Постанова

від 25.01.2008 по справі 10/349/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/349/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.01.08                                                                                       Справа №10/349/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Коробка Н.Д.  , Яценко О.М.

при секретарі: Лолі Н.О.,

за участю представників:

позивача: ПоповВ.Г. – довіреність № б/н від 09.01.2008 року;

відповідача: Нестеренко В.В. – довіреність № 236 від 12.12.2007 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі № 10/349/07

за позовом: Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського району електричних мереж, смт. Веселе Запорізької області

про визнання недійсною угоди          

Веселівська виправна колонія № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсною угоди про порядок погашення заборгованості № 68 від 13.08.2004 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі                       № 10/349/07 (суддя Алейнікова Т.Г.) продовжено строк розгляду справи та у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при неправильному визначенні суми угоди вважати її укладеною в результаті помилки неможливо, оскільки зменшення суми угоди, на суму яку зазначає позивач  - 96416грн.83коп., не стане причиною її не укладення. Сума спірної угоди не зачіпає природу угоди і відповідно контрагент знав і міг знати наслідки укладення угоди. Також судом зазначено, що позовні вимоги ґрунтувались на тому, що спірна угода порушує права позивача, але які конкретно позивачем не зазначено, і відповідно не надано доказів порушення права і не надано відповідного нормативного обґрунтування. До того ж, угода укладена Підприємством Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, а не самою Веселівської виправної колонії  № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області.

Веселівська виправна колонія № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області не погодилася з рішенням суду та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі № 10/349/07 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів, заявник апеляційної скарги посилається на те, що зі змісту угоди вбачається, що вона укладена від імені Веселівської ВК № 8, однак підпис начальника (уповноваженої особи) не скріплений печаткою цієї установи, що є обов'язковою умовою передбаченою законом, і має своїм наслідком неможливість встановлення  зобов'язаної особи (боржника) згідно угоди, а відтак угода фактично не несе в собі реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею для боржника. Вказує на те, що в угоді відсутній обґрунтований розрахунок суми заборгованості, що дає підстави вважати, що ця заборгованість визнана помилково. Вважає, що сторонами угоди не було додержано вимог чинності правочину, передбачених ч.4 та ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського району електричних мереж просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Вказує, що підтвердженням укладення спірної угоди саме підприємством є наступне: підпис уповноваженою особою підприємства Веселівської виправної колонії; посвідчення підпису керівника печаткою саме підприємства, код ЄДРПОУ 08680052; здійснення щомісячної сплати відповідно до умов угоди саме підприємством Веселівської виправної колонії № 8. Зазначає, що при неправильному визначенні суми угоди вважати її укладеною в результаті помилки неможливо, оскільки зменшення суми угоди на суму яку зазначає позивач, не стане причиною її не укладення. Вказує, що угода не порушує інтересів держави, оскільки вона не спрямована на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу – землю, як основним національним багатством, яке перебуває під особистою охороною держави, її надрами,  іншими природними ресурсами на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами,  установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх  власності. Звертає увагу на те, що оскаржувана угода спрямована на полегшення матеріального стану боржника у час неплатоспроможності, шляхом надання розстрочки сплати боргу на певний період часу. Зазначає, що позивачем не вказано і не доведено в чому конкретно полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди та умислу контрагента. Вказує, що зауваження щодо неправильно визначеної суми заборгованості зазначеної в угоді і те, що заявник посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 25.03.2002 р. по справі № 2/3/762 та рахунки за розрахунковий період з лютого 2002 р. по липень 2004 р. є безпідставними. Вважає, що угода № 68 від 13.08.2004 р. є правочином укладеним у відповідності до вимог діючого законодавства, а заявлений позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.    

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.12.2007 року у справі  № 10/349/07 апеляційний розгляд справи призначено на 25.01.2008 року.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 93 від 25.01.2008 року справу № 10/349/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

          В судовому засіданні 25.01.2008 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

          За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

          По закінченні судового засідання, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

          13.08.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго»,                       в особі Комерційного директора Давиденко С.М. (кредитором), з однієї сторони та Веселівською виправною колонією № 8 в особі начальника Ю.В. Лисоконь, що діє на підставі  Наказу Управління державного департаменту України з питань виконання покарань (боржником), з іншої сторони, було укладено угоду про порядок погашення заборгованості № 68 від 13.08.2004 року.

          Відповідно до змісту вказаної угоди, предметом угоди є умови і порядок сплати боржником кредитору заборгованості відповідно до договору на постачання електричної енергії. Боржник визнає перед кредитором свої боргові зобов'язання станом на 13.08.2004 року в сумі 300527грн.78коп. Кредитор надає розстрочку боржнику в погашенні заборгованості в сумі 300527грн.78коп., яка утворилась на підставі договору на постачання електричної енергії. Відповідач зобов'язався сплатити борг в сумі 300527грн.78коп. самостійно, згідно з доданим графіком, що є невід'ємною частиною даного договору. Борг за активну електричну енергію в сумі 287188грн.25коп.; борг за реактивну електричну енергію в розмірі 183грн.69коп., суму пені в розмірі 13155грн.84коп.

          Визнання недійсною угоди про порядок погашення заборгованості №68 від 13.08.2004 р. на підставі ч. 4 та ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 207 та ст. 229 Цивільного кодексу України, було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:  

          Відповідно до ст.229 Цивільного кодексу України:

1.          Якщо особа, яка вчинила правочин,  помилилася  щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин  може  бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо  мотивів  правочину  не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;

2.          У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства,  зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною  поведінкою  сприяла  помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

          Під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

          Для визнання  правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення, зачіпала природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

          В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що за його даними, сума заборгованості значна менша, ніж визначена  в угоді.

