Рішення

від 12.01.2011 по справі 8/74-10-4838

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/74-10-4838

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р.Справа  № 8/74-10-4838

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився,

від відповідачів:

1) ДП „Одеська залізниця” –Гордієнко М.В.,

2) ТОВ „Востокресурс” –не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокресурс” про стягнення 11541,90 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2010 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/74-10-4838, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 29.11.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України у судовому засіданні 29.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 15.12.2010 р., у судовому засіданні 15.12.2010 р. –на 12.01.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розпискою представника Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Відкрите акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Востокресурс” не скористались наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності їх представників.

При цьому позивач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його представника, у той час як ТОВ „Востокресурс” про причини неявки представника не повідомив.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 12.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо” (далі –ВАТ „Вінницяоблпаливо”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокресурс” (далі –ТОВ „Востокресурс”) вартості нестачі товару в розмірі 11541,90 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ВАТ „Вінницяоблпаливо” посилається на ст.ст.526,920,924,925 ЦК України, ст.ст.193,216,217,224,225,314,315 ГК України, ст.ст.24,27,31,32,110,113,127 Статуту залізниць України, договір поставки від 30.03.2010 р. № 1.57, залізничну накладну від 07.07.2010 р. № 52258601, накладну (досилка) від 10.07.2010 р. № 52240727, акт загальної форми від 08.07.2010 р. № 3471 тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні останнього в частині вимог до залізниці відмовити, оскільки відправником завантаження здійснено у вагон з технічними несправностями, які він міг виявити.

ТОВ „Востокресурс” відзив на позовну заяву не подало, в зв'язку з чим розгляд справи здійснено в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:

30.03.2010 р. між ВАТ „Вінницяоблпаливо” (Покупець) та ТОВ „Вугільна компанія „Антей” (Постачальник) укладено договір № 1.57, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується відвантажити вугілля з якісними показниками, в асортименті та по цінам, визначеним цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти його згідно існуючих нормативних документів та оплатити.

07.07.2010 р. зі станції відправлення Торез Донецької залізниці ТОВ „Востокресурс” (відправник) на станцію призначення Вапнярка Одеської залізниці для Томашпільського районного паливного складу ВАТ „Вінницяоблпаливо” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 66897505 з антрацитом масою 68900 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52258601.

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагони засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3-5 п.3,4,7,8 р.2 гл.1 дод.14 до УМВС. Вугілля марковано вапном.

12.07.2010 р. на ст. Знам'янка Одеської залізниці складено акт № 398 про технічний стан вагону (контейнеру), згідно якого за результатами огляду вагону № 66897505 встановлено, що: деформовані кришки 6 люка справа та 5 люка зліва; між кришками 6 люка справа та 5 люка зліва і поперечними балками маються зазори шириною 30 мм, довжиною 1000 мм.

Того ж дня на ст. Знам'янка Одеської залізниці складено комерційний акт АА № 055036/581/5, яким встановлено, що у вагоні № 66897505: по документу значиться вантаж –антрацит, завантажений навалом, розмір навантаження відносно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 90900 кг, тара 22000 кг, нетто 68900 кг.; фактично виявлено навантаження нижче бортів 700 мм; на поверхні вантажу маються воронкоподібні заглиблення: зліва за ходом під 4-5 люками довжиною 3000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 1500 мм, справа під 5-6 люками довжиною 2000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 1500 мм; просипання вантажу відсутнє; маються старі сліди просипання вантажу; щілини: 6 люка справа, 5 люка зліва за ходом між кришками люків і поперечними балками шириною 30 мм, довжиною 1000 мм, закладені дошками і паклею; у вагоні глухі торцеві стінки, інші люки щільно закриті; об'єм кузова на вагоні не вказаний; на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень маркування відсутнє; каток не застосовувався; зважування вагону здійснене 12.07.2010 р. на 150-тонних вагових вагах ст. Знам'янка Одеської залізниці (держповірка вагів 05.03.2010 р.); при зважуванні виявилось брутто 75600 кг, тара з бруса 22000 кг, нетто 53600 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 15300 кг; недостача у вагоні міститися могла.

Після складання комерційного акту вантаж доставлено до місця призначення та видано 15.07.2010 р. його одержувачу, що вбачається з відмітки про видачу вантажу на накладній (досилка) від 10.07.2010 р. № 52240727.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченої під час перевезення продукції у розмірі 11541,90 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 14610 кг; вартість вантажу 790,00 грн. з ПДВ за 1 тону встановлена по рахунку-фактури ТОВ „Вугільна компанія „Антей” (Постачальник)  від 07.07.2010 р. № СФ-0000121).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з правил ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 07.07.2010 р. № 52258601 свідчить про укладення між ТОВ „Востокресурс” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Вінницяоблпаливо”.

Зі змісту залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 66897505 здійснювалося відправником, який за змістом ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Статтею 31 Статуту залізниць України зобов'язано залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, у разі подачі під завантаження несправного за своїм технічним станом вагону, відправник повинен відмовитись від його використання.

Господарський суд Одеської області, дослідивши текст акту про технічний стан вагону від 12.07.2010 р. № 398 та комерційного акту від тієї ж дати серії АА № 055036/581/5, відзначає, що навантаження відправником здійснювалось у вагон з явними технічними несправностями, які ТОВ „Востокресурс” могло побачити, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило, в зв'язку з чим має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення.

Разом з тим, необхідно зауважити, що ч.1 ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені випадки, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 12.07.2010 р.  серії АА № 055036/581/5 з даними відносно поглиблень на поверхні вугілля може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 66897505 є результатом втрати вантажу під час перевезення.

В п.3.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) закріплено, що відповідно до ст.909 ЦК України та ст.307 ГК України, ст.110 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало...

З урахуванням того, що ДП „Одеська залізниця” не наведено будь-яких доказів відсутності її вини, в т.ч. часткової, у втраті вугілля під час перевезення, тобто не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, відповідальність за втрату слід покласти також й на перевізника вантажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідальними в рівній мірі за недостачу вантажу являються як перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення, так і вантажовідправник –за навантаження антрациту в технічно несправний вагон.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Виходячи з наведеного тлумачення норм чинного законодавства, господарський суд вказує, що завдані неправомірними діями відправника вантажу збитки, фактичне понесення яких підтверджується платіжними дорученнями від 07.07.2010 р. № 6435 та від 08.07.2010 р. № 6449, правомірно розраховано в т.ч. з використанням рахунку-фактури від 07.07.2010 р. № СФ-0000121 постачальника вугілля, а, отже, з ТОВ „Востокресурс” слід стягнути 5770,95 грн. вартості недостачі товару.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється змістом ч.1 ст.115 Статуту залізниць України (вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу) відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 07.07.2010 р. № 52258601 у вагоні № 66897505. Названі документи пропонувалось надати в ухвалах господарського суду від 15.11.2010 р., 29.11.2010 р. та 15.12.2010 р., проте ані відправником вантажу, ані його одержувачем не представлені.

Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокресурс” (86600, Донецька обл., м. Торез, проспект Гагаріна, 19; код 32366953; р/р 26002060145204 в Донецькому РУ КБ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496) на користь Відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; код 01880670; р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) 5770/п'ять тисяч сімсот сімдесят/грн. 95 коп. вартості недостачі вантажу, 57/п'ятдесят сім/грн. 71 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 17.01.2011 р.

              Суддя                                                                               Лічман Л.В.