято рішення ві д 03.04.2008 р. № 32/5 “Про оформлення пра ва комунальної власності на незавершену будівництвом бу дівлю нової церкви”, яким вир ішено оформити право комунал ьної власності на незавершен у будівлю нової церкви загал ьною внутрішньою площею 267 м2, щ о знаходиться в селі Ошихліб и, за територіальною громадо ю села в особі Ошихлібської с ільської ради (пункт 1), присво їти будівлі нової церкви пош тову адресу вулиця Незалежно сті-71 село Ошихліби Кіцманськ ого району Чернівецької обла сті (пункт 2), на підставі цього рішення Ошихлібській сільсь кий раді видати свідоцтво пр о право комунальної власност і, яке підлягає реєстрації в К іцманському РБТІ (пункти 3, 4, т .с. 1, а.с. 16).

16.10.2009 року відповідачем прийн ято рішення ХХІІІ сесії V скли кання № 81-ХХІІІ/09 “Про розгляд з аяви”, яким дозволено релігі йній організації Свято-Микол аївської УПЦ КП провести пла ніровку та благоустрій тери торії навколо будівлі нової церкви, зробити навкруг буді влі відмостку, між будівлями нової та старої церков встан овити огорожу (т.с. 1, а.с. 19).

Згідно абз. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 6 Закон у України “Про місцеве самов рядування в Україні” територ іальна громада - це жителі, о б' єднані постійним прожива нням у межах села, селища, міст а, що є самостійними адмініст ративно-територіальними оди ницями, яка визнається перви нним суб' єктом місцевого са моврядування, основним носіє м його функцій і повноважень .

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про свободу совіст і та релігійні організації” релігійна громада є місцевою релігійною організацією вір уючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, нап ряму, течії або толку, які добр овільно об' єдналися з метою спільного задоволення реліг ійних потреб.

Відтак, територіальна гром ада і релігійна громада - су ть різні поняття.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону Украї ни “Про свободу совісті та ре лігійні організації” релігі йні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуван е громадянами, організаціями або передане державою, а тако ж придбане на інших підстава х, передбачених законом.

Ч. 2 ст. 331 ЦК України встановле но, що право власності на ново створене нерухоме майно (жит лові будинки, будівлі, споруд и тощо) виникає з моменту заве ршення будівництва (створенн я майна). Якщо договором або за коном передбачено прийняття нерухомого майна до експлуа тації, право власності виник ає з моменту його прийняття д о експлуатації. Якщо право вл асності на нерухоме майно ві дповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У даній справі встановлено , що будівля нової церкви не за вершена будівництвом, акт вв едення в експлуатацію будівл і відсутній.

З виготовленої на спірний о б' єкт інвентарної справи ви дно, що поряд із старою церкво ю по вул. Незалежності,71 у с. Оши хліби збудовано будівлю ново ї церкви (літ. “Б-І”), однак відс оток готовності будівлі в ус тановленому порядку не визна чався (т.с. 1, а.с. 160-164).

Таким чином, на даний час сп ірний об' єкт не можна розці нювати як об' єкт нерухомого майна в розумінні ЦК України , на яке в установленому поряд ку можна зареєструвати право власності та видати відпові дне свідоцтво.

Згідно з ч. 3 ст. 331 ЦК України д о завершення будівництва (ст ворення майна) особа вважаєт ься власником матеріалів, об ладнання тощо, які були викор истані в процесі цього будів ництва (створення майна).

З наданих позивачем докуме нтів видно, що він приймав уча сть у будівництві нової церк ви у с. Ошихліби, відтак, за змі стом ч. 3 ст. 331 ЦК України має пра во власності на будівельні м атеріали та інші активи, витр ачені на таке будівництво.

Однак, позивач не виступав з амовником будівництва нової церкви, не одержав в установл еному порядку земельну ділян ку під будівництво та не виго товлював проектно-кошторисн ої документації, тобто не мож е вважатися замовником будів ництва нової церкви в с. Ошихл іби у розумінні ст. 875 ЦК Україн и.