          Однак, в розумінні вищенаведеної норми кодексу, неправильне, на думку позивача, визначення спірної суми заборгованості не є підставою вважати, що спірну угоду укладено під впливом помилки.  Визначена сторонами сума заборгованості не зачіпає природу спірної угоди. Відповідач знав і міг знати наслідки укладення цієї угоди. І в даному випадку, зменшення суми заборгованості за спірною угодою, на суму, яку зазначає позивач – 96416грн.83коп., не стане причиною її не укладення.

          До того ж, доказом того, що сторони визначили у спірній угоді суму заборгованості саме в розмірі 300527грн.78коп. і це було правильним сприйняттям позивачем предмета та інших істотних умов угоди, яке не вплинуло на його волевиявлення, свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 12.08.2004 року та додаткова угода до спірної угоди, укладена сторонами 10.09.2004 року.

Відповідно до ст.33 та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Вказуючи, що загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем станом на 13.08.2004 року складала 204110грн.95коп., а не 300527грн.78коп., як визначено сторонами у спірній угоді, позивач не підтверджує цю суму належними доказами у справі. Довідка позивача про стан розрахунків за спожиту електричну енергію за період з лютого 2002 року по липень 2004 року не є належним доказом у цій праві. Жодні суми, визначені у цій довідці не підтверджені позивачем документально.

          Крім того, згідно спірної угоди, сума заборгованості у розмірі 300527грн.78коп. визначена станом на 13.08.2004 року. Заборгованість, визначена спірною угодою, рахується за позивачем ще з грудня 1998 року і до 13.08.2004 року.

          Також слід зазначити, що рішенням господарського суду Запорізької області від 25.03.2002 року у справі № 2/3/762, на яке посилається позивач, стягнуто з Веселівської ВК №8 на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського району електричних мереж заборгованість у розмірі 195988грн.48коп. саме за період з лютого по січень 2002 року.  

          До того ж, не надано позивачем і доказів звернення до відповідача із пропозицією щодо перевірки розміру суми заборгованості та внесення відповідних змін до угоди. Сторони не позбавлені в установленому законом порядку внести зміни до спірної угоди.

          Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивача про визнання спірної угоди недійсною на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України.

          Необґрунтованими та непідтвердженими документально є і доводи позивача щодо суперечності спірної угоди інтересам держави.

          Також, не доведено позивачем і невідповідність спірної угоди вимогам ч.4 та ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

          Згідно ч. 1. ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

          Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України:

           1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства;

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;     

3. Волевиявлення  учасника  правочину  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно ч.2 ст. 207 цього ж кодексу, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами  цивільного  законодавства,  та скріплюється печаткою.

          Отже, правочин, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами та скріплюються печаткою юридичної особи.

          Відповідно до п. 4.1 спірної угоди, ця угода набуває чинності  з моменту підписання, скріплення печатками.

          Згідно статутних  документів, Підприємство Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 08680052) є самостійною юридичною особою.

          Лисоконь Ю.В., на момент укладення спірної угоди, згідно наказу Управління державного департаменту з питань виконання покарань, одночасно перебував на посаді начальника Веселівської ВК № 8 та на посаді керівника Підприємства Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області.

          В даному випадку, згідно змісту спірної угоди, угода укладена та підписана Лисоконь Ю.В. та скріплена печаткою саме Підприємства Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області. Підпис уповноваженої особи підприємства Веселівської виправної колонії посвідчений печаткою підприємства (код ЄДРПОУ 08680052). Про те, що угоду укладено та підписано і скріплено печаткою саме підприємства свідчать і інші реквізити, зазначені в угоді про порядок погашення заборгованості, а також і в додатковій угоді.

          До того ж, як свідчать реквізити на платіжних документах на сплату спірної заборгованості, щомісячні платежі, визначені спірною угодою, здійснювалися також Підприємством Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області.

          Ствердження позивача про те, що у змісті спірної угоди при визначенні боржника  вказано саме «Веселівська виправна колонія № 8», без зазначення слова «Підприємство» не спростовують вищевикладених обставин.

          Отже, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином необґрунтовано та не доведено, яким чином спірна угода порушує його права та інтереси.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог позивача. Підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції по цій справі відсутні.

          Апеляційна скарга Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області не підлягає задоволенню.

          Судові витрати за позовом (85 грн. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), а також за апеляційною скаргою в сумі 42грн.50коп. відносяться на заявника апеляційної скарги.

          Однак, колегія суддів вважає за необхідне внести виправлення у вступну частину рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі № 10/349/07, зазначивши позивачем по справі  - Веселівську виправну колонію № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області, відповідачем – Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського району електричних мереж, смт. Веселе Запорізької області, а предмет спору - про визнання недійсною угоди.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу  України,  апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Веселівської виправної колонії № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі № 10/349/07 – без змін.

          Внести виправлення у вступну частину рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2007 р. у справі № 10/349/07, зазначивши позивачем по справі  - Веселівську виправну колонію № 8 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області, с. Озерне Веселівського району Запорізької області, відповідачем – Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Веселівського району електричних мереж, смт. Веселе Запорізької області, а предмет спору - про визнання недійсною угоди.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Коробка Н.Д.  Яценко О.М.