Рішення

від 12.01.2011 по справі 15/184-10-5303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/184-10-5303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "12" січня 2011 р.Справа  № 15/184-10-5303

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача –        Лоскутов С.П.;

від відповідача -      не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Мрія” до Приватного сільськогосподарського підприємства „Злагода” про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:  

Приватне підприємство „Мрія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства „Злагода” про визнання права власності на нежитлові будівлі молочнотоварної ферми, що складаються відповідно до технічного паспорту від 25.07.2008 р. з: будівлі корівнику (літера «А»), будівлі корівнику (літера «Б»), будівлі свинарнику (літера «В»), будівлі овочесховища (літера «Г»), нежитлової будівлі (літера «Д»), нежитлової будівлі (літера «Е»), нежитлової будівлі (літера «Ж»), нежитлової будівлі (літера «З»), нежитлової будівлі (літера «І»), нежитлової будівлі (літера «К»), вагової (літера «Л»), прохідної (літера «М»), які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Окружна, 1. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2007 р. по справі № 26/329-07-6855 був визнаний дійсним договір купівлі-продажу будівлі (споруд), укладений 24.04.2002 р. між Приватним підприємством „Мрія” та Приватним сільськогосподарським підприємством „Злагода”. За вказаним договором позивач придбав молочнотоварну ферму, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Окружна, 1, та складається з основної будівлі цеху площею 526,3 кв.м, складів площею 81,4 кв.м, погребів площею 582,4 га.

Відповідно до положень цивільного законодавства позивач звернувся до Біляївської філії КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” із заявою про державну реєстрацію права власності на молочнотоварну ферму, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Окружна, 1.

25.07.2008 р. Біляївською філією КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” був виготовлений технічний паспорт на виробничий будинок. Проте об'єкти, інвентаризацію яких було проведено, відрізняються від об'єктів, зазначених в договорі купівлі-продажу будівлі (споруд) від 24.04.2002 р., укладеного між сторонами по справі. Так, позивач вказує, що державна реєстрація права власності не відбулася.

Таким чином, позивач у відповідності з положеннями ст. 392 ЦК України просить суд захистити своє право власності на спірні будівлі шляхом його визнання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. порушено провадження у справі № 15/184-10-5303 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з'явився.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство „Мрія” зареєстроване Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 21 грудня 2001 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 531 120 0000 000173, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 243183 (а.с. 15).

24 квітня 2002 р. між Приватним сільськогосподарським підприємством „Злагода” (продавець) та Приватним підприємством „Мрія” (покупець) був укладений договір купівлі - продажу  будівлі  (споруди), відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав у власність будівлю (споруду), що розташована на земельній ділянці площею 0,5 га, що належить  продавцю на праві власності.

Згідно п. 1.2 договору вказана будівля (споруда) є молочно-товарною фермою, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, та складається з основної  будівлі  цеху  площею 526,3 кв.м, складів площею 81,4 кв.м, погребів площею 582,4 га. Загальна площа будівлі  складає 1190,1 кв.м.

Згідно довідки відповідача № 27/8ц від 07.08.2010 р. ПП „Мрія” були сплачені грошові кошти в сумі 53 433 грн. до каси відповідача за покупку вказаної молочно-товарної ферми, розташованої в с. Іллінка Біляївського району Одеської області. В свою чергу вказані обставини свідчать про виконання сторонами зазначеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між тим, як випливає зі змісту укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу, він за своїми ознаками є договором купівлі-продажу нерухомого майна, який відповідно до Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Так, згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Однак, як зазначено в довідці відповідача від 07.08.2010 р., вказаний договір купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально у зв'язку з відсутністю у відповідача технічної документації на майно, яке виступило предметом цього договору. Так, ПП „Мрія” був поданий до господарського суду Одеської області позов до Приватного сільськогосподарського підприємства „Злагода” про визнання договору купівлі-продажу будівлі (споруди) від 24.04.2002 року дійсним.

