Рішення

від 18.01.2011 по справі 17/96-20/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/96-20/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "18" січня 2011 р.Справа № 17/96-20/347

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали справи №17/96-20/347

за позовом: закритого акціонерного товариства "Автокард", м. Київ

до відповідача: приватного підприємства "Візавій-Транс", м. Кіровоград

про стягнення 3544,39 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали, хоча ЗАТ "Автокард" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №12578410 від 06.01.2011 р. (а.с.113) та клопотанням №380 від 06.01.2011 р. (вх.№02-15/709/11 від 12.01.2011 р.) про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.115-116);

від відповідача - участі не брали, хоча ПП "Візавій-Транс" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 120, 121).

Закритим акціонерним товариством "Автокард"  (далі - ЗАТ "Автокард") до господарського суду міста Києва подано позов про стягнення з приватного підприємства "Візавій-Транс"  (далі - ПП "Візавій- Транс") 3517,90 грн. основного боргу, 22,16 грн. пені, 4,33 грн. 3% річних (а.с. 8-9).

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2010 року порушено провадження у справі №20/347 (а.с. 1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2010 року справу №20/347 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Кіровоградської області (а.с. 59).

22.11.2010 року матеріали справи №20/347 надійшли до господарського суду Кіровоградської області.

За резолюцією голови господарського суду Кіровоградської області Балика В.М. від 22.11.2010 року справу №20/347 передано на розгляд судді Таран С.В. (а.с. 60).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2010 року справу №20/347 прийнято суддею до свого провадження та присвоєно №17/96-20/347, при цьому призначено її розгляд на 07.12.2010 р. (а.с. 62-63). Розгляд справи 07.12.2010 р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотаннями відповідача було відкладено на 28.12.2010 р. (а.с.91-92) та 28.12.2010 р. на 18.01.2011 р. (а.с.110-111).

Відповідач участі в судовому засіданні 18.01.2011 р. не брав,  хоча належним чином  був повідомлений про час та місце  проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.122), позов не заперечив, неодноразово витребувані господарським судом документи  не подав. Між тим надіслав до суду телеграму про перенесення розгляду справи в зв'язку з проведенням курсу реабілітації (а.с.120).

Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем  не подано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, а також з огляду на те, що відповідач мав достатньо часу для надання документів, витребуваних господарським судом. При цьому судом враховано, що ухвалою господарського суду від 28.12.2010 р. явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. До того ж, у господарського суду відсутня об'єктивна можливість відкласти розгляд справи з підстав спливу строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

27.03.2008 року між приватним підприємством "Візавій-Транс" ("клієнт") та закритим акціонерним товариством "Автокард" ("компанія") укладено договір №АК 3316 (далі - договір №АК 3316 від 27.03.2008 р.),  за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду  придбаває в торговельних точках нафтопродукти, інші товари та послуги (далі - товар) для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів клієнта на території України, при цьому компанія доручає клієнту отримувати товари в торговельних точках, що входять до торговельно-сервісної мережі "Автокард" на території України у відповідності до умов даного договору та додатків до нього.

Згідно пункту 2.1 договору №АК 3316 від 27.03.2008 року клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії грошові кошти в розмірі та на умовах, застережених сторонами в додатку №2 до даного договору.

У відповідності до додатку №2 "Угода про персоналізацію карток та умови платежу" до вказаного договору виходячи з місячного обсягу  споживання товарів та послуг клієнт первісно перераховує на розрахунковий рахунок компанії в якості забезпечення договірних зобов'язань 1000 грн. В подальшому оплата провадиться клієнтом на підставі виставлених компанією рахунків по факсу, e-mail за реально використані нафтопродукти. Виставлений клієнту рахунок повинен бути оплачений клієнтом в повному обсязі не пізніше трьох робочих днів, включаючи день виставлення рахунку (пункти 4, 5 додатку №2 до договору №АК3316 від 27.03.2008 р.).

Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг враховується компанією на підставі отриманих від торгівельних точок документальної та технологічної (блоковані суми) інформації по операціям клієнта. Ціни на товари на території України відповідають поточним готівковим/безготівковим рознічним цінам торгових точок. Поточна ціна фіксується в первинному документі на дату проведення операції. При проведенні взаєморозрахунків сторони керуються цінами, зазначеними на сліпах, чеках (пункти 2.2-2.4 договору №АК 3316 від 27.03.2008 року).

Сторонами в пункті 7.20 договору №АК 3316 від 27.03.2008 року  узгоджено також, що сліп, чек - документ, який підтверджує отримання товарів (послуг) клієнтом.

