Рішення

від 23.12.2010 по справі 18/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р.                                                                    Справа № 18/199-10

  Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», м. Полтава

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «До речі», с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 2991,00  грн.

          Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Приходько Є.А.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «До речі»(далі – відповідач) про стягнення 2991,00 грн.   

Провадження у справі №18/199-10 порушено відповідно до ухвали суду від 11.11.2010 року та призначено справу до розгляду на 09.12.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.12.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.  Розгляд справи відкладався до 23.12.2010 року.

В судовому засіданні 23.12.2010 року позивач позовні вимоги підтримав, подав заяву про зміни до позову, в якій зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача  2626 грн. боргу, 145,2 грн. пені та 191,28 грн. річних.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.12.2010 року повторно не з‘явився,  про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

За таких обставин, суд розглядає справу  у відповідності до ст.  75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника  позивача, суд  встановив:

Згідно домовленості сторін позивач в період з 21.05.2010 року по 30.06.2010 року надавав відповідачу послуги з перевезення вантажу за експрес-накладними згідно наведеного в позові переліку, копії яких наявні  в матеріалах справи, оригінали  оглянуті судом.

Як вбачається з наявних у справі експрес-накладних, позивачем зобов'язання з перевезення товару виконані в повному обсязі, товар доставлено отримувачу та підписано  Акти  здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг.

Згідно  Актів здачі-приймання  виконаних робіт (надання послуг) за період з 31.05.2010 року по 30.06.2010 року відповідач має сплатити позивачу провізну плату в сумі 2626 грн.

Акти здачі-приймання робіт підписані повноважними представниками позивача та відповідача, скріплені їх печатками і свідчать, що перевезення ватажу відбувалось за замовленням  відповідача.

В ході розгляду спору відповідачем факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу за наведеними в позові експрес-накладними не заперечно та не спростовано.

Про сплату провізної плати позивач надсилав відповідачу претензію № 550 від 01.11.2010 року.  Однак, відповідач своєчасно та  в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ст.  509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо надання послуг з перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою провізної плати, позивач керуючись п.10 разових договорів на звороті експрес-накладних  просить стягнути з відповідача 145,2 грн. пені, 191,28 грн. 20% річних та 28,52 грн. 3% річних.

В ході розгляду спору позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача пеню та 20% річних, від стягнення 3% річних відмовився.

Як передбачено п. 10 разових договорів на звороті експрес-накладних, за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг, відправник або отримувач сплачує   виконавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 20% річних від суми заборгованості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та річних, судом встановлено, що відповідні суми по кожному акту здачі-приймання робіт від дати їх підписання до 31.10.2010 року, в той час, як строк виконання зобов'язання зі сплати провізної плати сторонами не узгоджено в договірному порядку чи у відповідних Актах, тому вважається таким, що настав у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України  через 7 днів від отримання претензії  № 550 від 01.11.2010 року.

Таким чином, суд вважає наданий позивачем розрахунок пені та річних  необґрунтованим виходячи з фактичного періоду прострочення заборгованості, при цьому, суд позбавлений можливості здійснити власний розрахунок, оскільки це призведе до зміни заявлених позивачем  періодів нарахування. Враховуючи наведені в позові строки та періоди  нарахування пені та річних, вимога позивача про стягнення з відповідача 145,2 грн. пені, 191,28 грн. 20% річних не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню в частині стягнення основного боргу  в сумі 2626 грн.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «До речі»(08130, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 19, код 30472904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»(36039, м. Полтава, вул. Фрунзе, 57, код 31316718) 2626  грн. основного боргу, 89,55 грн. витрат по сплаті державного мита та 207,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя                                                                                             Кошик А. Ю.