Постанова

від 14.12.2007 по справі 2-а-1606/2007

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №  2-а-1606/07

П О С Т А Н О В А

            І  М 

Е  Н  Е 

М        У  К 

Р  А  Ї 

Н  И

  14 грудня 2007 року                              10 годин  00 хвилин                          м. Рівне  

Рівненський

окружний адміністративний суд

           в 

особі головуючого судді                                                                               

Боймиструка С. В.

           за участю секретаря                                                                                          

Таустік Л. Г.

           позивача                                                                                             

                ОСОБА_1

           представника відповідача                                                                          Гуріної

А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 3522 військового складу про

стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення  в сумі 50059 грн. 16 копійок ,-

                                                  В 

С  Т  А 

Н  О  В 

И  В:

  ОСОБА_1 звернувся з позовом до

військового складу 3522 МО України про визнання дій командування відповідача

неправомірними, щодо не видачі йому продовольчого забезпечення та просить суд

стягнути з відповідача грошову компенсацію за не отримане продовольче

забезпечення в сумі 50059 грн. 16 копійки. Свої вимоги мотивує тим, що діючим

законодавством йому, як військовослужбовцю гарантовано за рахунок держави

отримання житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших

видів забезпечення. Законодавство з цього приводу є суперечливим і його права

іншим законом обмежено всупереч ст.22 Конституції України.

Представник відповідача - військового складу 3522  позов ОСОБА_1 визнала повністю та не

заперечила проти стягнення суми компенсації за не отримане позивачем

продовольче забезпечення.

Заслухавши учасників процесу, 

дослідивши матеріали справи, суд 

вважає, що позов

ОСОБА_1 слід  задоволити з таких

підстав.

Відповідно до ст.72 КАС України, кожна  сторона 

повинна  довести  ті 

обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення,  крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність

рішень,  дій чи  бездіяльності 

суб'єкта  владних  повноважень 

обов'язок  щодо доказування

правомірності  свого  рішення, 

дії  чи  бездіяльності покладається  на 

відповідача,  якщо він заперечує  проти адміністративного позову.

Відповідач проти позову не заперечує, а визнає його.

Суд  при вирішенні

справи виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є захист

прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у

сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади…

їх посадових осіб… та згідно ч.1 та ч. 4 

ст.8 КАС України, керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина,  її права 

та  свободи визнаються    найвищими  

цінностями   та   визначають  

зміст   і спрямованість діяльності

держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні

адміністративної справи  з  мотивів  

неповноти,    неясності, суперечливості  чи 

відсутності законодавства,  яке

регулює спірні відносини.

Діюче законодавство щодо продовольчого забезпечення

військовослужбовців  є суперечливим.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЗУ “Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовці одержують за

рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки

або, по їх бажанню, грошову компенсацію замість продовольчих пайків.

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних

коштів» призупинено дію ч.2  ст. 9 ЗУ

"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх

сімей" в  частині  одержання 

військовослужбовцями продовольчих пайків 

або  за  їх 

бажанням  грошової  компенсації замість  них та замість  речового майна.

Цей закон суперечить іншим діючим законам  та Конституції України.

Згідно ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист  громадян 

України,  які перебувають  на 

службі  у Збройних Силах України

та в  інших військових формуваннях, а

також членів їхніх сімей.

Діючою є ч.1 ст.9 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців

та членів їх сімей”, де зазначено, що держава гарантує матеріальне,

грошове і інші види забезпечення військовослужбовцям.

Згідно ст.16 Закону України "Про Збройні Сили України" держава

забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених

в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового,

речового, продовольчого і інших видів забезпечення.

Відповідно до ст. 1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям надаються

визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані

чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Рівноцінної заміни держава військовослужбовцям призупинивши дію ч.2 ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців

та членів їх сімей" замість продовольчих пайків не надала, таким

чином порушивши їх права на отримання одного з гарантованих нею видів

забезпечення.

Згідно Постанови КМ України № 316 від 12 березня 1996 року "Про норми

забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і

інших військових формувань" до 10 березня 2000 року офіцери

забезпечувалися продовольчим пайком по нормі № 7.

Постановою КМУ від 29 березня 2002 року № 426, якою скасовано дії Постанови

КМУ від 12 березня 1996 року № 316 припинено виплати вартості харчування лише на

час відпустки військовослужбовцям строкової військової служби,

курсантам ВВНЗ.

Дія норми №7 припинена, а позивач має право на отримання продовольчого

забезпечення, тому при визначенні компенсації слід виходити з норми

№1(загальновійськової), оскільки вона має найменшу вартість серед діючих норм

продовольчого забезпечення військовослужбовців.

Приймаючи рішення суд бере до уваги положення ч.3 ст.22 Конституції

України, відповідно до яких при ухваленні нових законів або внесенні змін до

діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і

свобод.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки цим не порушуються

чиї-небудь права, свободи або інтереси, а щодо суперечності закону, то це

обумовлено в постанові вище.

Згідно довідки від 31 жовтня 2007 року № 35 , ОСОБА_1  з  26

червня 1995 року по даний час проходить військову службу у військовому складі

3522 та продовольчим пайком не забезпечувався, грошової компенсації взамін продовольчого

пайка не отримував (а. с. 4 ) З продовольчого забезпечення позивач не знімався.

Відповідно до розрахунку компенсації за не отриманий продовольчий пайок,

складеного військовим складом 3522 від 19 листопада 2007 року за №1283, вона

становить 50059 грн. 16 копійок. ( а. с. 5-6). Отже, саме ця сума і підлягає до

стягнення.

Керуючись ст.ст. 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд, -

П  О  С 

Т  А  Н 

О  В  И  В :

         Позов ОСОБА_1 задоволити та визнати дії

командування військового складу 3522  по

не видачі продовольчого забезпечення - неправомірними.

  Стягнути з військового складу 3522

(м. Рівне,АДРЕСА_1, код 08391796 р/р 35210001000041 в Головному управлінні державного

казначейства України в Рівненській області МФО 833017, код 08391796, КЕКВ 1112,

ст.к.0123 на користь ОСОБА_1 (м. Рівне,АДРЕСА_1) компенсацію за продовольче

забезпечення у сумі 50059 грн.16 копійок.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

судові витрати в сумі 503 грн. 99 коп.. (п'ятсот три гривні дев'яносто дев'ять

копійок).

Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не

було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна

скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова,

якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного

розгляду  справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного

адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення

постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: підпис

Суддя                                                                                          С.В.

Боймиструк