Постанова

від 04.02.2008 по справі 45/334-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/334-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2008 р.                                                           Справа № 45/334-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., судді Бухан А.І. , Демченко В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Новікової   (дов. б/н  від 08.01.2008р.)

відповідача - Вісич І.Г. (дов.№32 від 29.01.2008р.) - не з'явився після перерви

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 3903Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2007 року у справі № 45/334-07

за позовом Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Інкор ЛТД", м. Харків

до  Дочірнього підприємства БМП "СМП-166", м. Харків

про стягнення 133 239,66 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 грудня 2007 року у справі №45/334-07 (суддя Калініченко Н.В.) в розстроченні виконання рішення відповідачу відмовлено. У задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з ДП БМП "СМП-166" на користь НВП "Хартрон-Інкор ЛТД" 122 725,40 грн. основного боргу, 934,96 грн. пені, 175,22 грн. річних, 1 238,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відстрочити оплату заборгованості: у січні - 61352,7 грн., у лютому - 61362,7 грн.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає її такою, що не підлягає задоволенню в частині надання йому розстрочки оплати основного боргу. Оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2007 року вважає законним, обґрунтованим, прийняти у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв‘язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

30 січня 2008 року  в судовому засіданні колегією суддів було оголошено перерву на 10:00 годину 04 лютого 2008 року  для виготовлення повного тексту постанови у справі, за заявою представника відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між сторонами договору №5014-06 від 14.08.2006 року (далі Договір), позивач без отримання авансового платежу, передбаченого п.7.2 Договору, передав відповідачеві товар за видатковою накладною від 30 листопада 2006 р. за № 5014.1  загальною вартістю 556 431,41 грн. За отримані  комплектуючі матеріали відповідач остаточно  повинен був розрахуватись  з позивачем у термін не пізніше 5 календарних днів з дати поставки товару. Проте відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково та несвоєчасно - лише у квітні 2007 р., у зв‘язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 76139,24 грн.

Крім того, у відповідності до п. 7.4 Договору, яким передбачено надання позивачем відповідачу послуг по виконанню монтажних робіт, позивач виконав відповідачу монтажні роботи переданого товару. Загальна сума виконаних робіт склала 47 295,60 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт за грудень 2006 р. по формі КБ-2в.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторонами фактично було змінено порядок оплати та поставки (передачі) товару за Договором, а також не обумовлено строки оплати виконаних монтажних робіт, тому позивач, в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, направив на адресу відповідача вимоги про сплату, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та копіями самих вимог (а.с. 10-15).

З0 квітня 2007 р. між сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків, яким відповідач фактично визнав основну суму боргу у розмірі 122 725,40 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не оскаржує суми боргу, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума основного боргу у розмірі 122 725,40 грн.  - стягненню з відповідача на користь позивача.

Майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань передбачена відповідним пунктом Договору, а саме –згідно з пунктом 12.2 Договору Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по цьому договору, на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, розмір якої встановлений законодавством України.

Крім того, згідно з вказаною нормою Договору, а також –зі ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за порушення строків виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм чинного законодавства судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 934,96 грн. пені та 175,22 грн. річних за період з 31 липня 2007 р. по 27 серпня 2007 р., оскільки вимога про оплату була отримана відповідачем 24 липня 2007 р. і решта заявлених позивачем вимог нарахована за період, коли у відповідача ще не виник обов'язок по оплаті.

12 листопада 2007 року ДП БМП "СМП-166" подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд надати розстрочку погашення боргу на 2 місяці, починаючи з 01.11.2007 року до 01.01.2008 року зі сплатою заборгованої суми рівними частками –по 61 362,70 грн. щомісячно.

У своїй заяві про розстрочку боржник (відповідач) посилається на тяжкий фінансовий стан ДП БМП "СМП-166", який склався внаслідок дебіторської заборгованості своїх контрагентів - більше 2 000 000,00 грн.

Відповідно до ч.6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таке право господарського суду також передбачене і статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого Господарського суду України №02-5/333 в редакції 2001 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, вважає, що відмова судом у задоволенні клопотання боржника (відповідача) про надання розстрочки погашення боргу у зв‘язку з відсутністю доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотанні ДП БМП "СМП-166" та заперечення стягувача (позивача) щодо надання розстрочки, є законною та обґрунтованою. Більше того, цей строк (з 01.11.2007 року до 01.01.2008 року ) вже сплинув.

Разом з цим, колегія суддів враховує і те, що відповідач - ДП БМП "СМП-166", заявивши в своїй апеляційній скарзі клопотання про розстрочку оплати заборгованості у січні –61 362,70 грн. та у лютому –61 362,70 грн., вийшов за межі вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дане клопотання не було предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, з листопада 2007 року і по теперішній час ДП БМП "СМП-166 не було здійснено жодного платежу на користь НВП "Хартрон -Інкор ЛТД".

Таким чином, відповідач (боржник), а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не представив належних доказів обставин, що ускладнюють, або роблять неможливим виконання рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись Законом.  

Отже, викладені вище висновки господарського суду Харківської області, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна  та належна  правова оцінка, тому підстави  для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення відсутні.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями  99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105, 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

                                                  постановила: 

Рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2007 року у справі № 45/334-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.    

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О.В.  

                                 суддя                                                                    Бухан А.І.  

                                 суддя                                                                    Демченко В.О.