Постанова

від 31.01.2008 по справі 6/405а/14а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/405а/14а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "31" січня 2008 р.          13 год. 00 хв. , м. Чернігів                    Справа № 6/405а/14а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                          Блохіної Ж.В.

при секретарі

судового засідання                 Кузьміні М.М.,

за участю представників:

позивача                                   Мархая В.В., довіреність  від 24.12.2007 р.,

відповідача                              Ярмак В.В., довіреність №6914/9/10-003 від 26.12.2007р.,

                                                   Іллюшко С.Г., довіреність №6913/9/10-003 від 26.12.2007р.,

за участю                                  Єреп В.В.  –прокурор відділу прокуратури Чернігівської  

                                                   області,                         

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов     товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово -

                                                   торгівельна компанія „Промметлайн”,

                                                   м. Ніжин, вул. Г.Корчагіна,1,к. 8

до  відповідача                        Ніжинської обєднаної державна податкової інспекції,

                                                   м. Ніжин, вул. Поштова, 2,

про                                             скасування  податкового повідомлення-рішення ,

                                                             ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово - торгівельна компанія „Промметлайн” подано позов до Ніжинської обєднаної державної  податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 22.05.2007р. №0001722301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 376197 грн., в тому числі 250798 грн. з основного платежу та 125399 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

08.01.2008р. прокурор відділу прокуратури Чернігівської області  Єреп В.В. подала заяву про вступ у справу на стороні відповідача –Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції для представництва інтересів держави.

У судове засідання прокурор відділу прокуратури Чернігівської області не зявилась і подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представники відповідача  та прокурор заперечують проти позову.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує права позивача. Так, перевіркою, проведеною відповідачем на підприємстві, було встановлено, що до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість по операціях з придбання товару (брухт чорних металів), отриманого позивачем від постачальника ПП „Техноресурс Пром”, згідно якого заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2006р. було визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість з початку реєстрації, тобто, з 15.04.2004р. За таких підстав відповідач дійшов висновку про те, що податкові накладні, виписані ПП „Техноресурс Пром”, оформлені з порушення порядку складання і не дають права позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту і не  підтверджують податковий кредит. Позивач просить суд врахувати, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2007р.  задоволено  заяву ПП „Техноресурс Пром” та заочне рішення від 15.11.2006р. скасовано. Отже, на даний час установчі та реєстраційні документи ПП „Техноресурс Пром”  є дійсними, а тому податкові накладні, виписані даним підприємством, давали право позивачу віднести до податкового кредиту сплачені суми ПДВ.

Представники відповідача просять у позові відмовити, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано і відповідає чинному законодавству. Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2005 року на 250798 грн. До такого висновку Ніжинська ОДПІ дійшла з тих підстав, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2006р. було визнано недійсним свідоцтво ПП „Техноресурс Пром” про реєстрацію як платника податку на додану вартість з початку реєстрації, тобто, з 15.04.2004р. За таких підстав відповідач дійшов висновку про те, що податкові накладні, виписані ПП „Техноресурс Пром” оформлені з порушення порядку складання і не дають права позивачу на включення сум ПДВ до податкового кредиту і не  підтверджують податковий кредит.

Прокурор у поданих запереченнях на позов підтримав позицію відповідача і також просить у позові відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та прокурора, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ніжинською обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2007р. №0001722301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Промислово - торгівельна компанія „Промметлайн” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 376197 грн., в тому числі 250798 грн. з основного платежу та 125399 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Ніжинською ОДПІ на підставі висновків проведеної виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово - торгівельна компанія „Промметлайн” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт №702/23-32094765 від 16.05.2007р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.3.1, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 пунктів 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 статті 7, пунктів 9.2, 9.3, 9.7, 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 250798 грн., в т.ч. по періодах:  жовтень 2005р. –90940 грн.; листопад 2005р. –93558 грн., грудень 2005р. –66300 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 16.05.2007р., на порушення вищевказаних норм Закону України ”Про податок на додану вартість”  ТОВ „ПТК „Промметлайн” за період з 01.10.2005р. по 31.12.2005р. відобразило відповідно до регістрів бухгалтерського та податкового обліку у податковому кредиті суми податку на додану вартість, нараховані у складі вартості отриманих від ПП „Техноресурс Пром” товарно –матеріальних цінностей в сумі 1504788 грн., в т.ч. ПДВ 250798 грн.

