Рішення

від 21.12.2010 по справі 5020-12/299-10/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/299-10/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 грудня 2010 року справа № 5020-12/299-10/278

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”

(вул. Часника, 66, м. Севастополь, 99008)

за участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Севастопольської міської Ради

(вул., Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

до Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер”

(вул. Очаковців, 14, м. Севастополь, 99011)

за участю Прокурора міста Севастополя

(вул. Л.Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

про відшкодування орендної плати у розмірі 25 977,39 грн., з яких: 22 901,16 грн. –основний борг, 2084,82 грн. –інфляційні втрати, 991,41 грн. –3% річних,

за участю представників сторін:

позивача  – Довгуняка В.Б., довіреність б/н від 22.11.2010;   

відповідача  – Черкашиної О.О., довіреність № 24 від 01.02.2010;

прокурора – не з'явився;

третьої особи – не з'явився.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер” (далі - Відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном та відшкодування витрат з орендної плати в розмірі 40 331,53 грн, стягнення 3% річних в розмірі 1276,17 грн, інфляційних втрат в розмірі 23674,61, а всього 65 282,31 грн.

              Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у Відповідача правових підстав для зайняття приміщень другого поверху будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. Частніка, 66, яка входить до комплексу будівель і споруд, що були надані Позивачу в оренду на підставі договору оренди нерухомого майна №50 від 23.06.2009 та договору №50 від 21.04.2001.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20.01.2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” задоволений у повному обсязі,  Відповідач зобов'язаний усунути перешкоди у здійсненні права користування орендованим майном, а саме: приміщеннями другого поверху окремо розташованого будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Частніка, 66, шляхом їх звільнення;  стягнуто з Відповідача витрати по відшкодуванню сплаченої орендної плати  у розмірі 40 331,53 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 276,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 23 674,61 грн., всього  - 65 282,31 грн.

          Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 апеляційна скарга Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер” та апеляційне подання заступника прокурора міста Севастополя залишені без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 11.01.2010 у справі №5020-12/299 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 рішення  господарського суду міста Севастополя від 11.01.2010 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі №5020-12/299 скасовані в частині відшкодування сплаченої орендної плати, 3% річних та втрат від інфляції, в цій частині справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.11.2010 справу, в частині відшкодування орендної плати, 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 65 282,31 грн., прийнято до провадження з присвоєнням номеру 5020-12/299-10/278.

02.12.2010 Позивач надав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої зменшив позовні вимоги, просить стягнути з Відповідача 25 977,39 грн., з яких: 22 901,16 грн. –витрати з відшкодування сплаченої орендної плати за періоди з 01.01.2007 по 31.01.2008, з 01.06.2009 по 31.12.2009, 2084,82 грн. –інфляційні втрати, 991,41 грн. –3% річних /т.2 а.с.85-87/.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про зміну підстав позову, визначивши правову природу 22 901,16 грн. витрат з відшкодування сплаченої орендної плати як збитки.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме, у розмірі 7 694,47 грн., з яких: 7 218,08 грн. –витрати з відшкодування сплаченої орендної плати за період з 23.06.2009 по 31.12.2009, 115,49 грн. –3% річних, 360,90 грн. –інфляційні втрати, у задоволенні позову в іншій частині просить відмовити з мотивів, викладених у думці стосовно позову /т.3 а.с.11-12/.

Прокурор та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно. Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відсутність представників Прокурора та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                        ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010 рішення господарського суду міста Севастополя від 11.01.2010 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі №5020-12/299 скасовані в частині відшкодування сплаченої орендної плати, 3% річних та втрат від інфляції, в цій частині справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

У вищевказаній постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судом не перевірено та не встановлено, з якого саме моменту у Позивача виникло засноване на договорі право користування спірними приміщеннями та, відповідно, за який саме період Позивач має право вимагати відшкодування шкоди за використання вищевказаного приміщення без належних на то підстав.  

          Рішеннями господарського суду міста Севастополя від 18.09.2009 у справі №5020-12/183, від 04.08.2009 у справі №32/24-5020-3/260, від 22.07.2008 у справі №5020-2/173, що набрали законної сили, встановлено наступне.

          21.04.2001 між Державним комунальним підприємством “Аррікон” (Орендодавець) (правонаступником якого є Комунальне підприємство “Аррікон” Севастопольської міської Ради) та суб'єктом підприємницької діяльності Колієвим Валерієм Каніковичем (Орендар) був укладений договір №50 оренди нерухомого майна.

           Відповідно до пункту 1.1 цього Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно –окремо розташовану будівлю загальною площею 532,2 кв.м (Об'єкт оренди), яка знаходиться на балансі Державного комунального підприємства “Аррікон” та розміщується за адресою: місто Севастополь, вул. Частніка, 66. Строк дії договору оренди відповідно до пункту 7.1 Договору встановлений Сторонами до 27.03.2008.           

