Постанова

від 16.10.2007 по справі 3/41

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

    ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 год. 40 хв.

16.10.2007 р.                                                                                                    

№ 3/41 

Окружний адміністративний суд міста

Києва в складі судді Блажівської Н. Є. при секретарі судового засідання

Мельнику С. С.

За участю представників сторін:

від позивача  Вінницький Д. Л. (довіреність № 1 від 22

червня 2007 року)

від відповідача

Мисливий І. Ю. (довіреність № 18/9/10-015 від 9 січня 2007 року)

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом          

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Віантекс»

До         

Державної податкової інспекції у

Голосіївському районі міста Києва

про         

Визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення

16 жовтня 2007 року у судовому

засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного

судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В С Т А Н О В И В

          Товариство з обмеженою

відповідальністю «Віантекс»звернулось до суду з позовом до Державної податкової

інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним

податкового повідомлення рішення № 000902310/0 від 25 грудня 2006 року про

донарахування ТОВ «Віантекс»податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в розмірі 13 680, 00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

Відповідач необґрунтовано зробив висновок про те, що ТОВ «Віантекс»безпідставно

включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 13 680, 00 гривень, що

призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01 липня 2005 року

по 01 серпня 2005 року на зальну суму 13 680, 00 гривень, оскільки Позивач

отримав від контрагента ПП «Еліпс-2»належним чином оформлені податкові накладні

та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості придбаного

товару.

Позивач стверджує, що за вказаним

епізодом він правомірно та у відповідності до Закону України «Про податок на

додану вартість»відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 13

680,00 гривень та заявив її до бюджетного відшкодування.

Відповідач у відзиві на позовну

заяву та в судовому засіданні позовних вимог не визнав, мотивуючи свої

заперечення тим, що відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону

України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання

податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник

податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.  бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає

поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у

випадках, визначених цим Законом. А відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5

пункту 7. 4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не

дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті

податку, що не підтверджені податковими накладними. При цьому Відповідач

стверджує, що сума податку на додану вартість у розмірі 13 680,00 грн. не була

фактично сплачена до бюджету контрагентом Позивача.

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:

Як підтверджено матеріалами справи,

ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, було проведено невиїзну документальну

перевірку ТОВ «Віантекс»(код  ЄДРПОУ

32524697) з питань правових відносин з ПП «Еліпс-2»(код ЄДРПОУ 33299642) за

період з 01 липня 2005 року по 01 серпня 2005 року, за результатами якої було

складено акт від 15 грудня 2006 року за № 760/1-23-03-32524697 (надалі -Акт

Перевірки). Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та

своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку  на додану вартість за липень 2006 року у

розмірі 13 680, 00 гривень. Перевіркою також встановлено, що на порушення

підпункту 7.2.4. пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7. 4 статті 7 Закону про

ПДВ, оскільки підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту

суму у розмірі 13 680, 00, що призвело до заниження податку на додану вартість

за період з 01 липня 2005 року по 01 серпня 2005 року на загальну суму 13 680,

00 гривень.

На підставі Акта Перевірки було

прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2007 року № 000902310/2,

яким Позивачу за порушення підпункту 7.2.4. пункту 7.2 та підпункту 7.4.5

пункту 7. 4 статті 7 Закону про ПДВ та пунктів 17.1.3 пункту 17.1 статті 17

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетом та державними цільовими фондами» визначено суму податкового

зобов'язання у розмірі 20520,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 22

липня 2007 року між Позивачем та ПП «Еліпс-2»було укладено договір

купівлі-продажу за № 0000043  (надалі -

Договір),  відповідно до   умов якого ПП «Еліпс-2»зобов'язалося

продавати Позивачу продукцію в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними

у видатковій накладній, а Покупець приймає та сплачує дану продукцію згідно з

умовами  даного Договору.

