Рішення

від 09.12.2010 по справі 33/275-10 (22/36-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/275-10 (22/36-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.10р.

Справа № 33/275-10 (22/36-10)

За позовом  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

до  Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг 

про стягнення 3 251 грн. 16 коп.

                                                                                                                       Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Сотніков П.М., довіреність б/н від 28.12.2009 року

Від відповідача: Овчиніков Б.С., довіреність № 724 від 20.07.2010 року, Доброгорська Л.В., довіреність № 110 від 01.01.2010 року  

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 3 251 грн. 16 коп. - плати за користування вагонами та витрати по справі.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2010 року у зв'язку з перебуванням судді Пуппо Л.Д. на лікарняному справу № 22/36-10 передано для розгляду судді Рудовській І.А.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 року справу № 22/36-10 прийнято до провадження суддею Рудовською І.А.

В судове засідання 25.11.2010 року з'явилися представники сторін. Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що в червні-липні 2009 року при надходженні порожніх вагонів на адресу відповідача по повним перевізним документам, вагони не забиралися одержувачем на свою під'їзну колію після одержання ним повідомлення про готовність подавання вагонів на коліях станції з вини вантажоодержувача. Вказаний час затримки вагонів на коліях станції було зафіксовано актами затримки форми ГУ-23а, на підставі яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами по відомості форми ГУ-46.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 07.04.2010 року (вих. № 168/81) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивачем не надано доказів, які доводять що усі колії станції Терни були зайняті вагонами, які прибули на адресу відповідача і це унеможливлювало прийняття інших вагонів на станцію та подачу їх на під'їзну колію. Акти загальної форми, додані до позовної заяви, враховуючи кількість вагонів та періоди їх затримки, не доводять, що усі колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів прокурором та представниками сторін заявлено не було.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали, справи дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

        встановив:

Відокремлений структурний підрозділ "Криворізька дирекція залізничних перевезень" ДП "Придніпровська залізниця" має договірні відносини з ВАТ "Північний ГЗК" по договору від 12.04.2007 року № ПР/М-07-2/14-НЮдч "Про експлуатацію залізничної під"їздної колії ВАТ "Північний ГЗК", яка примикає до ст. Терни і Рядова  Придніпровської залізниці, в п.7 якого вказано, що власні вагони здаються на під'їзні колії комбінату в тій кількості, в якій прибули на станції Терни та Рядова.

12.04.2007 року між позивачем та відповідачем укладена тимчасова угода № ПР/М-07-2/14-НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний ГЗК", яка примикає до ст. Терни і Рядова Придніпровської залізниці", згідно умови якої позивач надавав відповідачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

В червні-липні 2009 року на підходах до станції Терни Придніпровської залізниці для Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надходили порожні вагони, які затримувалися на підходах до станції Терни із-зі скупченості вагонів на станції по причині не забирання з колій станції одержувачем вантажів, що надійшли на його адресу.

Вказаний час затримки вагонів на коліях станції було зафіксовано актами затримки форми ГУ-23а, на підставі яких позивачем була нарахована плата за користування вагонами по відомості форми ГУ-46 № 18079475, на загальну суму 3 251 грн. 16 коп.

Оскільки вказані вище відомості плати за користування вагонами були підписані представниками відповідача із зауваженнями про те, що "з нарахованою сумою не згодні. ВАТ "Північний ГЗК" готовий прийняти дані вагони", позивач вимагає стягнути з відповідача зазначену плату за користування вагонами у судовому порядку.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений  строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила видачі вантажу, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Згідно ст. ст. 46-47 Статуту залізниць України та п. 33 Правил видачі вантажу, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема: обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці, - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці у розмірі, встановленому Тарифним керівництвом № 1.

Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 12),  Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Як вбачається з наявних у справі актів загальної форми ГУ-23а, складених позивачем, вагони, що надійшли на адресу відповідача, простоювали на станціях  Терни Придніпровської залізниці з моменту готовності; затримка вагонів у зв'язку із неприйняттям вагонів вантажовласником.

Як вказує відповідач, надані позивачем акти загальної форми № № 1860, 1862, 1864, 1865, 1866, 1868, 1869, 1870, 1970, 1971, 1972 оформлені з порушеннями, а саме: не вказано номер накладної, не зазначено найменування вантажу,  не вказано станцію відправлення, тощо.

На підставі п. 4.1 п. 4 Правил обслуговування під'їзних колій, подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу. За таких умов залізниця повідомляє вантажоодержувача тільки про прибуття вантажу, а про готовність до забирання вагонів на під'їзну колію, згідно п. 8 Угоди, начальник зміни цеху зовнішнього транспорту ВАТ "Північний ГЗК" повідомляє чергового по станції Терни не пізніше ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів із реєстрацією у Книзі повідомлень ф. ГУ-2. Крім того, відповідно до п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного в повідомленні. У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених правилами користування вагонами та контейнерами двох годин. У разі подавання вагонів із запізненням, після часу, зазначеного у повідомленні, час користування обчислюється з моменту фактичної подачі, якщо запізнення не перевищує двох годин.

Умовами п. 5 Угоди сторони передбачили обов'язок Позивача інформувати Відповідача про прибуття на його адресу вагонів із обов'язковою реєстрацією такого повідомлення у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Пунктом 13 укладеної між сторонами Угоди передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України –ставками плати за користування вагонами залізниць.

Розрахунок суми плати за користування вагонами, що підлягає стягненню, проводився позивачем згідно ставок плати за користування вагонами залізниць, зазначеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356.

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідач доказів про добровільну оплату на користь позивача плати за користування вагонами на час розгляду справи суду не надав.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача плати за користування вагонами у сумі 3 251 грн. 16 коп. підлягають частковому задоволенню в сумі 1 668 грн. 36 коп.  В решті позовних вимог слід відмовити.

        Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 20365318) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) 1 668 грн. 36 коп. (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 36 коп. -  плати за користування вагонами, 52 (п'ятдесят дві) грн. 34 коп. - державного мита, 121 (сто двадцять одна) грн. 10 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного терміну з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                    І.А.Рудовська

Рішення підписано 10.01.11 року