Дане порушення встановлено перевіркою при перегляді первинних документів (податкових накладних), реєстрів отриманих податкових накладних, перелік яких наведений у таблиці на сторінках 18 –19 акту перевірки від 16.05.2007р.

При проведенні перевірки позивача контролюючим органом було встановлено, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2006р. по справі №2-4253/15.2996 року ПП „Техноресурс Пром” визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його внесення в реєстр платників податку на додану вартість, тобто з 15.04.2004р.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що податкові накладні оформлені з порушенням порядку складання, зокрема, не відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дають права платнику податку ТОВ „ПТК „Промметлайн” на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду та не підтверджують податковий кредит, як цього вимагає п.7.4.5 п.7.4 ст.7  вищевказаного Закону.

Перевіркою встановлено, що в звязку з порушенням позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.3.1, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 пунктів 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 статті 7, пунктів 9.2, 9.3, 9.7, 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” донарахуванню в бюджет підлягає сума в розмірі 250798 грн. за жовтень, листопад та грудень 2005 року.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до підпункту  1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР ( далі –Закон №168) платник податку  -  особа,  яка  згідно  з  цим  Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що  сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 1.7 ст.1 Закону №168 податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону №168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

У п. 4.1 ст. 4 Закону №168 зазначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку  з  компенсацією  вартості  товарів  (послуг).

У п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №169 передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з  п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається  дата здійснення першої з подій:

    або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

У п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 передбачено, що податкова  накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачає, що право  на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

    а) порядковий номер податкової накладної;

    б) дату виписування податкової накладної;

    в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

    д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

    е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

    є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

    ж) ціну поставки без врахування податку;

    з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

    и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у жовтні, листопаді та грудні 2005р. були надані податкові накладні, виписані ПП „Тенхноресурс Пром”( код 32551694, індивідуальний податковий номер 325516926507), які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, а саме:

податкові накладні за жовтень 2005р.:

від 03.10.2005р. №03-1005ПР-2    на суму   92400 грн., в т.ч. ПДВ 15400 грн.;

від 06.10.2005р. №06-1005Пр       на суму   55440 грн.,  в т.ч. ПДВ   9240 грн.;

від 10.10.2005р. №10-1005Пр       на суму   84600 грн.,  в т.ч. ПДВ 14100 грн.;

від 11.10.2005р. №11-1005Пр       на суму   16920 грн.,  в т.ч. ПДВ   2820 грн.;

від 14.10.2005р. №1401005Пр      на суму   51480 грн.,  в т.ч. ПДВ   8580 грн.;

від 19.10.2005р. №19-1005Пр       на суму   97920 грн.,  в т.ч. ПДВ 16320 грн.;

від 21.10.2005р. №21-1005Пр-2    на суму   65280 грн.,  в т.ч. ПДВ 10880 грн.;

від 27.10.2005р. №27-1005Пр       на суму   81600 грн.,  в т.ч. ПДВ 13600 грн.;

податкові накладні за листопад 2005р.:

від 04.11.2005р. №04-1105Пр       на суму   81000 грн.,  в т.ч. ПДВ 13500 грн.;

від 11.11.2005р. №11-1105Пр       на суму 150348 грн.,  в т.ч. ПДВ 25058 грн.;

від 15.11.2005р. №15-1105Пр       на суму   80400 грн.,  в т.ч. ПДВ 13400 грн.;

від 18.11.2005р. №18-1105Пр       на суму   80400 грн.,  в т.ч. ПДВ 13400 грн.;

від 21.11.2005р. №21-1105ПР-2    на суму   34686 грн.,  в т.ч. ПДВ   5781 грн.;

від 22.11.2005р. №22-1105Пр-2    на суму   32994 грн.,  в т.ч. ПДВ   5499 грн.;

від 23.11.2005р. №22-1105Пр-2    на суму   34686 грн.,  в т.ч. ПДВ   5781 грн.;

від 24.11.2005р. №24-1105Пр-2    на суму   33840 грн.,  в т.ч. ПДВ   5640 грн.;

від 25.11.2005р. №25-1105Пр-2    на суму   32994 грн.   в т.ч. ПДВ   5499 грн.;

податкові накладні за грудень 2005р.:

від 03.12.2005р. №03-1205ПР       на суму 78000 грн.,    в т.ч. ПДВ 13000 грн.;

від 07.12.2005р. №07-1205Пр       на суму 82800 грн.,     в т.ч. ПДВ 13800 грн.;

від 10.12.2005р. №10-1205Пр       на суму 78000 грн.,     в т.ч. ПДВ 13800 грн.;

