Рішення

від 14.01.2011 по справі 34/170-10-4872

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/170-10-4872

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2011 р.Справа  № 34/170-10-4872

За позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до відповідача Громадської організації "Жителі блокадного Ленінграда"

про виселення

                                                                                                                      Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Курлович О.О., діюча на підставі довіреності №01-13/9 від 04.01.2011р.;  

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Громадської організації "Жителі блокадного Ленінграда", в якому просить виселити відповідача з нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 25,5кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Преображенська, 52.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/170-10-4872.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

13.07.2001р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією "Жителі блокадного Ленінграда" (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №25\2, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння та користування приміщення друого поверху, загальною площею 25,5кв.м,  розташоване за адресою:  м. Одеса, вул. Преображенська, 52 під розміщення офісу зі строком дії до 13.07.2006р. (п.п.1.1,1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 цього договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісчно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди у розмірі 1грн. за рік за все приміщення.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку.

Згідно п.4.6 договору у разі припинення договору оренди орендар зобов'язався повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцем на адресу відповідача направлено повідомлення за №01-15/674 від 24.05.2006р. про відсутність наміру Представництва пролонгувати вищевказаний договір на новий термін та необхідність у термін до 20.07.2006р. передати Представництву ключі та спірний об'єкт за актом приймання-передачі, яке отримано відповідачем 27.05.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(рекомендоване), проте, залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

19.07.2010р. Представництво по управлінню комунальною власністю звернулося до відповідача з повторним повідомленням №01-15\639 з вимогою звільнити вказане приміщення до 05.08.10р., оскільки згідно акту обстеження спірного приміщення від 01.06.2010р. відповідач використовує останнє у якості музею ВОВ та для проведення зборів членів організації.

Посилаючись на вищевикладене та те, що договір оренди нежитлового приміщення №25\2 від 13.07.2001р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії 13.07.2006р.,  позивач звернувся до суду із позовом про виселення відповідача з нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 25,5кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Преображенська, 52.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Передбачений порядок подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця так і орендаря на майно, передане в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавець повідомленням за №01-15/674 від 24.05.2006р. повідомив орендаря про відсутність наміру Представництва пролонгувати договір оренди на новий термін та договір оренди нежитлового приміщення №25\2 від 13.07.2001р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії 13.07.2006р.

Згідно ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст.27 Закону  України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути   наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.4.6 договору у разі припинення договору оренди орендар зобов'язався повернути орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Таким чином, в період з 14.07.06р. по теперішній час відповідач самовільно без правових підстав займає нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 25,5кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Преображенська, 52.

Незаконне зайняття нежитлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та перешкоджає ефективному використанню, та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про припинення дії договору оренди  внаслідок закінчення строку його дії та відсутність наміру Орендодавця на його продовження, керуючись вищенаведеними положеннями чинного законодавства України, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення Громадської організації "Жителі блокадного Ленінграда" з нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 25,5кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Преображенська, 52.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 85грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Виселити Громадську організацію "Жителі блокадного Ленінграда" (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 16, кв.44; вул.Преображенська, 52, код 25815996) з  нежитлових приміщень другого поверху, загальною площею 25,5кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Преображенська, 52, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська, 1, п/р37326027001909 МФО 828011 в ГУДКУ у Одеській області, код ЗКПО 26302595).

3. Стягнути з Громадської організації "Жителі блокадного Ленінграда" (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 16, кв.44; вул.Преображенська, 52, код 25815996) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул.Артилерійська, 1, р/р37326027001909 МФО 828011 в ГУДКУ у Одеській області, код ЗКПО 26302595) витрати по сплаті державного мита у сумі 85(вісімдесят п'ять)грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118(сто вісімнадцять)грн.

          Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

                                   Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

          Суддя                                                                                                    Ю.Г.   Фаєр

          Повний текст рішення складено 19.01.2011р.