Постанова

від 22.01.2008 по справі 28/370 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/370 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

22.01.08                                                                                           Справа№ 28/370 А

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галичина АвтоГаз” , м.Золочів Львівської області

до відповідача: Державної податкової інспекції у Золочівському районі, м.Золочів Львівської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.09.2007 року №0001102301/0, №0001112301/0 та визнання неправомірним і таким, що не підлягає виконанню зобов”язання відповідача   

    Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м.Львів, вул.Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Гордієнко О.Ю. - представник    

Від відповідача: Жук В.П. -  головний державний податковий інспектор

          Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Галичина АвтоГаз” до Державної податкової інспекції у Золочівському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.04.2007 року №0001102301/0, №0001112301/0 та  визнання неправомірним і таким, що не підлягає виконанню  зобов”язання відповідача провести позивачем зменшення залишку  від”ємного значення по  податку на додану вартість, який після  бюджетного відшкодування  включається  до складу  податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.

Уточненням позовних вимог від  20.12.2007 року №18/02 (вх. №1098 від 18.01.2008 року) позивач уточнив позовні вимоги, просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.09.2007 року №0001102301/0, №0001112301/0 та  визнати неправомірним і таким, що не підлягає виконанню  зобов”язання відповідача провести позивачем зменшення залишку  від”ємного значення по  податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування  включається  до складу  податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у по зовній заяві (з урахуванням  уточнених позовних вимог) та запереченні до пояснення відповідача, позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі від 14.09.2007 року №0001102301/0, яким  ТзОВ „Галичина АвтоГаз” визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі  42062 грн–основного платежу та 21031 грн - штрафних санкцій, всього в сумі 63093 грн 00 коп, та від 14.09.2007 року №0001112301/0, яким ТзОВ „Галичина АвтоГаз” визначено суму податкового  зобов”язання по податку на додану вартість в розмірі 46252 грн –основного платежу та 23126 грн –штрафних  санкцій, всього в сумі 69378 грн, а також позивач просить суд визнати неправомірним і таким, що не підлягає виконанню зобов”язання відповідача провести позивачем зменшення залишку  від”ємного значення по податку на додану вартість, який після  бюджетного відшкодування  включається  до складу  податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.  

На думку позивача, ДПІ безпідставно застосувала до позивача визначення „звичайної ціни”, оскільки договірна ціна  на автомобільні кузови  відповідає  рівню справедливих цін і вказане підтверджено первинними  документами. Позивач реалізував продукцію за цінами, які  були встановлені на договірній основі, оскільки законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені державні ціни, а ДПІ не довела, що товариством при реалізації автомобільних кузовів застосовано не „звичайні ціни”. Позивач зазначає, що жоден нормативний документ не ставить перед  імпортером вимоги реалізовувати імпортовані товари по ціні не нижче їх митної вартості. Така митна вартість визначена виключно для сплати мита та інших обов”язкових платежів при перетині кордону на підставі наказу Державної Митної служби України „Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості  транспортних засобів, вузлів та агрегатів” від 13.10.2006 року №885. Митний Кодекс України чітко визначає, що митна вартість застосовується  для здійснення митного контролю та митного  оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і не розповсюджується  на діяльність по реалізації імпортованих товарів на митній території України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у поданому суду  письмовому поясненні  на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач не погоджується із твердженням позивача, що звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами у договорі. Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. А відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення п.п.7.4.1 поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Реалізація автомобільних кузовів підприємством ТзОВ „Галичина АвтоГаз” здійснювалося фізичним особам, які згідно до абзацу першого п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є платниками податку з доходів фізичних осіб та не сплачують податок на прибуток підприємств. Таким чином (на переконання відповідача), здійснюючи операції з продажу автомобільних кузовів фізичним особам підприємство(позивач)  повинно було  формувати  валові доходи у відповідності  із митною вартістю, яка визначена при  ввезенні на територію України як такою, яку слід вважати  справедливою  ринковою ціною. Однак, позивач реалізовував імпортовані автомобільні кузови фізичним особам по ціні нижчій митної вартості, і валовий доход визначав виходячи із продажної вартості. Те-ж саме стосується і визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, біржові угоди, довідки-рахунки, платіжні доручення, контракти, специфікації, фактури, митні декларації, договір позики,  накладні, податкові накладні,  видаткові ордери, прибуткові касові ордери, декларації,  витяги з журналів, розрахунки фінансових санкцій та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          ДПІ у Золочівському районі проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТзОВ „Галичина АвтоГаз” за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року. За результатами перевірки складено Акт від 03.09.2007 року № 38/23-13822318, в якому встановлено порушення:

         -  п.п. 4.1.1., 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено  податок на прибуток за 4 кв. 2005 року  у розмірі 9454 грн, за 2006 рік у розмірі 28333 грн., та за січень –березень 2007 року у розмірі 4275 грн  (разом 42062 грн);

          - п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року  №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в частині зайво задекларованих сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню та відшкодованих  на рахунок  платника  у розмірі 33564 грн (в квітні –липні, жовтні  2006 року) та заниження сум податку, що  підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 12688 грн (в липні-серпні, жовтні-грудні 2006 року, І кв. 2007 року) (разом 46252 грн).

