Рішення

від 10.01.2011 по справі 27/144-10-4808

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/144-10-4808

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.Справа  № 27/144-10-4808

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ортос Ессет Менеджмент", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів Закритого недиверсіфікованого пайового венчурного фонду "Бізнес-Актив" Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Ортос Ессет Менеджмент";         

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмастер";       

про  стягнення 5 551,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ортос Ессет Менеджмент", що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів Закритого недиверсіфікованого пайового венчурного фонду "Бізнес-Актив" Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмастер", згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 5 551,52 грн. з яких  4 114,73 грн. –основна заборгованість, 1 166,91 грн. –інфляційні, 269,88 грн. –3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на укладений 24 листопада 2009р. між позивачем та ТОВ "Корпорація Спецторг" договір про відступлення права вимоги № БА-25/09, в зв'язку з чим ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" набуло права вимоги до ТОВ "Трансмастер" належні ТОВ "Корпорація Спецторг" згідно договору довгострокового постачання № 48 від 14.03.2008р. у розмірі 4 114,73 грн.

10.12.2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання, згідно якого просить суд призначене на 13.12.2010р. засідання суду провести без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 10.01.2011р. представник позивача не з'явився про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що вбачається з наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення ухвали суду.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи «за зазначеною адресою не проживає», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи,  суд встановив:

31 липня 2008 року за видатковою накладною №Т-000885, згідно договору № 48 від 14.03.2008 року, ТОВ "Корпорація Спецторг" поставило на умовах відстрочення платежу (1 банківський день - до 01.08.2008р.), а уповноваженим представником ТОВ "Трансмастер" отримано товар на загальну суму 8 114,73 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯОШ № 085691 від 30.07.2008р., в зв'язку з чим ТОВ "Трансмастер" було виставлено рахунок №Т-000823 від 31.07.2008р. до оплати на загальну суму 8 114,73 грн.

За фактично отриманий товар ТОВ "Трансмастер" розрахувалося частково, 07.10.2008 року сплатило 4000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку за відповідний період та зазначеного призначення платежу.

24 листопада 2009 року між ТОВ "Корпорація Спецторг" (надалі –цедент) ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" (надалі –цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги за № БА-25/09, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває - права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмастер" ЄДРПОУ 34444006 (надалі боржник), належні цеденту відповідно до договору довгострокового постачання № 48 від 14.03.2008 року (надалі - основний договір).

Відповідно до умов п. 1.2 договору, за основним договором відступаються наступні права вимоги: право вимоги повернення заборгованості (частини або повної суми) за основним договором (надалі - заборгованість) –п.п.1.2.1 договору; право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій і платежів) у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за основним договором щодо заборгованості –п.п. 1.2.2 договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що права вимоги, що відступаються за даним договором, переходять від цедента до цесіонарія з дати набуття чинності даного договору.

Згідно п. 2.1 договору, на момент укладення даного договору грошові зобов'язання боржника (без врахування штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат і т.п.) за основним договором, становлять 4114,73 грн. (чотири тисячі сто чотирнадцять грн. 73 коп.) з урахуванням ПДВ.

У п. 2.2 договору встановлено, що ціна прав, що відступаються цедентом цесіонарію, складає 4114,73 грн. (чотири тисячі сто чотирнадцять грн. 73 коп.) без ПДВ.

Положеннями п. 2.3 та п. 2.4 договору передбачено, що ціну прав вимоги за договором, що вказана в п. 2.2. цього договору цесіонарій зобов'язаний сплатити шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок цедента, зазначений в якості платіжних реквізитів, що вказані в статті 7 цього договору, протягом трьох місяців з дня підписання цього договору. Всі платежі за даним договором, цесіонарій здійснює в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок цедента одним або кількома платежами.

Відповідно до п. 3.3 договору, цедент засвідчує наявність прав вимоги, що відступаються на підставі даного договору. Цедент відповідає перед Цесіонарієм за недійсність переданих йому вимог, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

Умовами п. 3.5 договору визначено, що з моменту набрання чинності даного договору, незалежно від об'єму та своєчасності виконання боржником його обов'язків на користь цедента, боржник виконує усі свої зобов'язання перед цесіонарієм, а також несе відповідальність встановлену основним договором за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань в порядку, що зазначений основним договором.

Згідно п. 4.1 договору передбачено, що цедент зобов'язаний: передати цесіонарію шляхом підписання акту приймання-передачі протягом 3 робочих днів від дня підписання цього договору документи, що підтверджують право вимоги до боржника (п.п. 4.1.1); письмово повідомити боржника про відступлення прав вимоги за даним договором не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дня набрання чинності даного договору, шляхом направлення цінного листа з повідомленням про вручення або шляхом вручення під розпис повноважному представнику боржника (п.п. 4.1.4).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що цесіонарій зобов'язаний сплатити цеденту грошові кошти за придбані права вимоги в порядку і в розмірах, передбачених статтею 2 цього договору.

Відповідно до умов п. 4.4 договору, цесіонарій має право: вимагати від цедента в передбачені цим договором строки та порядку підписання акту приймання-передачі документів (п.п. 4.4.1); вступати як третя особа у будь-який судовий спір, у якому розглядається позов про права вимоги, що відступлені за цим договором (п.п. 4.4.3).