Не є замовником будівництв а нової церкви й відповідач, я кий хоча й замовив виготовле ння робочого проекту церкви, однак не укладав договору на її будівництво, не одержував як замовник відповідних доз вільних документів тощо.

Разом з тим відповідач як са мостійно так і спільно з голо вою парафіяльної ради Украї нської Православної церкви с вятого Костянтина і Єлени оп ікувався будівництвом новог о храму, звертався з клопотан ням до виробників будівельни х матеріалів за благодійною допомогою на будівництво нов ої церкви в с. Ошихліби (т.с. 2, а.с . 193-198). Однак, здійснення відпові дачем матеріальних витрат на будівництво нової церкви су дом не встановлено.

Окрім того, в даній справі т а в справах №№ 5/163 і 9/94 встановле но, що в будівництві нової цер кви приймали участь не лише п озивач та відповідач, а й член и релігійної громади Свято-М иколаївської Української Пр авославної церкви Київськог о Патріархату, колгосп “Маяк ”, мешканці села - члени тери торіальної громади с. Ошихлі би, інші особи, коло і розмір в несків яких на даний час дост овірно не встановлено.

Пожертвуване на будівницт во нового храму колгоспом “М аяк” в розмірі 14000000 крб. за зміст ом ч. 3 ст. 18 Закону України “Про свободу совісті та релігійн і організації” та виходячи з того, що відповідне пожертву ване ним передавалося Ошихлі бській апостольській правос лавній церкві Костянтина і Є лени (позивачеві), слід вважат и власністю останньої (т.с. 2, а .с. 192).

Однак, у межах даної справи суд не має підстав для встано влення розміру витрат на буд івництво нової церкви учасни ків провадження у справі, а та кож встановлення інших осіб , які брали участь у будівницт ві нової церкви в с. Ошихліби, та розміру їх участі з огляду на предмет спору та обсяги до казування в справі № 10/53.

Відтак, слід визнати, що оск ільки споруда нової церкви в с. Ошихліби будувалася зусил лями не лише позивача, а й інши х осіб, дана споруда є незавер шеною і не має статусу об' єк та нерухомого майна, то всі ос оби, які прийняли участь у спо рудженні цієї церкви, мають п раво власності на ту частину майна (активів, коштів, будіве льних матеріалів, обладнання тощо), яку вони затратили на ї ї будівництво (окрім пожертв уваного, яке набувається у вл асність особою, якій воно пер едане).

Відтак, суд доходить виснов ку, що незавершена будівницт вом споруда нової церкви в с. О шихліби є об' єктом спільної сумісної власності осіб, що п рийняли участь у її будівниц тві, і яка до її реєстрації в у становленому порядку не вваж ається об' єктом нерухомого майна у розумінні ст. 181, ч. 3 ст. 331 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК Укра їни спільна власність двох а бо більше осіб без визначенн я часток кожного з них у праві власності є спільною сумісн ою власністю. Суб' єктами пр ава спільної сумісної власно сті можуть бути фізичні особ и, юридичні особи, а також держ ава, територіальні громади, я кщо інше не встановлено зако ном.

Згідно ст. 369 ЦК України співв ласники майна, що є у спільній сумісній власності, володію ть і користуються ним спільн о, якщо інше не встановлено до мовленістю між ними, розпоря джання майном, що є у спільній сумісній власності, здійсню ється за згодою всіх співвла сників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він вчи нений за згодою всіх співвла сників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо р озпорядження спільним майно м, який підлягає нотаріально му посвідченню та (або) держав ній реєстрації має бути висл овлена письмово і нотаріальн о посвідчена. Співвласники м ають право уповноважити одно го з них на вчинення правочин ів щодо розпорядження спільн им майном.

Наділяючи в ч. 3 ст. 369 ЦК Україн и співвласників правом уповн оважити одного з них на вчине ння правочинів щодо розпоряд ження спільним майном, закон при цьому не розкриває форму такого “уповноваження”.

