Рішення

від 26.11.2007 по справі 15061-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 102

РІШЕННЯ

Іменем

України

26.11.2007

Справа №2-7/15061-2007

За позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю «Автодель» (м. Ялта, АДРЕСА_2; м. Сімферополь, вул.

Кечкеметська, 79, ідентифікаційний код 24878463)

До відповідача  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(м. Ялта, АДРЕСА_1; м. Ялта, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про розірвання договорів, спонукання

до виконання певних дій та стягнення 4058,88 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача - Єремєєв О. О.,

предст., дов. №01 від 01.01.2007 р.

Від відповідача  - 

ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1.

         Суть справи: Товариство з обмеженою

відповідальністю «Автодель»  звернулось

до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1, в якому просить розірвати укладені між сторонами договори оренди №4

від 30.12.2004 р., №30 від 30.12.2005 р., з 15 жовтня 2006 року. Крім того,

позивач просить зобов'язати відповідача звільнити об'єкти оренди - торгові

місця №№4, 13, 26, 30, 37, розташовані на території автомобільного ринку за

адресою: м. Ялта, АДРЕСА_2, та демонтувати тимчасові некапітальні споруди, які

належать відповідачу та знаходяться на території ринку. Позивач також просить

стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування

річчю за час прострочення у розмірі 4058,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після

укладання між сторонами договорів оренди торгових місць позивачем, на підставі

п. 4.3 договорів та рішення засновника ТОВ «Автодель» від 10.08.2006 р. був

підвищений розмір орендної плати. Проте, оскільки відповідачем після

повідомлення про зміну розміру орендної плати порушувалися умови договорів

оренди щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, ТОВ «Автодель» був

направлений лист про розірвання укладених договорів та звільнення торгових

місць. Враховуючи невиконання вимог позивача, ТОВ «Автодель» звернулося до суду

з позовом про розірвання договорів, зобов'язання відповідача звільнити торгові

місця та стягнення з СПД ОСОБА_1 неустойки 

у вигляді подвійної орендної плати за користування річчю за час простою

у сумі 4058,88 грн.

У судовому засіданні представник

позивача надав суду заяву, в якій зазначив, що при надрукуванні позовної заяви

була допущена помилка, через що сума неустойки, яка підлягає стягненню з

відповідача на користь ТОВ «Автодель», складає 22000,00 грн. Вказана заява була

прийнята судом до розгляду.

Відповідач у судове засідання

з'явився, однак відзив на позов не надав, через що суд вважає за можливе

розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в

достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення

розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у

порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи,

дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

30.12.2004 р. між Товариством з

обмеженою відповідальністю «Автодель» (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір №4 оренди торгового місця,

предметом якого, згідно з п. 1.1, є господарські відносини сторін, пов'язані з

експлуатацією торгового місця на території ТОВ «Автодель» за адресою: м. Ялта,

АДРЕСА_2, найменоване в подальшому «Об'єктом оренди».

Відповідно до п. 1.2 Договору

об'єкт оренди - торгове місце №4, 13, 30, 37, 26.

П. 3.4 Договору передбачено, що

Орендатор зобов'язується своєчасно вносити 

орендну плату за користування об'єктами оренди, здійснювати інші,

передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.1 Договору Орендатор

щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату із розрахунку 15,75 грн. за 1 кв.

м. об'єкта оренди на місяць в період з 1 травня по 30 вересня, та 12,60 грн. за

1 кв. м. на місяць в період з 1 жовтня по 30 квітня.

Відповідно до п. 5.1 Договору

Орендатор незалежно від наслідків господарської діяльності, здійснює щомісячні

платежі не пізніше 30 числа розрахункового місяця.

Платежі вносяться Орендатором до

каси або на розрахунковий рахунок Орендодавця (п. 5.2 Договору).

У зв'язку з закінченням строку дії

вищевказаного договору, 30.12.2005 р. між сторонами був укладений аналогічний

договір №30 оренди Ѕ торгового місця №4, місця №30, №26.

В пункті 4.3 зазначених договорів

передбачено, що розмір орендної плати та інших платежів підлягає зміні не

більше одного разу на рік:

- за згодою сторін;

- у зв'язку зі змінам в чинному

законодавстві;

- у зв'язку з інфляційними

процесами;

- у зв'язку з рішеннями Ялтинської

міської ради та його виконавчого комітету;

- у зв'язку зі зміною цін на

комунальні та інші послуги;

- у зв'язку з наданням додаткових

послуг, не передбачених цим Договором.

