Рішення

від 21.01.2008 по справі 34/377-07-8538

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/377-07-8538

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2008 р.Справа  № 34/377-07-8538

За позовом   Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт  

    до відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю "Одестехнобуд"   

про розірвання договору оренди

                                                                                                             Суддя  Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь

від позивача: Фурман М.П. - представник, діючий за довіреністю №020п/7-5 від 04.01.08р.

від відповідача: Демиденко М.К. - представник, діючий за довіреністю №б/н від 03.11.07р.

В судовому засіданні 16.01.2008р. по справі оголошено перерву до 21.01.2008р. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Одестехнобуд" про розірвання договору оренди №СР-104 від 15.05.2002р., укладеного між Державним підприємством СРЗ „Україна” та відповідачем.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до нього.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

15.05.2002р. між Державним підприємством СРЗ „Україна” (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Одестехнобуд" (орендар) був укладений договір оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №СР-104, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежилих приміщень першого поверху загальною площею 189,07кв.м. в гуртожитку №5, розташованих за адресою: вул. Луніна, 6, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена експертною оцінкою і становить 143286грн.

Згідно умов п.п.1.1 п.1 та п.п.3.1, 3.2 п.3 даного договору орендна плата визначалась на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786, зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000р. №75, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 597,03грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до умов даного договору орендар прийняв на себе зобов'язання щодо використання майна за його призначенням, своєчасного та повного внесення орендної плати, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт, забезпечувати збереження орендованого майна, протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь орендодавця.

На момент вирішення спору змін та доповнень до договору сторонами не вносилось.

Постановою господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. по справі                         №6/353-05-11229A, порушеній за позовом суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Спінова Владислава Михайловича до Регіонального відділення Фонду державного   майна України по Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна", Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Кавун Н.Д., Міністерства транспорту та зв`язку України, за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю “Грейс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Одестехнобуд” про визнання права на продовження договору оренди, спонукання до виконання певних дій та утримання від здійснення певних дій, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Одестехнобуд” до Регіонального відділення Фонду державного майна України задоволено частково, зокрема, визнано за  товариством з обмеженою відповідальністю “Одестехнобуд” право на продовження дії договору оренди від 15.05.2002 до 31.06.2008 року і на орендне користування строком до 31.06.2008 року державним майном –нежитловими приміщеннями площею 189,07кв.м., розташованих в будинку №6 по вул.Контр-адмірала Луніна м.Одеси, які знаходяться на балансі Державного підприємства “Одеський судоремонтний завод “Україна”, на умовах договору оренди від 15.05.2002р.; спонукано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області як орган, на який покладені функції орендодавця державного майна, продовжити до 31.06.20008 року дію укладеного  з ТОВ “Одестехнобуд” договору оренди  від 15.05.2002 року на оренду нежитлових приміщень площею 189,07 кв.м., розташованих в будинку №6  по вул.Контр-адмірала Луніна м.Одеси та до виконання передбачених цим договором обов`язків орендодавця; в решті позову товариству з обмеженою відповідальністю “Одестехнобуд” відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2006р. вищезазначену постанову господарського суду Одеської області у справі №6/353-05-11229A змінено, зокрема, визнано продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 31.06.2008р., договір оренди нежитлового приміщення площею 189,07кв.м., розташованого в будинку №6 по вул.Контр-адмірала Луніна в м. Одеса від 15.05.2002р., укладений між Державним підприємством СРЗ „Україна” та  відповідачем.

За наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.10.2006р. за №971 „Про реорганізацію державного підприємства „Одеський судноремонтний завод ”Україна” реорганізовано державне підприємство „Одеський судноремонтний завод „Україна” (код ЄДРПОУ 1124922) шляхом приєднання до державного підприємства  „Одеський морський торгівельний порт”, на правах відокремленого структурного підрозділу та встановлено державне підприємство „Одеський морський торгівельний порт” правонаступником прав і обов'язків державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”.

Майно, основні фонди, оборотні кошти, відповідні права та обов'язки державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” були прийняті державним підприємством „Одеський морський торгівельний порт” на підставі Передавального акту станом на 01.04.2007р.

Позивач просить суд розірвати вищезазначений договір оренди №СР-104 від 15.05.2002р., посилаючись на недотримання відповідачем умов договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, своєчасного здійснення капітального та поточного ремонту, неукладення договору страхування орендованого майна. В письмових поясненнях до відзиву на позов позивачем наголошувалось на недотриманні відповідачем приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, якою затверджено Методику  розрахунку  і  порядок використання плати за оренду державного майна у редакції від 27.12.2006р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV, що набрав чинності з 01.01.2004р. –Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п.4 прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-ІV, що набрав чинності з 01.01.2004р. –Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до розділу ІХ зазначеного кодексу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Таким чином, до правовідносин, що є предметом спору за цією справою, необхідно застосовувати Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України від 16.01.2003р.

Згідно п.1 ч.1 ст.287 Господарського кодексу України орендодавцем державного майна має бути фонд державного майна України і його регіональні відділення.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області, за наявності відомостей щодо Договору індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна №721-СР-103 не заявляло про свої права належного орендодавця для участі у Договорі, а тому ні ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” ні його правонаступник - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт”, з моменту набрання чинності Господарським кодексом України (01.01.2004р.), не мають права укладати новий договір оренди та укладати будь-які додаткові угоди до нього, у тому числі розривати зазначений договір.

Постановою господарського суду Одеської області від 08.02.2006р. по справі                         №6/353-05-11229A, яка набрала законної сили, договір оренди нежитлового приміщення площею 189,07кв.м., розташованих в будинку №6 по вул.Контр-адмірала Луніна в м. Одеса від 15.05.2002р., укладений між Державним підприємством СРЗ „Україна” та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Одестехнобуд", визнано продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 31.06.2008р.

Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2006р. №1846 затверджено зміни, що вносяться до Методики  розрахунку  і  порядок  використання плати за оренду державного майна, зокрема, встановлено нові ставки орендного використання державного майна.

Частиною 2 ст.284 Господарського кодексу України передбачено, що умови договору оренди зберігають силу на весь строк дії договору, у тому числі у випадку, якщо після його укладення законодавством введені правила, погіршуючи становище орендаря.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України „Про оренду державного і комунального майна” договір оренди зберігає свою силу навіть в разі переходу права власності на орендоване майно до інших осіб.

Пунктом 10.2 спірного договору від 15.05.2002р. передбачено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов'язань.

Положення договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна №СР-104 від 15.05.2002р. не містять обов'язку орендодавця без власної згоди вносити зміни до діючого договору на менш вигідних для себе умовах, а у разі незгоди нести відповідальність у вигляді дострокового розірвання договору.

Тому, за наявності діючої угоди, небажання відповідача переглядати умови Договору є лише реалізацією його права і не може бути підставою для розірвання договору.

З огляду на інші обставини, покладені в обґрунтування позовних вимог, а саме щодо несвоєчасного та неповного внесення орендної плати відповідачем, несвоєчасного здійснення капітального та поточного ремонту, не укладення договору страхування відносно орендованого майна, позивачем надано лише акт обстеження приміщень, що передані у оренду, та відповідні документи до акту, що підписані представниками позивача, та не можуть бути визнані судом як належні докази невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідачем надано суду докази належного виконання умов договору, а саме докази сплати орендної плати, договір страхування №2007/30/427 від 31.07.2007р., договір від 30.08.2006р. щодо проведення  робіт по ремонту фасаду будівлі по вул.Луніна,6.

Згідно положень ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний за рішенням суду в разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є також порушення стороною договору, коли внаслідок завданою цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поряд з цим, стаття 783 Цивільного кодексу України передбачає, що право вимоги розірвання договору найму (оренди) майна має саме наймодавець (орендодавець) і тільки за підстав, які визначені у частинах 1-4 цієї статті.

У відповідності до п.10.4 даного договору він може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін тільки у випадках, передбачених законодавством.

З зазначеного вбачається, що позивач не мав права вимагати розірвання вказаного договору оренди, а позов не містить передбачених ст.783 Цивільного кодексу України підстав та доказів їх обґрунтовуючих для розірвання договору оренди: орендар (наймач) користується майном всупереч договору чи призначенню майна; орендар без дозволу орендодавця передав майно у користування іншій особі; орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження майна; орендар не розпочав капітальний ремонт майна, якщо обов'язок такого ремонту покладено на орендаря.

Доказів вчинення відповідачем перелічених дій позивач всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України не надав.

Посилання позивача у позовній заяві на припущення відповідачем порушень вимог п.п.3.1, 3.2, 3.4, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 спірного договору відносно орендної платні, капітального ремонту, страхування орендного майна є безпідставними, оскільки зазначені позивачем твердження в якості підстави для визнання договору розірваним не є підставою для розірвання спірного договору оренди у розумінні ст.783 Цивільного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для розірвання договору оренди.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.291 Господарського кодексу України за вимогою однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано тільки за наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.3 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає необхідним розірвати господарський договір, повинна направити пропозицію про це іншій стороні.

З аналізу зазначеної норми вбачаться, що до звернення з позовом про дострокове розірвання договору оренди, сторона цього договору повинна у досудовому порядку звернутись до іншої сторони договору (відповідача) з пропозицією чи вимогою відносно дострокового розірвання оренди з посиланнями на певні підстави, однак доказів направлення саме такої пропозиції чи вимоги позивачем відповідачу про дострокове розірвання договору оренди у зв'язку з порушеннями п.п.3.1, 3.2, 3.4, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 і 5.6 вказаного договору та її отримання відповідачем позивачем суду не надано в порушення вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, підстави для розірвання договору оренди індивідуально-визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №СР-104 від 15.05.2002р. на підставі ст.651, 783 Цивільного кодексу України відсутні.

Керуючись ст.ст.44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області, підписане 23.01.2008р., набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Фаєр Ю.Г.