Рішення

від 14.12.2010 по справі 10/231-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/231-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 10/231-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                           Привалова А.І.

при секретарі                                                                                      Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/231-10

за позовом   Державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ;

до                  Київської обласної громадської організації «Рідне місто»,

                     м. Біла Церква;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –житлово-експлуатаційної контори № 4 комунального

                     підприємства Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква;

про               стягнення  13520,00 грн.

Представники сторін:

від позивача:         Грицаєнко К.М., довіреність б/н від 26.08.2010р.;

від відповідача:    не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулась Державна екологічна інспекція в Київській області (надалі –позивач) з позовом до Київської обласної громадської організації «Рідне місто»(надалі –відповідач) про стягнення 13520,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного видалення відповідачем зелених насаджень у кількості 11 одиниць державі нанесені збитки в розмірі 13520,00 грн.

Ухвалою від 28.10.2010р. Господарський суд Київської області порушив провадження у справі, залучив, на підставі  ст. 27 ГПК України, до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –житлово-експлуатаційну контору № 4 комунального підприємства Білоцерківської міської ради та призначив  розгляд справи на 23.11.2010р.

       Присутній у судовому засіданні 23.11.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та частково надав витребувані  судом документи.

      В судове засідання 23.11.2010р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 28.10.2010р. відповідач не виконав, витребуваних судом документів не подав, про причини неявки свого представника суд належним чином не повідомив.

      Присутній у судовому засіданні представник третьої особи  заявлені позовні вимоги до Київської обласної громадської організації «Рідне місто» підтримав повністю, проте письмових пояснень суду не надав.

      Ухвалою від 23.11.2010р. суд відклав розгляд справи на 14.12.2010р., у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 14.12.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги, подав витребувані судом документи та звернувся з заявою № 02-03 від 29.11.2010р. про уточнення позовних вимог, в якій уточнив банківські реквізити, на які мають бути стягнуті грошові кошти з відповідача, у разі задоволення позовних вимог.

      Представники відповідача та третьої особи в засідання суду не зявились, вимоги ухвали від 23.11.2010р. відповідач та третя особа не виконали, витребуваних судом документів не подали, про причини неявки своїх представників суд належним чином не повідомили.

       На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому, у відповідності до  ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідача та третьої особи, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

        Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

      30.03.2010р. державною екологічною інспекцією в Київській області була здійснена позапланова перевірка дотримання Київською обласною громадською організацією «Рідне місто»вимог природоохоронного законодавства, в ході якої було виявлено самовільне,  без дозволу (ордера), видалення зелених насаджень в кількості 11 одиниць, діаметри яких становили: 1 шт. -  33 см, 1 шт. –38 см, 1 шт. –40,5 см, 1 шт. –44,5 см, 1 шт. – 48,5 см, 1 шт. –49,5 см, 1 шт. –53 см, 1 шт. –60,5 см, 1 шт. –64,5 см, 1 шт. –69,5 см, 1 шт. –73,5 см біля житлових будинків           № 224 та № 226 по вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква.    

      За результатами перевірки складено Акт № 275 від 30.03.2010р., копія якого міститься в матеріалах справи.

      Так, у зв'язку з самовільним вирубуванням дерев на території, підпорядкованій ЖЕК-4, на підставі ст. ст. 12, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст.  16, 18, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» № 559 від 08.04.1999р. зі змінами та Акту № 275 від 30.03.2010р. позивачем нараховано 13520,00 грн. збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу.

      Крім того, 30.03.2010р. на голову Київської обласної громадської організації «Рідне місто» гр. Ліневича О.С.було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000416, що полягає у порушенні правил видалення зелених насаджень, із подальшим винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення № 000425 у розмірі 119,00 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

      З метою досудового врегулювання даного спору, 12.04.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію № 45, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення природоохоронного законодавства України та вимагав добровільно сплатити завдані збитки в сумі 13520,00 грн.

      На зазначену вище претензію позивача, відповідач надіслав 12.08.2010р. лист за № 7-12, в якому не визнав за собою порушення природоохоронного законодавства та не погодився з висновками природоохоронної служби, викладеними в акті перевірки від 30.03.2010р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.   

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.   

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього

природного середовища», державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.   

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.   

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.11.2001р. № 1520, державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.   

Основними завданнями Держекоінспекції є: участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та, в межах компетенції, радіаційної безпеки, заповідної справи; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами (п. 3 Положення).   

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. № 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.   

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Інспекція має право обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відтворення та охорону природних ресурсів; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. п. 1, 5, 6, 7, 9 ст. 5 Положення).

      У відповідності з п.п. 2 - 4 Порядку видалення дерев кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України               № 1045 від 01.08.2006р., видалення зелених насаджень здійснюється в чітко регламентованій процедурі.

      Зокрема, після надання підтверджуючих сплату відновної вартості зелених насаджень документів, заявнику надається ордер на видалення зелених насаджень.

      Зразок ордера затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України за №302 від 09.09.2006р.                         

      Крім того, приписами пунктів 3, 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, передбачено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень.

      Зазначений документ у відповідача на час складення адміністративного протоколу та винесення постанови був відсутній. Зазначений факт відповідачем та матеріалами справи не спростовано.

      До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, в силу статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»притягаються особи, винні у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів.

      Приписами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

      Відповідно до статті 69 вказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

      За таких обставин, видалення зелених насаджень на території населеного пункту без відповідного рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради і за відсутності відповідного ордера є підставою для покладання на винну особу відповідальності за заподіяну шкоду.

      Приписами пунктів 1.3, 1.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

       Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.  Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

      Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Втім, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у вигляді самовільної вирубки дерев.

      Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

      Розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» № 559 від 08.04.1999р.

      Враховуючи діаметри дерев, які самовільно були видалені відповідачем, що зафіксовані в Акті № 275 від 30.03.2010р., а також такси для обчислення розміру шкоди заподіяної зеленим насадженням, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правильність розрахунку позивачем розміру збитків, заподіяних відповідачем.

      Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у здійсненні відповідачем самовільного, без дозволу (ордера) та/або Акту обстеження, видалення зелених насаджень, внаслідок чого навколишньому природному середовищу завдано шкоди у розмірі 13520,00 грн.

      За таких обставин, враховуючи доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, не спростування зазначених фактів відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13520,00 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати.

Керуючись ст.ст. 44, 49 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.   Позов задовольнити повністю.

         2. Стягнути з Київської обласної громадської організації «Рідне місто»(09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги, 101, офіс 3; код ЄДРПОУ 36484805) заподіяні державі збитки в сумі 13520,00 грн. на розподільчий рахунок № 33114331700002 в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, отримувач: Білоцерківська міська рада, Київської області, код ЄДРПОУ 23570409, по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в наслідок господарської та іншої діяльності»за балансовим рахунком 3311, символ звітності 331 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетом».

        3. Стягнути з Київської обласної громадської організації «Рідне місто»(09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги, 101, офіс 3; код ЄДРПОУ 36484805) в доход Державного бюджету України судові витрати, а саме: 135 грн. 20 коп. –державного мита та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

А.І. Привалов

Дата складення та підписання повного тексту рішення  –20.12.2010 р.