Постанова

від 15.01.2008 по справі 30/359 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/359 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

15.01.08                                                                                           Справа№ 30/359 А

Господарський суд Львівської області у складі:

судді  Н.Мороз

при секретарі  Н.Ходачкевич

За позовом:    Приватного підприємства   „Вертикаль Плюс”, м.Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції   у Шевченківському районі м. Львова

про  визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень  

Представники:

від позивача:       Закотіна Л.М. –предст.

від відповідача:  Мельничук В.А. –гол.  держ.інспектор юр. відділу

Суть спору:

Позов заявлено   ПП „Вертикаль Плюс”, м.Львів до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2007 року за №0000972300/0/6568 та за №0000982300/0/6569.

           Ухвалою господарського суду від 04.12.2007р.  відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на  18.12.2007р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи   відкладався  ухвалою суду від 18.12.2007р., в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2008р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

15.01.2007р. представником позивача подано заяву №38 від 15.01.2008р. про збільшення позовних вимог, у зв”язку з апеляційним оскарженням податкових повідомлень-рішень від 21.03.2007 року за №0000972300/0/6568 та за №0000982300/0/6569,  просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.06.2007р. за №0000972300/1/12663 та №0000982300/1/12664, від 27.08.2007р. за №0000982300/2/19903 та №0000972300/2/19902, від 01.11.2007р. №0000982300/3/25344 та №0000972300/3/25343. Позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про збільшення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що  висновки органу державної податкової служби щодо порушення ПП „Вертикаль Плюс” підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а лише на припущеннях, оскільки строк позовної давності по договору з ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега” №237 від 08.11.2004 року ще не закінчився, а тому у позивача не виникає підстав для включення суми до валового доходу. Також позивач вважає, що перевіряючими безпідставно зроблено висновок про порушення ПП „Вертикаль Плюс” підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оскільки в матеріалах справи наявні первинні документи в підтвердження коригування валових витрат. Безпідставним, також вважає позивач порушення законодавства про податок на додану вартість.

Представник  відповідача   проти позову заперечив з підстав, викладених узапереченні на позов від 18.12.2007 року.  Вважає, що оскільки рішенням Солом‘янського суду м.Києва від 19.12.2005 року у справі №2-3381-1/05 визнано недійсним установчі документи ТзОВ ”Торговий дім Маркет Мега” заборгованість останнього стає безповоротною фінансовою допомогою, тобто у позивача зникають зобов‘язання за розрахунками з кредиторами за отримані товари. А тому, позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства визначено податкові зобов‘язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Також відповідач зазначає, що підприємством безпідставно (без відповідних підтверджуючих документів) віднесено до складу валових витрат в ІV кварталі 2005 року 18400 грн. 00 коп. суму збитків понесених у 2004 році .

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши   докази в їх сукупності, суд встановив.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ПП „Вертикаль Плюс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 01.10.2006 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт за №524/42/23-031/30276128 від 14.03.2007 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.03.2007 року:

за №0000972300/0/6568, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 22843 грн. 50 коп., у тому числі 15229 грн. 00 коп. –основний платіж та 7614 грн. 50 коп. –штрафні (фінансові) санкції;

за №0000982300/0/6569, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість у сумі 10584 грн. 77 коп., в тому числі основний платіж - 7056 грн. 51 коп. та штрафна (фінансова) санкція - 3528 грн. 26 коп.  

За результатами апеляційного узгодження зазначених сум податкових зобов”язань, зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення від 04.06.2007р. за №0000972300/1/12663 та №0000982300/1/12664, від 27.08.2007р. за №0000982300/2/19903 та №0000972300/2/19902, від 01.11.2007р. за №0000982300/3/25344 та №0000972300/3/25343.

В акті перевірки зазначено, що  в порушення підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року за №283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, ПП „Вертикаль-Плюс” не включено до складу валового доходу доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків в сумі  42516 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку висновку органу державної податкової служби, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

08.11.2004 року між ПП „Вертикаль-Плюс” (замовник) та ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега” (виконавець) підписано договір за №237 про виконання робіт, виконання якого підтверджується податковою накладною за №261 від 22.11.2004 року та актом передачі-приймання виконаних робіт.

У відповідності до підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 згаданого Закону, безповоротна фінансова допомога –це, зокрема сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.

Безнадійною заборгованістю, у відповідності до вимог п.1.25 цієї ж статті, вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Орган державної податкової служби виходив з того, що рішенням Солом‘янського районного суду м.Києва від 19.12.2005 року справа №2-3381-1/05 визнано недійсним статут ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега”, а установчі документи визнано такими, що суперечать чинному законодавству України.

Однак, як вбачається з переліку ознак, які є вичерпними, така ознака як визнання недійсним статуту та визнання установчих документів такими, що суперечать чинному законодавству (в даному випадку, контрагента позивача), відсутня.

А тому, для визнання заборгованості безнадійною, а відтак, і встановлення обставин наявності у позивача безповоротної допомоги, в даному випадку, не достатньо наявності лише рішення суду про недійсним статуту та визнання установчих документів такими, що суперечать чинному законодавству.  

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління статистики у м.Києві за №13-7859 від 13.12.2007 року, з якої вбачається, що ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега”, код ЄДРПОУ 32977814, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, і у відповідності до положень ч.2 ст.33  Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” не може вважатись такою, що припинилась.

Також, суд звертає увагу на частини 1 та 3 статті 18 цього ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, позивачем правомірно не було включено до валового доходу у відповідності до вимог підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 42516 грн. 00 коп.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7056,51 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000982300/0/6569 складається з сум податку на додану вартість, донараховану на суму безнадійної заборгованості по ТзОВ „Торговий Дім Маркет Вега”.

В акті перевірки зазначено, що ПП „Вертикаль Плюс” в порушення підп.7.2.3 п.7.2, підп.7.2.4 п.7.2, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку, не підтверджені податковою накладною, оскільки особа, яка її виписувала позбавлена права виписки податкових накладних з моменту реєстрації.

Однак, відповідно до п.п.7.4.1 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 закону, встановлює, що податки, сплачені у зв'язку з придбанням певних товарів відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються, лише у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації. При проведенні перевірки податковим органом не встановлено факту неправомірного формування валових витрат з вартості послуг ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега” як таких, що не підлягають використанню в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст. Закону зазначає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). І лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено наявність податкової накладної № 261 від 22.11.2004 року. Отже, за наявності належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує першу подію, позивач мав всі правові підстави для віднесення до податкового кредиту 7056,61 грн. в листопаді 2004 року.

Окрім того, згідно із п.п.3.1.1 ст.3 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Відповідачем не подано жодних доказів того, що на момент здійснення господарських операції та виписки податкової накладної № 261 від 22.11.2004 року ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега” був виключений з Реєстру платників податку на додану вартість  чи не володів Свідоцтвом платника податку на додану вартість. Визнання недійсними установчих документів та Свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега” судовим рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 19.12.2005 року по справі № 2-3381-1/05 з моменту внесення в Реєстр платників ПДВ не може бути підставою для висновку про недійсність вказаної податкової накладної, виданої в момент здійснення господарської операції до ухвалення відповідного судового рішення.

Щодо донарахування суми податкового зобов'язання у зв'язку із декларуванням як самостійно виявленої помилки в IV-му кварталі 2005 року 18400 грн. як суми збитків понесених у 2004 році. В даному випадку, висновок податкового органу про завищення валових витрат полягає у тому, що в декларації за 2004 рік сума від'ємного значення 18400 грн. позивачем не декларувалась, в декларації за 2005 рік така сума відображена в рядку 05.2 Декларації як самостійно виявлена помилка. Однак, первинні документи на підтвердження витрат в цій частині до перевірки не представлено. Тому відповідач дійшов висновку про порушення позивачем в цьому випадку вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Однак, при цьому суд бере до уваги наступні обставини.

До матеріалів судової справи позивачем подано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № М1-0000075 від 17.11.2004 року та б/н від 30.11.2004 року підписані ПП „Вертикаль-плюс” з ПП „Мегаклас” та ПП „Мегаклас-1”. Як вбачається із зазначених актів, вони засвідчують факт отримання позивачем послуг від вказаних контрагентів на вартість без податку на додану вартість 18853,68 грн. Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, дату фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) слід вважати датою збільшення валових витрат. Податковим органом при проведенні перевірки та розгляді скарги позивача не встановлено, що вартість послуг оформлених наведеними вище актами приймання-передачі не підлягає використанню в господарській діяльності, а отже витрати в сумі 18853,68 грн. слід вважати валовими витратами позивача, право на формування яких у нього виникло в листопаді 2004 року.

Відповідно до ч.2 п.5.1 ст. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тому, враховуючи відсутність висновків акту перевірки про подвійне формування валових витрат, позивач мав всі правові підстави для відображення зазначеної суми валових витрат в рядку 05.2 Декларації за 2005 рік як самостійно виявленої помилки.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи, не спростовані відповідачем  та підлягають до задоволення.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.  Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинність” стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюються ненормативно-правові акти (акти індивідуальної дії), які він просить визнати нечинними і скасувати, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вважає за необхідне скасувати їх.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

                 Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задоволити.

2.          Скасувати, прийняті ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 21.03.2007 року за №0000972300/0/6568 та за №0000982300/0/6569, від  04.06.2007р. за №0000972300/1/12663 та за №0000982300/1/12664, від 27.08.2007р. за №0000982300/2/19903 та за №0000972300/2/19902, від 01.11.2007р. за  №0000982300/3/25344 та  за №0000972300/3/25343.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Вертикаль Плюс”, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Грінченка, 1/99, (код ЄДРПОУ 30276128), 3 грн. 40 коп. судового збору.

          Постанова набирає законної сили у відповідності до вимог ст.254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя