Рішення

від 04.01.2011 по справі 5095-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5095-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

04.01.2011Справа №2-16/5095-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 – г, ідентифікаційний код 33880354)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41, ідентифікаційний код 20664989)

Про стягнення 635 734,17 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41, ідентифікаційний код 20664989)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 – г, ідентифікаційний код 33880354)

Про визнання договору недійсним.

Суддя ГС АР Крим М. О. Білоус

представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Козак О.Д. – представ., дов. № 3796 від 29.11.2010р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом)   -  не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97», в якій просив   суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 485 420,67 грн., пеню у розмірі 29 172,93 грн., 3 % річних у розмірі 5 431,13 грн., збитки, понесені у зв'язку з знеціненням грошових коштів у розмірі 18 358,63 грн., штраф за неподання інформації у розмірі 19 479,06 грн., неустойку за прострочення повернення майна у розмірі 12 941,56 грн., штраф за порушення процедури вилучення майна у розмірі 64 930,19 грн., що разом складає 635 734,17 грн., у зв'язку  з неналежним виконанням  умов договору №071214-30/ФЛ-Ю-С  фінансового лізингу від 14.12.2007 р.

Крім того, просить стягнути державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою ГС АР  Крим від 02.11.2010р.  зустрічна позовна заява ТОВ «Лотос 97»  про визнання договору лізингу недійсним була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом. (т.1., а.с.129-130)

Заявою від 18.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»,   у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України,  зменшило розмір позовних вимог відповідно до яких просить суд  стягнути  з  ТОВ «Лотос-97»  основного боргу у розмірі 360 783, 96 грн. пеню у сумі 23 935,44 грн., 3% річних у розмірі  4 441,90 грн., збитки, понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів у сумі 13 559, 96 грн., штраф за  неподання інформації  у сумі 19 479,06 грн.. штраф за порушення процедури вилучення майна 64 930,19 грн., неустойки за прострочення повернення майна у розмірі 12 941,56 грн., що разом складає 500 072,07 грн., а провадження в частині  135 662.10 грн. припинити. Надана заява була прийнята судом до розгляду. (т.2., а.с.1-5)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17  інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. №  01-8/2351).

Представник  Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» у судовому засіданні 04.01.2011р., як і раніше,   підтримав свої  зменшені  позовні вимоги  у сумі 500 072,07 грн. та наполягав на їх задоволенні, а у задоволенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Лотос -97» просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву. (т.2, а.с.14-15).

При цьому надав довідку  від 31.12.2010р., згідно з якою  станом на 31.12.2010р. основна прострочена заборгованість складає 360 783,96 грн., яка не сплачена.

У судовому  засіданні 18.11.2010р.  представник ТОВ «Лотос -97»  підтримував свої  вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, з урахуванням наданих доповнень від 17.11.2010р.,  наполягав на їх задоволенні, а  у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» просив відмовити.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України,  в тому числі за клопотанням ТОВ «Лотос-97».

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши вимоги первісного та зустрічного  позовів, матеріали справи,   додатково представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

14          грудня  2007р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (надалі Лізингодавець) та ТОВ «Лотос 97» (надалі Лізингоодержувач) був укладений договір №071214-30/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу (Т.1,  а.с.22-33).

В подальшому  до вказаного договору  були внесені зміни згідно укладених сторонами додаткових угод від 14.12.2007р. від 17.10.2008р.,  від 17.03.2008р.,  від 14.01.2010р. (т.1., а.с.39-49)

Відповідно до п.1.1 Договору предметом даного Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання Договору наведена в Специфікації (додаток №2 до Договору) –далі “майно”або “предмет лізингу”- для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності  Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Графіком лізингових платежів від 14.12.2007р. до Договору фінансового лізингу № 071214-30/Фл-Ю-С  від 14.12.2007р. визначені, -  строк сплати, призначення платежів. Платіж, який відшкодовує частину вартості майна, винагорода Лізингодавцю за отримане в лізинг майно, та загальна сума платежу. (Додаток № 1 у редакції додаткової угоди від  14.01.2010р.).(т.1., а.с.47-49).

