Рішення

від 28.12.2010 по справі 12/095-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/095-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 12/095-10     

  Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Княжичі”

до                          приватного підприємства “Генетика Сімекс”

про             стягнення заборгованості у розмірі 10 728,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:      Биченкова Т.М. –представник (довіреність №69 від 28.10.2010 року);

від відповідача:  не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

          23 листопада 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Княжичі” (далі - позивач) до приватного підприємства “Генетика Сімекс” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 728,73 грн.

          В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення зобов'язання відповідача передати йому товар для здійснення штучного запліднення великої рогатої худоби (сперми К.Б. Атташе) та необхідне обладнання (далі –товар), вартість якого була сплачена позивачем у повному обсязі, а саме в сумі 10 128,00 грн.

          Відповідач оплачений товар позивачу не передавав, сплачених позивачем коштів не повертав.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 10 128,00 грн. боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 465,89 грн. та трьох процентів річних у сумі 134,84 грн.

          Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2010 року, справу призначено до розгляду 14 грудня 2010 року.

          14 грудня 2010 року представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, витребуваних ухвалою суду документів не надали.

          Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 28 грудня 2010 року.

06 грудня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Переяслов-Хмельницький, вул. Грушевського, 55, кв. 23, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

          28 грудня 2010 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, по причини неявки суд не повідомив.

          Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

            Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, та дійшов висновку:

          товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Княжичі” (далі - позивач) здійснило оплату товару, який приватне підприємство “Генетика Сімекс” (далі - відповідач) зобов'язувалося поставити, а саме: товар для здійснення штучного запліднення великої рогатої худоби (сперми К.Б. Атташе) та необхідне обладнання (далі –товар) на суму 10 128,00 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

          Згідно з ч. 3 цієї статті, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

          Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Відповідачем був наданий рахунок №08 від 18.08.2009 року для здійснення оплати товару позивачем.

          Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

          Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

          Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивачем була здійснена оплата товару в сумі 10 128,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 498 від 16.10.2009 року, проте відповідач передав позивачу інший товар, від якого позивач відмовився, оплачений товар позивач не отримав.

          У зв'язку з цим, 12 травня 2010 року позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому кошти, перераховані відповідачу, у зв'язку з неотриманням ним товару (лист №29).

          Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          На момент розгляду справи, відповідач грошові кошти позивачу не повернув, товар не передав, жодних документів, що спростовували б доводи позивача, суду не надав.

          Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Таким чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 10 128,00 грн. боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          Крім суми основної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 465,89 грн. та три проценти річних у сумі 134,84 грн.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи, що індекс інфляції за період з 20.05.2010 року до 30.10.2010 року становив: у червні –99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні –99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні –101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні –102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні – 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), то сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, становить 471,51 грн. (за розрахунком суду).

          Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 465,89 грн., тому саме ця сума підлягає стягненню.

Прострочення платежу з 20 травня 2010 року до 30 жовтня 2010 року складає 165 днів, тому три проценти річних від суми 10 128,00 грн. складають 137,35 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем три проценти річних визначені в сумі 134,84 грн., тому саме ця сума підлягає стягненню.

          Таким чином, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у сумі 465,89 грн. та трьох процентів річних у розмірі 134,84 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 181, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 655, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Княжичі” до приватного підприємства “Генетика Сімекс” задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства “Генетика Сімекс” (вул. Грушевського, 55, кв. 23, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, ідентифікаційний код 32840859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Княжичі” (вул. Леніна, 2, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, код 13740218) 10 128,00 грн. (десять тисяч сто двадцять вісім грн. 00 коп.) боргу; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 465,89 грн. (чотириста шістдесят п'ять грн. 89 коп.); три проценти річних у сумі 134,84 грн. (сто тридцять чотири грн. 84 коп.); 108,00 грн. (сто вісім грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

           Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                    С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 29.12.2010 року

 Суддя                                                                                Дьоміна С.Ю.