Рішення

від 29.12.2010 по справі 5047-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5047-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103     

РІШЕННЯ

Іменем України

29.12.2010Справа №2-15/5047-2010

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827)  

До відповідача Дочірнього підприємства «Ремонтно – будівельне управління СЗМЗ» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 18, ідентифікаційний код 33656234)  

Про стягнення 62848,68 грн.

                                                                                    Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Вознюк Е.В., представник , дов.  у справі  

Від відповідача – Нелина В.Я., представник, дов.  від 11.01.2010

         Обставини справи: Дочірня компанія  «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду АР Крим із позовом до Дочірнього підприємства «Ремонтно – будівельне управління СЗМЗ»  про стягнення 62848,68 грн. безпідставно отриманих коштів за договором генерального підряду №15/06-43 від 20.01.2006.   

        Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим,  що позивачем  було здійснено переплату за виконання Дочірнім  підприємством "Ремонтно-будівельне управління Сімферопольського заводу монтажних заготівок"  проектувальних, монтажних робіт з утеплення житла та здачі  в експлуатацію автономних систем опалення за Договором  генерального підряду № 15/06-43 від 20.01.2006р. на суму 60 000,00 грн. Оскільки відповідачем по справі були виконані підрядні роботи на загальну суму 60 000,00 грн., а позивачем вказані роботи були оплачені  у розмірі 120 000,00 грн., позивач просить стягнути з Дочірнього підприємства "Ремонтно-будівельне управління Сімферопольського заводу монтажних заготівок" 60 000,00 грн., як грошові кошти, набуті без достатніх правових підстав.  Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2848,68 грн. 3% річних від простроченої суми.

       Відповідач  проти позовних вимог Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"  заперечував, пояснив, що вони є безпідставними та нео- бґрунтованими. Відповідач зазначає, що  відповідно до  договору підряду  № 15/06-43 від 20.01.2006р. Дочірнім  підприємством "Ремонтно-будівельне управління Сімферопольського заводу монтажних заготівок"  було виконано  робіт на загальну суму 664 204,08 грн.

       Відзив на позовну заяву  Дочірнього підприємства "Ремонтно-будівельне управління Сімферопольського заводу монтажних заготівок" та додані до нього документи  долучені судом до матеріалів справи за результатами судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

20 січня 2006 року  між Дочірнім підприємством «Газ – тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Позивач) (Замовник) та Дочірнім підприємством «Ремонтно – будівельне управління СЗМЗ» (Відповідач) (Підрядник)   був укладений договір генерального підряду № 15/06-43  (а.с. 10-13).

  Набуття Дочірньою компанією права вимоги по відношенню до Дочірнього підприємства «Ремонтно – будівельне управління СЗМЗ» підтверджується наступним.

  12.11.2007 Міністерством палива та енергетики України видано Наказ №538 «про реорганізацію Дочірнього підприємства «Газ – тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

   Відповідно до пункту 2 вищевказаного Наказу Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної  компанії «Нафтогаз України» є правонаступником всіх прав і обов'язків Дочірнього підприємства «Газ – тепло» після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства.

  Відповідно до пункту 1.2 Статуту Дочірньої компанії «Газ України», остання є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства «Газ – тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».          

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника роботи, з використанням своїх матеріалів та устаткування, а також матеріалів, виробів, обладнання, які передаються замовником, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити наступні роботи: проектування, монтаж, роботи по утепленню житла та здачу в експлуатацію автономних систем опалення та газопостачання. Детальний перелік робіт та їх вартість визначена в кошторисі.

Ціна Договору передбачена пунктом 2.1 Договору. Так, кошторисна вартість виконуваних робіт відповідно договірної ціни становить 75000 грн., крім того ПДВ – 15000 грн.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного Договору, роботи виконуються поетапно у строки, що передбачені графіком виконання робіт, тобто з січня по травень 2006 року.

Згідно з пунктами 2.1,2.2,3.3 Договору кінцевий розрахунок за виконання роботи з відповідачем здійснюється після підписання обома сторонами пооб'єктного акта виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.5. Договору за результатами приймання робіт Замовник передає Підряднику або підписані акти приймання –передачі виконаних робіт, або мотивовану відмову від приймання робіт.  

          Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

         Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти за виконанні роботи у сумі 120000 грн., що підтверджується випискою з банку, доданою позивачем до матеріалів справи ( а.с. 70-72, том1).

Однак, як вбачається з зазначеної виписки позивачем була здійснена оплата за монтаж котлів та обладнання згідно договору №15/06-43 від 20.01.2006 без зазначення міста проведення підрядних робіт  на загальну суму 60000 грн. , а також оплата за монтаж котлів та обладнання на загальну суму 60000 грн. згідно договору №15/06-43 від 20.01.2006 у м. Армянську, тоді, як до матеріалів справи додані акти прийому виконаних робіт на загальну суму 60000 грн. у м. Алчевську, які підписані обома сторонами (а.с. 15-67).  

           Проте відповідачем до відзиву були прикладені   належним чином  засвідчені копії довідок  про вартість виконаних робіт, а також  копії актів  приймання виконаних робіт у м. Армянську, які підписані обома сторонами , що підтверджують факт виконання Дочірнім  підприємством "Ремонтно-будівельне управління Сімферопольського заводу монтажних заготівок" робіт  на загальну суму 664 204,08 грн.(а.с. 96-149, том1, 1-150 том2, 1-48 том3).

      Відповідно до частини  4 статті  882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

      Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

       Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

       Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

      Також позивач в обґрунтування позовних вимоги посилається на положення ст.. 1212 Цивільного кодексу України.

       Відповідно до статті  1212 Цивільного кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.  Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

      Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

      До відсутності правової підстави вищевказана норма  відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

        Однак як вже встановлено судом та вказувалося вище, договір генерального  підряду №15/06-43  від 20.01.2006 не був розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

         Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача – Дочірнього підприємства «Ремонтно – будівельне управління СЗМЗ»  60000,00 грн. безпідставно отриманих коштів не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  проценти у розмірі 2848,68 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Обов'язковою умовою нарахування  річних  відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України є наявність прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

При таких обставинах суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення  2848,68  грн. річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити .

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 31.12.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.