Постанова

від 29.01.2008 по справі 39/655-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/655-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2008                                                                                   Справа № 39/655-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Лотоцької Л.О.  

суддів: Бахмат Р.М. (доповідач), Євстигнеєва О.С.

при секретарі Ролдугіної Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  Муха С.М. (дов. б/н  від 06.11.07 р.);

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007 р. у справі  № 39/655-07 

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тівіс”  Дніпропетровська обл., с.Новоолександрівка

до В-1:    Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради  м.Дніпропетровськ;

В-2:   Дніпропетровської міської ради м.Дніпроптеровськ

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007 р. у справі № 39/655-07, яке було підписане 19.10.2007 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Ліпинський О.В.), задоволено позов ТОВ “Тівіс” до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про визнання права власності за ТОВ “Тівіс” на самочинно збудоване майно –будівлю кафе під літерою Н-1, розташованого по вул.Байкальській, 6п, у м.Дніпропетровську.

Виконавчий комітет  Дніпропетровської міської ради не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити строк подання апеляційної скарги, посилаючись на поважність пропуску строку –отримання рішення 02.11.07 р.

Ухвалою про прийняття апеляційної скарги від 22.11.07 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив строк подання апеляційної скарги.

Оскаржуючи рішення господарського суду, скаржник просить скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові, так як ст. 1 ГПК України для звернення до господарського суду передбачає наявність спору між особами, в той же час по цій справі предмет спору  відсутній, оскільки позивач до виконкому міської ради із заявою про реєстрацію права власності не звертався і відмову не отримував.

Відповідач вказує в апеляційній скарзі, що ним не було вчинено жодних дій чи бездіяльності, які б свідчили про  оспорювання виконкомом заперечення чи не визнання ним права власності ТОВ “Тівіс” на спірне майно і в позовній заяві не наведено жодного факту порушення виконкомом міської ради прав та інтересів позивача.

Скаржник також зазначає, що рішення суду базується на висновку щодо технічного стану конструкцій кафе, який  підтверджує відповідність вимогам нормативних документів та можливість експлуатації об'єкту за призначенням, складеному приватним підприємцем Ізотовим Ю.Л., що в рішенні є посилання на ліцензію АА № 225548 від 31.10.01 р., але в матеріалах справи вона відсутня і тому неможливо визначити на проведення яких робіт видана приватному підприємцю Ізотову Ю.Л. ліцензія, а також невідомо термін її дії.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, звертає увагу на те, що відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” суб'єктом права власності на території міста є міська рада, а не її виконавчий комітет.

Позивач надав клопотання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду про залучення до матеріалів справи документів, які перелічені у клопотанні.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.07 р., за ініціативою суду залучено до участі у справі у якості відповідача-2 - Дніпропетровську міську раду.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, не повідомили суд про поважність  неявки, не скористалися правом на участь у судовому засіданні, а тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.          

Неявка представників відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду справи у відповідності зі ст. 101 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 1995 від 22.07.2004 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради позивачу  27.07.2004 р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: будівля складу –холодильника з прибудовами літ. М-1, М1-1, М11-1, М111-1, МІУ-1, надбудова над літ. МІІ-1, загальною площею 720,1 кв.м, сходи літ. М, навіс літ. ), сарай літ. П .

13.12.01 р. між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, в особі першого заступника міського голови Крупського А.Ф., який діяв на підставі розпорядження міського голови від 17.08.2000 р. № 933-р (орендодавець) та ТОВ “Тівіс” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Згідно п.1.1 вказаного договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне  володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1701 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Індустріальний р-н, вул. Байкальська, 6п, для фактичного розміщення складу холодильника, який  зареєстрований в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 72226046 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому міської ради від 22.11.2001 р. № 2811.

Відповідно до п.2.1 договору оренди земельна ділянка надана до 22.11.2016 р.

В межах відведеної земельної ділянки, позивачем, без оформлення дозволу на проведення будівельних робіт, було здійснено прибудову приміщення кафе, яке в технічному паспорті позначено під літ. Н-1.

Згідно висновку щодо технічного стану конструкцій приміщення будівлі кафе за літерою Н-1 по вул. Байкальській № 6п, складеного приватним підприємцем Ізотовим Ю.Л., який діяв на підставі ліцензії АА 3 245548 від 31.10.2001 р., в якій зазначено сфера виробничої діяльності суб'єкта господарювання,  зі строком дії ліцензії з 31.10.2001 р. по 31.10.2004 р. (яка надана позивачем і знаходиться в матеріалах справи), із якої вбачається, що на підставі аналізу результатів проведення обстежень технічного стану спірного об'єкта встановлено його відповідність  вимогам нормативних документів, та підтверджена можливість експлуатації за призначенням.

Спірне нерухоме майно - вважаються  самочинним будівництвом.

Визнання  права власності на спірне нерухоме майно за Позивачем - не порушує права інших осіб (доказів не надано). Матеріалами справи доведено, що земельну ділянку, на якій здійснено самочинне будівництво, отримано в користування у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

До кола способів захисту цивільних прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку  в натурі.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідач-1 не визнає право власності за позивачем, а тому позивач правомірно, керуючись ст. 392 ЦК України, звернувся до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу про визнання за ним права власності на самочинне збудоване нерухоме майно –будівлю кафе.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно задовольнив  позов, а тому апеляційна скарга  не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2007 р. у справі № 39/655-07 змінити, виклавши ч. 2 резолютивної частини рішення в наступній  редакції:           Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Тівіс” (52070, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Новоолександрівка, вул. Янтарна, 2, код ЄДРПОУ 20290738) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, будівлю кафе під літерою Н-1, загальної площею 31,2 кв. м, що складається з кафе площею 23,2 кв. м і кухні площею 8,0 кв.м.,  розташованого по вул. Байкальській, 6п, у м. Дніпропетровську.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                                            Л. О. Лотоцька

Суддя                                                                                                       Р. М. Бахмат

Суддя                                                                                                       О. С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                           І.Г.Логвиненко

04.02.2008 р