Рішення

від 11.01.2011 по справі 5020-10/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-10/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 січня 2011 року справа № 5020-10/289

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Приватного підприємства «Інстал-сервіс»

(99011, м. Севастополь, вул. Ломоносова, 17)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Група»

(99038, м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 5, корп.12, кв. 26)

про стягнення 3 339,41 грн., у тому числі: 334,59 грн. –3% річних, 2112,22 грн. –пеня, 892,60 грн. –інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

позивача  – не з`явився;   

відповідача  – Кот М.В., довіреність №528/1 від 28.07.2010.

          Приватне підприємство «Інстал-сервіс»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Група»(далі – Відповідач) про стягнення 24 292,18 грн., у тому числі: 18 302,50 грн. –основний борг, 568,63 грн. –3% річних, 1 848,55 грн. –інфляційні втрати, 3 572,00 грн. –пеня.

13.12.2010 від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого він зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача  11 641,91 грн., у тому числі: 8 302,50 грн. –основний борг, 334,59 грн. –3% річних, 2112,22 грн. –пеня, 892,60 грн. –інфляційні втрати, а також, заява про розгляд справи за відсутності його представника.

                    Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням належним чином Відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договору генпідряду №17/14-09/61 від 22.04.2009.

          Представник Позивача у судове засідання не з'явився, проте 30.12.2010 від нього надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

          16.12.2010 Відповідач надав відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просить відмовити з мотивів, викладених у відзиві /а.с.62-63/.

          У судовому засідання 11.01.2011 представник Відповідача надав заяву, відповідно до якої частково визнав позовні вимоги, а саме, суму 3% річних у розмірі 334,59, інфляційні втрати у розмірі 892,60 грн., а також, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та державне мито у розмірі 95,30 грн.

          Крім того, представник Відповідача надав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Ухвалою від 11.01.2011 провадження у справі №5020-10/289 в частині стягнення 8 302,50 грн. заборгованості припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

           22.04.2009 між Приватне підприємство «Інстал-сервіс»(Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Група»(Замовник) укладений договір №17/14-09/61 (далі –Договір), відповідно до умов якого замовник доручує, а Генпідрядник зобов'язується власними силами та засобами або з залученням спеціалізованих організацій (підрядників) виконати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, виконані Генпідрядником: робочий проект телефонізації промислового комплексу МСГ (пункт 1.1.1 Договору), робочий проект радіофікації промислового комплексу МСГ (пункт 1.1.2 Договору), будівельно-монтажні роботи по телефонізації промислового комплексу МСГ (пункт 1.1.3 Договору), будівельно-монтажні роботи по радіофікації промислового комплексу МСГ (пункт 1.1.4 Договору), роботи по очистці і відновленню телефонного кабелю (пункт 1.1.5 Договору) (пункт 1.1 Договору) /а.с.9-13/.

          Відповідно до пункту 3.2.2 Договору оплата за виконані проектні роботи, що передбачені пунктом 1.1.1 і пунктом 1.1.2 даного Договору, проводиться Замовником по факту виконання кожного виду робіт, протягом п'яти банківських днів після підписання Сторонами актів прийому-передачі на підставі виставлених рахунків.

          Згідно з пунктом 3.2.6 Договору остаточна оплата виконаних будівельно-монтажних робіт, передбачених пунктами 1.1.3 –1.1.5 даного Договору, проводиться Замовником по факту виконання кожного виду робіт, протягом п'яти банківських днів після підписання Сторонами актів прийому-передачі на підставі виставлених рахунків.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання і до виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

          Судом встановлено, що Договір чинний та недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором підряду.

          Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.

          Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

          Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором  підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (частина перша статті 861 Цивільного кодексу України).

          Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до  частини  першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

          На виконання умов договору Позивач виконав на користь Відповідача роботи, передбачені Договором, що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств /а.с.38-49/.

          Проте Відповідач умови Договору виконав не в повному обсязі, роботи оплатив частково.

          Станом на момент подачі позову - 24.11.2010, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті /а.с.52/, заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 8302,50 грн.

          08.12.2010, вже після подання позову, Відповідачем оплачено 8 302,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням  №1758 від 08.12.2010 /а.с.66/.

          Представником відповідача наданий акт звірки взаєморозрахунків від 16.12.2010, який підписаний представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого у Відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем /а.с.98/.

          Ухвалою від 11.01.2011 провадження у справі №5020-10/289 в частині стягнення 8 302,50 грн. заборгованості припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

                    У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 892,60 грн. за період з 29.10.2009 по 08.12.2010, 3% річних в розмірі 334,59 грн. за період з 29.10.2009 по 08.12.2010 та пеню у розмірі 2 112,22 грн. за період  з 29.10.2009 по 08.12.2010.

                    В силу частини другої статті  20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

          Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

  При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Пунктом 5.5 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Замовник  сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

                    Відповідачем надана заява, в порядку статті 267 ЦК України про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Так, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 256 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина 1 статті 255 ЦК України).

Так, право на вимогу стягнення пені за прострочення оплати робіт за актом №6 від 05.10.2009 у Позивача виникло 13.10.2009.

З матеріалів справи вбачається, що позов поданий до установи зв'язку 24.11.2010, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті /а.с.52/.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 2 112,22 грн. за період  з 29.10.2009 по 08.12.2010.

Таким чином, з урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені за період  з 29.10.2009 по 23.11.2009.

Щодо вимог про стягнення пені за період з 24.11.2009 по 08.12.2010 суд задовольняє їх частково, виходячи з наступного.

           Обчислюючи розмір пені /а.с.57/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).

                    Проте, Позивачем не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

                    Так, пеня за період з 24.11.2009 по 08.12.2010 підлягає стягненню у розмірі 886,86 грн. за період 24.11.2009 по 12.04.2010:

                    24.11.2009 –26.11.2009 (3 дні)  18 302,50 грн.х20,5%х3:365 = 30,84 грн.;

                    27.11.2009 –14.02.2010 (79 днів)  13 302,50 грн.х20,5%х79:365 = 590,23 грн.;

                    15.02.2010 –12.04.2010 (57 днів)  8 302,50 грн.х20,5%х57:365 = 265,79 грн.

                 Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.57/ визнаний судом неправильним.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 334,59 грн. за період з 29.10.2009 по 07.12.2010 підлягають задоволенню частково в розмірі 331,99 грн.:

                    29.10.2009 –26.11.2009 (29 днів)  18 302,50  грн.х29:365 х 3% = 43,62 грн.;

27.11.2009 –14.02.2010 (79 днів)  13 302,50 грн.х79:365 х 3% = 86,38 грн.;

15.02.2010 –07.12.2010 (296 днів)  )  8 302,50 грн.х296:365 х 3% = 201,99 грн.;

Розрахунок Позивача інфляційних втрат /а.с.58/ визнаний судом вірним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 892,60 грн. є обґрунтованими, визнаються Відповідачем та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

       В И Р І Ш И В :

1.   Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Група»(99038, м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 5, корп.12, кв. 26, ідентифікаційний код 34224798, п/р 26007150529400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005 або з  будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Інстал-сервіс» (99011, м. Севастополь, вул. Ломоносова, 17, ідентифікаційний код 33166107, р/р 26003409, в «ПУМБ», МФО 308092) 2 111,45 грн. (дві тисячі сто одинадцять грн. 45 коп.), у тому числі: 3% річних –331,99 грн.; інфляційні втрати –892,60 грн., пеня –886,86 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 18,50 грн. (вісімнадцять грн. 50 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 42,81 грн. (сорок дві грн. 81 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                                                   О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 17.01.2011.