          15.11.2004 Комунальним підприємством “Аррікон” Севастопольської міської Ради /далі –КП «Аррікон», Товариством з обмеженою відповідальністю “Дерматовенерологія” та Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради був підписаний протокол про внесення змін до Договору оренди комунального майна №50 від 21.04.2001. Зазначеним протоколом замінено сторону (орендаря) за Договором –підприємця Калієва Валерія Каніковича на Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.01.2008 у справі №5020-2/173, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008, встановлено, що зміни до Договору оренди в частині зміни орендаря внесені без участі сторони за Договором - фізичної особи - підприємця Колієва В.К., а тому суд не прийняв до уваги протокол від 15.11.2004 узгодження змін до договору оренди №50 від 21.04.2001, як належний доказ наявності між позивачем і відповідачем правовідносин в рамках договору №50 від 21.04.2001. Проте, суд встановив, що між КП СМР “Аррікон” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” з 15.11.2004 фактично існували правовідносини по користуванню окремою будівлею по вулиці Частніка, 66 у м. Севастополі на умовах, передбачених договором №50 від 21.04.2001 оренди нерухомого майна, який був укладений ДКП “Аррікон” і приватним підприємцем Колієвим В.К.

          Згідно з частиною другою статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

              23.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія”  (Орендар) та Комунальним підприємством Севастопольської міської ради “Аррікон”(орендодавець) укладений договір №50 (далі –Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду комплекс будівель і споруд в цілому, розташованих за адресою: місто Севастополь, вулиця Частніка, будинок №66, які знаходяться на балансі КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” /а.с. 8/.

Цим Договором (пункт 3.2) орендна плата складає 3427,65 грн за місяць оренди та технічне обслуговування 30,36 грн з 1 червня 2009 року.

З вищевикладеного вбачається, що між КП Севастопольської міської Ради “Аррікон” та Позивачем у період з 15.11.2004 до березня 2008 року включно, а також, у період з 01.06.2009 по 31.12.2010 існували орендні правовідносини згідно договору оренди №50 від 2001 року та договору оренди №50 від 23.06.2009, що відповідають вимогам статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України  та іншим законодавчим актам та іншим законодавчім актам.

Факт правомірності та законності користування Об'єктом оренди Позивачем встановлений господарським судом у справах №5020-2/173, №5020-12/299 (в частині, яка не скасована постановою Вищого господарського суду України) та не потребує доведення згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004.

Відповідно до статті 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про оренду державного комунального майна»визначено, що орендатору держава забезпечує захист його прав на майно, що отримане ним за договором оренди, на рівні із законодавчим захистом прав щодо власності.

Згідно зі статтею 396 ЦК України, особа, що має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 ЦК України.

За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, за правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і  протиправності діяння, доводиться правопорушником.

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що Відповідач без достатніх на то правових підстав займав приміщення загальною площею 207 кв.м у період з 15.11.2004 до березня 2008 року включно, а також, у період з 01.06.2009 по 31.12.2009.

Позивачем проведений розрахунок збитків, що були завдані йому Відповідачем, внаслідок того, що останній без достатніх на то правових підстав займав приміщення загальною площею 207 кв.м у період з 15.11.2004 до березня 2008 року включно, а також, у період з 01.06.2009 по 31.12.2009 /а.с.88 т.2/. Вказаний розрахунок на суму 22 901,16 грн. визначний судом вірним.

Відповідач доказів відшкодування збитків у загальній сумі 22 901,16 грн. суду не надав.          Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22 901,16 грн. збитків підлягають задоволенню.

          Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 2084,82 грн. за період з січня 2007 року по грудень 2009 року та 3% річних у розмірі 991,41 грн. за період з 01.01.2007 по 01.01.2010 суд відмовляє Позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22, 623 ЦК України встановлюють спеціальні правила щодо відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання. Ці правила не передбачають застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України. Крім того, слід враховувати, що статті 22, 623 Цивільного кодексу України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальності у вигляді індексації грошової суми та сплати 3% річних, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

          Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          1.   Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Комунального закладу “Шкірно-венерологічний диспансер” (вул. Очаковців, 14, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 05483753, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр Дерматовенерологія” (вул. Часника, 66, м. Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 33197025, р/р 2600502670752 в АКБ “Правекс-Банк”, м. Київ, МФО 321983) 22 901,16 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот одна грн. 16 коп.),  а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 229,01 грн. (двісті двадцять девять грн. 01 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 208,05 грн. (двісті вісім грн. 05 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                                               О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 27.12.2010