В свою чергу за приписами ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  Проте, згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2007 року по справі № 26/329-07-6855 позов ПП „Мрія” було задоволено та визнано дійсним договір купівлі-продажу будівлі  (споруди), укладений 24 квітня 2002 року між Приватним підприємством „Мрія”  та Приватним  сільськогосподарським  підприємством  „Злагода”.

Як вбачається з матеріалів справи, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” був виготовлений технічний паспорт на нежитлові будівлі (молочнотоварна ферма) по вул. Окружна, 1 в с. Іллінка (а.с. 18-32), згідно якого молочнотоварна ферма складається з наступних будівель: будівлі корівнику (літера «А»), будівлі корівнику (літера «Б»), будівлі свинарнику (літера «В»), будівлі овочесховища (літера «Г»), нежитлової будівлі (літера «Д»), нежитлової будівлі (літера «Е»), нежитлової будівлі (літера «Ж»), нежитлової будівлі (літера «З»), нежитлової будівлі (літера «І»), нежитлової будівлі (літера «К»), вагової (літера «Л»), прохідної (літера «М»).

Як вказує позивач, він звернувся до Біляївської філії КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” із заявою про державну реєстрацію права власності на молочнотоварну ферму, що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Окружна, 1. Однак, державна реєстрація права власності позивача на придбані ним споруди молочнотоварної ферми не відбулася у зв'язку з розбіжностями в об'єктах, інвентаризацію яких було проведено та зазначених в договорі купівлі-продажу будівлі (споруди) від 24.04.2002 р.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

В свою чергу нездійснення особою (у даному випадку позивачем) державної реєстрації належного їй нерухомого майна створює перешкоди у належному здійсненні цією особою повноважень власника такого майна.   

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

При цьому слід зазначити, що правомірність набуття покупцем (позивачем) права власності на придбані об'єкти нерухомості згідно вказаного договору купівлі-продажу залежить від наявності такого права у продавця майна (відповідача). Адже право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Між тим за умовами вищевказаного договору купівлі-продажу від 24.04.2002 р. відповідач гарантував, що до укладення цього договору з позивачем будівлі нікому не відчужені та не обтяжені іншими правами третіх осіб (п. 2.2 договору).   

До того ж, як передбачено п. 2.3 договору купівлі-продажу від 24.04.2002 р., право власності у покупця (позивача) виникає з моменту державної реєстрації переходу права власності на дані будівлі в БТІ.    

Як випливає з вищенаведеного, хоча позивач і придбав за договором купівлі-продажу від 24.04.2002 р. будівлі молочнотоварної ферми, однак право власності на вказані будівлі позивач позбавлений реалізувати, оскільки не здійснена державна реєстрація цього права, яка в свою чергу згідно положень чинного законодавства є підтвердженням наявності такого права у позивача.  

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.  

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред'являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб'єктивному праві щодо спірних будівель молочнотоварної ферми, адже з незалежних від позивача обставин виникли певні перешкоди у належному оформленні позивачем набутого ним права власності на вказаний комплекс.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є основним Законом України.   

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Мрія” відповідають  вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають  задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Приватного підприємства „Мрія” до Приватного сільськогосподарського підприємства „Злагода” про визнання права власності задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за Приватним підприємством „Мрія” (67632, Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Щорса, 17; код ЄДРПОУ 31822186) право власності на нежитлові будівлі молочнотоварної ферми, що складаються відповідно до технічного паспорту від 25.07.2008 р. з: будівлі корівнику (літера «А»), будівлі корівнику (літера «Б»), будівлі свинарнику (літера «В»), будівлі овочесховища (літера «Г»), нежитлової будівлі (літера «Д»), нежитлової будівлі (літера «Е»), нежитлової будівлі (літера «Ж»), нежитлової будівлі (літера «З»), нежитлової будівлі (літера «І»), нежитлової будівлі (літера «К»), вагової  (літера «Л»), прохідної (літера «М»), які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Іллінка, вул. Окружна, 1.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2011 р.

                           Суддя                                                                                       Петров В.С.