З урахуванням законодавст ва, що визначає порядок розпо рядження майном, що є у спільн ій сумісній власності, суд вв ажає, що формою уповноваженн я співвласниками одного з ни х на вчинення правочинів щод о розпорядження спільним май ном є укладення відповідного договору між усіма співвлас никами або написання заяви к ожним з них про наділення одн ого із співвласників такими повноваженнями.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самовр ядування в Україні” від імен і та в інтересах територіаль них громад права суб' єкта к омунальної власності здійсн юють відповідні ради.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України “Про в сеукраїнський та місцевий ре ферендуми в Україні” з метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань з агальнодержавного та місцев ого значення у передбаченому цим Законом порядку можуть п роводитися всеукраїнські та місцеві дорадчі опитування громадян України (консультат ивні референдуми), результат и яких розглядаються і врахо вуються при прийнятті рішень відповідними державними орг анами.

Проведене 4 червня 2006 року в с . Ошихліби таємне опитування по визначенню власності нов озбудованої церкви за своїм змістом підпадає під визначе ння дорадчого опитування в р озумінні Закону України “Про всеукраїнський та місцевий референдуми в Україні” і йог о результати враховані Ошихл ібською сільською радою під час прийняття рішення ІІІ се сії V скликання Ошихлібської сільської ради від 05.06.2006 р. № 18/3, я ким, зокрема, взято до відома результати волевиявлення гр омадян села шляхом таємного опитування по визначенню ста тусу нової церкви та дано зго ду на прийняття у комунальну власність територіальної гр омади села на баланс Ошихліб ської сільської ради незавер шеної будівництвом будівлі н ової церкви.

Однак, ані волевиявлення г ромадян села на передачу нез авершеної будівлі церкви в к омунальну власність, ані ная вність згоди сільської ради на таке прийняття самі по соб і не є підставою для виникнен ня у відповідача права на офо рмлення комунальної власнос ті на спірне майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК Україн и право власності набуваєтьс я на підставах, що не забороне ні законом, зокрема із правоч инів.

Правочином є дія особи, спря мована на набуття, зміну або п рипинення цивільних прав та обов' язків (ст. 202 ЦК України). Правочини можуть бути одност оронніми та дво- чи багатосто ронніми (договори). Односторо нній правочин може створюват и обов' язки лише для особи, я ка його вчинила.

У ч. 1 ст. 18 Закону України “Про місцеве самоврядування в Ук раїні” зазначено, що відноси ни органів місцевого самовря дування з підприємствами, ус тановами та організаціями, щ о не перебувають у комунальн ій власності відповідних тер иторіальних громад, будуютьс я на договірній і податковій основі та на засадах підконт рольності у межах повноважен ь, наданих органам місцевого самоврядування законом

Відтак, в силу різного юриди чного змісту та правового ре гулювання волевиявлення тер иторіальної громади під час опитування (ст. 46 Закону Украї ни “Про всеукраїнський та мі сцевий референдуми в Україні ”) і волевиявлення власників спільного майна щодо розпор ядження таким майном (ст. 369 ЦК У країни) не є тотожними юридич ними конструкціями, відтак, я к волевиявлення територіаль ної громади під час опитуван ня, так і згода сільради на при йняття в комунальну власніст ь незавершеної будівлі нової церкви в с. Ошихліби не є прав очинами, на підставі яких у ві дповідача виникло право набу ти у власність спірне майно.

Окрім того, у випадку наявно сті згоди органу місцевого с амоврядування на одержання в комунальну власність об' єк та майна, щонайменше, повинна відбутися процедура передач і цього об' єкта від уповнов аженої особи до набувача.

Однак у справі з' ясовано, щ о спірний об' єкт майна ство рювався спільними зусиллями певного кола осіб, персональ ний склад яких достеменно не встановлений, і відповідаче м не доведено, що котрийсь із с піввласників мав повноважен ня на розпорядження спільним майном в порядку, передбачен ому ст. 369 ЦК України, і передав спірне спільне майно в комун альну власність.

