Постанова

від 29.01.2008 по справі 20-4/491

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/491

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 25 січня 2008 року   Справа № 20-4/491

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.                              

за участю представників сторін:

позивача: Лашанюк Володимира Йосиповича (повноваження перевірені), директор закритого акціонерного товариства "Севастопольський Будпроект";

відповідача: Чистякової Вікторії Вікторівни, довіреність №  3/10-011/07  від 12.02.07, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 07.12.2007 у справі № 20-4/491

за позовом  закритого акціонерного товариства "Севастопольський Будпроект" (вул. Щелкунова, 1,Севастополь,99028)

до          Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001012310/2 від 07.06.2007

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 07.12.2007 у справі № 20-4/491 позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001012310/2 від 07.06.2007 про визначення закритому акціонерному товариству „Севастопольський будпроект” податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 544119,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства „Севастопольський будпроект” судовий збір в сумі 03,40 грн.

В основу постанови покладено головний висновок суду про те, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, у зв'язку з визнанням в судовому порядку інших пов'язаних по суті податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідач зазначає обставини на підставі яких були прийняти податкові повідомлення-рішення №0000102310/0 та  №0000112310/0 і які порушення були встановлені під час проведення перевірки.

Крім того, заявник апеляційної скарги не згоден з тим, що суд в основу постанови поклав інше рішення суду у справі № 20-4/224-12/245, оскільки постанова по зазначеній справі була оскаржена у касаційну інстанцію.

23 січня 2008 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 25 січня 2008 року.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя було здійснено перевірку ЗАТ „Севастопольський будпроект” на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої було складено акт від 14.02.2007 року № 683/10/23-123.

Зазначеною перевіркою, зокрема, встановлено, що у порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), ЗАТ "Севастопольський будпроект" неправомірно включені до складу валових витрат збитки у розмірі 4423880,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2006 року у розмірі 1088238,20 грн.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.1998 року між ГО „НКС „Добробут”, ЗАТ „Севастопольський Будпроект”, ЗАПБТ „Севастопольжитлобуд” та УДБК „Укрбуд” був укладений генеральний договір № 23/98с про співробітництво та сумісну діяльність з будівництва житла в Україні.

Відповідно до підпункту 2.6 пункту 2 вказаного договору, ЗАТ "Севастопольський Будпроект", ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" та УДБК "Укрбуд" взяли на себе зобов'язання здійснювати фінансування будівництва житла шляхом передачі ГО "НКС "Добробут" будівельних матеріалів, а також цінних паперів. При цьому, ЗАТ "Севастопольський будпроект" було зобов'язано зробити внесок будівельними матеріалами на суму 1000000,00 грн. і цінними паперами на суму 5000000,00 грн.

Згідно з підпунктом 2.8 пункту 2 договору, ЗАТ "Севастопольський Будпроект", АПСО "Севастопольжитлобуд", УДСК "Укрбуд" уповноважили ГО „НКС „Добробут” вчиняти дії, які пов'язані з виконанням договору (передавати генеральним підрядникам отримані за договором активи для будівництва житла). При цьому, судовою колегією встановлено, що договір від 28.12.1998 року №23/98с в органах державної податкової служби України не зареєстрований.

На підставі акту прийому-передачі векселів від 28.05.1999 року № 1/1-99, ЗАТ "Севастопольський Будпроект" передало ГО "НКС "Добробут" 5 векселів ДК "Торговий Будинок "Газ України" на суму 5000000,00 грн. (у тому числі НДС 833350,00 грн.). Однак, із змісту рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2003 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2003 року у справі № 40/1 вбачається, що поставок будівельних матеріалів не здійснювалось.

На підставі додаткової угоди від 11.06.1999 року № 4 до генерального договору від 28.12.1998 року № 23/98с, ГО „НКС „Добробут” 09.07.1999 року перерахувало ЗАТ "Севастопольський Будпроект" 386000,00 грн. із зазначенням підстави платежу „часткове повернення займу за генеральним договором від 28.12.1999 року № 23/98с та доповнення № 4 від 14.06.1999 року без ПДВ”. 09.07.1999 року по бухгалтерському обліку ЗАТ "Севастопольський Будпроект" було списано збитки у розмірі 190119,40 грн. як дисконт на підставі додаткової угоди від 14.06.1999 року № 4.

Судовою колегією також встановлено, що у березні 2003 року заборгованість перед ГО „НКС „Добробут” була перенесена з Кт34.1 „Короткострокові векселя, отримані в національній валюті” до рахунку Дт377.1 „Розрахунки з іншими дебіторами” у розмірі 4423880,60 грн. (5000 000,00 грн. –386000,00 грн. - 190119,40 грн.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2003 року у справі № 40/1, генеральний договір від 28.12.1998 року було розірвано з посиланням на порушення ЗАТ "Севастопольський Будпроект", ЗАПБТ "Севастопольжитлобуд" та УДБК "Укрбуд" умов договору щодо поставки будівельних матеріалів та одночасно були розподілені збитки, які виникли в результаті сумісної діяльності за договором, зокрема, на ЗАТ „Севастопольскький Будпрокт” були покладено збитки у розмірі 4458435,10 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2003 року рішення господарського суду залишено без змін.

Згідно з частиною 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. У даному випадку - з 30.09.2003 року.