Згідно Специфікації  предметом договору фінансового лізингу   є майно – Вантажний автомобіль  Renault Premium launder 440.19 Т 3М, ціна якого  складає 649 301,86 грн. разом з  ПДВ.(додаток № 2). (т.1., а.с.36)

Згідно з п.1.2 Договору майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії даного договору. (т.1, а.с.22-23)

Відповідно до п.1.4. Договору (у редакції додаткової угоди від 14.12.2007р.) продавцем майна  є ТОВ «Рено Тракс Україна», місцезнаходження: 04080, м. Київ,  вул.. Вікентія Хвойки,18/4 (т.1., а.с.39).

Згідно до п.2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 14.01.2010р.) строк користування Лізингоодержувачем Майном становить 61 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Майна згідно з п.4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за цим Договором. (т.1., а.с.47)

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 цього Договору.

Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в п.3.4.1 –3.4.5 Договору (п.п.3.1.1 –3.1.2).

Пункт 3.4 Договору визначає, що платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях).

Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавцю у порядку, визначеному п.3.4.1.

В свою чергу п.3.4.1  ( в редакції додаткової угоди від 17.10.2008р.) встановлює, що Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) та даний пункт Договору встановлює порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу). (т.1, а.с.40)

Пунктом 3.4.4. Договору (в редакції додаткової угоди від 14.01.2010р.) встановлено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.3 цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовує (компенсує) частину вартості Майна. Таке коригування відноситься в повному обсязі на зміну частини лізингових платежів – комісію (винагороду)  Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно.  (т.1., а.с.47)

Згідно з п.3.9. Договору датою виконання будь –якого платежу за Договором  вважається дата фактичного  надходження грошових коштів на банківський рахунок  Лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований  несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладення штрафних санкцій, передбачених у п.11.2. даного Договору.

Відповідно до п.3.10 Договору у разі зміни розмірів лізингових платежів Лізингодавець та  Лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного Договору, а також, на вимогу Лізингодавця, підписують акт коригування вартості Майна.

Пункт 4.1 Договору встановлює порядок передачі Лізингодавцем Лізингоодержувачу Майна. Так, у строк до  10.03.2008 року, Лізингодавець передає лізингоодержувачу майно за адресою: 02660, м. Київ, вул. Пуховська, 1-Б.

Передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця майна, та лише після надання  Лізингоодержувачем документів Лізингодавцю, що  підтверджують виконання  Лізингоодержуваем  пунктів 7.1. та 7.7. цього Договору.

Приймання Лізингоодержувачем Майна в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі Майна, що підтверджують якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін (п.4.3 Договору).

Пункт 18.1 Договору встановлює, що даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія Договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, 15.02.2008р.   між сторонами був підписаний акт прийому -передачі майна, переданого у лізинг (т.1., а.с.50).

Як свідчать  матеріали  справи сторони уклали додаткову угоду  від 14.01.2010р.  до договору від 14.12.2007р, встановивши новий графік  сплати   Лізингоодержувачем платежів № 1 та № 2 (а.с.47-49), які є невід'ємною частиною  договору . Вказана додаткова угода набула  законної сили з моменту  її підписання.

Дослідивши  умови укладеного  договору,  правовідносини, що виникли між сторонами з приводу його виконання, суд встановив.

Загальне поняття лізингу наведене в ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, а саме: Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Слід зазначити, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України від 16.12.97 N723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» (зі змінами та доповненнями).

За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).  (ст..1 Закону)

Відносини фінансового лізингу відповідають визначенню непрямого лізингу, наведеного в ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, за нормами якої непрямий лізинг передбачає передачу лізингоодержувачу у користування майна, спеціально придбаного лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

З наведеного слідує, що лізингодавець при укладанні договору фінансового (непрямого) лізингу ще не є власником майна, що підлягає передачі за договором лізингу,  проте на  нього покладається обов'язок тільки придбати майно у власність.

Таким чином, з умов укладеного між сторонами  по дійсній справі договору   № 071214-30/Фл-Ю-С   від 14.12.2007р. та додаткових угод до нього,  слідує, що вказаний договір за своєю природою є договором финансового  (непрямого) лізингу  та відповідає приписам вище наведених норм діючого законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1, 7  статті 193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Лотос -97» порушує свої обов'язки щодо своєчасної сплати  лізингових платежів  та згідно заяви  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» про зменшення позовних вимог, сума боргу зі сплати лізингових платежів за період з  лютого 2010 р. по липень 2010р. складає 360 783,96 грн.

При цьому, позивачем в  основу розрахунків лізингових платежів (довідок) були покладені данні, які визначені в графіку платежів відповідно до додаткової угоди  до договору від 14.01.2010р.

Враховуючи те, що нарахування лізингових платежів здійснюється  з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пп..3.4.1.-3.4.5. Договору.

Також, суд приймає до уваги розрахунки лізингових платежів, які наведені у довідках про нарахування лізингових платежів,  (т.1., а.с.60-62; т.2., а.с. 6-9), як належний доказ виконання своїх обов'язків ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», оскільки з умов договору  не передбачений обов'язок Лізингодавця надавати Лізингоодержувачу відповідну довідку банку, щодо підтвердження курсу гривні до дол.. США.

Таким чином вимоги  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» в частині стягнення 360 783,96 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною  1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поняття штрафних санкцій містять і положення  ст.230 Цивільного кодексу України.

Зокрема, пунктом  11.2.1. Договору  за порушення обов'язку зі своєчасної сплати  лізингових платежів Лізингоодержувач  сплачує пеню у розмірі  подвійної облікової ставки  НБУ, яка діяла  в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими  платежами за кожен день прострочки та  відшкодувати всі  збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Перевіривши розрахунок пені ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», наведений у заяві про уточнення позовних вимог (т.2., а.с.1-5), суд приходить до висновку щодо правильного  його обчислення, через що вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» щодо стягнення пені також підлягають задоволенню   у сумі 23 935,44  грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»,  доданий до  уточненої позовної заяви щодо стягення інфляційних витрат    у сумі 13 559,96  грн. обчислений,  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»  правомірно, а тому також  підлягають   стягненню з ТОВ «Лотос-97»  інфляційні втрати.

Судом встановлено, що сума  3% річних  у розмірі 4 441,90 грн.  також обчислені  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» правомірно, через вимоги в цій частині  також підлягають  задоволенню.

Вимоги  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» щодо стягнення штрафу за неподання інформації  у розмірі 19479,06 грн. ґрунтуються на  умовах договору, зокрема, у п.11.2.3, сторони обумовили, що  за неподання інформації  про стан та місцезнаходження предмета лізингу згідно до п.8.2.1., Лізингоодержувач  повинен сплатити штраф у розмірі 1% загальної вартості  Майна на момент укладення  цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Як передбачено п.8.2.1. Договору,  Лізінгоодежрувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення Лізингодавцю звіту у  формі встановленій Сторонами (додаток № 3 до Договору) (т.1, а.с.28).

Проте,  ТОВ «Лотос -97» за 4 квартал 2009 року та 1-2 квартали 2010 року звіт у встановлений формі не надав,   доказів які б спростували твердження  позивача за первісним позовом, ТОВ «Лотос -97» під  час судових засідань суду надано не було, а відтак, суд вважає необхідним стягнути з останнього штраф на неподання інформації за 3 квартали  у сумі 19 479,06 грн.

Стаття 10 договору містить підстави вилучення майна.

Так, пунктом 10.1.1 Договору встановлено, що Лізингодавець має право вилучити Майно у Лізингоодержувача  у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному  обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку.

У випадку виникнення будь - якої з підстав, передбачених в п.10.1.1. – 10.1.5. Договору, Лізингодавець направляє  Лізингоодержувачу     повідомлення про вилучення Майна із зазначенням строку його  передачі. Лізингоодержувач  зобов'язаний за свій  рахунок, на протязі 7 робочих днів з моменту направлення лізингодавцем відповідної вимоги, повернути  Майно Лізингодавцю. (п.10.2 договору)

Враховуючи те, що відповідачем були допущені порушення умов договору в частині сплати лізингових платежів, 13.07.2010р.  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» направив на адресу ТОВ «Лотос -97» письмове повідомлення  про  відмову від договору та вилучення майна із вказівкою в строк до 20.07.2010р. здійснити його повернення  (т.1.а.с.52)

Вказане повідомлення було отримано 19.07.2010р. уповноваженим представником  ТОВ «Лотос -97», про що свідчить підпис у поштовому повідомленні. (т.1., а.с.54)

Проте,  Майно було повернуто  ТОВ «Лотос -97» несвоєчасно, лише  03.09.2010р. що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання – передавання (т.1., а.с.51).

Відповідальність за порушення процедури повернення майна містить стаття 11 Договору.

Пунктом 11.2.2. Договору передбачено, що якщо  Лізингоодержувач, при обов'язковій наявності  відповідного письмового  дозволу, не повернули майно або повернули його несвоєчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до ст.. 10 даного договору, Лізингоодержувач  сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який  нараховується неустойка.