У вирішенні зазначеного пи тання суд за аналогією закон у (ст. 8 ЦК України) виходить з по ложень Закону України “Про п ередачу об' єктів права держ авної та комунальної власнос ті”, згідно з ч. 3 ст. 1 якого пере дача у державну або комуналь ну власність об' єктів права інших форм власності може ре гулюватися положеннями цьог о Закону, якщо інше не передба чено законом або рішеннями в ідповідних місцевих рад.

Відповідно до ст. 6 цього Зак ону передача об' єктів здійс нюється комісією з питань пе редачі об' єктів, до складу я кої входять представники вик онавчих органів відповідних рад, місцевих органів викона вчої влади, органів, уповнова жених управляти державним ма йном, самоврядних організаці й, фінансових органів, підпри ємств, трудових колективів п ідприємств, майно яких підля гає передачі, а згідно ч. 5 ст. 7 п ередача оформляється актом п риймання-передачі, який підп исується головою і членами к омісії.

Нічого цього до оформлення відповідачем права комуналь ної власності на спірну неза вершену будівництвом будівл ю нової церкви рішенням від 03. 04.2008 р. № 32/5 “Про оформлення права комунальної власності на не завершену будівництвом буді влю нової церкви” не відбува лося.

Відтак, слід констатувати, щ о правових підстав для оформ лення права комунальної влас ності зазначеним рішенням у відповідача не було.

Пунктом 6.1 Тимчасового поло ження про порядок державної реєстрації права власності т а інших речових прав на нерух оме майно, затвердженого Мін істерством юстиції України в ід 7 лютого 2002 року N 7/5 (в редакції , чинній станом на день прийня ття спірного рішення відпові дача від 03.04.2008 р. № 32/5), передбачені особливості оформлення орга нами місцевого самоврядуван ня права власності на нерухо ме майно з видачею свідоцтва про право власності.

Згідно з цим пунктом оформл ення права власності на об' єкти нерухомого майна з вида чею свідоцтва про право влас ності провадиться місцевими органами виконавчої влади, о рганами місцевого самовряду вання:

- фізичним особам та юридичн им особам на новозбудовані, п еребудовані або реконструйо вані об' єкти нерухомого май на за наявності акта про прав о власності на землю або ріше ння про відведення земельної ділянки для цієї мети та за на явності акта комісії про при йняття об' єкта і введення й ого в експлуатацію;

- власникам спільних будіве ль, які на законних підставах зробили перебудову, прибудо ву, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщ о співвласники не згодні змі нити частки добровільно, це п итання вирішується в судовом у порядку;

- членам житлового, житлово- будівельного, дачного, гараж ного чи іншого кооперативу, т овариства або об' єднання, я кі повністю внесли свої пайо ві внески;

- юридичним особам у разі вн есення до статутного фонду о б' єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичн им особам, які в разі ліквідац ії (реорганізації) підприємс тва, об' єднання, організаці ї отримали у власність у вста новленому законодавством по рядку нерухоме майно підприє мства, об' єднання, організа ції, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичн им особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (вла сників) отримали у власність об' єкт нерухомого майна, пе реданий їм за актом прийманн я-передавання;

- інвесторам, які у встановл еному законодавством Україн и порядку отримали у власніс ть об' єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відп овідного рішення місцевого о ргану виконавчої влади, орга ну місцевого самоврядування , акта приймання-передавання об' єкта (частини) інвестору ;

- реабілітованим громадяна м, яким повернуто у власність належні їм об' єкти нерухом ого майна з представленням р ішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об' єкта н ерухомого майна, що складаєт ься із двох або більше будинк ів (будівель);

- фізичним та юридичним особ ам при представленні договор у про пайову участь у будівни цтві об' єкта нерухомого май на, акта про прийняття об' єк та в експлуатацію та акта при ймання-передавання цього об' єкта;

- фізичним та юридичним особ ам на об' єкти нерухомого ма йна, які в установленому поря дку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при нада нні рішення відповідного орг ану;

- фізичним та юридичним особ ам на підставі документів, ус тановлених законодавством, я кі підтверджують їх право вл асності на об' єкти нерухомо го майна, крім правовстановл ювальних документів, передба чених у додатку 1 до пункту 2.1 Ти мчасового положення про поря док реєстрації прав власност і на нерухоме майно.