Про зміну орендної плати

Орендодавець попереджає Орендатора не менше ніж за 10 днів до строку платежу.

Як вбачається з матеріалів справи,

Рішенням засновника ТОВ «Автодель» від 10.08.2006 р. з 1 вересня 2006 року були

встановлені наступні ціни за оренду торгових місць:

- з 1 березня по 31 жовтня - 28

грн., з 1 листопада по 29 лютого - 18 грн. за 1 кв. м. орендованої площі;

- за оренду СТО - 25,35 грн. за 1

кв. м. виробничих приміщень.

Вказаним рішенням було передбачено

необхідність укладення з орендаторами відповідних додаткових угод про зміну

орендної плати з 1 вересня 2006 року.

Відповідний проект додаткової угоди

був направлений на адресу відповідача (а. с. 13). Проте, відповідач відмовив

від підписання вказаної додаткової угоди з мотивів, викладених в листі від

04.10.2006 р. (а. с. 14).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного

кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати

майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173

Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України,

визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками

господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких

зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої

сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати

від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які

виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що  звичайно

ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в

ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання

господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного

кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,

то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України

передбачено, що одностороння відмова від 

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше

не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння

відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також

відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої

сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193

Господарського кодексу України).

Підстави для зміни або розірвання

договору встановлені статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, зміна або

розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не

встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди

друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при

укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі

або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом,

договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, договір може бути розірваний

або змінений в результаті односторонньої відмови від договору в повному обсязі

або частково або в результаті односторонньої зміни договору, тобто в результаті

вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне

цивільно-правові наслідки для обох сторін договору. Серед таких наслідків може

бути і настання обов'язків для іншої сторони договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу

України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються

відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У

разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або

розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту

досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено

договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або

розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з

моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із ч. 1 та 2 ст. 653 ЦК України

випливає, що законодавець чітко розрізняє поняття зміни та розірвання договору,

з одного боку, та поняття зміни та припинення зобов'язання, - з іншого. Зміна

договору тягне за собою зміну змісту зобов'язань, які на цьому договорі ґрунтуються.

Розірвання договору спричиняє припинення зобов'язань, що виникли на його

підставі. Ст. 653 ЦК не визначає моменту зміни або розірвання договору, а

встановлює лише долю зобов'язання у зв'язку із зміною або розірванням договору

(воно припиняється). Момент розірвання або зміни договору визначається ч. 5 ст.

188 Господарського кодексу України, якщо це питання вирішується судом. В такому

випадку договір вважається розірваним або зміненим з дня набрання чинності

рішенням суду. Інше може бути встановлене рішенням суду відповідно до

загального правила ч. 1 ст. 638 ЦК, що встановлює момент, з якого вважається

укладеним будь-який договір. Якщо сторони укладають угоду про зміну або

розірвання договору, останній відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК має визнаватись зміненим

або розірваним з моменту укладення цієї угоди. Проте, викладені вище правила,

що встановлюють момент, з якого договір вважається зміненим або розірваним, не

поширюються на випадки зміни або розірвання договору шляхом вчинення стороною

договору одностороннього правочину, тобто шляхом відмови від договору. Загальні

правила щодо порядку вчинення односторонніх правочинів, зокрема, щодо моменту,

з якого такі правочині вважаються здійсненими, не встановлені. Оскільки відмова

від договору - це односторонній правочин, який породжує, змінює чи припиняє

права та обов'язки обох сторін договору, його слід вважати вчиненим в момент

отримання стороною повідомлення про відмову, яке можна належно іденти фікувати

як таке, що виходить від сторони договору, якщо інший строк припинення дії

договору не вказаний у відповідній відмові.

В п. 7.4 Договорів №4 від

30.12.2004 р. та №30 від 30.12.2005 р. передбачена можливість дострокового

розірвання договорів, зокрема, за ініціативою Орендодавця у випадку порушення

Орендатором будь-якої з умов цих договорів.

У зв'язку з тим, що відповідачем

були проігноровані повідомлення ТОВ «Автодель» про зміну розміру орендної плати

та не підписана Додаткова угода від 01.09.2006 р., листом №07/10 від 09.10.2006

р. позивач повідомив СПД  ОСОБА_1 про

дострокове розірвання договору оренди №30 від 30.12.2005 р. з 15.10.2006 р. У

вказаному листі позивач також повідомив про необхідність звільнення в строк до

15.11.2006 р. орендованих територій та демонтаж тимчасових некапітальних

споруд, що знаходяться на ній.

