Рішення
від 17.01.2011 по справі 18/99-2018
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/99-2018

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р.Справа № 18/99-2018

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Охотницької Н.В.             

Розглянув матеріали справи:

за позовом Прокурора м. Тернополя, бульвар Шевченка, 7, м. Тернопіль, в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8, кім. 58А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль

до відповідача Фермерського господарства "БМВ", с. Козівка Козівського району Тернопільської області

про cтягнення заборгованості в розмірі 5 079,70 грн., шляхом звернення стягнення на предмет застави

За участю представників:

Прокуратури: Ковальчук О.Р. – помічника прокурора, посвідчення № 36

Позивача: Баран В. С. – головного спеціаліста –юриста, довіреність №9 від 14.01.2011 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представнику позивача та помічнику прокурора роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор м. Тернополя звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, надалі позивач, до фермерського господарства "БМВ", надалі відповідач, про стягнення заборгованості в розмірі 5 079,70 грн., з яких 4 700 грн. неповерненої фінансової допомоги та 379,70 грн. пені, шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором №21 від 02.11.2006 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, а саме не в повному обсязі повернув позивачу кошти фінансової підтримки згідно встановленого графіку, внаслідок чого його заборгованість станом на час звернення з позовом до суду становить 5 079,70 грн. Для забезпечення виконання своїх зобов'язань за даним договором 10.11.2006 р. між сторонами у справі було укладено договір застави.

В підтвердження викладеного позивачем подано договір №21 від 02.11.2006 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, договір застави від 10.11.2006 р., розрахунок заборгованості, платіжне доручення №236 від 13.11.2006 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 27.12.2010 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.01.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2011 р. подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 4 700 грн., яка була сплачена останнім 28.12.2010 р., в підтвердження чого долучив копію виписки із банківського рахунку. Просить стягнути з відповідача 379,70 грн. пені.

Помічник прокурора позовні вимоги підтримав із врахуванням клопотання позивача.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, примірники процесуальних документів були надіслані відповідачу на адресу, яка зазначена у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 09.12.2010 р.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування Укрдержфонду та його регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, що надходять від повернення кредитів, наданих з державного бюджету селянським (фермерським) господарствам, а неповернення кредитів завдає шкоди інтересам держави, відтак прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

02.11.2006 р. між Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивачем по справі) та фермерським господарством "БМВ" (відповідачем по справі) укладено договір №21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за умовами якого позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 12 000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням –для провадження виробничої діяльності та повернути її у визначений договором строк (розділ 1 договору).

П.п. 3.4.2. п. 3.4. розділу 3 даного договору фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 01.12.2007 р. в сумі 3 000 грн.; до 01.12.2008 р. в сумі 4 000 грн.; до 01.12.2009 р. в сумі 5 000 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідності до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту,  купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

На забезпечення зобов'язання, що виникло відповідно до договору №21 від 02.11.2006 р., 10.11.2006 р. Тернопільське відділення Українського фонду підтримки фермерських господарств (надалі заставодержатель) та фермерське господарство "БМВ" (надалі заставодавець) уклали договір застави, згідно якого заставодавець передає заставодержателю у заставу належний заставодавцю на підставі накладної №24 від 21.04.2006 р. льонопереробну машину ТЛ-40А, 2000 року випуску, реєстраційний №ТУ23.21307.78. Вартість майна, що заставляється, становить 20 577,90 грн. (п.п. 1, 2 договору застави).

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як стверджує прокурор, вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору про надання фінансової підтримки №21 від 02.11.2006 р. щодо надання фінансової допомоги відповідачу в сумі 12 000 грн. виконав, про що свідчить платіжне доручення №236 від 13.11.2006 р. на суму 12 000 грн., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Однак, відповідач, в порушення умов договору №21 від 02.11.2006 р. (п.п.3.4.2) та вимог чинного законодавства, зобов'язання щодо повернення наданої фінансової допомоги виконав частково, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 4 700 грн. Крім того, згідно п.5.2. договору, відповідачу нарахована пеня у розмірі 379,70 грн. за 180 днів за період з 03.06.2010 р. по 29.11.2010 р.

Разом з тим, 17.01.2011 р. представник позивача подав суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 4 700 грн., яка була сплачена останнім 28.12.2010 р., в підтвердження чого долучив копію виписки із банківського рахунку. З огляду на оплату відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 4 700 грн. суд, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, припиняє провадження у справі в цій частині та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 379,70 грн. пені шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме належну господарству на підставі накладної №24 від 21.04.2006 р. льонопереробну машину ТЛ-40А, 2000 року випуску, реєстраційний №ТУ23.21307.78.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є  будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Фермерського господарства "БМВ" (с. Козівка Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34038660) 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. пені шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме льонопереробну машину ТЛ-40А, 2000 року випуску, реєстраційний №ТУ23.21307.78., до державного бюджету в Козівському районі на р/р31118090700282, державний бюджет в Козівському районі 21080500, МФО 838012, ідентифікаційний код 23588148.

3.          Стягнути з Фермерського господарства "БМВ" (с. Козівка Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34038660) в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі –102 (сто дві) грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фермерського господарства "БМВ" (с. Козівка Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34038660) в дохід Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: Державний бюджет м. Тернополя, код 22050003 –236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В частині стягнення з Фермерського господарства "БМВ" (с. Козівка Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34038660) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14033150) 4 700 грн. неповерненої фінансової допомоги провадження припинити.

6.          Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –20.01.2011 р., через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Н.В. Охотницька

СудГосподарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення17.01.2011
Оприлюднено27.01.2011
Номер документу13500541
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —18/99-2018

Судовий наказ від 31.01.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В.

Судовий наказ від 31.01.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В.

Судовий наказ від 31.01.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В.

Ухвала від 27.12.2010

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В.

Рішення від 17.01.2011

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Охотницька Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні