Рішення

від 19.11.2007 по справі 14282-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем

України

19.11.2007

Справа №2-7/14282-2007

За позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» (98100, м. Феодосія, вул.

Радянська, 15, ідентифікаційний код 31382335)

До відповідача  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(98100, Ленінський район, м. АДРЕСА_1)

Про стягнення 1544,29 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача - Головін Є. В.,

предст., дов. від 29.10.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Товариство з обмеженою

відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» звернулося до Господарського

суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про

стягнення 1544,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані

невиконанням відповідачем своїх обов'язків на оплаті виконаних позивачем за

договором №15/01/07 від 15.01.2007 р. робіт з виготовлення та монтажу

зовнішньої реклами, через що заборгованість СПД ОСОБА_1  перед ТОВ «Рекламне агентство «Арт Лайф»

складає 1423,00 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку

не погашена. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового

зобов'язання, позивач просить стягнути з СПД ОСОБА_1   також пеню у сумі 121,29 грн.

Відповідач у судове засідання двічі

не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про

час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою

кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського

процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах

строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось

обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського

процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись

належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання

представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без

їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в

достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення

розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути

справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у

порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

15.01.2007 р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» (Виконавець) та

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір

про надання послуг №15/01/07, згідно з п. 1 якого Виконавець зобов'язується

надати наступні види послуг по зовнішній рекламі:

- демонтаж та монтаж зовнішньої

реклами;

- оклеювання плівкою Oracal.

Відповідно до п. 4.1 Договору

загальна вартість замовлення складає 1423,00 грн., у тому числі ПДВ 237,17 грн.

Згідно з п. 4.2 Договору Замовник

зобов'язується оплатити замовлення не пізніше 3 календарних днів після

проведення монтажних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачем належним чином виконані свої обов'язки за договором та виконані

роботи з демонтажу та оклеюванню вивіски, що підтверджується актом

здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000011 від 07.02.2007 р. на суму 1423,00

грн., підписаним обома сторонами (а. с. 8).

На оплату виконаних робіт позивачем

був виставлений рахунок-фактура №СФ-0000065 від 07.02.2007 р. на суму 1423,00

грн., який до часу подачі позову до суду відповідачем в добровільному порядку

оплачений не був.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173

Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України,

визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками

господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких

зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої

сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати

від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які

виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських

зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою

визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до

закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо

виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно

ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених

цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного

кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,

то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України

передбачено, що одностороння відмова від 

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше

не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння

відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також

відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої

сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193

Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду

доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 1423,00 грн., у той час

як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим

чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином,

матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору

№15/01/07 від 15.01.2007 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості

виконаних робіт, через що позовні вимоги Товариства з обмеженою

відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 заборгованості у сумі 1423,00 грн. є обґрунтованими та

такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу

України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується

заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин,

передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть

застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види

забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у

господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання

зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні

положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України

передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою,

порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК

України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це

встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК

України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати

кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що

обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного

зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Отже, види забезпечення виконання

зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання

зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення

вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів,

передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні

правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що

у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором

або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 4.3 Договору сторони

передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в

розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Проте, позивачем допущені певні

помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, як вже було зазначено раніше,

п. 4.2 Договору №15/01/07 від 15.01.2007 р. передбачено, що вартість виконаних

робіт повинна бути сплачена відповідачем не пізніше 3 календарних днів після їх

проведення.

Враховуючи те, роботи за договором

були виконані позивачем 07.02.2007 р., а згідно зі статтею 253 Цивільного

кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної

календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, вартість

виконаних робіт повинна була бути сплачена відповідачем в період з 08.02.2007

р. по 10.02.2007 р. Проте, ч. 5 ст. 254 ЦК України встановлено, що якщо останній

день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що

визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення

строку є перший за ним робочий день. Таким чином, оскільки останній день оплати

робіт (10.02.2007 р.) припадає на суботу, тобто вихідний день, вартість

виконаних робіт повинна була бути оплачена відповідачем не пізніше 12.02.2007

р., а отже строк для нарахування пені починає перебігати з 13.02.2007 р.

Згідно з ч. 6 ст. 232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 13.02.2007 р. по

13.08.2007 р.

Згідно з Листом НБУ від 06.06.2006

р. N14-011/1373-6039 облікова ставка з 10.06.2006 р. встановлена на рівні 8,5%.

Згідно з Листом НБУ від 17.05.2007

р. N14-011/1150-5118 з 01.06.2007 р. облікова ставка дорівнює 8,0%.

Таким чином стягненню з відповідача

підлягає пеня у наступних розмірах:

-          за період з 13.02.2007 р. по

31.05.2007 р. - 71,58 грн. (1423,00 грн. х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) :

365 дн. х 108 дн.);

-          за період з 01.06.2007 р. по 13.08.2007

р. - 46,16 грн. (1423,00 грн. х 16% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х

74 дн.).

Отже, загальна сума пені, яка

підлягає стягненню з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» складає

117,74 грн.

За таких обставин, всебічно та  в повному обсязі дослідивши та оцінивши

наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» підлягають

частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень

ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись

ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (98100, Ленінський район, м. АДРЕСА_1) на користь Товариства

з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Арт Лайф» (98100, м.

Феодосія, вул. Радянська, 15, ідентифікаційний код 31382335) заборгованість у

розмірі 1423,00 грн., пеню у розмірі 117,74 грн., 101,77 грн. державного мита

та 117,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний

І.І.