Постанова

від 25.12.2007 по справі 30/376

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/376

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.12.2007                                                                                           № 30/376

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Круковес В. М.,

 від відповідача - Сіпунова С. С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.11.2007

 у справі № 30/376  

 за позовом                               Приватного підприємства "Оберон-2007"

 до                                                   Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 про                                                  зобов"язання укласти договір оренди

 після оголошення на підставі ст. 77 ГПК України перерви в судовому засіданні до 12 год. 40 хв. 25.12.2007р.,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2007р. у справі № 30/376 позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати, зазначивши, що рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права; позивач виявив бажання укласти договір оренди берегоукріплювальної стінки річки Дніпро, яка відноситься до об'єктів загальнодержавного значення, а тому не може бути об'єктом оренди згідно із ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”; відповідно до ст. 118 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передача в оренду державного майна здійснюється на конкурсних засадах, проте конкурс на право оренди спірного майна не проводився.   

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що відповідач не надав доказів того, що спірний об'єкт оренди відноситься до об'єктів державної власності, які не можуть бути орендовані; підстави проведення конкурсу відсутні, оскільки на момент звернення із заявою до відповідача про отримання в оренду майна, були відсутні які-небудь заяви від інших фізичних чи юридичних осіб з такими ж пропозиціями.

В ході апеляційного провадження від Міністерства транспорту та зв'язку України надійшло клопотання про залучення його до у часті у справі в якості відповідача 2. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007р. № 1211/614 “Про передачу державного майна” зі змінами, внесеними спільним наказом від 19.09.2007р. № 1514/827 “Про внесення змін до спільного наказу ФДМУ та Мінтрансзв'язку від 19.07.2007р. № 1211/614”, наказу Мінтрансзв'язку від 17.08.2007р. № 721 “Про впорядкування управління державним майном” та Акту прийому-передачі державного майна до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України був переданий об'єкт, що є предметом спору у справі № 30/376, а тому рішення у вказаній справі вплине на його права та обов'язки.

Заслухавши думку представників сторін, вивчивши матеріали, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання Міністерства транспорту та зв'язку України не підлягає задоволенню з наступних підстав: спірні правовідносини між сторонами у справі виникли до видачі спільних наказів ФДМ України та Мінтрансзв'язку, зазначених вище; ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2007р. у справі № 8/50 зупинена дія зазначених наказів; крім того, Мінтрансзв'язку не надало суду належні докази здійснення передачі в його управління спірного об'єкту, а саме акту прийому-передачі державного майна.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Приватне підприємство “Оберон-2007” звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про зобов'язання укласти договір оренди державного нерухомого майна – частину берегоукріплювальної стінки р. Дніпро у м. Києві, довжиною 60 п/м, яка розміщена навпроти вул. Малоземельної у Дарницькому районі, строком на 15 років. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що, маючи намір орендувати частину берегоукріплювальної стінки, позивач звернувся до відповідача; відповідач безпідставно відмовив у наданні в оренду спірного державного майна, оскільки берегоукріплювальна стінка не відноситься до об'єктів державної власності, які не можуть бути орендовані; посилання позивача на необхідність проведення конкурсу є безпідставними, оскільки на момент звернення позивача із заявою про оренду спірного майна були відсутні інші заяви від юридичних або фізичних осіб з такими ж пропозиціями.  

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що спірний об'єкт державної власності є захисною спорудою берега р. Дніпро, а отже відноситься до об'єктів державної власності, що не підлягає передачі в оренду; відповідно до ст. 118 ЗУ “Про державний бюджет на 2007р.” передача в оренду державного майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2007р. у справі № 30/376 позов задоволено.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Правовідносини, пов'язані з орендою майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 5 названого Закону в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями. Так, щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, орендодавцями можуть бути Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва (абз. 1, 2 ст. 5  Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Ініціатива щодо оренди майна може виходити від орендарів, перелічених у статті 6 Закону, на яких покладений обов'язок разом із заявою про укладання договору оренди направити орендодавцю проект договору, а також інші документи, перелік яких затверджено наказом Фонду державного майна України від 17.04.2001 № 649.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

На виконання наведених норм позивач звернувся до відповідача із листом №1 від 07.08.2007р., в якому просив надати в строкове (15 років) платне користування державне нерухоме майно – частину берегоукріплюваної стінки р. Дніпро у м. Києві, довжиною 60 п/м, яка розміщена навпроти вул. Малоземельної у Дарницькому районі, - для використання вказаного майна з метою розміщення стоянки плавзасобів. До вказаного листа позивачем було додано, зокрема, експертну оцінку спірного майна та проект договору оренди.

Листом № 30-04/6979 від 04.09.2007р. відповідач відмовив позивачеві в укладенні договору оренди, зазначивши при цьому, що згідно із ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” об'єктами оренди не можуть бути об'єкти, що мають загальнодержавне значення; причали всіх категорій і призначень, а також причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів є об'єктами державної власності, що мають загальнодержавне значення; відповідно до ст. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передача в оренду державного та комунального майна може здійснюватись виключно на конкурентних засадах.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що така відмова відповідача не є обґрунтованою.

Так ч. 4 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено, якщо: було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об'єктів; об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди з підстав, перелічених у абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті; орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства; з інших підстав, передбачених законами; орендодавець, зазначений в абзаці другому та третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією. 

Перелік підстав для відмови в передачі  в оренду об'єктів державного майна, наведений в ч. 4 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування  своєї відмови в наданні в оренду спірного майна  посилався, зокрема, на ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Так абзацом 5 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29 червня 2004 року.  

Відповідно до абз. 18, 19 п.п. “г” ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Проте ані ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не встановлено, що частина берегоукріплювальної стінки є майном, що має загальнодержавне значення.

Посилання ж відповідача на ст. 118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч. 1 якої передбачено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, не може бути підставою для відмови позивачеві в укладенні договору оренди спірного майна, враховуючи наступне.

Абзацом 1 ч. 7 ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах. 

Разом з тим в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази того, що із заявою про надання в оренду частини берегоукріплювальної стінки р. Дніпро до нього звертались дві або більше фізичних чи юридичних осіб.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2007р. у справі 30/376 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 25.12.07 (відправлено)