Враховуючи, викладене  сума, яка підлягає сплаті за прострочку повернення майна за період з 21.07.2010р. по 03.09.2010р., складає 12 941,56 грн.

Окрім того,  у п.11.2.5. Договору  встановлено, що за порушення процедури вилучення майна, Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 10 % загальної вартості майна.

Перевіривши розрахунок  штрафу у сумі 64 930,19 грн. (т.1., а.с.10), суд вважає його  обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, діюче законодавство, суд дійшов до висновку, що зменшенні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача  за  первісним  позовом  - ТОВ «Лотос -97»  на користь  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» слід стягнути: 500 072,07 грн., з  яких 360 783,96 грн. основного боргу, пеню у сумі 23 935,44 грн., 3% річних  - 4441,90 грн., інфляційні втрати  - 13 559,96 грн.,  штраф  за неподання інформації - 19 479,06 грн.,  неустойку за прострочення повернення майна – 12 941,56 грн. та штраф за порушення процедури вилучення майна – 64 930,19 грн., а також судові витрати, виходячи  із розміру задоволених вимог відповідно до ст..49 ГПК України. В частині  стягнення 135 662, 10 грн. основного боргу слід відмовити, у зв'язку з допущенням  позивачем арифметичних помилки у здійсненому розрахунку.

Розглянувши   вимоги зустрічного позову ТОВ «Лотос -97»  до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»,  суд не вбачає підстав для їх  задоволення з наступних підстав.

На думку позивача  за зустрічним позовом,  договір фінансового лізингу не відповідає ч.1. ст..203 Цивільного кодексу України, зокрема,  ст..806 ЦК України,  та вказує на положення ч.1. ст..328. ст. 655, ч.1. ст.. 334 ЦК України, оскільки ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»  в день укладення сторонами договору фінансового лізингу не набув права власності  на майно, тоді як придбав автомобіль  тільки 21.12.2007р., тобто вже після укладення договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч.1 статті 215  Цивільного  кодексу України підставами недійсності  правочину є недодержання в момент вчинення правочину  вимог, які встановлені  частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статі 203 Цивільного кодексу України. За змістом ч.1. ст.. 203  Цивільного кодексу України однією з умов дійсності правочину  є відповідність його зміст актам  цивільного законодавства.

З умов укладеного між сторонами договору   № 071214-30/Фл-Ю-С   від 14.12.2007р. слідує, що вказаний договір за своєю природою є договором фінансового  (непрямого) лізингу.

Так, пунктом 1.4. договору передбачено, що продавцем Майна (предмет лізингу) є товариство з обмеженою відповідальністю  «Рено Тракс Україна».

За пунктом 4.1. договору Лізингодавець  передає Майно  Лізингоодержувачу не раніше його отримання у продавця Майна.

При цьому, відповідно до ч.1. ст.. 202 Цивільного кодексу України,  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1. ст.. 328  Цивільного кодексу України право власності  набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2007 р. між   ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Рено Тракс Україна» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу  №RTU-CS -001   грузового транспортного засобу  марки   Renault Premium launder 440.19 Т 3М. (т.2., а.с. 16-27).

Відповідно до п.1.6. вказаного договору  Покупець покупає товар з метою  подальшого  передання у фінансовий лізинг  третій особі - ТОВ «Лотос 97», який в подальшому іменується Лізингоодержувачем.

Згідно з п.2.6. Договору  датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок  Продавця.

Покупець зобов'язується  перерахувати 100% від загальної вартості товару на поточний рахунок  продавця протягом  35  банківських днів з моменту підписання   Сторонами даного Договору, але не раніше 08.01.2008р.

На виконання  вказаного пункту договору, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»  платіжним дорученням № 0000000011 від 14.02.2008р. здійснено  оплату за два автомобілі на загальну суму 1 290 024,78 грн.(т.2., а.с.43)

Відповідно до акту приймання – передачі  вантажних автомобілів до договору №RTU-CS -001   від 21.12.2007р. була здійснена передача двох автомобілів,  зокрема, автомобілю, який є предметом договору фінансового лізингу у цій справі -   Renault Premium launder, номер кузова VF 625GPA 000002836, номер двигуна  124280, вартість  якого складає 645 012,39 грн.

