Постанова

від 29.01.2008 по справі 17/387/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/387/25

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "29" січня 2008 р.                                                  Справа № 17/387/25

м. Чернігів                                                                                            «29 »січня 2008 року

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: Мозирко В.О. –головний держподатінспектор, дов.№9/9/32-240 від 26.04.07р.;  

Представника відповідача: не з'явився.

матеріали справи №17/387/25

За ПОЗОВОМ: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Чернігівській області

    14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 11  

До ВІДПОВІДАЧА: Тютюнницького споживчого товариства

   15350, Чернігівська область, Корюківський район, с. Тютюнниця, вул. Калініна, 54

Про стягнення 1700 грн. штрафних санкцій

СУТЬ СПОРУ:

Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА в Чернігівській області пред'явлено позов до Тютюнницького СТ про стягнення 1700 грн. штрафу за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, накладеного рішенням Позивача про застосування фінансових санкцій №250075/10/32/103 від 19.09.2007р.

Представник Відповідача відзиву на позов не надав, проте в судовому засіданні 24.12.07р. позовні вимоги визнав  в повному обсязі.

          В судове засідання, призначене на 15.01.08р. представник Відповідача не з`явився, хоча про його дату та місце був належним чином повідомлений в попередньому судовому засіданні, що підтверджується відповідною розпискою представника Відповідача.

          В судове засідання, призначене на 29.01.08р. представник Відповідача не з`явився, повістка повернулася з відміткою про вибуття адресату.

Враховуючи, що дана повістка була направлена Відповідачу за місцем його державної реєстрації, що підтверджується відповідною довідкою Державного реєстратора та тим фактом, що за даною адресою Відповідачем було отримано повістку про перше судове засідання, та враховуючи, що Відповідач не повідомив суд належним чином про зміну місцезнаходження, суд доходить висновку, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          05 вересня 2007р. працівниками ДПА в Чернігівській області  була проведена перевірка магазину №3, який розташований за адресою: Корюківський район, с.Домашлин, вул. Центральна, 6, та який належить Тютюнницькому СТ.

          За результатами перевірки складено акт перевірки №250016/25/10/119/32-328 від 05.09.2007р.

Як вбачається із акту, перевіркою було встановлено, що в магазині здійснювалось зберігання горілки  „Пшенична”, 0,5л, 40%, виробник ТОВ “Кристал-Дон”, дата розливу 03.05.07р., марковану маркою акцизного збору 05ААБЕ 307982 07/1 ЛГП 0,5л з візуальними ознаками підробки.

          Перевірка проводилась в присутності продавця Кузюри Н.О., яка підписала акт перевірки без зауважень та добровільно надала марку для проведення експертизи.

Як вказано в акті перевірки, вбачаються ознаки порушення, передбаченого абз.3 ч.4 ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, ч.2 ст.7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, п.20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як вбачається з наданого Позивачем  акту експертизи вилучених марок №316-09-07 від 14.09.07р., проведеної Департаментом по контролю за виробництвом цінних паперів, акцизних марок, документів суворої звітності та голографічних захисних елементів Міністерства фінансів України, вищезазначена марка є підробленою.    

          Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі –Закон №481):

“Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.”

Згідно ч.2 ст.7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15 вересня 1995 року N329/95-ВР (далі Закон №329):

“Наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.

Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.”

Відповідно до ст. 1 Закону №329 марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно ч.1 ст.7 Закону №329:

“Марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж  марок  акцизного збору,  маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 п. 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджених  постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N567 (далі Положення):          “Алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог цього Положення або марками, що не відповідають виду продукції та місткості тари та/або не видавалися безпосередньо виробнику (імпортеру) зазначеної продукції, вважаються немаркованими.”                                         

При цьому, згідно ст. 8 Закону №329 відповідальність за недодержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

         Згідно абз.13 ч.2 ст.17 Закону №481, за порушення норм даного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових  виробів,  алкогольних  напоїв  та тютюнових  виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або  з  підробленими  марками  акцизного  збору  -  100  відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

Відповідно до п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.03р.

“Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:

·          акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;

·          результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

·          матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.”

Відповідно до п.6 даного Порядку:

«6. Рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності –заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником)органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.»

На підставі вищевказаного акту перевірки, Позивачем прийнято рішення №250075/10/32/103 від 19.09.2007р. про застосування до Відповідача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору, яке було надіслане Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, але було повернуто поштою з зазначенням, що Тютюнницьке СТ ліквідоване, що спростовується наданим Позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру станом на 04.12.07р.

Згідно п.13 Порядку рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

          Доказів скасування вищевказаного рішення про застосування фінансових санкцій органами державної податкової служби або судом, як і доказів сплати, Відповідач не надав.

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р., який набрав чинності з 01.01.04р.:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

    1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

    2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

    3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

    4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.”

          Згідно ст.238 Господарського кодексу України:

“За  порушення  встановлених  законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності  до  суб'єктів  господарювання можуть  бути  застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,   тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані  на  припинення   правопорушення   суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.”

          Згідно ст.239 даного Кодексу:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання  такі адміністративно-господарські санкції:

·          вилучення прибутку (доходу);

·          адміністративно-господарський штраф;

·          стягнення зборів (обов'язкових платежів);

·          зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

·          застосування антидемпінгових заходів;

·          припинення експортно-імпортних операцій;

·          застосування індивідуального режиму ліцензування;

·          зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

·          анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

·          обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

·          скасування   державної  реєстрації  та  ліквідація   суб'єкта господарювання;

·          інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.»

          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.241 вищевказаного Кодексу:

“Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума,  що сплачується  суб'єктом  господарювання  до  відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених  правил  здійснення  господарської діяльності.

Перелік   порушень,   за  які  з  суб'єкта  господарювання стягується штраф,  розмір і порядок  його  стягнення  визначаються законами,  що  регулюють  податкові  та  інші  відносини,  в  яких допущено правопорушення.”

          Штрафні санкції за порушення норм Закону №481 за своєю правовою природою є вищевказаними адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 Господарського кодексу України:

“Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.”

Як вбачається з акту перевірки, порушення Відповідачем чинного законодавства скоєне 05.09.07р., спірне рішення винесено Позивачем 19.09.07р., з позовом Позивач звернувся 22.11.07р., тобто Позивачем не порушено вищевказані строки, передбачені ст.250 Господарського кодексу України ні при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, ні при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій згідно вищевказаного рішення.  

Згідно ч.5 ст.17 Закону №481 у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п.10, 11 Порядку, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду. Суми фінансових санкцій, стягнені відповідно до цього Порядку, зараховуються до державного бюджету.

          В зв'язку з несплатою Відповідачем добровільно суми штрафних санкцій, Позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

          З урахуванням викладеного, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

          При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

          Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Тютюнницького споживчого товариства (15351, Чернігівська область, Корюківський район, с. Тютюнниця, вул. Калініна, 54, код 01776346) на користь Державного бюджету (р/р31112106700235, одержувач –Держбюджет Корюківського району, назва рахунку 21081100, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592) 1700грн. штрафних санкцій.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                  І.В. Кушнір