Постанова

від 23.01.2008 по справі 4/364-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/364-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.01.08                                                                                       Справа №4/364-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Соколові А.А.

за участю представників:

позивача:          Космацький П.В., довіреність №1 від 08.10.2007р.;

відповідача:      Шабалін В.Ю., довіреність №3 від 15.01.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги      Дочірнього сільськогосподарського підприємства

                                      «Агро-Форум-2», с. Осокорівка

                                      Нововоронцовського району Херсонської області

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 06.11.2007р.

у справі                         № 4/364-07

за позовом                    Приватного підприємства «Полімер-Сервіс»,

                                      смт. Нововоронцовка Херсонської області

до відповідача             Дочірнього сільськогосподарського підприємства

                                      «Агро-Форум-2», с. Осокорівка

                                      Нововоронцовського району Херсонської області

про                                 стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Полімер-Сервіс», смт. Нововоронцовка Херсонської області було подано позов до Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агро-Форум-2», с. Осокорівка Нововоронцовського району Херсонської області про стягнення суми 50.155,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 20.06.2006р., у т.ч.: суми 16.000,00 грн. основного боргу, суми 32.980,00 грн. штрафу, суми 965,00 грн. витрат від інфляції, суми 210,00 грн. 3-х % річних. Заявою від 09.10.2007р. позивач просив стягнути з відповідача суму 32.980,00 грн. штрафу, суму 965,00 грн. витрат від інфляції та суму 210,00 грн. 3-х % річних, зазначивши, що після отримання відповідачем позовної заяви, останнім було перераховано залишок суми основного боргу у розмірі 16.000,00 грн.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 06.11.2007р. у справі № 4/364-07 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача суму 16.490,00 грн. штрафу, 965,00 грн. втрат від інфляції, 210,00 грн. 3-х % річних. В частині стягнення 16.000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Звільнено відповідача від стягнення штрафу в сумі 16.490,00 грн.

Рішення суду в частині припинення провадження у справі щодо стягнення суми 16.000,00 грн. на підставі п.11 ст.80 ГПК України мотивоване погашенням відповідачем залишку суми основного боргу після звернення позивача із позовом до суду. В частині стягнення суми 16.490,00 грн. штрафу, 965,00 грн. втрат від інфляції, 210,00 грн. 3-х % річних та при звільненні відповідача від стягнення штрафу в сумі 16.490,00 грн. судове рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань та наявністю підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданих апеляційних скаргах ДСП «Агро-Форум-2», відповідач у справі, вказує на те, що судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про отримання товару, згідно до умов договору від 20.06.2006р. Позивачем не було дотримано умов проведення оплати та умов отримання продукції за договором. Позивачем не дотримано умов досудового врегулювання спору. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 06.11.2007р. у справі № 4/364-07 скасувати і у задоволенні позовних вимог відмовити.

ПП «Полімер-Сервіс», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає зокрема, що покупець не був жодного разу проінформований продавцем про готовність продавця до відвантаження товару. Позивачем було дотримано умов проведення попередньої оплати за договором. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відвантаження помідорів або повернення суми попередньої оплати. Позивачем вірно розраховані штрафні санкції. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 06.11.2007р. у справі № 4/364-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №73 від 22.01.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 23.01.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Як випливає з матеріалів справи, 20.06.2006р. між ПП «Полімер-Сервіс» (покупець) і ДСП «Агро-Форум-2» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно з п.1.2 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар партіями від 3 тон врожаю 2006р., вирощеного продавцем, за ринковою ціною 0,50 грн. за 1 кг.

Покупець зобов'язується прийняти і оплатити томати в кількості 100 тон, вартістю 500,00 грн. за 1 тону, на загальну суму 50.000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 8.333,33 грн. (п.1.3 договору).

Продавець поставляє товар в кількості, визначеній в п.1.3 договору покупцю на умовах: склад ДСП «Агро-Форум-2», Херсонська область, Нововоронцовський район, с. Осокорівка (п.3.1 договору).

Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити поставлений товар, а продавець – відвантажити товар покупцю до 20.09.2006р. на умовах цього договору (п.3.2 договору).

Покупець здійснює передплату продавцю за товар згідно виставлених рахунків в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця (п.4.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на то особами і діє до виконання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань за даним договором (п.8.1 договору).

У випадку прострочення строків, встановлених в п.3.2 цього договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5 % від ринкової вартості не переданого товару, за кожний день прострочення (п.9.2 договору).

Згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 105 від 21.06.2006р., позивачем здійснена передплата за товар на суму 10.000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.06.2006р. на суму 10.000,00 грн. Також, позивачем здійснена передплата за товар в сумі 40.000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 484 від 21.06.2006р. на суму 40.000,00 грн. Всього позивачем перераховано відповідачу суму 50.000,00 грн. попередньої оплати.

На підтвердження отримання грошових коштів відповідач видав позивачеві податкову накладну № 65 від 21.06.2006р. на суму 40.000,00 грн. та податкову накладну № 66 від 21.06.2006р. на суму 10.000,00 грн.

Відповідачем не виконано свого договірного обов'язку по передачі позивачу 100 тон томату.

13.09.2006р. позивачем пред'явлена вимога відповідачу за №132/06 від 13.09.2006р. про відвантаження 100 тон помідорів у строк до 20.09.2006р., а у випадку невиконання цього обов'язку повернути 21.09.2006р. кошти на суму передплати в розмірі 50.000,00 грн.

Відповідачем була частково повернута позивачу сума передплати у розмірі 34.000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 26 від 18.11.2006р. на суму 10.000,00 грн., прибутковим касовим ордером № 28 від 04.12.2006р. на суму 10.000,00 грн., прибутковим касовим ордером № 30 від 29.01.2007р. на суму 4000,00 грн., випискою з банківського рахунку від 03.04.2007р. на суму 10.000,00 грн.

Оскільки залишок боргу в сумі 16.000,00 грн. відповідачем своєчасно сплачено не було, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 16.000,00 грн. основного боргу. За період з 21.09.2006р. по 21.03.2007р. позивачем на загальну суму основного боргу у розмірі 50.000,00 грн., з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем в різні періоди часу, нараховано суму 32.980,00 грн. штрафу, згідно з п.9.2 договору. Крім того, за період з 22.03.2007р. по 21.08.2007р. позивачем нараховано до сплати суму 965,00 грн. витрат від інфляції та 210,00 грн. 3-х % річних. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 662, 663, 665 ЦК України, ст.193 ГК України.

З матеріалів справи також вбачається, що після звернення позивача із позовом до суду відповідачем було сплачено залишок суми основного боргу у розмірі 16.000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 17.09.2007р. на суму 16.000,00 грн.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі купівлі-продажу від 20.06.2006р.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свого договірного зобов'язання, передбаченого п.3.2 договору, і у встановлений строк не відвантажив позивачеві обумовлений договором товар.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини, що пов'язані з моментом виконання обов'язку продавця передати товар, врегульовані ст.664 ЦК України, за змістом якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що товар у встановлений договором строк був готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець був поінформований про це. У зв'язку з цим, є безпідставними доводи відповідача про те, що сам позивач ухилявся від отримання товару.

З обставин справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою № 132/06 від 13.09.2006р. про відвантаження у встановлений договором строк обумовленої кількості товару, а у випадку неможливості такого відвантаження – повернути 21.09.2006р. суму передплати у розмірі 50.000,00 грн. Проте, відповідач на вказану претензію не відреагував.

У відповідності з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідачем не був переданий товар позивачу після одержання суми попередньої оплати товару, останній скористався своїм правом вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, згідно вищевказаної вимоги № 132/06 від 13.09.2006р. У визначений строк (21.09.2006р.) сума попередньої оплати відповідачем повернута не була.

Повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 50.000,00 грн. відбувалось частково, а саме: 18.11.2006р. – 10.000,00 грн.; 04.12.2006р. – 10.000,00 грн.; 29.01.2007р. – 4000,00 грн.; 03.04.2007р. – 10.000,00 грн.; 17.09.2007р. – 16.000,00 грн. Сума 16.000,00 грн. була повернута відповідачем позивачу 17.09.2007р., тобто вже після звернення позивача із позовом до суду (15.09.2007р.), у зв'язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення цієї суми на підставі п.11 ст.80 ГПК України.

Згідно з ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 22.03.2007р. по 21.08.2007р. позивачем нараховано до сплати суму 965,00 грн. витрат від інфляції та 210,00 грн. 3-х % річних. Зазначені суми заявлені обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення суми штрафу у розмірі 32.980,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як зазначалось вище, пунктом 9.2 договору сторони передбачали умову, згідно якої у випадку прострочення строків, встановлених в п.3.2 цього договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5 % від ринкової вартості не переданого товару, за кожний день прострочення.

