Рішення

від 01.12.2010 по справі 14/217-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/217-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 14/217-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Власенко М. О. (довіреність № Юр/1212 від 08.06.2010 р.), Савицька І. В. (довіреність б/н від 25.11.2010 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Миколаїв

до Закритого акціонерного товариства „ШРБУ „№100”, c. Демидів, Вишгородський район

про стягнення 1 159 970, 19 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „Миколаївський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ЗАТ „ШРБУ „№100” про стягнення 896 513, 49 грн. заборгованості, 160 269, 78 грн. пені, 62 755, 94 грн. штрафу, 27 258, 12 грн. інфляційних збитків і 13 172, 86 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2010 р. порушено провадження у справі № 14/217-10 за позовом Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” до ЗАТ „ШРБУ „№100” про стягнення 1 159 970, 19 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.11.2010 р.

17.11.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 01.12.2010 р.

01.12.2010 р. у судовому засіданні представники позивача надали документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Протягом періоду з квітня 2010 р. по травень 2010 р. позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 896 513, 49 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000076 від 07.05.2010 р. на суму 68 129, 45 грн., видатковою накладною № РН-0000077 від 12.05.2010 р. на суму 32 885, 95 грн., видатковою накладною            № РН-0000078 від 17.05.2010 р. на суму 32 639, 94 грн., видатковою накладною № РН-0000049 від 07.05.2010 р. на суму 277 689, 08 грн., видатковою накладною № РН-0000037 від 30.04.2010 р. на суму 164 951, 22 грн., видатковою накладною № РН-0000048 від 15.05.2010 р. на суму 132 983, 40 грн., видатковою накладною № РН-0000038 від 30.04.2010 р. на суму 61 637, 76 грн., видатковою накладною № РН-0000056 від 17.05.2010 р. на суму 48 422, 82 грн., видатковою накладною № РН-0000051 від 11.05.2010 р. на суму 77 173, 87 грн. і відповідними довіреностями, виданими відповідачем на свого представника Нестерова Д. М.

09.08.2010 р. позивач звернувся до відповідача із претензією (вимогою) № Юр/1487 від 17.07.2010 р., у якій просив відповідача оплатити заборгованість за проданий товар у розмірі 900 264, 53 грн. Факт направлення позивачем претензії № Юр/1487 від 17.07.2010 р. відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 1676 від 09.08.2010 р. про відправлення рекомендованого листа.

18.08.2010 р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією (вимогою)                № Юр/1603 від 04.08.2010 р. та претензією (вимогою) № Юр/1680 від 13.08.2010 р., у яких просив відповідача оплатити заборгованість за проданий товар у розмірі 900 264, 53 грн. Факт направлення позивачем претензії № Юр/1603 від 04.08.2010 р. та претензії № Юр/1680 від 13.08.2010 р. відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 2907 від 18.08.2010 р. про відправлення рекомендованого листа.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 17.08.2010 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 896 513, 49 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000076 від 07.05.2010 р. на суму 68 129, 45 грн., видатковою накладною № РН-0000077 від 12.05.2010 р. на суму 32 885, 95 грн., видатковою накладною № РН-0000078 від 17.05.2010 р. на суму 32 639, 94 грн., видатковою накладною № РН-0000049 від 07.05.2010 р. на суму 277 689, 08 грн., видатковою накладною № РН-0000037 від 30.04.2010 р. на суму 164 951, 22 грн., видатковою накладною № РН-0000048 від 15.05.2010 р. на суму 132 983, 40 грн., видатковою накладною № РН-0000038 від 30.04.2010 р. на суму 61 637, 76 грн., видатковою накладною № РН-0000056 від 17.05.2010 р. на суму 48 422, 82 грн., видатковою накладною № РН-0000051 від 11.05.2010 р. на суму 77 173, 87 грн. і відповідними довіреностями, виданими відповідачем на свого представника Нестерова Д. М., актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2010 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 896 513, 49 грн. за видатковими накладними є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 30.04.2010 р. по 01.11.2010 р. у розмірі 160 269, 78 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 цього ж кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 09.08.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару почалось з 17.08.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 30.04.2010 р. по 17.08.2010 р.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є її нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару –до 17.08.2010 р.

Правильний розрахунок пені від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару наступний:

- період заборгованості - з 17.08.2010 р. –по 01.11.2010 р., сума заборгованості –896 513, 49 грн., кількість днів заборгованості –77 днів, розмір пені –0, 1 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

896513.4917.08.2010 - 01.11.2010770.1 %69031.54

896 513, 49 грн. х 0, 1 % х 77 = 69 031, 54 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за законом у розмірі 69 031, 54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф у розмірі 62 755, 94 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Частиною 2 ст. 231 цього ж кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, позивач є державним підприємством, то він відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України відноситься до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки.

Розрахунок штрафу від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу за законом у розмірі 62 755, 94 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 30.04.2010 р. по 01.11.2010 р. у розмірі 27 258, 12 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 09.08.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару почалось з 17.08.2010 р., то безпідставним є їх нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 30.04.2010 р. по 17.08.2010 р.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару –до 17.08.2010 р.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

17.08.2010 - 01.11.2010896513.491.03430481.46926994.95

896 513, 49 грн. х 1, 034 = 926 994, 95 грн.; 926 994, 95 грн. - 896 513, 49 грн. = 30 481, 46 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 27 258, 12 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 30.04.2010 р. по 01.11.2010 р. у розмірі 13 172, 86 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов'язок відповідача щодо оплати товару виник з 09.08.2010 р., а прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару почалось з 17.08.2010 р., то безпідставним є їх нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару у заявлений період з 30.04.2010 р. по 17.08.2010 р.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару –до 17.08.2010 р.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару наступний:

- період заборгованості - з 17.08.2010 р. –по 01.11.2010 р., сума заборгованості –896 513, 49 грн., кількість днів заборгованості –77 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

896513.4917.08.2010 - 01.11.2010773 %5673.83

896 513, 49 грн. х 3 % х 77/365 днів = 5 673, 83 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 5 673, 83 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „ШРБУ „№100” (ідентифікаційний код 36444825) на користь Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (ідентифікаційний код 31159920) 896 513 (вісімсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 49 (сорок дев'ять) коп. заборгованості, 69 031 (шістдесят дев'ять тисяч тридцять одна) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. пені, 62 755 (шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп. штрафу, 27 258 (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 12 (дванадцять) коп. інфляційних збитків, 5 673 (п'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 83 (вісімдесят три) коп. 3 % річних та судові витрати 10 612 (десять тисяч шістсот дванадцять) грн. 33 (тридцять три) коп. державного мита і 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 (сімдесят шість) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя                                                                                                               В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

14 січня 2011 р.