На кожного клієнта заводиться реєстр операцій, в якому фіксуються обсяги отриманих товарів та робіт, рівень тижневого споживання товарів, послуг та розрахункової планової попередньої оплати у вартісних показниках. Компанія несе відповідальність за інформацію, що зазначена в реєстрі операцій клієнта. Показники реєстру операцій є підставою для визначення взаємної заборгованості і проведення фінансових взаєморозрахунків між сторонами (пункт 2.8 договору №АК3316 від 27.03.2008 р.).

На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано відповідачу карточку "Аutocard-international" (TRANSALL) в кількості 1 шт., що підтверджується актом приймання-передачі карток за договором №АК 3316 від 27.03.2008 р. (а.с. 19). В серпні місяці 2010 року відповідачем з використанням зазначеної картки було отримано товар (нафтопродукти) на загальну суму 5287,45 грн., що підтверджується копіями чеку від 02.08.2010 р. та сліпів від 03.08.2010 р., від 04.08.2010 р., від 05.08.2010 р., від 08.08.2010 р. (а.с. 117) та реєстром операцій клієнта за серпень місяць 2010 р. (а.с.83).

Пунктом 2.6 договору №АК 3316 від 27.03.2008 року передбачено, що сторони щомісячно проводять передачу товарів і послуг, а також звірку взаєморозрахунків із підписанням відповідного акту. У разі відсутності протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акту письмової заяви клієнта із зазначенням причин неможливості підписання акту, товари та послуги по даному договору вважаються прийнятими клієнтом у повному обсязі і без зауважень.

31.08.2010 р. позивачем складено акт приймання-передачі товарів та послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти й послуги  за договором №АК3316 від 27.03.2008 р., із змісту якого вбачається, що компанія в серпні місяці 2010 р. передала, а клієнт прийняв нафтопродукти на суму 5287,45 грн. та послуги, пов'язані з доставкою нафтопродуктів, на суму 6,62 грн. -  на загальну суму 5294,07 грн. (а.с. 20).

Зазначений акт був надісланий рекомендованим листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення відповідачу  (а.с.79), за адресою узгодженою клієнтом в додатку №3 до договору №АК3316 від 27.03.2008 р. (а.с.17), та отриманий ним 11.10.2010 р. (а.с.78). Відтак, враховуючи відсутність письмової заяви ПП "Візавій-Транс" щодо причин неможливості підписання акту приймання-передачі  товарів та послуг від 31.08.2010 р., товари та послуги за вказаним актом слід вважати прийнятими клієнтом у повному обсязі і без зауважень.

Між тим відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором №АК 3316 від 27.03.2008 року належним чином не виконав, за отримані в серпні місяці 2010 року товар та послуги в повному обсязі не розрахувався,  внаслідок чого виникла заборгованість  перед позивачем, яка з урахуванням проведених  до початку розрахункового періоду авансових платежів, складає 3517,90 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №АК 3316 від 27.03.2008 року в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 3517,90 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 22,16 грн.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору №АК 3316 від 27.03.2008 року передбачено, що у разі виникнення заборгованості перед компанією, клієнт гарантує погашення виниклої заборгованості в 5- денний строк з моменту фактичного одержання підтверджуючих документів (акту приймання-передачі товарів і послуг та звірення розрахунків). У разі порушення вищезазначеного строку оплати клієнт гарантує виплату компанії пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Із змісту повідомлення про вручення поштового відправлення №67824646 від 15.10.2010 р. (а.с.78, 79) вбачається, що акт приймання-передачі товарів і послуг та звірення розрахунків №АК3316 від 27.03.2008 р. за серпень місяць 2010 р. відповідач отримав 11.10.2010 р. Відтак, кінцевим терміном проведення розрахунків за отримані відповідачем протягом серпня місяця 2010 р. товар та послуги є 16.10.2010 р. Прострочення виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків за отримані нафтопродукти та послуги виникло з 17 жовтня 2010р. З 17.10.2010 р.  мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене,  позовні вимоги про стягнення пені за період з 17.10.2010 року по 31.10.2010 року в сумі 22,16 грн. заявлені обґрунтовано і  підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4,33 грн. за період з 17.10.2010 року по 31.10.2010 року, оскільки відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Візавій-Транс" (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 17, відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 33614985) на користь закритого акціонерного товариства "Автокард" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9, р/р №26007038751000 в АКІБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний код 30056733) - 3517,90 грн. основного боргу, 22,16 грн. пені, 4,33 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                          С.В. Таран