Постанова

від 20.01.2011 по справі 9512/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 9512/10/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

                                   головуючого судді         Корой С.М.

                                   секретар  судового засідання         Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом міського центру зайнятості міста Теплодар до міського комунального підприємства «Теплодарводоканал»про стягнення штрафу, суд -

В С Т А Н О В И В:

          До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов міського центру зайнятості м. Теплодар до міського комунального підприємства «Теплодарводоканал», в якому позивач просить стягнути з міського комунального підприємства «Теплодарводоканал»(65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Польова, 3, ЄДРПОУ 31250097) на користь міського центру зайнятості м. Теплодар (65490, Одеська область,                  м. Теплодар, вул. Енергетиків, 71-б, р/р 3717030590020, відкритий у ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 25048611) штраф у сумі 61771 грн.

В своєму позові позивач зазначив, що здійснивши вивільнення трьох працівників у зв’язку із скороченням штату відповідач повідомив про це міський центр зайнятості  менш ніж за 2 місяці до звільнення зазначених працівників, що є порушенням вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», та згідно зі ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач повинен сплатити на користь міського центру зайнятості штраф у розмірі річної заробітної плати вивільнених працівників, що становить 61771 гривень.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.58-58а), в яких зазначив, що вивільнення працівників здійснювалось ним згідно з положеннями КЗпП України. Позивача повідомлено про можливе вивільнення працівників 31.03.2009 року, а фактичне звільнення працівників відбулось 29.05.2009 року оскільки 30 та 31 травня 2009 року припадало на вихідні дні, у зв’язку з чим відповідні накази про звільнення були видані 29.05.2009 року. Також відповідач зазначив про те, що всупереч вимогам ст. 106 КАС України позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми штрафу.

Позивач надав до суду додаткові пояснення на заперечення проти позову відповідача (а.с.78-79), в яких зазначив, що двомісячний термін, передбачений положеннями п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»закінчувався 31.05.2009 року, з якого відповідач і повинен був звільнити працівників. Згідно зі ст. 241-1 КЗпП України якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день, тобто звільнення повинно було відбутися 01 червня 2009 року. Твердження відповідача щодо ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку суми штрафу позивач вважає необґрунтованим, оскільки ст. 106 КАС України не містить зазначених вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування, викладені в наданому суду запереченні.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються,  встановив наступне.

19.03.2009 року наказом міського комунального підприємства «Теплодарводоканал»було прийнято рішення № 29-п про скорочення штату підприємства (а.с. 59).

31.03.2009 року відповідач надав до міського центру зайнятості м. Теплодар звіт про заплановане вивільнення працівників за станом на 31.03.2009 року за формою № 4-ПН (план) (а.с. 7), в якому, зокрема, повідомив про заплановане звільнення ОСОБА_1 (майстра-контролера ВГ), ОСОБА_2 (оператора ОС), ОСОБА_3 (оператора ОС).

01.06.2009 року відповідачем поданий звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 01.06.2009 року за формою № 4-ПН (факт), в якому повідомив міський центр зайнятості м.Теплодар про фактичне звільнення вищезазначених працівників. Згідно з відомостями, зазначеними у звіті, датою фактичного звільнення зазначених працівників є 29.05.2009 року, якою датуються  і відповідні накази про звільнення (а.с. 8).

Так, ОСОБА_1 звільнена з 29.05.2009 року на підставі наказу про припинення трудового договору від 29.05.2009 року № 67-к (а.с. 9); ОСОБА_2 –з 29.05.2009 року на підставі наказу про припинення трудового договору від 29.05.2009 року № 68-к (а.с. 10); ОСОБА_3 - з 29.05.2009 року на підставі наказу про припинення трудового договору від 29.05.2009 року № 69-к (а.с.11).

05.08.2010 року співробітниками інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Одеського обласного центру зайнятості було проведено перевірку додержання міським комунальним підприємством «Теплодарводоканал»законодавства України про зайнятість населення, за результатом якої складено акт від 05.08.2010 року № 12-17/167               (а.с. 12-17).

Перевіркою було встановлене порушення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», яке полягало у ненаданні до міського центру зайнятості звіту за формою № 4-ПН (план) за два місяця до вивільнення трьох працівників, про що складено акт про порушення законодавства України про зайнятість населення від 05.08.2010 року № 12-16/16 (а.с. 16-17).

На підставі довідок про річну заробітну плату вивільнених з порушенням ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»працівників відповідачеві було запропоновано добровільно внести штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника у загальній сумі 61771,00 грн., однак, зазначена сума не була ним сплачена.

Відповідно до положень ст. 49? КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Тобто, згідно з цією нормою власник або уповноважений ним орган зобов’язаний не пізніше ніж за два місяця до дати звільнення довести до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Таким чином, діючим законодавством України встановлений обов’язок юридичних осіб подавати до державної служби зайнятості звіт про заплановане звільнення працівників, який обмежений мінімальним терміном у два місяці до дати фактичного звільнення, та не містить будь-яких виключень із цього правила.

Статтею 241? КЗпП України встановлений порядок обчислення строків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 зазначеної статті строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Частиною 5 цієї норми водночас передбачено, що якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Виходячи з наведеного, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про правомірне фактичне звільнення ним працівників 29.05.2009 року, в обґрунтування чого відповідач посилається на те, що дата 31.05.2009 року –день закінчення встановленого ч. 5              ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»терміну –припадала на вихідний день, у зв’язку з чим фактичне звільнення проводилось раніше.

Більш того, Законом встановлений термін з його обмеженням лише до дати фактичного звільнення, та не містить будь-яких обмежень щодо звільнення працівників після спливу терміну для повідомлення державної служби зайнятості про можливе вивільнення, що не позбавляє роботодавця здійснювати фактичне звільнення працівників після спливу цього терміну.

Дослідивши довідки про річну заробітну плату вищевказаних працівників, наданих відповідачем (а.с.18-20), суд встановив, що річна заробітна плата ОСОБА_2 у визначений період становила 21452,90 грн., ОСОБА_1 –18693,06 грн., а ОСОБА_3 –21625,04 грн.

Згідно з п. 8  Положення про міський центр зайнятості м. Теплодар, затвердженого директором Одеського обласного центру зайнятості, центр, зокрема, має право стягувати штрафи з підприємств, установ і організацій інших суб’єктів господарювання незалежно від форм власності у випадках порушень п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

На підставі встановленого, суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов міського центру зайнятості  міста Теплодар до міського комунального підприємства «Теплодарводоканал»про стягнення суми штрафу у розмірі 61771 гривня –задовольнити повністю.

Стягнути з міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» (65490, Одеська область, м.Теплодар, вул. Польова, 3, ЄДРПОУ 31250097) на користь міського центру зайнятості міста Теплодар (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Енергетиків, 71-б,                 р/р 3717030590020, відкритий у ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 25048611) суму штрафу у розмірі 61771 (шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят одна) гривня.

           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

            У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

       Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 20.01.2011 року.

 Суддя                                                                    С.М.Корой

20 січня 2011 року