Як видно з обставин справи, відповідачем оформлено прав о комунальної власності на с пірне майно за відсутності п ередбачених Пунктом 6.1 Тимчас ового положення підстав та п равовстановлювальних докум ентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК Укра їни правом власності є право особи на річ (майно), яке вона з дійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать п рава володіння, користування та розпоряджання своїм майн ом.

Закон також проголошує, що в сі суб' єкти права власності є рівними перед законом, влас ник володіє, користується, ро зпоряджається своїм майном н а власний розсуд і має право в чиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать зак ону, а право власності є непор ушним і ніхто не може бути про типравно позбавлений цього п рава чи обмежений у його здій сненні (ст.ст. 318, 319, 321 ЦК України).

Згідно з Законом України “П ро свободу совісті та релігі йні організації” визнається , що релігійні організації мо жуть бути власниками будівел ь, предметів культу, об' єкті в виробничого, соціального і добродійного призначення, т ранспорту, коштів та іншого м айна, необхідного для забезп ечення їх діяльності і волод іють, користуються та розпор яджаються майном, яке належи ть їм на праві власності (ст. 18 З акону).

У даній справі судом устано влено що позивач брав участь у спорудженні недобудованої будівлі нової церкви, тому в силу ст. ч. 3 ст. 331 ЦК України вва жається власником матеріалі в, обладнання тощо, які були ни м використані в процесі цьог о будівництва, і має право вол одіти, користуватися і розпо ряджатися цим майном з дотри манням вимог ст. 369 ЦК України.

Також у ході судового розгл яду суд з' ясував відсутніст ь згоди щонайменше одного сп іввласника - позивача на розп орядження спірним майном у в игляді передачі його в комун альну власність, а волевиявл ення територіальної громади (мешканців) с. Ошихліби Кіцман ського району під час таємно го опитування 04.06.2006 р. не є згодо ю співвласників спільного ма йна в розумінні ст. 369 ЦК Україн и.

Таким чином, суд дійшов висн овку, що прийнявши рішення ві д 03.04.2008 р. № 32/5 про оформлення кому нальної власності на незавер шену будівлю нової церкви за територіальною громадою сел а в особі Ошихлібської сільс ької ради за відсутності спі льної згоди співвласників за значено будівлі, відповідач порушив права позивач як спі ввласника спірного майна.

Частиною 1 ст. 1 Господарськ ого процесуального Кодексу У країни встановлено, що підпр иємства, установи, організац ії, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, як і здійснюють підприємницьку діяльність без створення юр идичної особи і в установлен ому порядку набули статусу с уб' єкта підприємницької ді яльності, мають право зверта тися до господарського суду згідно з встановленою підвід омчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоро нюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачен их цим Кодексом заходів, спря мованих на запобігання право порушенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україн и та ст. 20 ГК України порушене п раво особи може бути захищен е шляхом визнання повністю а бо частково недійсними актів державних чи інших органів.

За своїм правовим змістом а кт державного чи іншого орга ну - це юридична форма рішен ь цих органів, тобто офіційни й письмовий документ, який по роджує певні правові наслідк и, спрямований на регулюванн я тих чи інших суспільних від носин і має обов' язковий ха рактер для суб' єктів цих ві дносин.

Підставами для визнання а кта, в тому числі статуту, неді йсним є його невідповідність вимогам чинного законодавст ва та/або визначеній законам и компетенції органу, який ви дав (затвердив) цей акт, а тако ж порушення у зв' язку з його прийняттям прав та охоронюв аних законом інтересів позив ача.

Вирішуючи дану справу по су ті, суд виходить також з того, що спір між сторонами виник у зв' язку із здійсненням пра вомочностей власності, а том у не є спором адміністративн ої юрисдикції (т.с. 1, а.с. 65,89).

Вимога позивача скасувати та визнати нечинними рішенн я виконкому за своїм правови м змістом полягає у позбавле нні оспорюваних рішень право вої (обов' язкової) сили, що за юридичною термінологією зді йснюється шляхом визнання ак ту недійсним (ст. 16 ЦК, ст. 20 ГК, ст . 12 ГПК України).