          Також податковий орган на сторінці 32 Акту перевірки зазначає, що за результатами перевірки податкових декларацій з ПДВ  зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.

          На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Золочівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2007 року:

    - №0001102301/0, яким  ТзОВ „Галичина АвтоГаз” визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі  42062 грн–основного платежу та 21031 грн - штрафних (фінансових) санкцій, всього 63093 грн;

    - №0001112301/0, яким ТзОВ „Галичина АвтоГаз” визначено суму податкового  зобов”язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 46252 грн –основного платежу та 23126 грн –штрафних (фінансових) санкцій, всього 69378 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Галичина АвтоГаз»здійснювало господарські операції з імпорту  кузовів автомобілів та реалізації їх на території України через  підприємство з роздрібної торгівлі автомобілями та їх частинами і товарні біржі. При цьому реалізація позивачем кузовів фізичним особам на території України здійснювалася за ціною, нижчою від митної вартості кузовів, визначеної при ввозі їх на територію України. Відповідач вважає, що звичайною ціною в даному випадку є  митна вартість кузовів, визначена у вантажній митній декларації. Відповідач зазначає, що з метою оподаткування податком на прибуток операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані пов'язаним особам, валовий доход визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні, тобто митну вартість кузовів, що імпортувались. Позивач здійснював реалізацію імпортованих автомобільних кузовів фізичним особам по ціні нижчій митної вартості і валовий доход визначав виходячи із продажної вартості, чим (на думку податкового органу) порушив п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), яким передбачено, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу (відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, положення п.п.7.4.1 поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками; фізичні особи згідно абзацу першого п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є платниками податку з доходів фізичних осіб та не сплачують податок на прибуток підприємств).

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про ціни і ціноутворення” від  03.12.1992 року №507,  вільні ціни  та тарифи встановлюються  на всі  види продукції, робіт, послуг, за винятком  тих по яких  здійснюється  державне регулювання.

Ціни на автомобілі не підлягають державному регулюванню, а тому є вільними. Відповідно  до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт), за винятком  тих на які встановлено  державні ціни. Вільні ціни встановлюються  суб”єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб”єкта господарювання.   

Із змісту ст.265,ст.261 Митного кодексу України вбачається, що  митна вартість застосовується  для здійснення митного контролю та митного  оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються  через митний кордон України, і не розповсюджується  на діяльність по реалізації  імпортованих товарів  на митній території України.

Відповідно до п.п 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР(із змінами та доповненнями) звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така ціна  відповідає рівню  справедливих  ринкових цін.  Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються  іншому  власнику  за умови, що  продавець  бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець  бажає їх отримати  за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони  є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють  достатньою  інформацією  про такі  товари  (роботи, послуги), а також  ціни, які склались  на ринку  ідентичних  (а за відсутності  - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 1.20.4 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Як вбачається із матеріалів справи, частину імпортованих в Україну кузовів автомобілів позивач реалізовував за допомогою  товарних бірж (Української товарної біржі, ВАТ „Міжнародна Східно-Європейська товарна біржа” та Універсальна Товарна Біржа „Галицька”, біржові угоди і договори –наявні в матеріалах справи), а тому відповідно  ціна визначена  біржовими угодами і є  звичайною ціною.

Також, як вбачається із матеріалів справи,  іншу частину  імпортованих в Україну кузовів автомобілів позивач реалізовував через торговельну організацію ТзОВ „Національна  автомобільна компанія”, яка здійснювала їх реалізацію в порядку визначеному  „Правилами роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами” затвердженими Наказом  Мінекономіки  та з питань  європейської інтеграції  України від  31.07.2002 року№228 зареєстрованими в Мінюсті України від 20.08.2002 року за №681/6969 з видачею довідки-рахунку і акту  технічного стану та  оцінки транспортного засобу і номерного агрегату, який підписується  комісіонером і комітентом.

Із вищенаведеного вбачається, що договірна ціна на автомобільні кузови  відповідає  рівню справедливих цін. Позивач реалізував продукцію за цінами, які  були встановлені на договірній основі, оскільки законодавчими актами України на вказану продукцію не встановлені державні ціни.