Оскільки товар продавцем не був переданий покупцю у строк до 20.09.2006р., то позивачем на підставі п.9.2 договору за період з 21.09.2006р. по 21.03.2007р. на загальну суму основного боргу у розмірі 50.000,00 грн., з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем в різні періоди часу, нараховано суму 32.980,00 грн. штрафу.

Нарахування штрафу у розмірі 32.980,00 грн. відповідає умовам договору та приписам ч.6 ст.232 ГК України, згідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому слід зазначити, що штраф у розмірі 32.980,00 грн. нарахований позивачем за невиконання відповідачем майнового зобов'язання, тобто зобов'язання з передачі товару. У зв'язку з цим, судом першої інстанції помилково зазначено, що заявлена до стягнення сума штрафу за своєю природою є пенею, оскільки пеня є заходом відповідальності за невиконання саме грошового зобов'язання, а не майнового, згідно до приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Разом з тим, такий помилковий висновок суду першої інстанції не призвів до прийняття неправильного рішення по суті спору.

У відповідності з п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.9.2 Роз'яснення ВАСУ № 01-6/244 від 25.02.1992р. «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального Кодексу України» зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах виняткового випадку для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання. Так, заявлений до стягнення штраф у розмірі 32.980,00 грн. є занадто великим у порівнянні з сумою основного боргу, яку відповідач частково погашав в період часу з 18.11.2006р. по 17.09.2007р. Зазначений розмір штрафу не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань. Таким чином, судом обґрунтовано зменшено розмір штрафу на 50 % - до суми 16.490,00 грн.

Отже, позовна вимога про стягнення суми штрафу у розмірі 32.980,00 грн. підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути суму 16.490,00 грн. штрафу.

Доводи скаржника про те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про отримання товару, згідно умов договору від 20.06.2006р., є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Так, умовами договору встановлений обов'язок продавця відвантажити покупцю товар у строк до 20.09.2006р., чого зроблено не було. Відповідачем у встановленому порядку не було доведено того, що у відповідності зі ст. 664 ЦК України товар у встановлений договором строк був готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець був поінформований про це. Окрім того, матеріалами справи підтверджується пред'явлення позивачем відповідачу вимоги № 132/06 від 13.09.2006р. про відвантаження товару у встановлений строк або повернення суми передплати. При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що зазначена вимога отримана неналежною особою (заступником директора Волченко В.В.), оскільки відповідачем не доведено належним чином того, заступник директора у спірних правовідносинах діяв як не уповноважена особа.

Крім того, позивач додатково звертався до відповідача з претензією за № 7 від 20.02.2007р. про повернення залишку суми попередньої оплати, на яку відповідач не відповів. Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є фіскальний чек № 7774 від 21.02.2007р.

Доводи скаржника про те, що позивачем не було дотримано умов проведення оплати за договором, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Статтями 691, 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вказувалось вище, позивачем у повному обсязі була сплачена відповідачу ціна товару за договором у вигляді попередньої оплати, чим виконана одна з істотних умов договору купівлі-продажу. Відповідачем не доведено (і він на це не посилається), що часткове проведення позивачем розрахунків в готівковій формі, а не в безготівковій, за договором яким-небудь чином вплинуло на обов'язок продавця передати товар в обумовлений строк або своєчасно повернути суму попередньої оплати.

До того ж, як пояснив позивач, сума у розмірі 40.000,00 грн. була сплачена позивачем відповідачу готівкою саме на прохання відповідача, у зв'язку з терміновою необхідністю виплати заробітної плати працівникам відповідача. Відповідач проти цих тверджень не заперечив і не спростував.

Також, як зазначалось вище, згідно умов договору безготівкова форма розрахунків за товар пов'язується з виставленими відповідачем рахунками на оплату. Відповідачем не виставлялось позивачу рахунків на безготівкове перерахування коштів за товар на суму 40.000,00 грн. попередньої оплати, що додатково підтверджує обґрунтованість правової позиції позивача щодо сплати відповідачу суми 40.000,00 грн. попередньої оплати саме готівкою.

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не дотримано умов досудового врегулювання спору, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 вказано на те, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, відсутність обставини досудового врегулювання спору, на що посилається заявник, не обмежує права особи звернутися в суд за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

                                                               ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційні скарги Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агро-Форум-2», с. Осокорівка Нововоронцовського району Херсонської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 06.11.2007р. у справі № 4/364-07 – без змін.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.