Ухвала

від 13.01.2011 по справі 38/459-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   38/459-А                            Головуючий у 1-й інстанції:   Сулім В.В.    

Суддя-доповідач:  Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді                    Усенка В.Г.,

суддів:                                         Романчук О.М., Сорочка Є.О.,

                      при секретарі                               Губа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року у справі за позовом Акціонерної енергетичної компанії «Київенерго»до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

 Акціонерна енергетична компанія «Київенерго»(далі –Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві (далі –Відповідача) у якому просив визнати недійсним рішення № 65 від 30.05.2006р.

Постановою Господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

До суду надійшло заперечення позивача на апеляційну скаргу в якій він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін  виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданих позивачем доказів, останній не надає послуг з опалення та постачання гарячої води, а є постачальником теплової енергії у гарячій воді, а отже вимоги відповідача про здійснення позивачем перерахунків мешканцям за послуги з гарячого водопостачання та опалення є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб‘єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України;2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.     

Як встановлено окружним судом та підтверджується матеріалами справи, Державною інспекцією по контролю за цінами у м. Києві була проведена перевірка додержання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на теплову енергію на виконання доручення Мінекономіки України від 22.11.05 №10/10686 до доручення КМУ від 22.11.2005 №26373, за результатами якої складені акт №61 від 09.03.2006 та доповнення до нього від 26.05.2006 в яких відповідач дійшов висновку, що АК «Київенерго»за розрахунковий опалювальний період травень 2004 року - квітень 2005 року необґрунтовано одержана загальна сума виручки за послуги з опалення в розмірі 223273,56 грн. внаслідок порушення державної дисципліни цін.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001р. №298/519 із змінами і доповненнями (далі - Інструкція), в частині включення у вартість послуг з опалення, тарифи на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не у повному обсязі послуг, яка згідно ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»підлягає вилученню до державного бюджету із застосуванням штрафних санкцій.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції, що перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а описаний в акті перевірки склад правопорушення не відповідає за своїм змістом жодному з зазначених в п.1.4 видів правопорушень, що є підставою для застосування до особи, яка їх вчинила, штрафних санкцій.

Відповідно до п.2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002р. № 1245, встановлено теплопостачальним підприємствам міста, виробникам гарячої води - власникам теплових пунктів та іншим юридичним особам, за умови передачі цих теплових пунктів їм в управління, повне господарське відання, користування, концесію та житлово-експлуатаційним організаціям після закінчення опалювального періоду протягом наступного кварталу проводити перерахунки з населенням за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що в той же час, відповідно до п.3.1 затвердженої Розпорядженням Київської міської державної адміністрації 26 грудня 2002 р. № 2306 Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання (далі - Методики), підставою для проведення перерахунків мешканцям житлового будинку за надані послуги з центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання (далі - перерахунків) є: зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення, оформлений відповідно до вимог цієї Методики; зведений тристоронній акт звірки нарахувань за спожиті обсяги холодної води та теплової енергії на її підігрів для потреб централізованого гарячого водопостачання (далі - зведений тристоронній акт), оформлений відповідно до вимог цієї Методики (розділ 5).

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами та житлово-експлуатаційними конторами у різних районах м. Києва складено такі зведені тристоронні акти, копії яких залучено до матеріалів справи.

Отже, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надає послуг з опалення та постачання гарячої води, а є постачальником теплової енергії у гарячій воді, а отже вимоги відповідача про здійснення позивачем перерахунків мешканцям за послуги з гарячого водопостачання та опалення є необґрунтованими.

Згідно  ст. 71  КАС  України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  яких  ґрунтуються  її  вимоги  та  заперечення, крім  випадків, встановлених  статтею 72  КАС  України.

Обґрунтування апеляційної скарги, не спростовують обставини, викладені в рішенні суду першої інстанції та до уваги не приймаються.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-    

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну  скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві –залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 14 березня 2007 року –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

          Головуючий –суддя                                                                      В.Г. Усенко

                               судді:                                                            О.М. Романчук

                                                                                                    Є.О. Сорочко

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 14.01.2011р.