При укладенні Договору контрагент

надав Позивачу для перевірки деякі реєстраційні документи та залишив в

розпорядженні Позивача їх копії, які надані останнім до матеріалів справи, а

саме: свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної

особи; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На виконання умов Договору ПП

«Еліпс-2»поставлено товар, на що виписана податкова накладна від 26 липня 2005

року за № 257 на загальну суму 82080, 00 гривень ( в т. ч. 13 680, 00 гривень

ПДВ).

Всі податкові накладні

зареєстровані позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг); сума

ПДВ в розмірі 13 680 гривень включена до податкового кредиту за липень 2005

року.

Таким чином, здійснення

господарських операцій між позивачем та ПП «Еліпс-2»підтверджується матеріалами

справи. Оформлені відповідно до вимог чинного законодавства податкові накладні,

виписані контрагентом Позивачу, реєструвалися належним чином, а сума ПДВ

відображена в податковому обліку Позивача.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1

Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, яка діяла на час

здійснення господарської операції і формування податкового кредиту позивачем, а

саме у липні 2005 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має

право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим

Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1

пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою

виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата

здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з

банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата

виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання 

податкової накладної,  що

засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті

7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено: платник податку зобов'язаний

надати покупцю  податкову накладну, що

має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової

накладної;

б) дату виписування податкової

накладної;

в) назву юридичної особи або

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як 

платник  податку  на 

додану вартість;

г) податковий номер платника

податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної

особи  або  місце 

податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на

додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх

кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування

податку;

з) ставку податку та відповідну

суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що

підлягають сплаті з урахуванням податку.

Виписані ПП «Еліпс-2» на адресу

Позивача податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2

статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту

7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна

є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тобто це

документ, який підтверджує факт продажу товарів, виконання робіт та надання

послуг.

Зазначене підтверджується

підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану

вартість», яким встановлено, що отримання податкової накладної засвідчує факт

придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Постачальником товару за договором

є ПП «Еліпс2»(копія договору є в матеріалах справи). На момент укладання та

виконання договору зазначене підприємство було юридичною особою, зареєстрованим

платником ПДВ, що не заперечується Відповідачем.

Факт отримання податкових накладних

від зазначеного підприємства та перерахування саме йому коштів за отриманий

товар не заперечує і Відповідач (як і факт того, що оригінали податкових

накладних підтверджуються копіями по прямому продавцю: перший ланцюг).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті

7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий

кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)

платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,

послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)

та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми

податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному

періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають

амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,

незалежно від строку введення в експлуатацію основних фондів, а також від того,

чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Як вбачається з підпункту 7.4.1

пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для віднесення сплаченого

(нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту є

віднесення вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено порушення вказаної норми,

навпаки у пункті 2.2.1 акта перевірки зазначено, що податковий кредит позивача

складається з сум податку на додану вартість, відокремлених з вартості

придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових

витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.5

пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не  дозволяється включення до податкового кредиту

будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними

чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт

(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в

оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника

податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу

податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом

документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових

санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту,

непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон  України «Про 

податок  на  додану 

вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті

податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду:

у разі, коли вартість придбаних

товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних

фондів;

у разі не підтвердження витрат по

сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними

деклараціями.

Як свідчать матеріали справи, на

момент проведення перевірки Позивач на підтвердження податкового кредиту мав

необхідні податкові накладні, виписані на його адресу ПП «Еліпс-2»за липень

2005 року на суму 82080,00 гривень. Цей факт Відповідачем не заперечується.

Правомірність віднесення витрат на

придбання Позивачем у ПП «Еліпс-2»товару до складу валових витрат відповідачем

не заперечується у акті перевірки та матеріалами справи не спростовано.

Матеріалами справи також

підтверджено, що Позивачем повністю оплачено отриманий товар, оприбутковано з

відображенням в бухгалтерській та податковій звітності, використано у власній

господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.2.4

пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на

нарахування податку та складання податкових накладних  надається 

виключно  особам, зареєстрованим

як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9

Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в

якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Факт реєстрації ПП

«Еліпс-2»платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане

підприємство на момент складання на адресу Позивача вищезазначеної

податкової накладної було

зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому

законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість,

відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи

не спростовується.

