Ухвала від 13.01.2011 по справі 2а-4756/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4756/09/2670 Головуючий у 1-й ін станції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Горяйн ов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київ ського апеляційного адмініс тративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в м. Києві а пеляційну скаргу Державної п одаткової інспекції у Голосі ївському районі м. Києва на по станову окружного адміністр ативного суду м. Києва від 21 ве ресня 2009 року у справі за адмін істративним позовом Державн ої податкової інспекції у Го лосіївському районі м. Києва до Приватного підприємства «Консалтингова компанія «КІ МО, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відпо відальністю «Торгівельна ко мпанія «Мілкот»про стягненн я коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року ДПІ у Го лосіївському районі м. Києва звернулася до суду з позовом , у якому просила стягнути в до ход держави кошти, одержані з а договором № 48 від 01 березня 2006 року, вчиненим з метою, яка зав ідомо суперечить інтересам д ержави та суспільства у зв' язку з його нікчемністю з ПП « Консалтингова компанія «Кім о»у розмірі 3199110 грн. 71 коп.

Постановою окружного адмі ністративного суду м. Києва в ід 21 вересня 2009 року в задоволе нні вказаного адміністратив ного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнят им судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в як ій просить скасувати оскаржу вану постанову та прийняти н ове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунто вує тим, що судом першої інста нції було порушено норми мат еріального права, що призвел о до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказ ує на те, що кошти, отримані за недійсним правочином підляг ають стягненню на користь де ржави.

Представник позивача в суд овому засіданні підтримав ап еляційну скаргу та просив су д її задовольнити з підстав, в икладених в ній.

Відповідачі, будучи у відп овідності до ч. 1 ст. 40 КАС Украї ни належним чином повідомлен і про дату, час та місце апеляц ійного розгляду справи, явку в судове засідання своїх пре дставників - не забезпечили .

Враховуючи, що матеріалах с прави достатньо письмових до казів для правильного виріше ння апеляційної скарги, а осо биста участь представників в ідповідачів в судовому засід анні - не обов' язкова, коле гія суддів у відповідності д о ч. 4 ст. 196 КАС України визнала м ожливим проводити апеляційн ий розгляд справи за їх відсу тності.

Заслухавши суддю-доповіда ча, пояснення представника п озивача, перевіривши матеріа ли справи, доводи апеляційно ї скарги, колегія суддів вваж ає необхідним апеляційну ска ргу ДПІ у Голосіївському рай оні м. Києва - залишити без за доволення, а постанову окруж ного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2009 року - без змін.

Відповідно до ст. 159 КАС Украї ни судове рішення повинно бу ти законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм мат еріального права при дотрима нні норм процесуального прав а. Обґрунтованим є рішення, ух валене судом на підставі пов но і всебічно з' ясованих об ставин у адміністративній сп раві, підтверджених такими д оказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інст анції залишає апеляційну ска ргу без задоволення, а постан ову або ухвалу суду - без змі н, якщо визнає, що суд першої і нстанції правильно встанови в обставини справи та ухвали в судове рішення з додержанн ям норм матеріального і проц есуального права.

Як було вірно встановлено с удом першої інстанції, 01 берез ня 2006 року між ТОВ «ТК «Мілкот» та ПП «КК «Кімо»було укладен о договір про надання абонен тських інформаційних (консул ьтаційних) послуг № 48.

Вартість придбаних у ТОВ «Т К «Мілкот»інформаційно-конс ультаційних послуг була відн есена ПП «КК «Кімо»до складу валових витрат.

Вироком Святошинського ра йонного суду м. Києва від 19 лют ого 2008 року було встановлено, щ о при створенні ТОВ «ТК «Мілк от»була відсутня дійсна воля і волевиявлення особи, яка за значена як засновник, директ ор та головний бухгалтер тов ариства на створення цього п ідприємства з метою здійснен ня підприємницької діяльнос ті, статут про створення і дія льність ТОВ «ТК «Мілкот»є фі ктивним правочином, оскільки вчинений без наміру створен ня правових наслідків, які ни м обумовлені.

Враховуючи, що договір № 48 ві д 01 березня 2006 року від імені ТО В «ТК «Мілкот»укладено невід омою особою, без мети на реаль не настання правових наслідк ів, що обумовлені ним, суд перш ої інстанції прийшов до висн овку, що даний договір є нікче мним, а господарські зобов' язання, які виникли у відпові дачів за цім договором є неді йсними.