За видатковою накладною від 15.02.2008 р. вказаний автомобіль отримано уповноваженою особою ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (т.2., а.с. 42), що відповідає положенню статті 334 Цивільного кодексу України.

Також, ТОВ «Лотос-97» у додатках  до позову посилається на  Правила державної реєстрації і обліку автомобілів, автобусів,  а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів,  мотоциклів всіх типів,  марок  і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок,  затверджений  постановою Кабінету Міністрів України  № 1388 від 07.09.1998р.

Відповідно до   пунктів вказаних правил, ТОВ «Лотос-97» надає  свідоцтво  про реєстрацію транспортного засобу, де вказано, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»  поставило на  облік   вантажний автомобіль Renault Premium launder тільки 19.02.2008р.,  тобто  фактично стало власником вказаного автомобілю лише с моменту його державної реєстрації у органах ДАІ МВС України, а на час укладення договору фінансового лізингу (14.12.2007р.)  не був його належним власником.

Але,  пункт 27   вказаних Правил,  передбачає, що транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою – Лізингодавцем з метою подальшої передачі їх Лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу,  реєструються за Лізингодавцем.

На виконання вказаного пункту, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» здійснило в установленому законом порядку реєстрацію  вказаного автомобілю, що підтверджується свідоцтвом  про реєстрацію транспортного засобу. (т.2., а.с.44)

У той же час, суд вважає необхідним зауважити, що вказані Правила  регулюють питання єдиного на території  України  порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відносини щодо виникнення та припинення  права власності, у тому числі на автотранспорт, регулюються Цивільним кодексом України, зокрема,  ч.1. ст. 328 вказаного  Кодексу.

Таким чином, як вбачається   з п.3.5 договору купівлі – продажу  від 21.12.2007р. та підтверджується матеріалами справи  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»  набув право власності на вказане майно  на підставі договору купівлі – продажу з моменту фактичної  передачі автомобіля та підписання відповідно акту,  тобто з 15.02.2008р.

При цьому,  фактична  передача автомобілю  від ТОВ «ВіЕйбі Лізинг» до ТОВ «Лотос -97» відбулась 15.02.2008р., тобто   у той же день, про що свідчить акт від 15.02.2008р. (т.1., а.с.50), що відповідає положенням  ст..4. Договору №071214-30/ФЛ-Ю-С від 14.12.2007р.

Отже, укладений між сторонами  договір фінансового лізингу за своїм суб'єктним  складом, предметом, терміном та іншими істотними умовами відповідає діючому законодавству, зокрема,  ст. ст.. 6, 626, 627, 806 ЦК України,  Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997р., який є,  в свою чергу,  спеціальним  законом.

Посилання  ТОВ «Лотос -97» на постанову ВГСУ  від  11.10.2010р. у справі № 8/58 суд не може прийняти до уваги, оскільки  чинним законодавством України не передбачений  інститут прецеденту  права, а  судова практика Вищого господарського суду України носить лише рекомендаційний характер.

Більш того, із вказаної постанови не вбачається всіх істотних умов спірного договору фінансового лізингу та договору купівлі – продажу.

У той час як  відповідно  до норм  ст.. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, суд вважає, що первісний  позов  підлягає задоволенню частково в сумі 500 072, 07 грн., а у задоволенні зустрічного слід відмовити.

З огляду на викладене вище, оспорюваний  позивачем за зустрічним позовом  договір фінансового  лізингу № 071214-30/ФЛ-Ю-С від 14.12.2007р. з наведених у позові підстав  визнанню недійсним не підлягає.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмовити у задоволенні позову судові витрати  покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.            Первісний  позов  ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»  задовольнити частково в сумі 500 072, 07 грн.  

2.          Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-97» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41, ідентифікаційний код 20664989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 – г, ідентифікаційний код 33880354)  500 072,07 грн., з  яких 360 783,96 грн. основного боргу, пеню у сумі 23 935,44 грн., 3% річних  - 4441,90 грн., інфляційні втрати  - 13 559,96 грн.,  штраф  за неподання інформації - 19 479,06 грн.,  неустойку за прострочення повернення майна – 12 941,56 грн. та штраф за порушення процедури вилучення майна – 64 930,19 грн.,  а  також  5000,72  грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 135 662, 10 грн. відмовити.

4.          Видати наказ  після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          У задоволенні зустрічного  позову  ТОВ «Лотос-97» - відмовити

Повний текст рішення складено та підписано  05.01.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.