Рішення

від 13.12.2010 по справі 17/372-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/372-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.10р.

Справа № 17/372-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів",                     м. Запоріжжя

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

    відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Авдієвський коксохімічний завод",

                              м. Авдеєвка Донецької області

про стягнення 2 074 грн. 88 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Маньчин О.О., довір. № 18-20 від 15.03.10р.;

від відповідача-1: Шляєв І.В., довір. № 415 від 01.01.10р.;

від відповідача-2: не з'явився.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з належного відповідача суму 2 074,88 грн. нанесених збитків внаслідок нестачі коксового горішку у вагоні № 66935016 по залізничній накладній № 52777448.

У судовому засіданні представник відповідача-1 заявлені вимоги не визнає. Вмотивовує свої заперечення тим, що залізницею було здійснено справне перевезення спірного вантажу, отже і нести відповідальність підприємство останнього не повинно. В зв'язку з чим, просить відмовити в позовних вимогах, як необґрунтованих та непідтверджених, згідно ст. 127 Статуту залізниць України.

Відповідач-2 явку представника в судове засідання не забезпечив. Про час та дату повідомлений належним чином. У відзиві на позов просить відмовити позивачу у стягненні з ВАТ "АКХЗ" вартості нанесеної шкоди з недостачі спірного вантажу, оскільки коксовий горішок було здано до перевезення в технічно справному вагоні, завантаженому до повної вантажопідйомності, з виконанням усіх норм і вимог залізниці. Таким чином, вказує на несхоронність вантажу перевізником під час залізничного перевезення, яку відповідач-1 насамперед повинен був забезпечити, отже і відповідальність відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України повинна нести залізниця.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача-2.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

06.09.2010 року на адресу позивача за залізничною накладною № 52777448 у вагоні       № 66935016 надійшов вантаж –коксовий горішок, вантажовідправником якого являється відповідач-2, згідно укладеному з позивачем договору поставки № 1003535 від 29.06.10р.

Зазначений вагон видано позивачу, згідно з ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) зі складанням комерційного акту АА № 018990/463 від 06.09.10р., у якому зафіксовано ознаки розкрадання вантажу під час перевезення, такі як порушення маркування над 1, 2 люками, мається виїмка довжиною 300 см шириною на ширину вагону завглибшки     10 см та існує недостача у кількості 1,380 тн, при цьому спірний вагон у технічному та комерційному відношенні справний.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за рахунок відповідача-1 у справі, а в позовних вимогах до відповідача-2 відмовити з огляду на наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За умовами ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося не з його вини.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Таким чином, суд робить висновок який підтверджується також комерційним актом, що розкрадання вантажу виникло під час здійснення залізницею перевезення, так як вагон технічно справний, а навантаження здійснено згідно встановленим вимогам.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положення ст.ст. 33, 34 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності з приписами ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за недостачу - у розмірі дійсної вартості недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідачем-2 на вимогу суду долучені до матеріалів справи докази вартості 1-тони коксового горішку відвантаженого у вересні 2010 року.

Після здійсненої господарським судом перевірки нарахованої позивачем вартості нестачі спірного вантажу, стягненню підлягає розрахована позивачем сума 2 074,88 грн. (з урахуванням ПДВ) завданої шкоди як такі, що правомірно розраховані та відповідають фактичній вартості не збереженого коксового горішку.

Підстави, передбачені ст. 111 Статуту, звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу –відсутні, тоді як і позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними.

Викладене є підставою для задоволення позову за рахунок ДП "Придніпровська залізниця" (відповідача-1 у справі).

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; ЄДРПОУ 00186542) суму 2 074,88 грн. (дві тисячі сімдесят чотири грн. 88 коп.) збитків від нестачі вантажу, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позовних вимогах до відповідача-2 –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

 А.В. Суховаров

Рішення підписано –