від 14.12.2005р. №14-1205ПР-2    на суму 60000 грн.,     в т.ч. ПДВ 10000 грн.;

від 15.12.2005р. №15-1205Пр-1    на  суму 11880 грн.,    в т.ч. ПДВ   1980 грн.;

від 15.12.2005р. №15-1205Пр-2    на суму 12540 грн.,     в т.ч. ПДВ   2090 грн.;

від 16.12.2005р. №15-1205Пр       на суму  11220 грн.,    в т.ч. ПДВ   1870 грн.;

від 19.12.2005р. №19-1205Пр       на суму  11880 грн.,    в т.ч. ПДВ   1980 грн.;

від 20.12.2005р. № 20-1205Пр      на суму   13860 грн.,   в т.ч. ПДВ   2310 грн.;

від 21.12.2005р. №21-1205ПР       на суму 12540 грн.,     в т.ч. ПДВ   2090 грн.;

від 22.12.2005р. №22-1205Пр        на суму 13200 грн.,     в т.ч. ПДВ   2200 грн.;

від 23.12.2005р. №23-1205Пр        на суму 11880 грн.,     в т.ч. ПДВ   1980 грн.

Всього                                                      1 504 788 грн.                    250 789 грн.

Позивачем здійснена оплата придбаного у ПП „Техноресурс Пром” товару (брухту чорних металів) в повній сумі 1504788 грн., в т.ч. ПДВ 250798 грн. платіжними дорученнями: від 03.10.2005р. №296, від 05.10.2005р. №297, від 10.10.2005р. №302, від 11.10.2005р. №304, від 12.10.2005р. №314, від 17.10.2005р. №319, від 18.10.2005р. №320, від 25.10.2005р. №334, від 26.10.2005р. №335, від 27.10.2005р. №336, від 31.10.2005р. №340,  від 02.11.2005р. №341, від 03.11.2005р. №343, від 07.11.2005р. №350, від 08.11.2005р. №351, від 09.11.2005р. №353, від 11.11.2005р. №354, від 16.11.2005р. №366, від 21.11.2005р. №372, від 22.11.2005р. №№ 376, 377, від 23.11.2005р. №378, від 28.11.2005р. №382, від 15.11.2005р. №365, від 29.11.2005р. №384, від 05.12.2005р. №388, від 07.12.2005р. №391, від 08.12.2005р. №392, від 12.12.2005р. №395, від 12.12.2005р. №397, від 16.12.2005р. №406, від 20.12.2005р. №409, від 22.12.2005р. №410, від 23.12.2005р. №416, від 26.12.2005р. №417.

Таким чином, виходячи з вищевикладених норм Закону №168, у позивача були правові підставі для включення до складу податкового кредиту жовтня, листопада та грудня 2005р. суми 250789 грн. податку на додану вартість за вищевказаним податковими накладними, сплаченого позивачем та нарахованого ПП „Техноресурс Пром”, зареєстрованим платником податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2006р. по справі №2-4253/15.2006 року, яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ПП „Техноресурс Пром” платником податку на додану вартість з моменту його внесення в реєстр платників податків на додану вартість, тобто з 15.04.2004р., а відтак, виходячи з приписів пунктів 9.2, 9.3, 9.7, 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкові накладні вважаються оформленими з порушенням порядку їх складання, тобто виписані особою, яка не є платником ПДВ, в звязку з чим позивач не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.

Такі твердження відповідача спростовуються  приписами Закону  № 168 та фактичними обставинами.

        Так, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2006р. по справі №2-4253/15.2006 року, порушеної за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до приватного підприємства „Техноресурспром”, Прудки Наталії Валеріївни, третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним установчих та реєстраційних документів ПП „Техноресурспром”, позов задоволено. Визнано недійсними:

1) статут ПП „Техноресурс Пром”, зареєстрований 20.02.2004р. за №07232 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією з моменту його державної реєстрації, а саме з 23.06.2003р.;

2) свідоцтво про реєстрацію ПП „Техноресурс Пром” платником податку на додану вартість №37080060, видане Державною податковою адміністрацією України з моменту його внесення в реєстр платників податків на додану вартість, тобто з 15.04.2004р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2007р. заяву приватного підприємства „Техноресурс Пром” про перегляд заочного рішення задоволено; заочне рішення від 15.11.2006р. у справі №2-4253,2006 року за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до приватного підприємства „Техноресурс Пром”, Прудки Наталії Валеріївни, третя особа: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання недійсним установчих та реєстраційних документів ПП „Техноресурс Пром” скасовано.

