Рішення

від 24.01.2008 по справі 20-7/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/463

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" січня 2008 р. справа № 20-7/463

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”

          (01030, м. Київ, вул. Т. Шевченка, 18)

          (філія: „Дирекція первинної мережі „ВАТ „Укртелеком”: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3)

          в особі Севастопольської філії

          (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

          (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 5)

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Трафик”

          (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 2)

          (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 64-29)

          (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 31-60)

про          стягнення заборгованості по Договорам №№ 908, 2665-А від 12.12.2002 про надання послуг електрозв'язку в сумі 1981,77 грн., з яких: 1740,85 грн. –основний борг, 84,65 грн. –індекс інфляції, 23,01 грн. –3 % річних, 133,26 грн. –пеня,

Суддя Г.П. Ілюхіна

Представники сторін:

Від позивача                    - Шевченко В.О., представник, довіреність № 3785 від 16.12.2005,

Від відповідача          - не з'явився,

Суть спору:

27.11.2007 (вх.№ 4000) Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Севастопольської філії звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трафик” про стягнення заборгованості по Договорам №№ 908, 2665-А від 12.12.2002 про надання послуг електрозв'язку в сумі 1981,77 грн., з яких: 1740,85 грн. –основний борг, 84,65 грн. –індекс інфляції, 23,01 грн. –3 % річних, 133,26 грн. –пеня, з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, статтю 36 Закону України „Про телекомунікації” (арк.с.3-4).

Ухвалою суду від 28.11.2007 порушено провадження у справі (арк.с.1-2).

Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання 17.12.2007, 16.01.2008, 24.01.2008 не забезпечив, вимоги ухвал суду від 28.11.2007, 17.12.2007, 16.01.2008 не виконав, витребуваних документів та доказів, відзиву на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно за поштовою та юридичною адресами, в матеріалах справи міститься повернення документів, надісланих відповідачу, з відміткою установи пошти: за зазначеною адресою відсутній та за закінченням терміну зберігання (арк.с.31-33, 35-37, 55-57, 64-66).

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, тому що позивачем надані докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, та які в повній мірі характеризують правовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

·          12.12.2002 між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Севастопольської дирекції (Підприємство зв'язку) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Трафик” (Споживач) укладені договори №№ 908, 2665А про надання послуг електрозв'язку, згідно з яким  Підприємство зв'язку надає послуги електрозв`язку, перераховані в Додатках №№ 1, 4, безплатні послуги, перераховані в Додатку № 2, Споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (пункти 1.1, 3.2.8 Договорів) (арк.с. 14-19, 20-25).

·          23.11.2007 вих.№ 26-646  позивач направив відповідачу Акт звірки взаєморозрахунків, від складення і підписання якого відповідач ухилився, про що позивач надав докази (арк.с. 42-45).

Спір виник в зв`язку з тим, що  відповідач не виконав своєчасно зобов`язання по оплаті отриманих послуг електрозв`язку по договорам з позивачем, у зв'язку з чим його заборгованість за період з серпня по листопад 2006 року за надані послуги по договору № 908 склала 333,56 грн.,  за період з грудня 2006 року по червень 2007 року за надані послуги по договору № 2665А склала 1407,29 грн., а всього заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги по обом договорам склала 1740,85 грн., яка підлягає стягненню повністю.

Правовідносини сторін регулюються статтями 193, 223, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 256-258, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, пунктами 4, 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтею 36 Закону України “Про телекомунікації”.

Відповідно до статті 36 Закону України “Про телекомунікації”, споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Сплата споживачем пені, правомірне припинення чи скорочення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Відповідно статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться в статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 527, 530 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем на суму простроченої заборгованості за період з серпня по листопад 2006 року по договору № 908 в сумі 333,56 грн. нараховано індекс інфляції в розмірі 29,12 грн. та 3% річних в розмірі 8,02 грн., та  за період з грудня 2006 року по червень 2007 року по договору № 2665А в сумі 1407,29 грн., нараховано індекс інфляції в розмірі 55,53 грн. та 3% річних в розмірі 14,99 грн., а всього по обом договорам позивачем нараховано індекс інфляції в розмірі 84,65 грн. та 3% річних в розмірі 23,01 грн., які  також підлягають стягненню повністю.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтями 256-258 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно пунктів 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Позивач надав новий розрахунок пені з урахуванням обмежень, встановлених статтею 232 Господарського кодексу України, та строків позовної давності, передбачених статями 256-258 Цивільного кодексу України.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Пунктом 5.8 Договорів передбачена, що в разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа, що настає після розрахункового періоду), Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання по договорам № 908 та 2665А в частині оплати наданих та отриманих послуг, у зв'язку з чим на підставі пункту 5.8 Договорів позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 41,62 грн. –по договору № 908, та в сумі 91,64 грн. –по договору № 2665А, а всього 133,26 грн., яка підлягає стягненню частково з наступних підстав.

Частиною шостою статті 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 зі змінами та доповненнями, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розгорнутого обґрунтованого розрахунку позивача, сума пені, з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума пені по договору № 908 складає 3,72 грн., по договору № 2665А складає 39,59 грн., а всього –43,31 грн.

Заборгованість підтверджується матеріалами справи, а відповідач не скористався своїм правом на участь в справі, письмового відзиву і заперечень, контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості не надав, від проведення звірки взаєморозрахунків ухилився.

Дії відповідача свідчать про зловживання своїми процесуальними правами, направлені на ухилення від відповідальності за невиконання зобов'язань по Договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вищезазначених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 1891,82  грн., з яких: 1740,85 грн. –основний борг, 84,65 грн. - індекс інфляції, 23,01 грн. -  3% річних, 43,31 грн. - пеня.

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 223, 230, 232 Господарського кодексу України, статтями 256-258, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, пунктами 4, 6, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статтею 36 Закону України “Про телекомунікації”, статтями 22, 33, 34, 44, 49, 77, 75, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України,  суд, –

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трафик” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 2 / 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 64-29 / 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 31-60, ідентифікаційний код 24876659, п/р № 260082508 в СФ АППБ „Аваль”, МФО 324504) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Севастопольської філії (99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15, ідентифікаційний код 01190103, п/р 260042247 в СФ АППБ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324504)  заборгованість  за послуги зв`язку в сумі 1740,85 грн., індекс інфляції  - 84,65 грн., 3% річних –23,01 грн., пеню – 43,31 грн., державне мито в сумі 97,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,64 грн.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

3.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 89,95 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                                       Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано,

в порядку ст. 84 ГПК України

28.01.2008