Отже, враховуючи те, що можливість

односторонньої відмови передбачена п. 7.4 договору, та приймаючи до уваги

направлення відповідачу відповідної письмової відмови, суд дійшов висновку, що

договір №30 від 30.12.2005 р. є припиненим з 15.10.2006 р., через що

провадження у справі в частині розірвання зазначеного договору підлягає

припиненню через відсутність предмета спору за п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського

процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те,

що згідно з положеннями пунктів 7.1, 7.2 договорів №4 від 30.12.2004 р. та №30

від 30.12.2005 р. їх дія припиняється після спливу обумовленого строку, тобто

після 31.12.2005 р. та 31.12.2006 р. відповідно, а умови про автоматичну

пролонгацію у вказаних договорах відсутні. Отже, на момент розгляду справи

спірні договори припинили свою дію, через що, приймаючи до уваги те, що

розірваним може бути дише діючий договір, вказані обставини є також підставою

для припинення провадження у справі через відсутність предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 785

Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний

негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з

урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, у встановлений в листі

строк, тобто до 15.11.2006 р. відповідач не звільнив орендовані території та не

здійснив демонтаж тимчасових некапітальних споруд, що знаходяться на них.

Іншого суду доведено не було, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести

суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення

такого роду фактів.

З урахуванням викладеного, суд

вважає, що позовні вимоги ТОВ «Автодель» щодо спонукання відповідача звільнити

орендовані торгові місця та здійснити демонтаж тимчасових некапітальних споруд,

що знаходяться на них, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а

тому підлягають задоволенню. У той же час, суд вважає за необхідне зобов'язати

відповідача звільнити лише орендовані місця за договором №30 від 30.12.2005 р.,

тобто торгові місця №30, №26, Ѕ торгового місця №4, оскільки договір оренди №4

від 30.12.2004 р., як вже було зазначено раніше, припинив свою дію у зв'язку з

закінченням строку, на якій він був укладений.

Крім того, в позовній заяві ТОВ

«Автодель» також просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 22000,00 грн., яку

він обчислює виходячи з положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу

України.

Так, ч. 2 ст. 785 ЦК України

передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі,

наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної

плати за користування річчю за час прострочення.

Суд зазначає, що сума грошових

коштів, яку орендар повинен сплатити орендодавцю у випадку прострочення

повернення орендованого майна, є видом санкції за здійснене ним правопорушення,

яка стягується в незалежності від наявності чи відсутності заборгованості з

орендної плати.

Отже, приймаючи до уваги те, що

орендоване майно відповідачем у встановлений строк, тобто до 15.11.2006 р.,

повернуто не було, суд вважає вимоги позивача про стягнення з СПД ОСОБА_1

неустойки у сумі 22000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

За таких обставин, всебічно та в

повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та

фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовну вимоги Товариства з

обмеженою відповідальністю «Автодель» підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з

відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу

України.

          З урахуванням викладеного, керуючись

п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (м. Ялта, АДРЕСА_1; м. Ялта, АДРЕСА_2; ідентифікаційний

номер НОМЕР_1) звільнити об'єкти оренди - торгові місця №30, №26, Ѕ торгового

місця №4, розташовані на території автомобільного ринку за адресою: м. Ялта,

АДРЕСА_2, та демонтувати тимчасові некапітальні споруди, які належать Суб'єкту

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м. Ялта, АДРЕСА_1; м. Ялта, АДРЕСА_2;

ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та знаходяться на території ринку.

3.          Припинити провадження у справі в

частині розірвання договору оренди №4 від 30.12.2004 р., укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодель» та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1.

4.          Припинити провадження у справі в

частині розірвання договору оренди №30 від 30.12.2005 р., укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодель» та Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1.

5.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (м. Ялта, АДРЕСА_1; м. Ялта, АДРЕСА_2; ідентифікаційний

номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодель»

(м. Ялта, АДРЕСА_2; м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 79, ідентифікаційний код

24878463) неустойку у сумі 22000,00 грн., 305,00 грн. державного мита та 118,00

грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим                     (підпис)                                           Дворний І. І.

З оригіналом згідно

Суддя ГС АР Крим                                                                                         

Дворний І. І.

Рішення підписано 03.12.2007 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний

І.І.