Суд доходить висновку, що враховуючи вищевказані норми Закону №168 та фактичні обставини, помилковим є висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання заочним рішенням  Голосіївського районного суду м. Києва недійсними установчих  та реєстраційних документів  контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні.

Визнання недійсними установчих  та реєстраційних документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

      На момент здійснення господарських операцій  та віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, за якими не визнає податкова інспекція, продавець ПП „Техноресурс Пром” був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, що вбачається з заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва.

Як зазначила Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 26.09.2006р., покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Законом  України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"  встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону  №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.  10 Закону №168, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Стаття 9 Закону №168 регулює порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість.

В акті перевірки відповідач цитує пункти 9.2, 9.3, 9.7 та 9.8 статті 9 Закону №168, а в висновку та в податковому повідомленні –рішенні, яке є предметом спору, зазначає про порушення їх позивачем.

Так, пункт 9.2 вищевказаної статті передбачає, що будь-якій особі,  яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

        У пункті 9.3 передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

У пункті 9.7 передбачено, що „ Копії  свідоцтва  про реєстрацію,  засвідчені податковим органом, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах”.

Акт перевірки не містить встановлення факту порушення позивачем та ПП „Техноресурс Пром” пунктів 9.2, 9.3, 9.7  статті 9 Закону №168, тобто факту здійснення даними особами підприємницької діяльності без реєстрації платником податку на додану вартість.

У ч. 1 п.п. 9.8 ст.9 Закону №168 передбачено, що „Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

    а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про  анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за  останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

    б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

    в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

    г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до  цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

    ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

 Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.”

Отже, Закон №168 у статті 9  регулює підстави та порядок анулювання  реєстрації платника податку на додану вартість.

Ні Закон №168, ні Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні Закон України „Про державну податкову службу в Україні” не передбачають права органів державної   податкової  служби звертатися  до судових органів із  заявою  (позовною  заявою) про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію  платника ПДВ, не передбачають такої процедури, як визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, та правових наслідків в такому випадку для платника податків.

Законодавчо визначено тільки підстави та порядок анулювання реєстрації платника ПДВ.

Окрім того, згідно ч.4 п.9.8 ст.9 Закону №168 у разі анулювання реєстрації  платник  податку  позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Отже, платник податку, в даному випадку ПП „Техноресурс Пром”,  може бути позбавлений  права на нарахування податку на додану вартість та права виписувати податкові накладні з моменту анулювання його реєстрації  платником  податку, а не з моменту реєстрації платником ПДВ. При цьому такий платник податку зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата (можлива несплата) податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Окрім того, приймаючи рішення, суд виходить також з того, що і в акті перевірки, і в податковому повідомленні-рішенні, яке є предметом спору, відповідач зазначає про порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, який передбачає обовязок платника податку (продавця) надати покупцю  податкову накладну, що має містити певні обовязкові реквізити, тобто, дана норма визначає обовязки продавця товару. Отже, позивач, який був покупцем товару і отримав від продавця товару податкові накладні, не порушував і не міг порушити  п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Таким чином, Ніжинською ОДПІ  при проведенні перевірки та прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не враховані  фактичні обставини та приписи Закону України „Про податок на додану вартість”, що в свою чергу призвело до неправильних висновків перевірки та прийняття рішення, яке не відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення  щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 250798 грн. за жовтень, листопад та грудень 2005 року   ТОВ „ПТК „Промметлайн” та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв не відповідно до законодавства України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення,  недобросовісно, а тому таке рішення  має бути скасоване.

 З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

        С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

   1. Позов задовольнити повністю.

           2. Скасувати  повністю  податкове повідомлення-рішення Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції від 22.05.2007р. №0001722301/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгівельна компанія „Промметлайн” визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 376197 грн., в тому числі 250798 грн. з основного платежу та 125399 грн. з штрафних (фінансових) санкцій.

           3. Стягнути з державного бюджету України на користь  товариству з обмеженою відповідальністю „Промислово-торгівельна компанія „Промметлайн” (м. Ніжин, вул. Г. Корчагіна,1, к.8, р/р 260086157 в ВАТ „Родовід Банк”, м. Києв, ідентифікаційний код 32094765)  3,40 грн. судових витрат.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

        5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі виготовлена 04.02.2008р.

Суддя                                                                                                                   Ж.В. Блохіна