Рішення

від 11.01.2011 по справі 11/88-1869(12/067-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/88-1869(12/067-10)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р.Справа № 11/88-1869(12/067-10)

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Сидорук А.М.             

Розглянув справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Гейсиське", вул. Радянська,42, с. Гейсиха Ставищенського району Київської області

до відповідача: Спільного малого підприємства "Домекс", вул. Живова,32/52 м. Тернопіль (юридична адреса: вул. Коновальця,18/122 м. Тернопіль).

про стягнення 195515,26 грн.

За участю представників сторін

Позивача:  Білецька Л.І. –директор, Семенюк Л.С. - представник

Відповідача:

Суть справи: Приватне сільськогосподарське підприємство "Гейсиське", вул. Радянська,42, с. Гейсиха Ставищенського  району Київської області звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до спільного малого підприємства "Домекс", вул. Живова,32/52 м. Тернопіль (юридична адреса: вул. Коновальця,18/122 м. Тернопіль) про стягнення 195515,26 грн., із них: 183 658,00 грн. за непоставлений товар та 11 857,26 грн. пені.

Представники позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримують повністю.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився.

В зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та поданням ним клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою господарського суду від 14.12.2010р. розгляд справи відкладено на 11.01.2011р. на 12 год. 00 хв.

На день розгляду справи 11.01.2011р. відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на позовну заяву не подав.

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Приватне сільськогосподарське підприємство "Гейсиське", вул. Радянська,42, с. Гейсиха Ставищенського району Київської області,  ідентифікаційний код 30830919 –зареєстроване як юридична особа 25.02.2000р. Ставищенською районною державною адміністрацією Київської області.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.10.2010р.,  Спільне мале підприємство "Домекс", ідентифікаційний код 21157585 зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 18.01.2007р., місцезнаходження юридичної особи: м.Тернопіль, вул..Є. Коновальця, буд.18, кв.122.

13 листопада 2009 року між  Спільним малим підприємством "Домекс" /надалі Продавець/ та Приватним сільськогосподарським підприємством "Гейсиське"  /надалі Покупець/ був укладений договір № 20-07/09-01 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує сільськогосподарську техніку згідно Додатку № 1, що є його невід'ємною частиною, на загальну суму 198 094 грн., в т.ч. 20% ПДВ, товар новий не бувший в експлуатації.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2.  договору оплата за товар проводиться шляхом 20% передоплати на протязі 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору в сумі 39 618 грн., в т.ч. ПДВ 20%, решта при готовності до відгрузки на заводі-виробнику в Польщі в сумі 158 476 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Датою надходження коштів за товар є дата виписки з банківського рахунку продавця.

На виконання умов договору № 20-07/09-01 від 13.11.2009р. Приватне сільськогосподарське підприємство "Гейсиське" платіжним дорученням № 745 від 25 грудня 2009р. перерахувало на рахунок СМП фірми "Домекс" 36 732,00 грн. часткової оплати за кормороздатчик згідно рахунку № 9 від 24.11.2009р. та платіжним дорученням № 88 від 04 березня  2010р. перерахувало на рахунок продавця СМП фірми "Домекс" 146 926,00 грн. за кормороздатчик WР 6 на тваринницьку ферму згідно рахунку № 9 від 24.11.2009р., в т.ч. ПДВ –24 487,67 грн.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність  другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 662, 663 ЦК України  продавець    зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений  договором купівлі-продажу,  а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Всупереч умов договору відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, кормороздатчик WР 6 на адресу покупця не поставив.

04.06.2010р. Приватним сільськогосподарським підприємством "Гейсиське" на адресу СМП фірми "Домекс" була надіслана претензія № 41 з вимогою відвантажити на адресу покупця кормороздатчик та згідно п.5.2.2. договору сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

30.07.2010р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 49 про повернення сплачених позивачем коштів та сплату неустойки.