Так, станом на 01.09.2006 року за даними бухгалтерського обліку ЗАТ "Севастопольський Будпроект" значилась заборгованість ГО „НКС „Добробут” у розмірі 4423880,60 грн., яку за підсумками трьох кварталів 2006 року було списано з рахунку Кт377.1 „Розрахунки з іншими дебіторами” до рахунку Дт44 „Нерозподілені прибутки, нерозподілені збитки”. При цьому, керуючись підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ЗАТ "Севастопольський Будпроект" віднесло цю суму до складу валових витрат у рядку 05 „Коригування валових витрат” декларації з податку на прибуток за три квартали 2006 року як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів, яка була надана до ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя 03.11.2006 року. Проте до перевірки не були надані документи, які б підтверджували будь-які витрати позивача за результатами спільної діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При проведенні перевірки документи, що підтверджують здійснення операцій у рамках генерального договору про спільну діяльність, не надані.

Згідно зі статтею 431 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент підписання Генерального договору, здійснення сумісних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється на підставі їх сумісної угоди.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що покладаючи обов'язки на ТЕ "НКС "Добробут", сторони договору про сумісну діяльність дали згоду на підписання ТЕ "НКС "Добробут" договорів з генеральними підрядчиками з використанням сумісного майна для будівництва житла.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками сумісної діяльності прирівнюються до відносин на підставі окремих цивільно-правових договорів.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що порядок податкового обліку та звітності результатів сумісної діяльності встановлюються центральним податковим органом. Одночасно в підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

На виконання вимог підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наказом ДПА України від 16.01.1998 року № 24 було розроблено та затверджено Порядок ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів сумісної діяльності на території України без створення юридичної особи, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.1998 року за № 62/2502 (далі Порядок)

Згідно з пунктом 1.2 Порядку, він застосовується платниками податку на прибуток (далі-платники податків), які уповноважені іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи вести облік результатів спільної діяльності.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку та пункту 4.5 Інструкції про порядок обліку платників податків (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року № 80 в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.1998 року №552), податкові органи ведуть облік договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи на підставі нотаріально завірених копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку на прибуток до державного податкового органу за його місцезнаходженням. Пунктом 1.6 Порядку також встановлено, що при взятті на облік договору йому присвоюється обліковий номер. Копія договору зберігається в особовій справі платника податку.

Підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 Порядку передбачено, що у разі, коли сума коштів або вартість майна менша від номінальної вартості внесених учасником коштів або майна, то сума збитків відноситься до складу валових витрат платника податку у податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації спільної діяльності.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2004 року № 571, цей Порядок визнаний таким, що втратив чинність, та затверджено Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 29.10.2004 року за № 1389/9988). Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, який був чинний у період подання декларації з податку на прибуток за три квартали 2006 року, не передбачає можливості віднесення до складу валових витрат сум збитків від спільної діяльності.

Таким чином, з урахуванням того, що договір від 28.12.1998 року № 23/98е в органах державної податкової служби України не був зареєстрований у встановленому порядку, а також приймаючи до уваги нормативні зміни порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності у ЗАТ "Севастопольський Будпроект", судова колегія приходить д висновку, що були відсутні правові підстави для включення сум збитків за договором від 28.12.1998 року № 23/98с до складу валових витрат за підсумком трьох кварталів 2006 року.

Судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що фактично проведеною податковим органом перевіркою і зафіксованими в акті перевірки фактами встановлено заниження суми оподатковуваного прибутку в розмірі 1088238,20 грн.

Відповідно до пункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у випадку, якщо платник податків (посадова особа платника податків) засуджений за здійснення злочину щодо ухиляння від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені чи недооцінені об'єкти оподатковування, що приводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених даним пунктом. при наявності підстав для їх застосування, сплачує штраф у розмірі п'ятдесятьох відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь термін недоплати, незалежно від кількості минулих податкових періодів.

Згідно з підпунктом 6.1.6 пункту 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року під № 268/5459 (зі змінами і доповненнями) штраф застосовується у випадку, якщо загальна сума таким чином донарахованого податкового зобов'язання (щодо конкретного податку, збору. обов'язковому платежу) по акту перевірки (сукупно з урахуванням недоплат в одних періодах і завищення податкових зобов'язань в інших періодах) дорівнює чи перевищує законодавчо визначені великі розміри.

Підпунктом 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що за винятком випадків визначених пунктом 15.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 днів, наступного за останнім днем граничного терміну надання податкової декларації.

У даному випадку декларація за 9 місяців 2006 року ЗАТ „Севастопольський будпроект” надана 03.11.2006 року.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правомірними дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя з приводу винесення податкового повідомлення-рішення № 0001012310/2 про застосування до закритого акціонерного товариства „Севастопольський Будпроект” суми податкового зобов`язання  (штрафних санкцій) в розмірі 544119,10 грн. на підставі підпункту 17.1.6 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Як наслідок, позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001012310/2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 198 п.3, 202 п.п.1, 4,  205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя задовольнити.

2.  Постанову господарського суду міста Севастополя від 07 грудня 2007 року у справі № 20-4/491 скасувати.

3.   Прийняти нову постанову.

4. У  задоволенні  позову  закритого  акціонерного  товариства „Севастопольський Будпроект” відмовити.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                Ю.В. Борисова