Положеннями п. 6.1 визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

25.11.2009 року ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" згідно умов договору № БА-25/09 від 24.11.2009р. перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Корпорація Спецторг" 4 114,73 грн. в якості плати за відступлення права вимоги цедентом цесіонарію, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 0000000030 від 25.11.2009р. з відповідною відміткою банку про проведення даного платежу.

На виконання вимог договору про відступлення права вимоги № БА-25/09 від 24.11.2009р., ТОВ "Корпорація Спецторг" направило на адресу ТОВ "Трансмастер" лист вих. №612/54 від 24.11.2009р. про заміну первісного кредитора новим, відносно відповідача як боржника за договором довгострокового постачання № 48 від 14.03.2008 року. Крім того, ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" 14.01.2010 року було направлено на адресу ТОВ "Трансмастер"  лист-вимогу, в порядку ст.530 Цивільного кодексу України, згідно якого воно вимагає погасити у добровільному порядку заборгованість перед ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" у розмірі 5098,38 грн. (станом на 13.01.2010р.) протягом семи днів з моменту пред'явлення цієї вимоги. Між тим, вказані листи, як зазначає позивач, залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у позивача права вимоги до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги від 29.11.2009 року за № БА-25/09, неналежним виконанням зобов'язань відповідача по оплаті за отриманий товар на підставі договору довгострокового постачання № 48 від 14.03.2008 року та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 4 114,73 грн., інфляційних у розмірі  1 166,91 грн. та річних у розмірі 269,88 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. При цьому ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. При цьому, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як встановлено матеріалами справи, за відповідачем, станом на 13.01.2010 року (момент надіслання вимоги новим кредитором), рахується перед ТОВ "Корпорація Спецторг" (з урахуванням здійсненої  07.10.2008 року проплати на суму 4000,00 грн.) сума заборгованості у розмірі 4 114,73 грн. за отриманий товар, згідно видаткової накладної №Т-000885 від 31.07.2008 року.

Матеріалами справи також підтверджується факт укладення  24.11.2009 року між ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" та ТОВ "Корпорація Спецторг" договору про відступлення права вимоги за № БА-25/09.

Згідно до ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, установленим принципом слід вважати незмінність змісту і обсягу вимоги, що передається, згідно умов основного договору.

При цьому, ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач посилається на факт укладення між ТОВ "Корпорація Спецторг" і ТОВ "Трансмастер" договору довгострокового постачання № 48 від 14.03.2008 року, між тим самого договору позивачем до справи не надано. Ухвалами суду позивача було неодноразово зобов'язано надати належним чином завірену копію цього договору та письмові пояснення щодо його відсутності, між тим позивачем зазначених вимог суду не виконано та, згідно наданих усних пояснень, позивач вказав, що зазначений договір був втрачений.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також суд зазначає, що позивачем у справі є особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, у тому числі щодо сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.

Розглянувши заявлені ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" позовні вимоги, суд зазначає, що уступка права вимоги за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує, в даному випадку таким фактом є договір довгострокового постачання № 48 від 14.03.2008 року, в наслідок чого, право вимоги має узгоджуватись за загальними принципами та умовами виконання як цивільно-правових так і господарських зобов'язань, а отже, за таких обставин, повинно бути дотримано незмінність істотних умов та змісту зобов'язання для боржника.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно до умов п. 4.1 договору про відступлення права вимоги № БА-25/09 від 24.11.2009р. передбачено, що цедент зобов'язаний був, серед іншого, передати цесіонарію шляхом підписання акту приймання-передачі протягом 3 робочих днів від дня підписання цього договору документи, що підтверджують право вимоги до боржника. Отже, таке право позивача повинно бути доведеним вже на момент звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених обставин, оскільки матеріали справи не містять основного договору постачання № 48 від 14.03.2008 року, суд дійшов висновку про відсутність можливості встановлення чи спростування підстав правомірності переходу права вимоги до ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" від ТОВ "Корпорація Спецторг", належні цеденту відповідно до зазначеного договору.

З огляду на викладене, суд доходить висновку щодо відсутності підстав вважати доведеним право позивача на вимогу боргу за окремими зобов'язаннями, а саме видатковою накладною №Т-000885 та рахунком №Т-000823, без здійснення аналізу основного договору № 48 від 14.03.2008 року, а також вважати відповідний договір таким, що потяг наслідки заміни особи в обумовленому зобов'язанні по оплаті заявленої позивачем суми боргу, з урахуванням того, що матеріали справи не містять ні основного договору, ні  належних доказів згоди другої сторони (боржника) на зміну кредитора.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те що, характер спірних правовідносин  та заявлені позовні вимоги ґрунтуються безпосередньо на підставі укладення основного договору №48 від 14.03.2008р. між ТОВ "Корпорація Спецторг" і ТОВ "Трансмастер" та за своєю правовою природою випливають з уступки вимоги, тобто ґрунтуються на заміні кредитора у зобов'язані іншою особою на підставі відступлення права вимоги та за наявності підстав, передбачених ч.2 ст.517 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" про стягнення з ТОВ "Трансмастер" грошових коштів у розмірі 5 551,52 грн. у повному обсязі, в зв'язку з чим вважає за недоцільне давати правову оцінку позовним вимогам ТОВ "КУА "Ортос Ессет Менеджмент" в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на позивача.  

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

                 Суддя                                                                                       Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 17.01.2011р.