Надіслані позивачем претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Визнання відповідачем заборгованості в сумі 183 658,00 грн. підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, підписаними повноваженими представниками обох сторін.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст..612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2.2.  договору №  20-07/09-01 від 13.11.2009р. за затримання передачі (відвантаження) виробу продавець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення передачі (відвантаження).

Враховуючи наведене, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 11 857,26 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком нарахованої пені.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості або поставки товару на адресу позивача в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Гейсиське" обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, Приватне сільськогосподарське підприємство "Гейсиське"звернулося до господарського суду Тернопільської області із клопотанням № 80 від 17.12.2010р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи та рахунки СМП фірми "Домекс".  

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що відповідач  тричі не з'являвся в судові засідання, може закрити своє підприємство або оголосити його банкрутом.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р.  “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування  заходів  до  забезпечення  позову  є достатньо обґрунтоване припущення,  що майно (в тому числі грошові суми, цінні   папери   тощо),   яке  є  у  відповідача  на  момент пред'явлення позову  до  нього,  може  зникнути,   зменшитись   за кількістю або  погіршитись  за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок  доведення   необхідності   вжиття  заходів до забезпечення позову, у  т.ч.   шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме  заявник у такому випадку   повинен   обґрунтувати   підстави   вжиття   судом  заходів забезпечення позову, з урахуванням  загальних  вимог, передбачених  ст. 33 ГПК  України.

Згідно статті 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу.

Однак, позивач не надав суду жодних доказів, підтверджуючих вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення ліквідації підприємства шляхом припинення юридичної особи, а відтак оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, 23.12.2010р. Приватне сільськогосподарське підприємство "Гейсиське" звернулося до господарського суду Тернопільської області із клопотанням № 81 від 17.12.2010р. про стягнення з відповідача неустойки в сумі 6941,27 грн., яка нарахована після подання позовної заяви до господарського суду та стягнення матеріальних витрат (транспортних та командировочних), пов'язаних з розглядом даної справи, в сумі 6440 грн.

Розглянувши заявлене клопотання, суд встановив:

У відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі збільшити розмір  позовних  вимог  за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог.

Позивач в установленому законом порядку не звернувся до господарського суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, а тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до вищеподаного клопотання позивач просить стягнути з відповідача транспортні витрати, пов'язані з розглядом даної справи, в сумі 6 440,00 грн. В обґрунтування заявленого клопотання позивачем надано дорожній лист легкового автомобіля б/н від 26.10.2010р. /адреса подачі Тернопіль/, дорожній лист легкового автомобіля від 02.11.2010р.  № 273378 /адреса подачі Київ/, дорожній лист легкового автомобіля від 16.11.2010р.  № 273582 /адреса подачі Київ/, дорожній лист легкового автомобіля від 14.12.2010р.  № 273677 /адреса подачі Тернопіль/, посвідчення про відрядження /м.Тернопіль/ на трьох представників від 14.12.2010р., посвідчення про відрядження /м.Київ/ від 02.11.2010р. на трьох представників, посвідчення про відрядження /м.Київ/ на трьох представників від 16.11.2010р.; посвідчення про відрядження від 26.10.2010р. у м. Тернопіль до СМП "Домекс", що підтверджується печаткою відповідача на відрядженнях позивача.

Розрахунку понесених транспортних витрат позивачем до поданого клопотання не додано.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати   складаються   з  державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.   

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на відрядження у сумі 6440,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільного малого підприємства "Домекс", вул. Живова,32/52 м. Тернопіль (юридична адреса: вул. Коновальця,18/122 м. Тернопіль), ідентифікаційний код  21157585 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Гейсиське", вул. Радянська,42, с. Гейсиха Ставищенського району Київської області, ідентифікаційний код 30830919 –183 658 грн. 00 коп. заборгованості за непоставлений товар; 11 857  грн. 26 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань;  1955 грн. 15 коп.  в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. У задоволенні клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Гейсиське", вул. Радянська,42, с. Гейсиха Ставищенського району Київської області про забезпечення позову відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –13 січня 2011 року) через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          А.М. Сидорук