Тому визначення податковим органом позивачу суми основного платежу з податку на прибуток в частині суми  37781,20 грн(за 4 квартал 2005 року та 2006 рік) здійснено у спірному  податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Золочівському районі №0001102301/0 від 14.09.2007 року безпідставно.

                    Щодо суми штрафних(фінансових) санкцій, нарахованих на суму основного платежу 37781,20 грн, то вона складає 20173,10 грн, відповідно до норми п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

                    Таким чином, штрафні(фінансові) санкції в частині суми 20173,10 грн визначені спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Золочівському районі №0001102301/0 від 14.09.2007 року безпідставно.

Що стосується донарахування позивачу суми податку на прибуток в розмірі 4280,80 грн основного платежу, то дана сума донарахована податковим органом правомірно в спірному податковому повідомленні-рішенні  ДПІ у Золочівському районі №0001102301/0 від 14.09.2007 року, а також правомірно застосовано 857,90 грн штрафних(фінансових) санкцій на вищевказану суму в порядку п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. Матеріалами справи підтверджується, що мали місце факти наявності неповернутої станом на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем від фізичних осіб, а тому у відповідності до абз.2 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР такі суми неповернутої станом на кінець звітного періоду поворотної фінансової допомоги підлягають включенню до складу валових доходів позивача.

          Щодо висновку ДПІ про заниження позивачем  податкового зобов”язання з податку на додану вартість внаслідок реалізації товарів нижче  їх митної вартості, то суд зазначає наступне.

          Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

           Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, звичайні ціни у цьому законі  розуміються  та застосовуються  за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування  прибутку підприємств”.

          Враховуючи те, що(як зазначалося вище) матеріалами справи не підтверджується реалізація автомобільних кузовів за цінами нижчими за звичайні, безпідставним є донарахування податковим органом суми основного платежу з ПДВ 46252 грн та застосування 23126 грн штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Золочівському районі №0001112301/0 від 14.09.2007 року. Також неправомірним є  зобов”язання відповідача провести зменшення позивачем залишку  від”ємного значення по податку на додану вартість, який після  бюджетного відшкодування  включається  до складу  податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

            З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суд визнає  нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Золочівському районі від 14.09.2007 року №0001112301/0 про визначення ТзОВ „Галичина АвтоГаз” суми податкового зобов”язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 46252 грн –основного платежу та 23126 грн –штрафних (фінансових) санкцій, всього 69378 грн. Суд визнає  нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Золочівському районі від 14.09.2007 року  №0001102301/0 в частині визначення ТзОВ „Галичина АвтоГаз” суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі  37781 грн 20 коп –основного платежу та 20173 грн. 10 коп. - штрафних (фінансових) санкцій, всього 57954 грн 30 коп, та відмовляє в задоволенні позову в частині визначення цим податковим повідомленням-рішенням суми основного платежу по податку на прибуток в розмірі 4280,80 грн та застосування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 857,90 грн, всього 5138,70 грн. Також суд визнає неправомірним і таким, що не підлягає виконанню зобов”язання відповідача провести зменшення Товариством з обмеженою відповідальністю „Галичина АвтоГаз” залишку  від”ємного значення по податку на додану вартість, який після  бюджетного відшкодування  включається  до складу  податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.

          Судові витрати в сумі 3 грн 40 коп судового збору розподіляються наступним чином. Враховуючи немайновий характер трьох заявлених позовних вимог, повне задоволення двох з них та часткове задоволення однієї, суд в порядку ч.3 ст.94 КАС України присуджує позивачу з державного бюджету судовий збір в сумі 2 грн 83 коп (відповідно до тієї частини вимог, по якій задоволено позовні вимоги). Інша частина судового збору в сумі 0 грн 57 коп покладається на позивача.   

На підставі вищенаведеного, керуючись п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Золочівському районі від 14.09.2007 року  №0001112301/0  про визначення ТзОВ „Галичина АвтоГаз” суми податкового  зобов”язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 46252 грн –основного платежу та 23126 грн –штрафних (фінансових) санкцій, всього 69378 грн.

3.          Визнати нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у Золочівському районі від 14.09.2007 року №0001102301/0 в частині визначення ТзОВ „Галичина АвтоГаз” суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі  37781 грн 20 коп –основного платежу та 20173 грн 10 коп - штрафних (фінансових) санкцій, всього 57954 грн 30 коп.

4.          Визнати неправомірним і таким, що не підлягає виконанню  зобов”язання відповідача провести зменшення Товариством з обмеженою відповідальністю „Галичина АвтоГаз” залишку  від”ємного значення по  податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування  включається  до складу  податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 11760 грн.

5.          В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

6.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галичина АвтоГаз” (80700, м. Золочів Львівської області, вул. М. Черемшини, 21, ідентифікаційний код 13822318) 2 грн 83 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

       Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                       Морозюк А.Я.