Разом з тим, у задоволенні а дміністративного позову ДПІ у Голосіївському районі м. Ки єва було відмовлено з огляду на те, що на час звернення до с уду з даним позовом закінчил ися строки накладення адміні стративно-господарських сан кцій, встановлені ст. 250 ГК Укра їни.

Звертаючись до суду із апел яційною скаргою позивач вказ ує на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 258 ЦК України для застосу вання наслідків нікчемного п равочину встановлено позовн у давність у десять років.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КА С України колегія суддів пер еглядає постанову окружного адміністративного суду м. Ки єва від 21 вересня 2009 року в межа х апеляційної скарги ДПІ у Го лосіївському районі м. Києва .

Посилання позивача в апел яційній скарзі на Цивільний кодекс України як на нормати вно-правовий акт, який встано влює інший, відмінний від вст ановленого ст. 250 ГК України ст рок застосування адміністра тивно-господарських санкцій колегія суддів вважає необґ рунтованими.

Зазначений нормативно-пра вовий акт не встановлює спец іальних строків застосуванн я адміністративно-господарс ьких санкцій та безпосереднь о ці правовідносини не регул ює.

У відповідності до ч. 4 ст. 258 ЦК України позовна давність у д есять років застосовується д о вимог про застосування нас лідків нікчемного правочину .

Правові наслідки недійсно го правочину передбачені у ч . 1 ст. 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана п овернути другій стороні у на турі все, що вона одержала на в иконання цього правочину, а в разі неможливості такого по вернення, зокрема тоді, коли о держане полягає у користуван ні майном, виконаній роботі, н аданій послузі, - відшкодуват и вартість того, що одержано, з а цінами, які існують на момен т відшкодування.

Предметом даного позову не є застосування наслідків ні кчемності правочину.

Позовні вимоги ДПІ у Голосі ївському районі м. Києва спря мовані на застосування до ві дповідачів санкцій, передбач ених ч. 1 ст. 208 ГК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське з обов'язання визнано недійсни м як таке, що вчинено з метою, я ка завідомо суперечить інтер есам держави і суспільства, т о за наявності наміру в обох с торін - у разі виконання зобов 'язання обома сторонами - в дох од держави за рішенням суду с тягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі вико нання зобов'язання однією ст ороною з другої сторони стяг ується в доход держави все од ержане нею, а також все належн е з неї першій стороні на відш кодування одержаного. У разі наявності наміру лише у одні єї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено друг ій стороні, а одержане останн ьою або належне їй на відшкод ування виконаного стягуєтьс я за рішенням суду в доход дер жави.

Вказані санкції за своїм зм істом є адміністративно-госп одарськими санкціями і можут ь бути застосовані в межах ст року, встановленого ст. 250 ГК Ук раїни.

Відповідно до ст. 250 ГК Україн и адміністративно-господарс ькі санкції можуть бути заст осовані до суб'єкта господар ювання протягом шести місяці в з дня виявлення порушення, а ле не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення го сподарської діяльності, крім випадків, передбачених зако ном.

За таких обставин колегія с уддів погоджується з висновк ом суду першої інстанції про те, що позивачем заявлено вим оги про стягнути в доход держ ави коштів, одержаних за дого вором № 48 від 01 березня 2006 року, в чиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держав и та суспільства у зв' язку з його нікчемністю з ПП «КК «Кі мо»у розмірі 3199110 грн. 71 коп. з пор ушенням строку, встановленог о ст. 250 ГК України.

Таким чином, доводи апеляці йної скарги ДПІ у Голосіївсь кому районі м. Києва не спрост овують висновки суду першої інстанції, викладені в поста нові від 21 вересня 2009 року, та не можуть бути підставами для ї ї скасування.

З огляду на викладене, кол егія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції бу ло вірно встановлено фактичн і обставини справи, надано на лежну оцінку дослідженим до казам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відп овідності з вимогами матеріа льного та процесуального пра ва. В зв' язку з цим колегія с уддів вважає необхідним апел яційну скаргу ДПІ у Голосіїв ському районі м. Києва - зали шити без задоволення, а поста нову окружного адміністрати вного суду м. Києва від 21 верес ня 2009 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 , 212, 254 КАС України, колегія судді в, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дер жавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Ки єва - залишити без задоволен ня, а постанову окружного адм іністративного суду м. Києва від 21 вересня 2009 року - без змі н.

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути оскаржена протяго м двадцяти днів з дня її склад ання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги бе зпосередньо до Вищого адміні стративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повном у обсязі 14 січня 2011 року.