Відтак, оскільки оспорюван е рішення відповідача від 03.04.20 08 р. № 32/5 прийнято без належних п равових підстав і порушує пр ава позивача, його належить в изнати недійсним.

Вирішуючи питання про те, на лежить визнати це рішення не дійсним повністю, чи в окремі й частині, суд бере до уваги, щ о пункти 2 (про присвоєння пошт ової адреси будівлі нової це ркви) і 3 (про реєстрацію свідо цтва на право власності в Кіц манському РБТІ) є похідними в ід незаконного рішення про о формлення права комунальної власності на незавершену бу дівлю нової церкви, викладен ого в п. 1 рішення, тому рішення виконавчого комітету Ошихлі бської сільської ради від 03.04.20 08 р. № 32/5 належить визнати недій сним у повному обсязі.

Розглянувши позову вимогу про скасування і визнання не чинним рішення ХХІІІ сесії V скликання № 81-ХХ ІІІ/09 16.10.2009 року “Про розгляд зая ви”, суд дійшов висновку, що це рішення також належить визн ати недійсним.

Цим рішенням дозволено рел ігійній організації Свято-Ми колаївської УПЦ КП провести планіровку та благоустрій т ериторії навколо будівлі нов ої церкви, зробити навкруг бу дівлі відмостку, між будівля ми нової та старої церков вст ановити огорожу.

Відповідно до частини перш ої статті 143 Конституції Украї ни територіальні громади сел а, селища, міста безпосереднь о або через утворені ними орг ани місцевого самоврядуванн я вирішують, крім передбачен их в Основному Законі Україн и, й інші питання місцевого зн ачення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За правовою позицією Конст итуційного Суду України пред метами відання місцевого сам оврядування є не будь-які пит ання суспільного життя, а пит ання саме місцевого значення .

Перелік таких питань визна чено у Конституції України т а Законі України “Про місцев е самоврядування в Україні”.

Пунктами 42 та 44 ст. 26 Закону Ук раїни “Про місцеве самовряду вання в Україні” до виключно ї компетенції сільських, сел ищних, міських рад віднесено затвердження в установленом у порядку місцевих містобуді вних програм, генеральних пл анів забудови відповідних на селених пунктів, іншої місто будівної документації та вст ановлення відповідно до зако нодавства правил з питань бл агоустрою території населен ого пункту, забезпечення в нь ому чистоти і порядку, торгів лі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за пору шення яких передбачено адмін істративну відповідальніст ь, а згідно п. 7 ст. 31 цього Закону до відання виконавчих орган ів сільських, селищних, міськ их рад належать організація благоустрою населених пункт ів, залучення на договірних з асадах з цією метою коштів, тр удових і матеріально-технічн их ресурсів підприємств, уст анов та організацій незалежн о від форм власності, а також н аселення; здійснення контрол ю за станом благоустрою виро бничих територій, організаці ї озеленення, охорони зелени х насаджень і водойм, створен ня місць відпочинку громадян .

Повноваження сільських, се лищних і міських рад у сфері б лагоустрою населених пункті в визначені також у ч. 1 ст. 10 Зак ону України “Про благоустрій населених пунктів”.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 у справі за конституційним п оданням Вищого адміністрати вного суду України щодо офіц ійного тлумачення положень ч астини першої статті 143 Консти туції України, пунктів “а”, “б ”, “в”, “г” статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 част ини першої статті 17 Кодексу ад міністративного судочинств а України зазначено, що орган и місцевого самоврядування п ри вирішенні питань місцевог о значення, віднесених Конст итуцією України та законами України до їхньої компетенці ї, є суб' єктами владних повн оважень, які виконують владн і управлінські функції, зокр ема нормотворчу, координацій ну, дозвільну, реєстраційну, р озпорядчу.

Отже, за законом виконання о рганом місцевого самоврядув ання визначених законодавст вом повноважень щодо благоус трою території населеного пу нкту є реалізацією наданих й ому як суб' єкту владних пов новажень функцій і спори з пр иводу відповідних рішень орг ану місцевого самоврядуванн я є справами адміністративно ї юрисдикції і не підвідомчі господарським судам.

Однак, досліджуючи зміст рі шення відповідача № 81-ХХІІІ/09 16.10.2009 року “Про розгляд заяви”, суд дійшов висновку, що прийм аючи це рішення, відповідач д іяв не як суб' єкт владних по вноважень, який надає дозвіл на проведення благоустрою н а підставі відповідних закон одавчих і нормативних припис ів та проектної документації , а як власник будівлі нової це ркви, який дозволив іншій осо бі (релігійній організації С вято-Миколаївської УПЦ КП) оп орядити територію навколо на лежного йому майна.

Проте вище господарський с уд дійшов висновку, що відпов ідач не мав підстав для набут тя (оформлення) у комунальну в ласність спірної будівлі, а т ому не володіє повноваженням и власника щодо надання дозв олу на благоустрій території навколо цієї будівлі.

Разом з тим, це рішення відп овідача порушує права позива ча, який є власником будівель них матеріалів та інших акти вів, укладених у будівництво нової церкви, і також може пре тендувати на участь у благоу строї навколишньої територі ї.

Доводи відповідача, що особ а, яка підписала позовну заяв у, і сам позивач не мають проце суальної дієздатності, спрос товуються наявними у справі доказами (10,11-12,13,20,21).

Посилання відповідача на т е, що земельна ділянка під буд івлею нової церкви не виділе на позивачеві в установленом у порядку, а перебуває в комун альній власності, що робочий проект церкви було замовлен о сільською радою і що саме вл асник земельної ділянки набу ває право власності на зведе ні ним будівлі, споруди та інш е нерухоме майно, суд до уваги не бере, оскільки на даний час нова будівля церкви не завер шена будівництвом, матеріаль ної участі відповідача у буд івництві нової церкви суд не встановив, а позивач приймав участь у її спорудженні й від повідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України в важається власником матері алів, обладнання тощо, які ним були використані в процесі ц ього будівництва.

Твердження відповідача, що нова церква будувалася не за кошти релігійної організаці ї (позивача) як юридичної особ и, а на пожертви окремих грома дян і підприємців, які знаход яться на території села тако ж не в повній мірі відповідаю ть дійсності.

З наявних у матеріалах спра ви документів видно, що позив ачу передавалися пожертви на будівництво нової церкви і в становлено використання цих пожертв на таке будівництво .

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про свободу совіст і та релігійні організації” релігійні організації мають право власності на майно, при дбане або створене ними за ра хунок власних коштів, пожерт вуване громадянами, організа ціями або передане державою, а також придбане на інших під ставах, передбачених законом .

У даному випадку посилання відповідача на ст. 730 ЦК Україн и є недоречним, тому що у разі пожертви речі, які були її пре дметом, переходять у власніс ть одержувача пожертви, відт ак, твердження позивача, що ре лігійна організація Українс ької Православної Свято-Кост янтинівської церкви є власни ком пожертв, які передавалис я її парафіянами для будівни цтва нової церкви, та, відпові дно, й частини спільного майн а, створеного за рахунок таки х пожертв, відповідає вимога м закону і фактичним обстави нам справи.

Посилання відповідача на п останову Вищого господарськ ого суду України від 22.05.2007 р. у сп раві № 5/163 як на преюдиційне суд ове рішення, в якому встановл ено, що позивач не брав участі в будівництві нової церкви, с уд до уваги не бере, оскільки з азначеною постановою скасов ано рішення господарського с уду Чернівецької області від 11.12.2006 р. та постанову Львівсько го апеляційного господарськ ого суду від 15.02.2007 р. по справі № 5 /163 у тому числі з тих підстав, щ о попередні судові інстанції не встановили, що власне явля є собою спірне майно - завер шену будівництвом та прийнят у до експлуатації будівлю (сп оруду), право власності на яку зареєстровано в установлено му порядку, або ж матеріали, об ладнання тощо, використані в процесі будівництва.

