Рішення

від 11.01.2011 по справі 30/175-10-4822

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/175-10-4822

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р.Справа  № 30/175-10-4822

За позовом:  Міністерство транспорту та зв'язку України

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:  Одеська залізниця

До відповідача:  Одеська міська рада;

Про  визнання права власності  

                                                                                                             Суддя   РОГА Н.В.

                                                      Представники:

Від позивача: Кіташевський Д.А. –довіреність № 13/15/14-10 від 11.01.2010 р.

Від третьої особи: Капуца Т.М. –довіреність № 40 від 04.01.2011 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Міністерство транспорту та зв'язку України, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської залізниці,  звернувся до господарського  суду Одеської області  з позовною заявою  до Одеської міської ради про визнання за державою Україна  в особі Міністерства транспорту та зв'язку України  права державної  власності на  об'єкт нерухомого майна –«Приміщення І, ІІ поверхів», загальною площею 252,3 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 26.09.2008 р., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, №2 ,та  перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Представник позивача позовну заяву підтримує та наполягає  на її задоволенні.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Одеська залізниця повністю підтримує позов Міністерства транспорту та зв'язку України з мотивів, викладених у поясненнях по справі.

Відповідач –Одеська міська рада про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але  в судові засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до господарського суду Одеської області не надходив.

За таких обставин, відповідно до ст.75 ГПК України, справа  розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників присутніх  сторін, суд встановив:

Згідно Положення про Міністерство транспорту та зв'язку  України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №789\2006 від 06.06.2006р., Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.  Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного  простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформації, користування радіочастотним  ресурсом України.  Міністерство  відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне використання державного майна  підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.   

Одеська залізниця, згідно Статуту, є територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності та підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України , що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.  

Згідно розділу 4 Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача та третьої особи, спірний об'єкт нерухомості знаходиться на балансі та утримується за власний рахунок  відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна»Одеська залізниця, без статусу юридичної особи.

13 липня 2000р., відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. №1234-ХХІІІ, Одеською міською радою Одеській залізниці було видано Державний акт на право постійного користування І-ОД №000301, згідно якого Одеській залізниці у постійне користування надано 377,06 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробничої діяльності.

Наявним у матеріалах справи листом № 3270 вих від 30.09.2010 р., надісланим у відповідь на звернення Міністерства транспорту та зв'язку України,  юридичним управлінням Одеської міської ради було повідомлено про відмову в задоволенні заяви щодо оформлення свідоцтв про право власності на спірний об'єкт за відсутності документів, що посвідчують право власності, визначених Тимчасовим положенням реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р., а саме, акту комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

На замовлення Одеської залізниці Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” були проведені інвентаризаційні роботи та виготовлений технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких обставин, керуючись ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати за  державою Україна  в особі Міністерства транспорту та зв'язку України  право державної  власності на  об'єкт нерухомого майна –«Приміщення І, ІІ поверхів», загальною площею 252,3 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 26.09.2008 р., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, №2 що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Третя особа повністю підтримує позов Міністерства.

Відповідач заперечень щодо позову до суду не надав.

Розглянув матеріали справи суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог   за таких підстав:

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р.  № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди,  державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР, згідно вимог ст.11 Конституції СРСР  1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань , що стоять перед державою.

У 1990р. був прийнятий Закон України „Про економічну самостійність УРСР”, згідно якого у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР „Про власність” з'явилися нові об'єкти та суб'єкти права власності. Відповідно до  ч.4 ст.2 Закону України „Про власність” власність в Україні виступає в таких формах: приватна , колективна , державна.  Згідно ст.31 зазначеного Закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб'єкт такого права. Пункт 1 ст.32 Закону України „Про власність” визначає суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п.2 цієї ж статті суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Згідно Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. за №1452-ХХІІ підприємства союзного підпорядкування з прийняттям цього Указу переходять до державної власності України. Відповідно до Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991р.  майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування, розташовані на території України  є державною власністю України.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності „ покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-V визначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,  визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);  органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3  ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України  від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12  п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює відповідно до законодавства функції з  управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить  до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.  Згідно п.4.1., 4.2 статуту майно Залізниці  складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах  повного  господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб'єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв'язку України.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно  та за іншими позовами, пов'язаними з охороною права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу  України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи Одеська міська рада  в супереч названим нормам закону створила реальні умови, які обмежують права держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та ДП „Одеська залізниця” у здійсненні ними своїх прав на  спірне майно .

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу  України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові   належать  права  володіння,  користування  та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України  власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд і  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).  

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право  або інтерес, зокрема, шляхом,  визнання права (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна –«Приміщення І, ІІ поверхів», загальною площею 252,3 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 26.09.2008 р., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, №2 , що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці  доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить  засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту  та зв'язку України у повному обсязі.

Вимоги позивача про покладення судових витрат по справі на відповідача задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були понесені витрати по сплаті державного мита та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу були сплачені третьою особою –Одеською залізницею замість позивача. Так, ст.. 44-49 ГПК України не містить приписів щодо можливості відшкодування стороною у справі на користь третьої особи понесених судових витрат.

                     Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, –

                                      ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву  Міністерства транспорту та зв'язку України  - задовольнити.

2.Визнати за  державою Україна  в особі Міністерства транспорту та зв'язку України  право державної власності на об'єкт нерухомого майна –«Приміщення І, ІІ поверхів», загальною площею 252,3 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого станом на 26.09.2008 р., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, №2 що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Рішення  набирає законної сили протягом після закінчення  строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги  рішення. якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

              Рішення підписане 17 січня 2011 р.

              Суддя                                                                                       Рога Н. В.