Рішення

від 18.01.2008 по справі 15/305-07-7864

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/305-07-7864

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "18" січня 2008 р.Справа  № 15/305-07-7864

Господарський суд Одеської області у складі:

судді –                                          Петрова В.С.

При секретарі –                           Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –           Непийвода О.В.;

від відповідачів:

1)          ДПІ у  м. Іллічівську -  Кутиркіна О.Г.;

2)          ГУДКУ в Одеській області –Санжарук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську та Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення 16 000,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державної податкової інспекції у м. Іллічівську заборгованості в сумі  16 000,00 грн., що виникла внаслідок передоплати за безхазяйне майно, посилаючись на наступне.

01 листопада 2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про реалізацію окремих видів належного державі майна за № 03, згідно умов якого позивач за дорученням відповідач зобов'язаний був здійснити реалізацію майна –сталь рулонна, катанка, заготовка, яке обліковувалося в ДПІ у м. Іллічівську згідно п. 1 „Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 (із змінами та доповненнями). При цьому відповідач відповідно до п. 2.1 договору зобов'язався  передати майно - сталь рулонну, катанку, заготовку для реалізації його в натурі за місцем його знаходження і своєчасно оформити та передати акт опису, оцінки та передачі майна на реалізацію. Так, позивач вказує, що між представниками сторін шляхом попередньої усної домовленості була досягнута згода щодо загальної суми безхазяйного майна, отриманого на реалізацію, яка становитиме 55 000 грн.

Також позивач зазначає, що на підставі п.5.2. договору, згідно якого позивач мав право здійснити повну або часткову передплату за прийняте на реалізацію майно, позивачем була здійснена передоплата за реалізацію безхазяйного майна на розрахунковий рахунок ВДК у м. Іллічівську р/р 31110119800015 на суму 55000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.11.2004 р. № 1. Однак, згідно складеного позивачем акту опису, оцінки та передачі майна № 5 від 09.11.2004 р. позивачем було отримано на реалізацію сталь рулонну Е –3,5 мм розрахунковою вагою 53,18 тон оціночною вартістю 26803,00  грн., катанка D 5,5 мм розрахунковою вагою 11,02 тон оціночною вартістю 5634,00 грн.; заготовку 100х140 розрахунковою вагою 9,05 тон оціночною вартістю 5428,00 грн. Так, загальна сума від реалізації майна по акту склала 39000,95 грн., в т.ч. ПДВ - 1135,95 грн. (20% від 5679,75 грн. –суми винагороди торговельному підприємству), що на 16 000 грн. менше за суму передоплати за безхазяйне майно. Таким чином, на думку позивача, відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання за договором про реалізацію окремих видів належного державі майна № 03 від 01.11.2004 р. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між фактично сплаченою і перерахованою сумою передоплати за безхазяйне майно, що складає 16000 грн. (55 000 грн. –39 000 грн.)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2007 р. порушено провадження у справі № 15/305-07-7864 та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2007 р. до участі у справі № 15/305-07-7864 залучено Головне управління державного казначейства України в Одеській області в якості відповідача.

Відповідач –ДПІ у м. Іллічівську позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими і безпідставними з підстав, викладених у відзивах на позов (а.с. 21-22, а.с. 39-41).

Відповідач –Головне управління державного казначейства України в Одеській області відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

01 листопада 2004 року між Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську (замовник) та Державним підприємством „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” (виконавець) був укладений договір № 03 про реалізацію окремих видів належного державі майна, згідно умов якого позивач зобов'язався за дорученням відповідача здійснити реалізацію майна (сталь рулонна, катанка, заготовка), що обліковувалось відповідачем згідно п. 1 „Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншою майна, що переходить у власність держави”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340.

Пунктами 2.1, 2.3 вказаного договору передбачено, що ДПІ у м. Іллічівську зобов'язана у складі комісії, створеної за вимогами п. 7 „Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого майна, що переходить у власність держави”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340, передати позивачу майно для реалізації в натурі за місцем його знаходження та своєчасно оформити та передати позивачу  акт опису, оцінки та передачі майна на реалізацію.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2004 р. ДПІ у м. Іллічівську та ДП „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” був складений та затверджений акт № 5 опису, оцінки та передачі майна, згідно якого позивачем було прийнято на відповідальне зберігання безхазяйне майно, а саме: сталь рулонну Т –3,5 мм вагою 53,18 т загальною вартістю 26803,00  грн.; катанку D 5,5 мм вагою 11,02 т вартістю 5634,00 грн.; заготовку 100х140 вагою 9,05 т вартістю 5428,00 грн. Таким чином, загальна сума майна згідно вказаного акту склала  37 865,00 грн. При цьому відповідно до зазначеного акту № 5 опису, оцінки та передачі майна загальна сума, яка підлягала перерахуванню до бюджету, склала 33 321,20 грн., в т.ч.:

- 1135,95 грн. ПДВ (20% від суми винагороди торговельному підприємству в розмірі   5 679,75 грн.);

- 32 185,25 грн. надходження від реалізації майна.

Разом з тим, як зазначає позивач, на виконання умов договору (п. 5.2) ним була здійснена передоплата за реалізацію безхазяйного майна на суму 55000 грн., яка була визначена за усною домовленістю сторін.

Так, як вбачається з платіжного доручення № 1 від 05.11.2004 р. (а.с. 14), ДП „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” було сплачено на користь ВДК у м. Іллічівську 55 000 грн. за реалізацію безхазяйного майна.

Між тим пунктом 5.2 договору № 03 від 01.11.2004 р. передбачено, що виконавець - ДП „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” має право здійснити повну або часткову переплату за майно, прийняте для реалізації згідно акту опису, оцінки та передачі.

Виходячи з наведеного, ДП „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” має право здійснити переплату за вже прийняте для реалізації майно саме після прийняття майна згідно акту опису, оцінки та передачі. Тоді як випливає з матеріалів справи, внесення позивачем 05.11.2004 р. на розрахунковий рахунок ВДК у м. Іллічівську р/р 31110119800015 суми в розмірі 55 000 грн. згідно платіжного доручення № 1 в якості, як зазначає позивач, передоплати за прийняте для реалізації майно передувало моменту прийняття майна. Хоча умовами договору передбачено зворотне.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, перераховані позивачем 05.11.2004 р. грошові кошти в сумі 55 000 грн. на розрахунковий рахунок ВДК у м. Іллічівську р/р 31110119800015 не можуть вважатися передоплатою за прийняте для реалізації майно, а вказують на їх перерахування позивачем без достатньої правової підстави. У зв'язку з цим  суд вважає безпідставними доводи позивача про невиконання відповідачем зобов'язань по договору № 03 від 01.11.2004 р., оскільки зобов'язання, які випливають саме із вказаного договору, відповідачем не порушувались. При цьому слід зазначити, що правовою підставою заявлених позивачем вимог у позовній заяві визначено невиконання ДПІ у м. Іллічівську в повному обсязі зобов'язань по договору.

Крім того, доказів пред'явлення позивачем вимог до відповідача про повернення перерахованих ним коштів як передоплата за прийняте для реалізації майно позивачем на вимогу суду не були надані.

Разом з тим суд зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів позивачем не заявлялись, а відтак зобов'язання у відповідача перед позивачем щодо повернення безпідставно одержаної суми коштів не виникло.

Відповідно до вимог статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Перелік підстав для виникнення господарських зобов'язань міститься в статті 174 Господарського кодексу України, відповідно до якого господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області” до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську та Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення 16 000,00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Рішення підписано 23.01.2008 р.

                       Суддя                                                                                       Петров В.С.