Постанова

від 31.01.2008 по справі ас16/695-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС16/695-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.08           Справа №АС16/695-07.

За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Низи», с.Низи Сумського району

про стягнення 36073 грн.12 коп.

СУДДЯ   МОЇСЕЄНКО В.М.

За участю представників сторін:

від позивача        Груздо Т.С.

від відповідача    Немцев В.А.

В судовому засіданні, розпочатому 17.12.2007р. оголошувалися перерви до 12 год.00 хв.  20.12.2007р. та 10 год.50 хв. 31.01.2008р. , відповідно до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: позивач просить стягнути  з відповідача 36073 грн.12 коп. боргу , в тому числі 34303 грн.24 коп. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та 1769 грн.88 коп. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач надав заперечення від 13.12.2007р. № 139 , в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те , що позивачем не доведені факти невиконання чи порушення відповідачем вимог чинного законодавства.

Позивач подав пояснення стосовно заперечень відповідача проти позову, в яких наполягає на задоволенні позовних вимог та  вважає , що організації, які використовують найману працю повинні самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Відповідач подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що відповідно до ч.1 ст.18 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Відповідно до ч.3 ст.18-1 зазначеного Закону обов'язок щодо пошуку підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда  кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань покладено на державну службу зайнятості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши  пояснення повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб – в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об‘єднанні) установі.

Відповідач надіслав позивачу звіт, в якому повідомив, що у 2006 році середньооблікова чисельність штатних працівників склала 215 чоловік, встановлено норматив створення робочих місць для працевлаштування 9 інвалідів, фактично у 2006 році на підприємстві було створено 5 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Тому, позивач вважає, що за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів він повинен сплатити 34303 грн.24 коп.  адміністративно-господарських санкцій та 1769 грн.88 коп. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені із наступних підстав.

Згідно ст.18 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

        Обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314.

При цьому, відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням про це, з урахуванням рекомендацій МСКК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2006р. у відповідача вже працювало 5 інвалідів, які були прийняті на роботу у попередні звітні періоди, а саме : Ткаченко А.М., 3 група інвалідності; Капітоненко Л.В., 3 група інвалідності; Сухоставець М.І., 3 група інвалідності; Полякова Л.В., 3 група інвалідності; Великодна Л.Д., 3 група інвалідності.

Факт працевлаштування вказаних інвалідів підтверджується копією Звіту про зайнятість та  працевлаштування інвалідів за 2006р., копіями трудових книжок, копіями посвідчень та копією наказу про звільнення Капітоненко Л.В.

Як встановлено в судовому засіданні та свідчать матеріали справи, у січні 2006р. відповідач додатково створив 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що зазначено у наказі № 7 від 12.01.2006р. А також , до Сумського районного центру зайнятості населення, управління праці і соціального захисту населення Сумської районної державної адміністрації та Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  відповідачем були направлені 26.01.2007р. за  №№ 15, 16, 17. листи з  повідомленням про наявність вакантних місць  для працевлаштування інвалідів та проханням  направити громадян з робочими групами інвалідності для їх подальшого працевлаштування.  Крім того, на протязі 2006р. відповідач щомісячно, у встановлені чинним законодавством терміни, інформував Сумський районний центр зайнятості про можливість працевлаштування чотирьох інвалідів шляхом подання звітів за формою № 3-ПН.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача в судовому засіданні, позивач не довів суду, що органи, на які Законом покладений обов'язок по працевлаштуванню інвалідів , направляли у 2006р. до відповідача інвалідів для працевлаштування і їм було відмовлено у прийнятті на роботу.

За таких обставин вимоги позивача є фактично вимогою покласти на відповідача відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, визначеними у ст.18 Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки позивачем не наведені і не доведені факти невиконання чи іншого порушення відповідачем вимог чинного законодавства, відсутні і законні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. За умови відсутності правових підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій відсутні і підстави  для нарахування та сплати пені.

За таких обставин відповідач не повинен сплачувати позивачу адміністративно-господарські санкції за не створення таких робочих місць, у позивача ж відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, тому суд відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів ( 40030, м.Суми, вул. Горького,2) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Низи» ( Сумський район, с. Низи, вул. Радгоспна,21, код 30133608)  адміністративного господарських санкцій та пені в сумі 36073 грн.12 коп. за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006р. -   відмовити.

2.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

4.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                 В.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 01.02.2008 року.