Під час нового розгляду спр ави № 5/163 у рішенні господарськ ого суду Чернівецької област і від 12.10.2007 р., залишеному в силі п остановою Львівського апеля ційного господарського суду від 10.06.2008 р. та постановою Вищог о господарського суді від 28.10.20 08 р., суд констатував, що будівн ицтво нової церкви здійснюва лося загальними зусиллями, в тому числі за рахунок пожерт вувань прихожан, однак висно вку, що релігійна організаці я Української Православної С вято-Костянтинівської церкв и не брала участі у будівницт ві нової церкви, у цьому судов ому рішенні не міститься (т.с. 1, а.с. 56-60).

Натомість у даній справі № 1 0/53 на підставі наданих позива чем доказів установлено, що в ін брав участь у будівництві спірної культової споруди.

Доводи позивача, що облік по жертв і розрахунки за матері али проводилися через рахуно к Ошихлібської апостольсько ї православної церкви Костян тина і Єлени у той час як офіці йна назва позивача інша - ре лігійна організація Українс ької Православної Свято-Кост янтинівської церкви і це є су ть різні юридичні особи суд д о уваги не бере.

Як у даній справі, так і в спр авах № 5/163 та 9/94 встановлено, що з дня державної реєстрації ст атуту позивача 20.11.1991 року до дн я державної реєстрації треть ої особи - 21.02.2006 р. іншої зареєстр ованої в установленому поряд ку релігійної організації в с. Ошихліби Кіцманського рай ону Чернівецької області, ан іж релігійна організація Укр аїнської Православної Свято -Костянтинівської церкви не було. Зазначення позивачем у своїй назві в окремих випадк ах слова “апостольська” свід чить не про те, що це інша релі гійна організація, а про окре ме посилання на одну з відмін них ознак Української Правос лавної церкви (Українська Пр авославна Церква), до складу я кої відноситься позивач.

Отже, суд доходить висновку , що виписки по банківському р ахунку, чекові книжки та інші первинні документи, на які по зивач посилається в обґрунту вання своїх вимог, є належним и доказами по справі.

Доводи третьої особи, навед ені у відзиві (т.с. 1, а.с. 61-63) та про довженнях до відзиву (т.с. 1, а.с. 83-85, т.с. 2, а.с. 200-201) також не спросто вують встановленого в судово му засіданні факту, що позива ч як релігійна організація - юридична особа брав участь у будівництві нової церкви в с . Ошихліби і є власником части ни будівельних матеріалів та інших активів, витрачених на це будівництво. Разом з тим, з огляду на предмет спору розм ір такої участі не є предмето м дослідження у даній справі .

За таких обставин позов нал ежить задовольнити, судові в итрати стягнути з відповідач а на користь позивача.

На підставі викладеного, ке руючись ст. ст. 1, 12, 49, 82, 84 Господарс ького процесуального кодекс у України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволь нити.

2. Визнати недійсним рі шення виконавчого комітету О шихлібської сільської ради К іцманського району Чернівец ької області від 03 квітня 2008 ро ку № 32/5 “Про оформлення права к омунальної власності на неза вершену будівництвом будівл ю нової церкви”.

3. Визнати недійсним рі шення ХХІІІ сесії V скликання Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Черніве цької області від 16 жовтня 2009 р оку № 81-ХХІІІ/09 “Про розгляд зая ви”.

4. Стягнути з Ошихлібсь кої сільської ради Кіцманськ ого району Чернівецької обла сті (с. Ошихліби Кіцманського району Чернівецької області , код ЄДРПОУ 04417530) на користь рел ігійної організації Українс ької Православної Свято-Кост янтинівської церкви (с. Ошихл іби Кіцманського району Черн івецької області, код ЄДРПОУ 22852086) 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-т ехнічне забезпечення судово го процесу.

У судовому засіданні 10.12.2010 р . оголошено вступну та резолю тивну частини рішення. Оформ лене у відповідності до ст. 84 Г осподарського процесуально го кодексу України рішення п ідписане 13 грудня 2010 р.

Суддя Т.І . Ковальчук