Відповідно до Ухвали Печерського

районного суду міста Києва від 7 липня 2006 року у справі за позовом Державної

податкової адміністрації у місті Києві до ОСОБА_1 та ПП «Еліпс-2»про визнання

недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника податку

на додану вартість, суд вирішив визнати Статут ПП «Еліпс-2»недійсним з моменту

його перереєстрації з 10 листопада 2005 року та визнати недійсним свідоцтво

платника податку на додану вартість № 35626969 ПП «Еліпс-2», з моменту внесення

в реєстр платників податку на додану вартість.

Таким чином, вказане рішення

прийняте вже після укладення Договору між Позивачем та контрагентом.

За таких обставин висновки

Відповідача про те, що Позивач не мав права на податковий кредит на підставі

виданих ПП «Еліпс-2»податкових накладних суд вважає помилковим.

Відтак, сума ПДВ, віднесена

Позивачем до складу податкового кредиту у липні 2005 року у розмірі 13 680,

00  гривень підтверджується відповідними

податковими накладними.

До суду не надано доказів визнання

недійсним укладеного між Позивачем (покупець) та ПП «Еліпс-2»(продавець)

Договору або анулювання виданого цьому підприємству Свідоцтва платника податку

на додану вартість на час господарських відносин з Позивачем. Також матеріалами

справи підтверджено надходження товару Позивачеві саме від ПП «Еліпс-2». Крім

того Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту

ненадходження податку на додану вартість до бюджету від контрагента Позивача,

виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

ПП «Еліпс-2»за період, на який припадає здійснення господарських операцій з

Позивачем, надавало податкову звідність до контролюючого органу.

За вказаних обставин та за

відсутності відповідних доказів, у суду немає жодних підстав вважати, що суми,

отримані ПП «Еліпс-2»від Позивача, в т.ч. суми ПДВ, не зазначені у вказаних

податкових накладних та не відображались ПП «Еліпс-2»у податкових деклараціях з

податку на додану вартість.

Вказані податкові декларації

підписані Солодкою А. О., як встановлено судом, з відповідними повноваженнями

на здійснення діяльності від імені ПП «Еліпс-2».

Відповідно до Закону України «Про

державну податкову службу в Україні»від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і

доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного

поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції

покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою

нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та

забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій,

передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення

податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за

порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств,

установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з пунктом 1.12 статті 1

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і

доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї

компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю,

достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів)

та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік

контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і

зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних

цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи

державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті

4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно

визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у

встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок

результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення

суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий   орган  

внаслідок   проведення   камеральної 

перевірки виявляє арифметичні  

або   методологічні   помилки  

у   поданій   платником  

податків   податковій декларації,

які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань

оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору

(обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до підпункту 5.2.1

пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання

платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та

4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником

податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом

5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не

сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки,

податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є

письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму

податкового боргу (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами»).

Порушення будь-якою юридичною

особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами

контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності

і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також

зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути

виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим

законодавством не передбачені інші документи які можуть підтверджувати

наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні

допустимі докази наявності у ПП «Еліпс-2» податкового зобов'язання або

податкового боргу, що виникли внаслідок виконання укладеного з позивачем

договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування ПП

«Еліпс-2»податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б

підтвердили наявність податкового боргу у ПП «Еліпс-2» в т.ч. внаслідок

виконання укладеного з позивачем договору.

Відповідно до частини 4 статті 70

Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні

бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися

ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не

виникає спору.

Всупереч наведеної норми

відповідачем не надано до матеріалів справи актів перевірки та рішень

податкових органів, якими було б встановлено несплату ПП «Еліпс-2»податкових

зобов'язань з ПДВ за вказаним епізодом.

Суд враховує, що підпункт 7.4.1.

пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім

інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий

кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й

такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7

вищевказаного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до

Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного

відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Таким чином, право на відшкодування

виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з

факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару.

Зважаючи на викладене, суд

відзначає, що Позивач отримав від безпосереднього постачальника товару - ПП «Еліпс-2»податкові

накладні та повністю сплатив суму податку на додану вартість у складі вартості

придбаних товарів. В свою чергу, Відповідачем не надано належних доказів на

підтвердження того, що ПП «Еліпс-2»не перераховувало вказаних сум ПДВ до

бюджету.

За результатами дослідження наданих

сторонами доказів справи суд дійшов висновку, що спірне податкове

повідомлення-рішення ґрунтується на непідтверджених документально висновках

акту перевірки, надані відповідачем обґрунтування заперечень на позов суперечать

фактичним обставинам справи, а тому у Відповідача не було підстав зменшувати

позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того суд звертає увагу на те,

що згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних,

виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового,

валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової

адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в

Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (далі -

Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових

та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів

господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового,

валютного та іншого законодавства - довідка.

Пункти 1.5 та 1.6 Порядку

передбачають, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової

перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки

фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За

результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової

перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської

діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених

порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до Інструкції про

порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної

податкової служби, затвердженої Наказом державної податкової адміністрації

України № 110 від 17.03.2001, на підставі акту перевірки, визначеного пп. 1.5,

1.6 Порядку, уповноваженою особою податкової служби виноситься рішення про

донарахування суми податку, яка повинна бути сплачена особою, відносно якої

встановлене податкове правопорушення, а також відповідні фінансові санкції,

тобто вказаним податковим рішенням встановлюється і саме податкове

правопорушення, і санкції за його здійснення. З аналізу вказаних норм

податкового законодавства випливає, що порушення будь-якою юридичною особою

податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого

органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у

акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у

відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж

встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не

передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених

порушень податкового або валютного законодавства.

Відсутність у матеріалах справи

акта перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Еліпс-2»із зазначенням

фактів будь-яких порушень з його боку податкового законодавства за результатами

виконання вищевказаного господарського зобов'язання, прийнятих на підставі

вказаного акта рішень та доказів невиконання порушником  податкового законодавства таких рішень

свідчить про відсутність належних доказів порушення податкового законодавства

як ПП «Еліпс-2».

Відповідно до частини 1 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України кожна  сторона 

повинна  довести  ті 

обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 4 статті

70 Кодексу адміністративного судочинства України належними  є докази, які містять інформацію щодо

предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються

предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими

засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з частини 2 статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності 

суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення,

дії  чи 

бездіяльності покладається 

на   відповідача,   якщо  

він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам

відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів правомірності прийнятого

ним спірного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 9

Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи

керується  принципом  законності, відповідно до якого органи  державної 

влади,  органи місцевого

самоврядування,  їхні посадові і службові

особи зобов'язані  діяти лише на

підставі,  в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини

в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню з наведених вище

підстав.

Щодо обраного позивачем способу

захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд

відзначає наступне. Статтями 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства

України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта

владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас

частиною 4 статті 105, абзацом 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного

судочинства України встановлено, що позов може містити, крім визначених

частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у

сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б

гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з меж

заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства

України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній

заяві вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1

статті  94 Кодексу адміністративного

судочинства України судові витрати позивача в частині сплати судового збору

підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись

статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства

України,

П О С Т А Н О

В И В

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення ДПІ в Голосіївському 

районі м. Києва від № 000902310/0 від 25 грудня 2006 року про

донарахування ТОВ «Віантекс»податкового зобов'язання з податку на додану

вартість в розмірі 13 680, 00 гривень.

3. Стягнути з Державного бюджету

України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віантекс»судові

витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова відповідно до частини 1

статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі за правилами, встановленими статтями 185- Кодексу адміністративного

судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Н.Є. Блажівська

дата складення постанови у повному обсязі 19 жовтня 2007 року