Постанова

від 29.01.2008 по справі 16/153-13/43

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 29 січня 2008 р.                                                                                   

№ 16/153-13/43 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., -головуючого,

Мамонтової О.М.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

 Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову

Львівського апеляційного

господарського суду    від  30.10.2007 року

у справі  господарського суду

№ 16/153-13/143

Івано-Франківської області

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1

до

ЗАТ "Коломийська гардинна

фабрика"

треті особи:

ПП "Спрут", ТОВ

"Тенмарк"

про

визнання права власності на

рухоме і нерухоме майно,

за

участю представників сторін:

ПП

ОСОБА_1. -ОСОБА_2 (дов. від 29.11.07), ОСОБА_3 (дов. від 02.02.07);

ТОВ

"Тенмарк" -Добрянський І.В. (дов. від 15.01.07);

встановив:

У червні 2006 року позивач

-Приватний підприємець ОСОБА_1пред'явив у господарському суді позов до

відповідача - Закритого акціонерного товариства "Коломийська гардинна

фабрика" про визнання його власником нерухомого майна,  а саме: теплиці, загальною площею 124 кв.м.;

допоміжних складів загальною площею 62,8 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_1;

приміщення підкачуючої станції площею 22 кв.м. поАДРЕСА_2 у м. Коломия,

приміщення підкачуючої станції площею 49 кв.м. по АДРЕСА_3; автозаправної

станції, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4; залізобетонного резервуару на 100

м/куб в кількості 1 шт.; залізобетонного резервуару на 500 м/куб. в кількості 2

шт.

Вказував, що вказане майно було

придбане ним у відповідача, що підтверджується актами прийому-передачі

нежитлових споруд, документами про сплату 

грошових коштів та актом звірки взаємних рахунків між сторонами.

Рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 07 липня 

2006 року (суддя Калашник В.О.) позов задоволено.

Постановою Вищого господарського

суду України від 06.02.2007 р. рішення скасовано, справу направлено на новий

розгляд, оскільки рішення стосується майнових прав та обов'язків ТОВ

"Тенмарк", яке до участі у справі залучено не було.

Ухвалою господарського суду від

03.04.2007 р. в якості 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог

на предмет спору залучено ТОВ "Тенмарк".

Ухвалою господарського суду

Івано-Франківської області від 15.05.2007р. якості 3-ї особи на стороні

позивача без самостійних вимог на предмет спору залучено МП "Спрут".

Рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 29.05.2007р. (суддя Шкіндер П.А.) позов

задоволено. Визнано за ПП ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна,

придбаного у ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика", а саме:

1.          Теплиці, загальною площею 124 кв.м.;

2.          Допоміжні склади, загальною площею

62,8 кв.м., що знаходяться уАДРЕСА_1

3.          Приміщення підкачуючої станції,

площею 22 кв.м., яке знаходиться у м. Коломия поАДРЕСА_2;

4.          Приміщення підкачуючої станції,

площею 49 кв.м., яке знаходиться уАДРЕСА_3

5.          Автозаправної  станції, яка знаходиться уАДРЕСА_4;

6.          Резервуар залізобетонний, ємкістю 100

м. куб. -1 шт.;

7.          Резервуар залізобетонний, ємкістю 500

м. куб. -2 шт.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 30.10.2007 р. (колегія суддів у складі: Гнатюк Г.

-головуючий, Кравчук Н., Мирутенко О.) рішення господарського суду

Івано-Франківської області від 29.05.2007 р. скасовано. Прийнято нове рішення,

яким в задоволенні позовних вимог ПП ОСОБА_1 відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 просить

постанову Львівського апеляційного господарського суду скасувати і припинити

провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм

матеріального та процесуального права, зокрема п. 6 ст. 80 ГПК України,

оскільки ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2007

р. у справі № Б-8/100 скасовано державну реєстрацію відповідача - ЗАТ

"Коломийська гардинна фабрика".

Заслухавши суддю - доповідача,

представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального

права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що

касаційна скарга   не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,

підставою звернення до суду з позовом є визнання права власності на теплиці,

допоміжні склади, приміщення підкачуючої станції, автозаправочної станції

резервуари залізобетонні.

Апеляційний господарський суд,

скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову,

повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив і виходив з

того, що  докази, які містяться в

матеріалах справи, не можуть бути підставою для визнання наявності чи

відсутності права власності на спірне майно. Жодний договорів відносно об'єктів

нерухомого майна  між ЗАТ

"Коломийська гардинна фабрика" та ПП ОСОБА_1 не укладалось, а

залізобетонні резервуари не можуть бути об'єктами нерухомого майна, оскільки не

пов'язані фундаментом із землею і їх можна перемістити без їх знецінення та

зміни призначення.

Згідно зі ст.ст. 1115,

1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна

інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє

рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно

на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи

процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин  справи.         

Доводи скаржника про припинення

провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України є необґрунтовані і

тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК

України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо підприємство або

організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Заявник касаційної скарги, як на

підставу припинення провадження у справі, посилається на ухвалу господарського

суду Івано-Франківської області від 17.09.2007 р. у справі № Б-8/100, якою

затверджено звіт ліквідатора ЗАТ "Коломийська гардинна фабрика",

зобов'язано орган державної реєстрації скасувати державну реєстрацію банкрута,

а органи державної статистики виключити юридичну особу банкрута з Єдиного

державного реєстру підприємств та організацій.

          Згідно ст. 33 Закону України “Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, юридична

особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру

запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону

України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”

дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної

особи є датою припинення юридичної особи.

Як вбачається з довідки з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" запис

про припинення державної реєстрації юридичної особи ЗАТ "Коломийська

гардинна фабрика" у зв'язку з визнанням її банкрутом внесено 27.09.2007 р.

Тобто, на момент розгляду справи по

суті та винесення рішення  -29.05.2007

року  відповідач не був вилучений з

Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Оскільки суд апеляційної інстанції

не розглядає позовну заяву, а здійснює перевірку судового акту станом на той

час, коли він був ухвалений, а тому підстави для припинення провадження у

справі на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України у суду апеляційної інстанції були

відсутні.

Твердження касаційної скарги про

помилковість висновків апеляційного суду та неправильне застосування норм матеріального

та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у

касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до

уваги.

За таких обставин Вищий

господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану судом апеляційної

інстанції такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і

підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись

ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 30 жовтня 2007 року у справі № 16/153-13/43 залишити

без змін.

Головуючий

-                                                             

М.І. Хандурін                                                                                               

Судді                                                                   

        О.М. Мамонтова

О.С. Удовиченко